Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №608/1121/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Справа № 608/1121/26

Номер провадження2-а/608/105/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Южди Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові вказала, що є заступником директора ФГ «Брати СМ». Постановою № 4957 від 29 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , її, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, 24.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт не подачі підприємством ФГ «БРАТИ СМ» транспортного звіту у термін до 20 грудня 2025 року, що є порушенням постанови КМУ № 405. В п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 405 вказано, що керівники підприємств, установ та організацій подають військовим комісаріатам щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1. Вказані обставини свідчать про факт адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення посадовими особами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-ІКУпАП, на останню накладено штраф.

ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 не отримувала повістки чи повідомлення, не підписувала розписки про виклик. Вважає, що було порушено процедуру розгляду, оскільки, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП повістка вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, а тому її позбавили можливості скористатися усіма правами, зокрема правом на захист. Розгляд справи проведено за її відсутності.

Про дану постанову ОСОБА_1 дізналася лише 07 квітня 2026 року, коли отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 80675527 від 06.04.2026 про стягнення штрафу вже в подвійному розмірі - 68 000 гривень.

Зазначає, що обов`язок подання інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, установах, організаціях на таких транспортних засобах і техніці, покладений на керівника ФГ «БРАТИ СМ». Оскільки вона не є керівником цього підприємства, тому немає її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Також позивачка, як на обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що накладаючи адміністративне стягнення посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано та призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 29.12.2025, провадження у даній справі закрити.

Відповідачем подано відзив на позов, згідно з яким вважає постанову про адміністративне правопорушення №4957 від 29.12.2025 правомірною. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 була повідомлена, однак відмовилась від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення та його підпису. Оскаржувана постанова була направлена позивачу засобами поштового зв`язку. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 мала обов`язок щороку до 20 червня та 20 грудня подавати інформацію військовому комісаріату про наявність у ФГ «Брати СМ» транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють в даному господарстві.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Судом встановлено, що постановою №4957 від 29 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, 24.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт не подачі підприємством ФГ «БРАТИ СМ» транспортного звіту у термін до 20 грудня 2025 року, що є порушенням постанови КМУ № 405. В п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 405 вказано, що керівники підприємств, установ та організацій подають військовим комісаріатам щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1. Вказані обставини свідчать про факт адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення посадовими особами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-ІКУпАП, на останню накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачка вказує на те, що розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності відбувався у її відсутності.

Відповідач у запереченні стверджує, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, де її було повідомлено про час та місце розгляду справи, однак від ознайомлення з ним та його підпису позивачка відмовилась.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підтвердження даного факту, як доказ, суду не надано.

Кваліфікуючими ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (з урахуванням обставин цієї справи), є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період посадовою особою.

Також відповідно до ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачка порушила вимоги п.15 Положення про військово-транспортний обов`язок.

Згідно з пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1.

Згідно з наказом №3 від 21 грудня 2025 року позивачка призначена з 22 грудня 2025 року на посаду заступника директора ФГ «БРАТИ СМ».

Позивачка не є керівником ФГ «БРАТИ СМ» та призначена на посаду з 22 грудня 2025 року, а тому не мала обов`язку подавати вказану інформацію.

Отже, позивачка не здійснює управлінських функцій щодо всього колективу або діяльності підприємства в цілому, що є обов`язковою умовою для визнання її керівником підприємства.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньо організаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Керівником підприємства, враховуючи функціональні повноваження, є особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські обов`язки (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Згідно витягу з ЄДР керівником ФГ «БРАТИ СМ» є ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що обов`язок подання територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, згідно із пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921, покладений на керівників підприємств, установ та організацій, а тому і відповідальність за невиконання цього обов`язку несе керівник ФГ «БРАТИ СМ» - ОСОБА_3 .

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недоведеним.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач дізналася про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 лише після отримання постанови Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №80675527 від 06.04.2026.

Таким чином клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відповідає нормам закону.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 4957 від 29 грудня 2025 року.

Позов ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4957 від 29 грудня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» ______________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1121/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар: