Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №740/242/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/242/26

Провадження № 1-кп/740/199/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000007 від 05.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Арданово Іршавського району Закарпатської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025 за ч.1 ст.382 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до постанови Борзнянського районного суду № 730/1600/24 від 30.12.2024 ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленим права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_1 , 1987 р.в., vin НОМЕР_2 .

Крім того, постановою Борзнянського районного суду № 730/1581/24 від 21.01.2025 ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

До того ж, згідно постанови Борзнянського районного суду № 730/1394/25 від 15.10.2025 ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУПАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025, ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно постанови Борзнянського районного суду від 21.01.2025, яка 01.02.2025 набрала законної сили, та будучи засудженим за її невиконання вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025 за ч.1 ст.382 КК України, будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно постанови Борзнянського районного суду від 15.10.2025, яка 28.10.2025 набрала законної сили, достовірно знаючи, що вищезазначеною постановою суду він позбавлений права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.

Так, 04.01.2026 ОСОБА_3 особисто керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому рухався по вул. Івана Франка у м. Ніжині Чернігівської області та о 17 год. 09 хв. був зупинений уповноваженими працівниками відділу реагування патрульної поліції Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області поблизу господарства № 288 по вул. Івана Франка, м. Ніжин Чернігівської області у зв?язку з порушенням правил дорожнього руху. Після чого працівниками відділу реагування патрульної поліції Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області виявлено та зафіксовано на нагрудну відеокамеру факт керування ОСОБА_3 вище вказаним транспортним засобом, всупереч наявним судовим рішенням.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював та надав показання про те, що посвідчення водія у нього відсутнє та він був обізнаний про те, що постановами Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30.12.2024, 21.01.2025 та від 15.10.2025 був позбавлений права керування транспортними засобами. Крім цього, розумів, що відбуває покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025, згідно якого йому було призначене покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком. Однак, з метою продажу автомобіля, оскільки йому були потрібні гроші, він 04.01.2026 особисто керував автомобілем в м. Ніжині та був зупинений працівниками патрульної поліції за порушення ПДР. У вчиненому розкаюється.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим пред`явленого обвинувачення та змісту обставин чиненого ним кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, а інкриміноване обвинуваченому діяння доведене у повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч.3 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст.ст.50, 65 КК України, зокрема, те, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Таке покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

Так, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винуватого, який має середню спеціальну освіту, не працює, не одружений, має на утриманні малолітніх дітей, за місцем проживання скарг не має, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, вину визнав і не оспорював фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, складену відповідно до вимог ст.314-1 КПК України, відповідно якої ризики вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюються як середні.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд відповідно до вимог ст.66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи, тяжкості скоєного, особи винуватого, суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід визначити у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами в межах санкції ч.3 ст.382 КК України.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений вчинив даний злочин після постановлення вироку Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025 (набрав законної сили 25.11.2025), яким ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК Україна, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому, оскільки нове кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим під час іспитового строку, то за правилами ч.1 ст.71 КК України покарання за сукупністю вироків повинно бути призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до нового призначеного покарання.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст.69,75 КК України, суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Обраний до обвинуваченого під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, втратив свою силу.

Під час судового провадження клопотання від прокурора про продовження дії запобіжного заходу не надходило, а тому питання щодо обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого не розглядалось, і доцільність його застосування при ухваленні вироку судом не встановлена.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.10.2025 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1