Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №750/2868/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2868/26

Провадження № 1-кп/750/400/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42025270000000065 від 11.07.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківка, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, має на утриманні двох дітей 2018р.н. та 2024р.н., не працює, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», проживаючи по АДРЕСА_2 та області, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, в період якого він перебував на посаді молодшого інспектора відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області, у строк не пізніше 31 січня 2024 року.

Крім того, ОСОБА_4 після звільнення 09.03.2022 з посади молодшого інспектора відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області, проживаючи по АДРЕСА_2 та області, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» не подав, за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2022 по 09.03.2022, декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції, у строк не пізніше 31 січня 2024 року.

Також, ОСОБА_4 після звільнення 09.03.2022 з посади молодшого інспектора відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області, проживаючи по АДРЕСА_2 та області, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після припинення діяльності, за 2022 рік у строк не пізніше 31 січня 2024 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, визнав повністю, підтвердив викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ним даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду, враховуючи викладене вище, свідчення обвинуваченого надані суду, той факт, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюються, суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано за ст.366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності притягувався 05.06.2025р. за ч.1 ст.122 КУпАП, його вік, стан здоров`я, згідно наявних даних, що він за медичною допомогою в Чернігівське амбулаторне психіатричне відділення лікування залежностей до лікаря нарколога ЧОПНЛ не звертався, за медичною допомогою до лікаря-психіатра в амбулаторне психіатричне відділення Центру ментального здоров`я КНП «ЧОПНЛ» ЧОР не звертався, одружений, та дружина якого наразі перебуває у декретній відпустці, що він має на утриманні двох малолітніх дітей 2018 та 2024 р.н., офіційно не працює, має місце проживання та реєстрації, суд також враховує наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, ближче до нижчої межі, встановленої в санкції ст.366-3 КК України, з позбавленням права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 1 рік. Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.

З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне при призначенні покарання керуватися приписами ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. з позбавленням права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1