Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №332/3324/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 23.04.2026 Справа № 332/3324/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1077/26 Головуючий у 1-й інстанції: Завіновська А.П.

Є.У.№ 332/3324/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С,В.

Полякова О.З.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року АТ «Перший Український Міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитними договорами. Зазначав, що 14 листопада 2018 року між АТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001169799701, на підставі якого останньому надано картку з кредитним лімітом в сумі 3 000 грн., ліміт в подальшому збільшено до 19 398 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 47,88 % на рік, строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов укладеного договору, станом на 09.04.2025 за вказаним договором утворилася заборгованість на загальну суму 29 913, 10 грн., із яких за тілом кредиту 19 397, 28 грн., за процентами за користування кредитними коштами 10 515, 82 грн.

23.07.2021 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, укладено кредитний договір № 1001930526401. На підставі кредитного договору № 1001930526401 ОСОБА_1 надано картку з кредитним лімітом в сумі 10 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % на рік, та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % на рік, строк кредитування 24 місяці. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов укладеного договору станом на 09.04.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 9 816, 61 грн., із яких за тілом кредиту 6 227, 30 грн., за процентами за користування кредитними коштами 1,31 грн., комісією - 3 588, 00 грн..

З огляду на вказане, АТ «ПУМБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитними договорами та судові витрати.

07.08.2025 по справі ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від 01.12.2025 скасовано і справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість:

- за кредитним договором № 2001169799701 від 14.11.2018 на загальну суму 29 913, 10 грн., яка склалася за основою сумою боргу (тілом кредиту) 19 397, 28 грн., відсотками за користування кредитними коштами 10 515, 82 грн.;

- за кредитним договором № 1001930526401 від 23.07.2021 на загальну суму 2 640, 61 грн., яка склалася за основою сумою боргу (тілом кредиту) 2 639, 30 грн., відсотками за користування кредитними коштами 1, 31 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1 984, 67 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зачепіло З.Я., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того просить стягнути витрати на професійну справничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, позивач довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що останній винен кошті, які ним були взяті в кредит. Суд не взяв до уваги те, що по кредитному договору від 14.11.2018 сторонами не було досягнуто усіх умов укладення правочину, зокрема і в частині відсотків. По кредитному договору від 23.07.2021 відповідач вважає, що заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% є нікчемною, а тому вимоги банку в частині стягнення комісії задоволено не обгрутовано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів відповідачу за вказаними договорами.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена АТ «Перший Український Міжнародний Банк» через електронну доставку 25.03.2026.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач порушив умови кредитних договорів, не сплативши своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого має заборгованість, розмір якої підтверджений належними і допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 14.11.2018 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, укладено кредитний договір № 2001169799701 (а.с.19,20).

На підставі кредитного договору № 2001169799701, ОСОБА_1 надано картку з кредитним лімітом в сумі 3 000 грн., ліміт в подальшому збільшено до 19 398 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 47,88 % на рік, строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації.

Згідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором, та виходячи з позовних вимог, АТ «Перший український міжнародний Банк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 29 913, 10 грн., яка склалася за кредитом 19 397, 28 грн., та процентами за користування кредитними коштами 10 515, 82 грн.

По кредитному договору від 23.07.2021 року за № 1001930526401.

23.07.2021 р. між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, укладено кредитний договір № 1001930526401 (а.с.21-23).

На підставі кредитного договору № 1001930526401, ОСОБА_1 надано картку з кредитним лімітом в сумі 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % на рік, та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % на рік, строк кредитування 24 місяці.

Згідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором, та виходячи з позовних вимог, АТ «Перший український міжнародний Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 9 816,61 грн., яка склалася за кредитом 6 227,30 грн., процентами за користування кредитними коштами 1,31 грн., комісією - 3 588 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (див. пункт 31.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Районний суд, встановивши, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, обгрунтовано дійшла до висновку про те, що положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, в зв`язку із чим, у нього виникла заборгованість.

Судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення вимоги Банку у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001930526401 від 23.07.2021 за комісією за обслуговування кредиту у сумі 3 588, 00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку встановлено, що відповідачем за період користування кредитними коштами було направлено на погашення прострочених комісій 3 588 грн.

З огляду на те, що умови договору, а саме п. 5 Кредитного договору, яким визначено комісію за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 2,99 % від суми кредиту, є нікчемними, судом обґрунтовано застосовані його наслідки та здійснено перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Так, сплачену відповідачем на погашення прострочених комісій суму у розмірі 3 588 грн., районним судом було вирахувано з суми основної заборгованості за тілом кредиту, та зменшено розмір боргу в цій частині до 2 639, 30 грн. (6 227, 30 грн. 3 588, 00 грн.= 2 639, 30 грн.).

Отже, за вказаним кредитним договором з відповідача судом стягнуто 2 639, 30 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1, 31 грн. заборгованість за відсотками.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з позичальника заборгованості з комісії є неспроможними, оскільки суперечать змісту оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про з приводу того, що відсутні докази про перерахування коштів позичальнику, є неспроможними. У матеріалах справи наявна платіжна інструкція, від 23 липня 2021 року за № TR.50922079.78135.8810 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» відповідачу ОСОБА_1 було перераховано 10 000 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів зауважує, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд. Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Оскільки рішення районного суду залишається без змін, як законне та обгрутоване, витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційної інстанції покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, та залишаються без задоволення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, як ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права, та апеляційну скаргу представника відповідача залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков