Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №766/5165/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/5165/25

н/п 1-кп/766/1136/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 10.03.2025 під №22025230000000139 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червоний Промінь Снігурівського району Миколаївської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину),

передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_5 , будучи обізнаною про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення рф агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання рф території Херсонської області, зокрема, м. Херсон, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об?єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області окупаційною адміністрацією рф системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов?язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона Херсонської області, у період тимчасової окупації території Херсонської області, але не пізніше вересня 2022 року (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) добровільно обійняла посаду в незаконному правоохоронному органі, а саме: головний спеціаліст (відділ забезпечення безпеки людей на водних об`єктах) «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области» (у подальшому – ГУ МЧС россии по Херсонской области) (мовою оригіналу – російською), яка знаходилась за адресою: вул. Молодіжна, 6, м. Херсон.

У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Генічеська Херсонської області, у період тимчасової окупації території Херсонської області, але не пізніше грудня 2022 року (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) добровільно обійняла посаду в незаконному правоохоронному органі, а саме: «заместитель начальника отдела мониторинга, моделирования и организации проведения превентивных мероприятий Центра управления в кризисных ситуаций ГУ МЧС россии по Херсонской области», яке знаходилось за адресою: вул. Паризької Комуни, 82, м. Генічеськ Херсонської області.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ІI. Застосовані судом правові процедури

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.04.2025 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої було проведено судові засідання: 17.06.2025, 11.08.2025, 24.09.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялася про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалася.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в с. Промінь Баштанського району Миколаївської області, застосований примусовий привід залишився невиконаним, суду Відділенням поліції №2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлено про те, що ОСОБА_5 за місцем проживання відсутня протягом тривалого часу, вірогідно перебуває на території рф, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченої.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 24.09.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22025230000000139 від 10.03.2025 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Ухвалою суду від 04.12.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 2 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 07.04.2025 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 22.04.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор в ході судових дебатів висловила позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просила визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткове покарання як у виді позбавлення права обіймати певні посади та конфіскацію майна.

Захисник вважав, що досліджені судом докази не доводять у беззаперечній мірі той факт, вчинення що ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення мало характер добровільного, що на його переконання є підставою для виправдання обвинуваченої.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2025 (справа №490/1817/25, н/п №1-кс/490/1411/2025), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду від 27.03.2025, за змістом якого оглянуто інтернет посилання https://khogov.ru, де розміщено сайт «Губернатор Херсонской области», на якому у розділі «Документы» є розділ «Указы губернатора Херсонской области» - «Указы за 2023 год».

Зокрема опубліковано «указ временно исполняющего обязанности губернатора Херсонской области» от 14.04.2023 №86-у «об упразднении Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям бедствий по Херсонской области», за змістом якого ліквідовано вищезазначену «Службу».

- копією протоколу огляду від 10.01.2023, відповідно до якого в рамках кримінального провадження №220230000000004 оглянуто приміщення службового кабінету адміністративної будівлі першого державного пожежно-рятувального загону у Херсонській області за адресою: вул. Молодіжна, 6, м. Херсон, де виявлено та вилучено ряд документів, які свідчать про зайняття ОСОБА_5 посади у незаконно створеному правоохоронному органі. Так виявлено копію штатної розстановки «МЧС Херсонской области» від 19.10.2022 та від 10.09.2022, де ОСОБА_5 вказана як головний спеціаліст (відділ забезпечення безпеки людей на водних об`єктах).

- протоколом огляду від 21-22.01.2025, відповідно до якого оглянуто відкритий Інтернет ресурс https://pb.nalog.ru, де розміщено «выписку из Единого государственного реестра юридических лиц от 21.01.2025 №ЮЭ9965-25-6860846», відповідно до якого 30.12.2022 зареєстровано юридичну особу «главное управление министерства рф по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области (Главное управление МЧС россии по Херсонской области). Юридична адреса: м. Генічеськ Херсонської області

- протоколом огляду від 27.03.2025, відповідно до якого оглянуто відкритий Інтернет ресурс за посиланням https://mchs.gov.ru/ministerstvo, де розміщено сайт «министерства российской федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий», де у вкладці «о министерстве» зазначено, що зазначений орган являється федеральним органом виконавчої влади, який здійснює функції з вироблення та реалізації державної політки, нормативно-правовому регулюванню, а також з нагляду та контролю в області цивільної оборони, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, забезпечення пожежної безпеки та безпеки людей на водних об`єктах. МНС росії здійснює свою діяльність безпосередньо та через територіальні органи, які входять в його систему.

Наявні відомості про те, що одним з територіальних підрозділів є й «ГУ МЧС россии по Херсонской области». Адреса: вул. Паризької Комуни, 82, м. Генічеськ Херсонської області.

Також наявні відомості про обсяг повноважень «ГУ МЧС россии», серед яких до тих, що мають ознаки правоохоронних віднесено: * здійснення в установленому порядку наглядових та контрольних функцій в області ЦО, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, забезпечення пожежної безпеки та безпеки людей на водних об`єктах на території суб`єктів рф; * здійснення в установленому порядку нагляду за виконанням органами місцевого самоврядування, організаціями та цивільними установами вимог по цивільній обороні, забезпеченню пожежної безпеки, а також по захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій в межах своїх повноважень; * здійснення в межах своєї компетенції та установленому порядку заходів з попередження виявлення та припинення терористичної діяльності на об`єктах, підвідомчих «МЧС россии».

- протоколом огляду від 14.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання від 19.10.2024 в месенджері «Telegram» https://t.me/mchskherson/3622, де розміщено публікацію, за змістом якої особа зовні схожа на ОСОБА_5 , яка як заступник начальника відділу моніторингу моделювання та організації проведення превентивних заходів Центру управління і кризисних ситуаціях розповідає про особливості організації роботи Центру. Зазначена особа вдягнута у формений одяг працівника МЧС рф, крім того на одязі наявний шеврон з підписом « ОСОБА_6 »

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.11.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка під час окупації Херсонської області працювала в МНС рф, а потім виїхала на лівобережну частину Херсонської області;

- протоколом огляду від 15.11.2024, за змістом якого свідок ОСОБА_7 впізнала у протоколі огляду від 14.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання від 19.10.2024 в месенджері «Telegram» https://t.me/mchskherson/3622, ОСОБА_5 , яка під час окупації м. Херсона почала працювати у МЧС рф.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.11.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка під час окупації Херсонської області працювала в МНС рф;

- протоколом огляду від 15.11.2024, за змістом якого свідок ОСОБА_8 впізнала у протоколі огляду від 14.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання від 19.10.2024 в месенджері «Telegram» ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка під час окупації м. Херсона почала працювати у МЧС рф.

Показання свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що ОСОБА_5 знає як свою односельчанку, з якою під час окупації не спілкувалась, лише знала, що вона їздить до м. Херсон, а в село приїздила дуже рідко. Проте від інших мешканців села їй стало відомо, що обвинувачена зайняла посаду в установі рф. В якій саме установі стало зрозуміло вже після того як оглянула відео в Телеграм каналі, на якому була ОСОБА_5

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.11.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнала фото із зображенням ОСОБА_5 як особи, яка проживала з нею в одному селі і яка під час окупації Херсонської області працювала в МНС рф;

- протоколом огляду від 15.11.2024, за змістом якого свідок ОСОБА_9 впізнала у протоколі огляду від 14.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання від 19.10.2024 в месенджері «Telegram» ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка під час окупації м. Херсона почала працювати у МЧС рф.

Показання свідка ОСОБА_9 , яка суду повідомила, що ОСОБА_5 знає як рідку сестру свого однокласника. Після деокупації с. Промінь Баштанського району Миколаївської області побачила відео у телеграм-каналі, з якого можна було зробити висновок, що ОСОБА_5 зайняла посаду в «МЧС Херсонської області», створеної окупаційною владою. Під час окупації ОСОБА_5 та її чоловік почували себе комфортно, оскільки постійно їздили до м. Херсона, як говорили люди в селі «на роботу», а потім по опублікованих відео стало зрозуміло де саме посаду зайняла обвинувачена.

- протоколом огляду від 25.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання від 23.11.2024 в месенджері «Telegram» https://t.me/mchskherson/3935, де розміщено публікацію, за змістом якої на відео зафіксована особа зовні схожа на ОСОБА_5 , на якій формений одяг працівника МЧС рф, а також наявний підпис, що вона являється «сотрудником ЦУКС МЧС россии»;

- висновком експерта від 13.02.2025 №54/15/6-488, відповідно до якого у відеопублікації під назвою «video_20247-11-25 11-31-33», що міститься на DVD-R диску з пакету №1 до протоколу огляду від 25.11.2025, у період часу з 00 хв. 00 сек. по 00 хв. 05 сек., та на фото облікової картки з ДМС України в електронному вигляді під назвою « ОСОБА_5 Ф1» зображена одна й та сама особа.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані вище та досліджені судом докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що саме вищезазначені докази по справі, які надані суду стороною обвинувачення, є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред`явленому їй обвинуваченні в обсязі встановленому судом під час судового розгляду, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Оцінюючи обсяг доказів, досліджених під час судового розгляду суд враховує наступе.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив, про що в першу чергу свідчать показання свідків, а тому твердження сторони захисту в цій частині є неспроможним і таким, що висновків суду не спростовує.

На переконання суду слід також зауважити, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2024 справа №953/7182/23 указав, що у ч. 7 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за вчинення громадянином України колабораційної діяльності в умовах окупації у вигляді співпраці з державою-агресором у її інтересах, зокрема, через незаконні правоохоронні органи, які створені на тимчасово окупованій території, у формі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття в них посади, з метою спричинити шкоду державі Україна. Суспільна небезпечність таких дій полягає в тому, що особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, яка є основою функціонування державного механізму загалом. Саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, передбаченими в частинах 2 та 5 цієї статті, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. З огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК України, сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою. Наявність владних повноважень органу та спрямованість його діяльності є визначальними ознаками під час ідентифікації місця роботи колаборанта як органу влади. Під посадою в незаконному правоохоронному органі необхідно розуміти посаду в такому органі, що створений під час окупації, яка передбачає діяльність як працівника правоохоронного органу (у розумінні ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).

Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття нею посади спочатку головного спеціаліста «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области», а в подальшому посади «заместитель начальника отдела мониторинга, моделирования и организации проведения превентивных мероприятий Центра управления в кризисных ситуаций ГУ МЧС россии по Херсонской области», факт яких доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що обвинувачена фактично взялася за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування.

Оцінюючи ряд доказів по справі суд приходить до висновку про їх недопустимість з огляду на таке.

За правилами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок; 5) довідки, висновки та інші документи спеціалістів.

Так суду в якості доказу було надано Акт огляду від 06.11.2024, відповідно до якого оглянуто посилання в месенджері «Telegram» https://t.me/mchskherson/3622, де розміщено публікацію, за змістом якої особа зовні схожа на ОСОБА_5 розповідає про особливості організації роботи Центру кризисних ситуацій, проте останній суд до уваги не приймає, оскільки зазначений документ не містить відомостей, в рамках якого саме кримінального провадження здійснювався такий огляд, як і відповідна форма процесуального документа не передбачена нормами КПК України.

Оцінюючи Протокол огляду від 23.05.2023, за змістом якого прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному проваджені №22022230000000399 від 14.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_10 оглянув матеріали кримінального провадження №22022230000000213, тоді як за результатами вищезазначеного огляду встановлено, що у кримінальному провадженні №22022230000000213 наявні документи, які вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 і які мають доказове значення у кримінальному провадженні №22022230000000399, а саме: витяг з ЄРДР від 22.06.2022; клопотання про проведення обшуку від 09.03.2023; ухвала від 13.03.2023; протокол обшуку та огляду від 20.03.2023 з додатком до нього. Під час проведення огляду з вказаних документів зроблено фотокопії, які долучено до матеріалів кримінального провадження №22022230000000399 від 14.09.2022:

* копія витягу з ЄРДР від 22.06.2022 по факту зайняття ОСОБА_10 на початку червня 2022 року посади т.зв. «начальника служби по питаннях цивільної оборони і захисту населення від надзвичайних ситуацій.

* копія клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

*копія ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2023 у кримінальному провадженні №22022230000000213 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

* копія протоколу обшуку та огляду від 20.03.2023 у кримінальному провадженні №22022230000000213, відповідно до якого проведено обшук житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено:

- «выписку из приказа военного коменданта Херсонской области от 16 июня 2022 г. №47 «О вопросах Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области»;

- «Положение о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области»;

- «выписка из Реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области» от 22.06.2022 №1000-153», відповідно до якої 22.06.2022 «ВГА Херсонской области» зареєстровано юридичну особу «Службу по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области». Керівником зазначений ОСОБА_10 Юридична адреса: вул. Молодіжна, 6, м. Херсон, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Зі змісту ч. 2 ст. 5 КПК випливає, що допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України регламентовано, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 217 КПК у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що у даному кримінальному провадженні в основу його обвинувачення було покладено вищезазначені докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, а саме: №22022230000000213, яке з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_5 не об`єднувалось і не виділялось в окреме провадження.

Отже, вказані докази, які за твердженням сторони обвинувачення свідчать про створення та діяльність на території окупованої Херсонської області «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, що унеможливлює подальше їх використання в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, а саме: колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.11.2019 (справа № 344/11299/15-к, провадження № 51-1009км19) та 26.01.2021 (справа № 127/25394/18, провадження № 51-2133км20); від 02.03.2023 (справа № 444/2180/19, провадження № 51- 2321км22).

У той же час, надаючи оцінку обсягу обвинувачення сформульованого в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 та обсяг обвинувачення визнаний судом доведеним, слід звернути увагу на таке.

Так ОСОБА_5 було інкриміновано зайняття посади у «Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области» (у подальшому – ГУ МЧС россии по Херсонской области), яка знаходилась за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, не пізніше літа 2022 року.

Проте під час судового розгляду було встановлено, що дійсно відповідна «Служба» окупаційною адміністрацією Херсонської області була створена, враховуючи наявність відомостей про її ліквідацію, про що свідчить так званий «Указ губернатора Херсонской области», тоді як виявлені та вилучені штатні розстановки за вересень та жовтень 2022 року вказують на зайняття посади головного спеціаліста ОСОБА_5 . Оскільки ж так зване ГУ МЧС россии по Херсонской области було створено (зареєстроване як юридична особа) лише 30.12.2022, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо можливості зайняття в зазначеному органі ОСОБА_5 саме влітку 2022 року. Крім того відповідна установа була зареєстрована та діє на території м. Генічеська.

Таким чином, суд вважав за необхідне конкретизувати обсяг обвинувачення ОСОБА_5 , враховуючи обсяг та зміст досліджених доказів, оскільки останній свідчить про створення та діяльність на території м. Херсона під час його окупації спочатку «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области», а в у подальшому з дислокацією в м. Генічеськ Херсонської області з грудня 2022 року ГУ МЧС россии по Херсонской области, де ОСОБА_5 добровільно обійняла посаду «заместителя начальника управления регистрации и учета налогоплательщиков налоговой службы Херсонской области», що у своїй сукупності на кваліфікацію дій ОСОБА_5 жодним чином не впливає.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, проте за обставин встановлених судом, які підтверджені належним та достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити основне покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права зайняття посад, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченої та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання необхідності призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує ту обставину, що органом досудового розслідування не було інкриміновано та доведено, що вказаний злочини було вчинено за наявності саме корисливого мотиву, що є обов`язковим з розрізі практики Верховного Суду, а також можливості альтернативного застосування або незастосування відповідного покарання, а тому відсутні підстави для призначення вищезазначеного додаткового покарання.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07.10.2025 справа №953/694/23 зазначив, що Верховний Суд України у постанові від 04.04.2011 зазначав, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені ч. 2 ст. 59 КК.

Такого правозастосування дотримується і Суд, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове, а також, що підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією ч. 5 статті 111-1 КК України покарання у виді конфіскації майна, є корисливий мотив. (постанови від 04.03.2020 у справі №464/6797/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88168806; від 07.11.2018 у справі №418/689/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745; від 16.11.2021 у справі №149/2140/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584576; від 10.07.2024 у справі №202/1375/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370707)

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене з обвинуваченої підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 122-124, 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю на строк 13 (тринадцять) років без конфіскації майна.

2. Строк відбування призначеного ОСОБА_5 основного покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

3. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання.

4. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2025 (справа №490/1817/25, № провадження 1-кс/490/1409/2025) залишити без змін до набрання вироком законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 8 914 гривень 00 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя: ОСОБА_11