Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №766/7748/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7748/25

н.п 1-кп/766/3021/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі :

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (на відеоконференції)

під час судового засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР № 42024232270000052 від 08.11.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , війсьвослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-зенітника 1 зенітно ракетного відділення зенітно ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «матрос», раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2 КК України ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця-зенітника 1 зенітно ракетного відділення зенітно ракетного взводу вказаної військової частини, у військовому званні «матрос», діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо допускаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність своїх дій, усвідомлюючи факт наявності збройної агресії рф проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій для населення України та військових формувань України, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 5, 28 Закону України «Про інформацію», Додатку 2 до Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 73 від 03.03.2022, п.2.1, п.4.1. Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 74 від 01.07.2020 «Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом ЗС України засобами стільникового зв`язку та іншими електронними засобами», перебуваючи в приміщенні кімнати в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_3 , 05.10.2024 використовуючи належний йому мобільний телефон «Ipone 11 Pro Max», серійний номер « НОМЕР_2 », IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з мобільним номером НОМЕР_5 , маючи власний обліковий запис в мобільному додатку для обміну повідомленнями «Telegram», в умовах воєнного стану, здійснив поширення інформації про розташування матеріально-технічних засобів Збройних Сил України (технічний засіб розвідки), за можливості її ідентифікації на місцевості, при цьому така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, зокрема, 05.10.2024 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), використовуючи вищевказаний мобільний телефон, здійснив відеозйомку онлайн моніторів із застосунком «Дельта», де в онлайн режимі відображається інформація із зображенням карт, умовних позначень, за можливості їх ідентифікації на місцевості, в тому числі Камера №900 (технічний засіб розвідки), що була розміщена в населеному пункті Веселе Каховського району Херсонської області та направлена на населений пункт Нова Каховка Каховського району Херсонської області і встановлена за координатами «36T WS 26581 82480», при цьому виконувала наступні функції :

- спостереження за прибережною ділянкою місцевості та фіксацію переміщень противника у н.п. Нова Каховка Херсонської області;

- спостереження за надводною обстановкою та фіксацією переміщень човнів противника;

- коригування вогню вогневих засобів артилерії наших військ;

- у нічний час доби фіксує переміщення автомобільної та броньованої техніки на лівому березі р. Дніпро;

- фіксація активності ворога, в тому числі під час поганих погодних умов, поривчастий вітер, дощ або сніг, які не дають змогу підняти у повітря тактичні розвідувальні БпЛА, також під час роботи засобів РЕБ та ППО;

- використовується у контрбатарейній боротьбі шляхом фіксації координат вогневих засобів противника за допомогою яких здійснюється артилерійські обстріли правого берегу р. Дніпро на вказаному напрямку.

Після чого, будучи обізнаним із стратегічним значенням для обороноздатності зафіксованою на відео інформацією, не маючи дозволу на проведення фото-відео зйомки моніторів із застосунком «Дельта», переслав (поширив) створений ним відеофайл, за допомогою застосунку «Telegram», своїй співмешканці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не має відношення до Збройних сил України чи інших військових формувань.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 114-2 КК України – поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

14.04.2026 року між прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , який на підставі ст. 37 КПК України надано процесуальні права та повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженню, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сторони захисту на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, за ініціативи обвинуваченого ОСОБА_4 у присутності його захисника – адвоката ОСОБА_5 уклали угоду про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_4 активно сприяв у проведенні кримінального провадження щодо нього, а саме беззастережно визнав вину у вчиненому ним злочину та щиро розкаявся, а також добровільно перерахував грошову допомогу у розмірі 100 000 гривень на рахунок Міністерства оборони України.

Сторони узгодили, що обвинувачений, ОСОБА_4 , під час судового провадження зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувального акту, сприяти розгляду кримінального провадження.

Сторонами погоджено призначення покарання, ОСОБА_4 , з урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, беручи до уваги особу обвинуваченого, міцні соціальні зв`язки, а також наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують його покарання у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, тобто декількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дійшли згоди щодо можливості застосування норми передбаченої ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Крім того, враховуючи обставини справи та особу ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , сторони погоджуються, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 58 КК України, вважають за можливе замість покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, призначити службове обмеження на той самий строк із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі двадцяти відсотків.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно погоджується на призначення йому обумовленого сторонами угоди вищевказаного покарання.

Оскільки зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, в цій угоді визначені правові наслідки її укладання та затвердження, обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується скоєння тяжкого злочину, вину в скоєнні якого він визнає в повному обсязі, суд вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості.

В ході перевірки відповідності зазначеної угоди вимогам КПК України судом встановлено, що її умови відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені сторонами, вид та міра покарання відповідають нормам кримінального законодавства, а також ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 , який представлений захисником ОСОБА_7 , повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки їх невиконання.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, приймаючи до уваги обставини, що пом`якшують покарання, а саме, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідно до угоди за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити покарання із застосуванням норми ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_4 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків строком на 2 (два) роки.

Суд вважає, що вказане вище покарання буде достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі ч. 2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів у справі суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 182,314-316,370,374-375, 394, 395,474,475, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, укладену 14.04.2026 року, з однієї сторони, та прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , з другої сторони.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити покарання із застосуванням норми ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід у виді «тримання під вартою», застосований щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з залу суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання період тримання під вартою з 29.03.2025 по 16.04.2026 включно з розрахунку три дні службового обмеження військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

І. Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.04.2025, на мобільний телефон «Ipone 15 Pro Max», сірого кольору s/n НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , сім-карта мобільного телефону оператору Lifecell з ідентифікатором на ній НОМЕР_9 , сім-карта мобільного телефону оператору Lifecell з ідентифікатором на ній НОМЕР_10 .

Речовий доказ: мобільний телефон «Ipone 15 Pro Max», сірого кольору s/n НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , сім-карта мобільного телефону оператору Lifecell з ідентифікатором на ній НОМЕР_9 , сім-карта мобільного телефону оператору Lifecell з ідентифікатором на ній НОМЕР_10 – повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 3183,60 грн. на користь держави судових витрат за проведення експертизи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1