Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №334/7154/15-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.04.2026 Справа № 334/7154/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/7154/15

Провадження №22-ц/807/152/26

Головуючий в 1-й інстанції – Турбіна Т.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.

суддів:Онищенка Е.А., Подліянової Г.С.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою суду від 21.02.2019 позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою позивача залишені без розгляду. В обґрунтування позову про стягнення заборгованості вказано, що 02.11.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 5047-117К, з цільовим призначенням – для ремонту житлового будинку, за умовами якого відповідач отримав кредитні ресурси у розмірі 1150000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,0 % річних та терміном повернення кредиту до 02.11.2014 року. 14.12.2011 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору від 02.11.2007 року щодо отримання кредитних ресурсів у розмірі 1149997,26 грн. В забезпечення належного виконання умов Кредитного договору 02.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 5047-117І, відповідно до якого, останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 430,4 кв.м, житловою площею 192,4 кв.м , зазначений в плані літерою «А-2» та наступні господарські та побутові будівлі і споруди: в`їзд до гаражу – літера «Б», паркани - №№1,5,6,7,9 , ворота - №2, хвіртки - №8, замощення – літера «І», площа земельної ділянки на якій розташований будинок складає 938 кв.м. Також в забезпечення належного виконання умов вищевказаного договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 5047-117П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань. 14.12.2011 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки №5047-117П від 02.11.2007. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачі взяті на себе обов`язки щодо виконання умов кредитного договору та договору поруки належним чином не виконували, у зв`язку з чим станом на 31.07.2015 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 8230479,27 грн., яка складається з простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 1029997,26 грн., простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 818781,96 грн.; пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 6381700,05 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» - задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» (01033, м. Київ, вул. Прахових Сім`ї, 58/10 корп. 1, оф.1, код ЄДРПОУ 40001502) заборгованість за кредитним договором № 5047-117к від 02.11.2007 року в розмірі 2878776,48 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят шість грн. 48 коп.), яка складається із: заборгованості по тілу кредиту – 1029997,26 грн., процентам за користування кредитом – 818781,96 грн., заборгованості по пені – 1029997,26 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» (01033, м. Київ, вул. Прахових Сім`ї, 58/10 корп. 1, оф.1, код ЄДРПОУ 40001502) судовий збір у розмірі 639,08 грн. (шістсот тридцять дев`ять грн. 08 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» (01033, м. Київ, вул. Прахових Сім`ї, 58/10 корп. 1, оф.1, код ЄДРПОУ 40001502) судовий збір у розмірі 639,08 грн. (шістсот тридцять дев`ять грн. 08 коп.).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відсотки та пеня заявлені позивачем до стягнення нараховані після спливу терміну дії кредитного договору, тобто після 02.11.2014 року. Також при ухваленні рішення не враховано, що право власності на предмет іпотеки, яким забезпечувався кредитний договір, зареєстровано за ТОВ «Олком лізинг».

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 5047-117К з цільовим призначенням – для ремонту житлового будинку, за умовами якого відповідач отримав кредитні ресурси у розмірі 1150000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,0 % річних та терміном повернення кредиту до 02.11.2014 року.

Пунктом 6.1 Кредитного договору встановлена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобов`язань, відповідно до якого, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів. Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% (один процент) від простроченої суми за кожний день прострочення.

14.12.2011 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору від 02.11.2007 року щодо отримання кредитних ресурсів у розмірі 1149997,26 грн.

В забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, 02.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 5047-117І, дійсність якого оскаржується в суді.

Також в забезпечення належного виконання умов вищевказаного договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 5047-117П, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань.

14.12.2011 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки №5047-117П від 14.12.2011 року, згідно якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №5047-11К від 02.11.2007 та за Додатковою угодою №1 від 14.12.2011 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 п. 2 договору поруки, Поручитель у випадку невиконання зобов`язань по Кредитному договору, відповідає перед Банком як солідарний відповідач у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів та підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, неустойки по основному боргу і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки від 06.08.2007 року, у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у зазначенні у договорі строки, поручитель зобов`язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансміссійного) про невиконання боржником прийнятих не себе зобов`язань, сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Позивач вказує, що зобов`язання щодо надання коштів банком виконані, проте відповідачі взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договору не виконала, у зв`язку з чим, станом на 31.07.2015 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 8230479,27 грн., яка складається із: простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 1029997,26 грн., простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 818781,96 грн.; пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 6381700,05 грн.

На підтвердження розміру заборгованості за договором № 5047-117К від 02.11.2007 року позивачем надано розрахунок заборгованості.

Згідно з цим розрахунком, з 1150000,00 грн. наданого кредиту сума фактичного погашення основного боргу становить 120002,74 грн., прострочена заборгованість становить 1029997,26 грн.

Сума нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 02.11.2007 по 31.07.2015 становить 1489974,92 грн., сплачено за вказаний період 671192,96 грн., залишок заборгованості становить 818781,96 грн.

Згідно з пунктом 6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

За прострочення погашень заборгованості по кредиту за період з 31.07.2014 по 31.07.2015 нараховано пеню у розмірі 3738542,57 грн., за прострочення сплати відсотків нараховано пеню у розмірі 2643157,48 грн., а всього нараховано заборгованість по пені у сумі 6381700,05 грн.

Банк, відповідно до п.3.4 Кредитного договору звернувся до боржника і поручителя з вимогою дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих відсотків та пені, що підтверджується долученими до позову копіями Листів-вимог від 14.08.2015 р. вих. №2918 та. №2919.

Вказані вимоги залишені без виконання, у зв`язку з чим банк звернувся з вказаним позовом до суду.

09.10.2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено Договір про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів зазначених у Додатках №1,2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках №1,2 до Цього Договору.

09.10.2020 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до Іпотекодавців (Заставодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках №1,2 до Цього Договору.

Відтак, наразі ТОВ «Олком-Лізинг» є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .. Окрім права вимоги за Кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 року, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги за договорами забезпечення, а саме: договором іпотеки від 02.11.2007 року, № 5047-117І, посвідченим державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. (зареєстровано в реєстрі за № 4-1500), договором поруки від 02.11.2007 року № 5047-117П.

Згідно з реєстром кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020), та згідно з реєстром договорів поруки, права вимоги за якими відступаються, та поручителів за такими договорами (Додаток №2 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020), ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за Кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 та договором поруки № 5047-117П від 02.11.2007. На момент відступлення права вимоги, тобто станом на 09.10.2020, залишок по тілу кредиту становив 1029997,26 грн., залишок по відсоткам становив1726957,89 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2024 замінено первісного позивача у справі на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ».

Розрахунок заборгованості, наданий первісним позивачем, відповідачами не спростований, у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_2 , заперечуючи розмір заборгованості, посилався на те, що ОСОБА_2 здійснила платежі для погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 576690,39 грн., які не відображені у розрахунку заборгованості.

Дослідивши надані відповідачкою квитанції в сукупності з розрахунком заборгованості, суд встановив, що усі платежі на погашення заборгованості за кредитним договором №5047-11К від 02.11.2007 відображені та враховані у розрахунку заборгованості, крім платежів за квитанціями: від 09.11.2007 квитанція №15, від 09.11.2007 квитанція №14, від 09.11.2007 квитанція №16, в яких призначення платежу стосується інших кредитних договорів, а не кредитного договору №5047-11К від 02.11.2007.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості за кредитним договором №5047-11К від 02.11.2007 станом на 31.07.2015 в розмірі 8230479,27 грн., яка складається із: простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 1029997,26 грн., простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 818781,96 грн.; пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 6381700,05 грн.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і подані докази в сукупності, суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, дійшов висновку, що пеня у вісім разів перевищує розмір основної заборгованості, та враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, відсутність доказів того, що порушення боржниками умов договору призвело до настання негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язань, вирішив, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір пені, який підлягає стягненню, слід зменшити до розміру основної заборгованості по кредиту у сумі 1029997,26 грн. Враховуючи вищевказане, та зважаючи на той факт, що на час розгляду справи відповідачі, які несуть солідарну відповідальність, порушили умови кредитного договору, мають невиконані перед позивачем зобов`язання за кредитним договором від 02.11.2007 року, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з них на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 2878776,48 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту – 1029997,26 грн., відсоткам за користування кредитом – 818781,96 грн., заборгованості по пені – 1029997,26 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

02.11.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 5047-117К з цільовим призначенням – для ремонту житлового будинку, за умовами якого відповідач отримав кредитні ресурси у розмірі 1150000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,0 % річних та терміном повернення кредиту до 02.11.2014 року.

14.12.2011 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору від 02.11.2007 року щодо отримання кредитних ресурсів у розмірі 1149997,26 грн.

Згідно з розрахунком наданим позивачем, з 1150000,00 грн. наданого кредиту сума фактичного погашення основного боргу становить 120002,74 грн., прострочена заборгованість становить 1029997,26 грн.

Сума нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 02.11.2007 по 31.07.2015 становить 1489974,92 грн., сплачено за вказаний період 671192,96 грн., залишок заборгованості становить 818781,96 грн.

Посилання відповідачів з приводу іншого розміру заборгованості по основному боргу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки всі погашення заборгованості зафіксовані у розрахунку наданому позивачем, і колегія суддів погоджується з такими висновками. Таким чином, розмір простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 1029997,26 грн.

Що стосується розміру простроченої заборгованості по відсоткам, то така заборгованість розрахована позивачем за період з 02.11.2007 по 31.07.2015 і становить 818781,96 грн.

Між тим, слід зазначити, що у постанові від 28 березня 2018 року (справа ЄУН №444/9519/12) Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Строк кредитування за Договором про відкриття кредитної лінії № 5047-117К від 02.11.2007 та Додаткової угоди №1 від 14.12.2011 до Кредитного договору від 02.11.2007 закінчився 02.11.2014.

Таким чином, розмір простроченої заборгованості по відсоткам має обчислюватися за період з 02.11.2007 по 02.11.2007 і має становити – 687807,78 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди», що кореспондується з положенням п.3.4 укладеного Кредитного договору, яким передбачений обов`язок позичальника достроково повернути кредитні ресурси, нараховані проценти та неустойку передбачену умовами Договору.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною першою, другою статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При зменшенні розміру неустойки суд не обмежений тільки розміром основної заборгованості, оскільки законодавчої заборони такого зменшення не встановлено. Таким чином, за наявності обставин, встановлених частиною третьою статті 551 ЦК України, суд за власним переконанням може зменшити розмір неустойки в розумних межах.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за пенею, обґрунтовано звернув увагу на те, що пеня пред`явлена до стягнення у вісім разів перевищує розмір основної заборгованості, та враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, відсутність доказів того, що порушення боржниками умов договору призвело до настання негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язань, дійшов справедливого висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розмір пені, який підлягає стягненню, слід зменшити до розміру основної заборгованості по кредиту у сумі 1029997,26 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов Договорів поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

Враховуючи викладене, встановленими є обставити наявності заборгованості за Кредитним договором № 5047-117к від 02.11.2007 року в розмірі 2747802,30 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту – 1029997,26 грн., процентам за користування кредитом – 687807,78 грн, заборгованості по пені – 1029997,26 грн., а також солідарного обов`язку щодо погашення такої заборгованості з боку відповідачів у справі.

Між тим, як встановлено за матеріалами справи 02.11.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 5047-1 171, засвідчений державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 4-1500.

Відповідно до п. 1 договору іпотеки в іпотеку Банку передано наступне нерухоме майно: будинок житловий № 159 «а» (сто п`ятдесят дев`ять «а»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 430,4 кв.м., житловою площею 192,4 кв.м. зазначений в плані літерою «А-2», та слідуючі господарські та побутові будівлі і споруди: в`їзд до гаражу - літера «Б», паркани - № 1, 5, 6, 7, 9, ворота - № 2, хвіртки - № 8, замощення - літера «І», площа земельної ділянки на які розташований будинок складає 938 кв.м., що належить Іпотекодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2007, справа № 2-4894/2007, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 16428991, реєстраційний номер 20794148, номер запису 43155 в книзі 308, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 26.10.2007.

09.10.2020 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до Іпотекодавців (Заставодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках №1,2 до Цього Договору.

Відтак, наразі ТОВ «Олком-Лізинг» є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .. Окрім права вимоги за Кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 року, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги за договорами забезпечення, а саме: договором іпотеки від 02.11.2007 року, № 5047-117І, посвідченим державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. (зареєстровано в реєстрі за № 4-1500), договором поруки від 02.11.2007 року № 5047-117П.

Згідно з реєстром кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020), та згідно з реєстром договорів поруки, права вимоги за якими відступаються, та поручителів за такими договорами (Додаток №2 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020), ТОВ «Олком-Лізинг» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за Кредитним договором № 5047-117К від 02.11.2007 та договором поруки № 5047-117П від 02.11.2007.

Ухвалою суду від 09.10.2024 замінено первісного позивача у справі на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою і третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) дійшла висновку, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.

Згідно відповіді № 2341670 від 16.02.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.04.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ДІЗИНГ» зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 430,4 кв.м., житловою площею 192,4 кв.м. зазначений в плані літерою «А-2», та слідуючі господарські та побутові будівлі і споруди: в`їзд до гаражу - літера «Б», паркани - № 1, 5, 6, 7, 9, ворота - № 2, хвіртки - № 8, замощення - літера «І». Підстава – договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 09.10.2020.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, відповідач у справі задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, витребувано від Запорізького обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені матеріали нотаріальної справи щодо реєстрації 20.04.2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Карташовою А.С. за ТОВ «Олком-Лізинг» права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту 2345271123101).

Згідно копії висновку про вартість об`єкту оцінки, наданої в сукупності з іншими матеріалами на виконання зазначеної ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що станом на 15.04.2021 року ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 склала 2778700,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач у справі в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, вартість якого на момент реєстрації права власності перевищує розмір заборгованості за основним зобов`язанням, що виключає задоволення вимог позову щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором у цій справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ-ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко

Г.С. Подліянова