Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №596/35/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. Справа № 596/35/26

Провадження № 1-кп/596/158/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області кримінальне провадження № 12025211140000136, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2025 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженця селища Івано-Франково, Яворівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2025 року, в вечірній час ОСОБА_5 спільно з своїм знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинку за місцем його проживання, що розташований по АДРЕСА_3 вживали алкогольні напої.

Приблизно о 22:30 год. між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, на побутовому ґрунті, виникла словесна суперечка, яка переросла в обопільну шарпанину, під час якої потерпілий намагався випровадити його додому. При цьому у ОСОБА_5 виникла до ОСОБА_4 особиста неприязнь та діючи з раптово виниклим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, перебуваючи в коридорі будинку по АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і свідомо припускаючи їх настання, діючи умисно, взяв зі столу в руку кухонний ніж, яким наніс один удар в ліву половину задньої поверхні грудей ОСОБА_4 , який в той момент намагався піднятись.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини грудей з явищами лівостороннього гемопневмотораксу (накопичення крові та повітря в плевральній порожнині), наявністю рани на задній поверхні лівої половини грудей. Дане тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання) відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 121 КК України не визнав. Суду показав, що 22.11.2026 вони разом з потерпілим ОСОБА_4 працювали в знайомого в селищі Гримайлів і там вживали спиртне. Того ж дня близько 22 години вечора ОСОБА_4 запросив його до за місцем свого проживання в селі Буцики Чотрківського району. В кімнаті його будинку вони пили вино і курили. Після вжитого алкоголю він нічого не пам`ятає. Потерпілий кричав до нього, казав «йди додому», махав ножем, встромив йому ніж в область бедра з правої сторони. Опам`ятався вдома біля 3 години ночі, коли приїхали працівники поліції. Він не звертався в поліцію з заявами з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень. На слідчому експерименті він теж не повідомляв про нанесення йому тілесних ушкоджень. Він не пригадує чи наносив він тілесні ушкодження ножем потерпілому, хоча допускає, що міг це зробити, тому що вони одні перебували в будинку ОСОБА_4 . Він погоджується з тяжкістю тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_4 та які встановлено висновком судово-медичної експертизи. Він не хотів, щоб таке сталося, шкодує про це.

В судовому засіданні 20.04.2026 обвинувачений дав показання про те, що сам факт спричинення йому потерпілим тілесних ушкоджень він не пам`ятає. Лише пригадав, що відчув різкий біль і втратив свідомість. Після його затримання та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його обстежували в поліклінічному відділенні КНП «Теребовлянська міська лікарня», а також в медичній частині УВП №26.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 провини в інкримінованому йому умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його винуватість і причетність до скоєння вказаного злочинного діяння, повністю підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_4 показав, що 22 листопада 2025 року вони з ОСОБА_5 після роботи повертались з селища Гримайлів в село Буцики і зайшли до нього додому. За місцем його проживання вживали домашнє вино і від цього перебували в стані алкогольного сп`яніння. Приблизно в 22 годині від випитого вина ОСОБА_5 «розібрало» і потерпілий намагався вивести його з будинку, а він повертався. ОСОБА_5 не хотів йти додому і був злий через те, що він його виводив з будинку. Вони шарпали один одного в коридорі. Обвинувачений його копнув, він впав і від цього і в нього випав вставний зуб з коронкою. Потерпілий послизнувся і впав в коридорі, обвинувачений також падав. Коли ОСОБА_4 намагався встати і вже піднімався, ОСОБА_5 запхав йому ножа в спину. В той момент, коли обвинувачений наніс йому удар в спину ножем, потерпілий знаходився спиною до обвинуваченого. Від удару ножем він втратив свідомість. Коли отямився, то самостійно витягнув ніж, кинув його в миску і пішов до мами, яка живе в літній кухні. В той час ОСОБА_7 на місці події не було. Мати чи сусідка викликали швидку медичну допомогу. Будь-яких тілесних ушкоджень він не наносив обвинуваченому. Після цієї події ОСОБА_7 ніяким чином йому не допомагав. Обвинуваченого він може охарактеризувати з позитивної сторони, при призначенні покарання покладається на розсуд суду, просить його суворо не карати. Ніж знаходився в коридорі на столі, тому що він вдень ним чистив кукурудзу.

Так, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_4 , суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими письмовими доказами. Мотивів для обмови потерпілим обвинуваченого не встановлено, даних про існування між ними неприязних відносин до вчинення злочину матеріали провадження не містять. Усі свідчення потерпілим ОСОБА_4 надавалися під присягою. Обставин, які би ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду не встановлено.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що вона живе з сином ОСОБА_4 на одному подвір`ї в с. Буцики, він в будинку, а вона – в літній кухні. 22.11.2025 року близько 23 години лягла спати. Почула, що хтось стукає в двері. Відчинила і побачила сина, який зайшов і впав на диван. Сказав, щоб вона викликала швидку, тому що його поранили ножем. Сказав, що ОСОБА_7 його кинув, вибив зуба і вдарив ножем. Син перебував в тяжкому стані, втратив багато крові. Сусідка викликала карету швидкої, сина забрали в лікарню. Син зараз себе почуває погано, в нього утруднене дихання, тому що в нього були ушкодженні легені. Сім`я обвинуваченого не зв`язувалась з ними і нічим не допомагали.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила показання свідка ОСОБА_8 . Додатково показала, що живе по сусідству з сім`єю ОСОБА_10 . 22.11.2025 близько 24 год ночі до неї прийшла мати потерпілого і просила викликати швидку допомогу, тому що її син поранений, весь в крові. Вона прийшла до них, бачила потерпілого, який лежав на дивані, стікав кров`ю. Вона викликала швидку, допомагала медичному працівнику накласти пов`язку на рану.

Свідок ОСОБА_11 , який працює парамедиком екстреної швидкої допомоги дав показання про те, що під час його чергування 23.11.2025 надійшов виклик щодо ножового поранення в селі Буцики Чортківського району. Коли вони приїхали на виклик побачили потерпілого ОСОБА_4 , який лежав на дивані. Кров була на дивані і підлозі. Також в кімнаті з ним перебували мати та сусідка. Вони оглянули ножове поранення, рана була в ділянці лопатки спини. Стан потерпілого був важкий, ножове поранення проникаюче в легені. Потерпілий повідомив, що сиділи разом і знайомий завдав йому ножового удару в область спини. Його ттранспортували до приймального відділення Чортківської лікарні.

Показання потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 щодо часу, місця вчинення злочину та інших обставин скоєного, підтверджуються письмовими доказами, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України і які безпосередньо досліджені у судовому засіданні, зокрема, відомостями, що містяться в протоколі огляду місця події, висновках судових експертиз.

Так, згідно даних протоколу огляду місця події від 23.11.2025 з фототаблицями, т.в.о. заступника начальника СВ ВП №3 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_12 в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , старшого спеціаліста-криміналіста ОСОБА_15 проведено огляд місця події: домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду будинку виявлено та вилучено наступні речі та предмети, а саме: чотири змиви речовини бурого кольору, кухонний ніж «Krauff» із чорною полімерною ручкою, довжиною 33 см., людський зуб із коронкою, які поміщені в паперові конверти та опечатано. (а.с.76-79,80-92).

Згідно відомостей, що містяться в протоколі огляду та фототаблицях до нього від 24.11.2025, старшим слідчим СВ ВП №3 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_16 в приміщенні КНП «Чортківська центральна районна лікарня» оглянуто та вилучено два предмети одягу ОСОБА_4 : светр бірюзового кольору на довгий рукав з плямами бурого кольору, зовні схожими на кров та спортивні штани чорного кольору , які поміщено в сейф-пакет. (а.с.93-95, 96-97).

Як слідує із даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 23.11.2025, під час обшуку затриманої особи ОСОБА_5 , який одягнений в кросівки світлого кольору, штани синього кольору, футболку темного кольору, куртку темно-синього кольору, шапку темно-синього кольору у нього було виявлено та вилучено: штани синього кольору, типу «джинси», які частково забруднені. З правої сторони, в ділянці стегна, з боку, наявний отвір із рівними кутами, довжиною 1,5 см., із плямами речовини бурого кольору в ділянці задньої кишені та правої штанини; куртка чорного кольору, на замку, яка частково забруднена, із наявними плямами речовини бурого кольору у передній частині; кросівки темного кольору, які частково забруднені. Вказаний одяг вилучений та поміщений і опечатаний у пакет з полімерного матеріалу синього кольору. (а.с.118-121, 122-127).

Згідно відомостей, що містяться в висновках проведених судово-медичних експертиз №231 від 22.12.2025, №232 від 23.12.2025, №233 від 23.12.2025, №520 від 28.11.2025, №555 від 16.12.2025, №563 від 30.12.2025, №564 від 30.12.2025, №565 від 31.12.2025, встановлено, що кров громадянина ОСОБА_5 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0".

Кров громадянина ОСОБА_4 належить до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0".

При судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_5 (об. 1) знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність в препаратах необхідних клітинних елементів. При серологічному дослідженні виявлено антигени А і Н за системою АВ0.

В піднігтьовому вмісті лівої руки ОСОБА_5 (об.2) знайдено лише безядерні епітеліальні клітини, походження яких за рахунок власносного нігтьового ложа вважається найбільш ймовірним. Крові не знайдено.

За допомогою реакції абсорбції-елюції в ОСОБА_17 виявлено супутній антиген Н за системою АВ0.

Отже, виявлені в піднігтьовому вмісті правої руки сліди можуть походити за рахунок змішування власних клітин ОСОБА_5 та крові і клітин особи (осіб), носія (носіїв) не властивого йому антигену А за системою АВО, в тому числі - ОСОБА_4 .

При судово-медичній експертизі тампонів змивів з рук ОСОБА_5 (об.1,2) знайдено кров чоловіка та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах необхідних для цього виду дослідження елементів. Серологічним дослідженням визначено антигени А і Н за системою АВ0.

Враховуючи отримані результати та групи крові зазначених у постанові осіб, не виключається походження виявлених слідів від змішування власних клітин ОСОБА_5 та крові ОСОБА_4 .

У слідах на куртці (об. №№ 1-3) та штанах типу "джинси" (об. №№ 4-8), що належать громадянину ОСОБА_5 , знайдена кров людини. Серологічним дослідженням в об`єктах №№ 1-6 виявлені антигени А і Н; в об`єктах №№ 7, 8 виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВ0. На парі кросівок, що належать громадянину ОСОБА_5 , слідів, подібних на кров не виявлено.

Виявлена кров у слідах на куртці (об. №№ 1-3) і штанах типу "джинси" (об. №№ 4-6) походить від особи (осіб), якій властиві антигени А і Н за системою АВ0 і може належати потерпілому ОСОБА_4 . У випадку можливого змішування крові двох або більше осіб у цих слідах, домішка особи, якій властивий тільки антиген Н, а саме громадянина ОСОБА_5 не виключається.

Кров у слідах на штанах типу "джинси" (об. №№ 7, 8) походить від особи, якій властивий антиген Н за ізосерологічною системою АВ0 і може належати громадянину ОСОБА_5 .

У слідах на светрі ( об. №№ 1-7) та спортивних штанах (об. №№ 8-10), що належать потерпілому ОСОБА_4 знайдена кров людини. Серологічним дослідженням у цих слідах виявлені антигени А і Н; крім того в об`єктах №№ 1, 5, 8, 9 виявлений ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Виявлені властивості у слідах на светрі і спортивних штанах можуть належати особі групи крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н за системою АВ0, що не виключає можливості належати крові самому потерпілому ОСОБА_4 . У випадку можливого змішування крові двох або більше осіб в одних і тих же слідах, домішка особи групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, а саме громадянина ОСОБА_5 не виключається.

У слідах на марлевих·тампонах (об. №№ 1-4), якими проведено змиви під час огляду місця події, знайдена кров людини. Серологічним дослідженням у вказаних слідах виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВ0.

Таким чином, оскільки для дослідження не доставлено контролі предметів-носіїв (змивів з ділянок, що знаходились в безпосередній близькості від плям крові), зробити категоричний висновок про групову належність крові на підставі серологічного дослідження тільки тампонів-змивів з кров`ю не є можливим.

Однак, якщо вважати виявлені властивості достовірними, то кров на зазначених тампонах може походити від особи, якій властиві антигени А і Н, а саме від потерпілого ОСОБА_4 або бути змішаною кров`ю осіб груп крові з будь-яким сполученням вказаних антигенів. В останньому випадку походження домішки крові у цих слідах від громадянина ОСОБА_5 не виключається

При судово-медичній експертизі слідів, розташованих на поверхні клинка ножа (об. 1) знайдено кров та епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі. При серологічному дослідженні виявлено антигени А і Н за системою АВ0.

Таким чином, не виключається походження виявлених на поверхні клинка ножа слідів від чоловіка (чоловіків), для крові якого (яких) властиві антигени А і Н за системою АВ0, в тому числі ОСОБА_4 . Домішка крові та клітин ОСОБА_5 допускається. (а.с.150-153, 154-155, 156, 158-160, 162-163, 164, 166-168, 170-172, 174-176,177, 179-180,181, 183-185,186, 188-190, 191).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за медичними документами на ім`я гр-на ОСОБА_18 №133 від 02.01.2026, при поступленні та послідуючому стаціонарному лікуванні в КНП «Чортківська ЦМЛ» з 23.11.2025 по 03.12.2025 у гр-на ОСОБА_4 лікарями було діагностовано проникаюче поранення лівої половини грудей з явищами лівостороннього гемопневмотораксу (накопичення крові та повітря в плевральній порожнині), наявністю рани на задній поверхні лівої половини грудей. З метою усунення наростаючої дихальної недостатності (утруднене дихання, насичення капілярної крові киснем 88%, частота дихальних рухів 22 за 1 хвилину) та напруженого гемопневмотораксу, нормалізації серцевосудинної діяльності гр-ну Анділєвку СЛ. 23.11.2025 було проведено оперативне втручання - первинна хірургічна обробка рани лівої половини грудей та дренування лівої плевральної порожнини.

Дане тілесне ушкодження, враховуючи його вид, розташування на тілі, характер рани на лівій половині задньої поверхні грудей («різана», «колото-різана»), наявність кровотечі з рани на момент поступлення в лікарню, утворилося від не менш ніж одноразової дії гострого предмету, незадовго до поступлення гр-на ОСОБА_4 в лікарню, не виключено при обставинах, вказаних у постанові (внаслідок нанесення удару ножем).

Згідно п.п. 2.1.2. та 2.1.3. й) о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Київ-1995, вищезазначене тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання) відноситься до тяжких. (а.с.108-110).

Винуватість ОСОБА_5 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень доводиться також даними протоколу слідчого експерименту від 23.12.2025, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_4 , в присутності понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з якого слідує, що потерпілий розповів учасникам слідчої дії про обставини спричинення йому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та відтворив зазначені події. Зокрема, ОСОБА_4 показав, що «..22.11.2025 спільно зі своїм знайомим ОСОБА_21 в вечірній час вживали алкогольні напої, від чого перебували в стані алкогольного сп`яніння. Даного дня, близько 22 год. вони прийшли до нього в домогосподарство та зайшли в приміщення будинку і перебували в його кімнаті, де вживали домашнє вино, так як горілки не було. Від випитого спиртного ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння, почав агресивно себе поводити. За таких обставин він почав виводити його з кімнати з приміщення будинку, щоб він пішов додому, однак ОСОБА_22 не хотів покидати його будинок. Тому в коридорі він злегка підіпхнув його у спину. Таким чином намагався його випхати з будинку для того, щоб він покинув приміщення. Напевне від цього ОСОБА_5 розізлився та вдарив його в обличчя, чим саме не пригадує, може рукою або головою та вибив йому вставний зуб з коронкою …. В коридорі була миска, він в неї встав та послизнувся, і впав на підлогу в коридорі, від чого прибився, падав на лівий бік. Коли вставав з підлоги, ОСОБА_5 наніс йому удар ножем в ділянку спини ззаду, яким саме чином конкретно вказати не може, так як удар відбувся ззаду. На статисту вказати не може, так як на той час піднімався з землі. На той час кухонний ніж знаходився на столі, в коридорі будинку, так як він чистив кукурудзу і там його залишив. Яким чином він взяв ніж не бачив, так як вставав з землі. Від удару ножем отримав тілесні ушкодження, перебував на лікуванні. Інші детальні обставини не пригадує. Удар ножем наніс саме ОСОБА_5 , який був злий на нього, що він випихав його з будинку.

Показання та дії потерпілого було зафіксовано за допомогою відеозапису». (а.с. 205-207).

Під час перегляду відеозапису встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 давав показання невимушено. Додатково повідомив що ОСОБА_5 він не бив і тілесних ушкоджень йому не наносив. Коли він прийшов до свідомості, то відчув що його щось болить і щось йому мішає і самостійно витягнув ножа. ОСОБА_5 вже тоді не було. (а.с.208).

Також, як встановлено даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 23.12.2025 з підозрюваним ОСОБА_5 за участю захисника адвоката ОСОБА_6 , в присутності понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з метою перевірки та уточнення відомостей – його показань, проведено слідчий експеримент. ОСОБА_5 на місці події розповів, зокрема, що «22.11.2025 він спільно з ОСОБА_4 прийшли до нього в домогосподарство, зайшли в будинок, де перебували в одній з кімнат, та пили вино. Від вжитого алкоголю він сп`янів та події вечора 22.11.2025 не пам`ятає. За таких обставин не може вказати чи наносив він удари ОСОБА_4 і чим саме. Також не може вказати при яких обставинах сам отримав тілесні ушкодження.(а.с.202-204).

Факт перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в стані алкогольного сп`яніння, крім показань самого обвинуваченого та потерпілого підтверджено висновком судово-медичної експертизи взірця крові № 1183 від 05.12.2025, із змісту якого слідує, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові гр-на ОСОБА_5 , відібраного медичними працівниками в приміщенні КНП "Гусятинська КЛ" 23 листопада 2025 року о 8.50 знайдено етиловий спирт в кількості – 1,86 %о проміллє. Метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. (а.с. 137, 150-152).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №903 від 23.12.2025, в період інкримінованого йому діяння ОСОБА_5 психічними захворюваннями не страждав, на момент вчинення злочину міг давати звіт своїм діям та керувати ними. На час проведення експертизи психічними захворюваннями не страждає, може давати звіт своїм діям та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.(а.с.209-210).

Крім наведених доказів, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України доводиться оглянутими в судовому засіданні речовими доказами.

Як встановлено, докази, надані стороною обвинувачення відкриті стороні захисту, та відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України, відомості, що містяться в них, можуть бути допущені, як докази у цьому провадженні.(а.с.217).

Окрім того, допустимість цих доказів підтверджується долученими прокурором і дослідженими безпосередньо у судовому засіданні процесуальними документами.

Перевіривши доводи сторони захисту щодо наявності підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 з ч.1 ст.121 на ст.124 КК України, суд знаходить їх непереконливими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах кримінального провадження, які були встановлені під час судового розгляду, з огляду на наступне.

Так, для того, щоб зробити висновок про те, що умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому було спричинено особою при перевищенні меж необхідної оборони, необхідно встановити чи перебувала ця особа взагалі у стані необхідної оборони, оскільки це є обов`язковою умовою для кваліфікації вчиненого за ст.124 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

За приписами ч. 3 ст. 36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статях 118 та 124 КК.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про необхідну оборону» роз`яснено, що при розгляді справ про необхідну оборону необхідно з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Як зазначено у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

У правових висновках Верховного Суду України (справи: № 5-12кс14, № 5-29кс14, № 5-34кс14), констатовано, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у випадку необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2020 року справа № 748/1226/18, вирішення питання, чи перебував обвинувачений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, на підставі всієї сукупності обставин має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання. Особа, що завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається статтею 36 КК.

Отже, сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним заподіянням тілесних ушкоджень, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 22 січня 2015 року у справах № 5-27кс14, у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Посилання обвинуваченого та його захисника про наявність у ОСОБА_5 різаної рани, яку наніс йому, ймовірно ОСОБА_4 , що може свідчити про те, що потерпілий дійсно напав на обвинуваченого, на переконання суду, жодним чином не підтверджується матеріалами провадження. Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що мало місце суспільно небезпечне посягання, зокрема напад, безпосередньо спрямований на заподіяння обвинуваченому тілесних ушкоджень або такої невідворотної шкоди, яка вимагала від нього діяти в стані необхідної оборони, не встановлено.

Так, потерпілий ОСОБА_4 в суді заперечив спричинення обвинуваченому будь-яких ушкоджень. Про обставини події повідомив, що після розпивання спиртного намагався вивести обвинуваченого з будинку, а він повертався, не хотів йти додому. Вони шарпали один одного в коридорі. Обвинувачений його копнув, він впав і від цього в нього випав вставний зуб з коронкою. Потерпілий послизнувся і впав в коридорі, обвинувачений також падав. Удар ножем обвинувачений наніс потерпілому, коли він намагався піднятись після падіння.

Такі ж показання ОСОБА_4 надавав на досудовому розслідуванні під час проведення з його участю слідчого експерименту, зокрема, зазначив, що після розпивання спиртного він виводив ОСОБА_5 під руки, щоб випровадити з дому. ОСОБА_5 вдарив його в лице, ймовірно рукою. Він не хотів йти додому. Також потерпілий описав обставини нанесення йому обвинуваченим удару ножем в спину.

Це підтверджується відомостями, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 23.11.2025 та додатку до нього – відеозаписі, які є самостійними процесуальними джерелами доказів.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час слідчого експерименту з його участю в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , що підтверджується протоколом слідчого експерименту від 23.11.2025 повідомив, що від вжитого не може вказати чи наносив він удари ОСОБА_4 і чим саме. Також не може вказати при яких обставинах сам отримав тілесні ушкодження.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, під час затримання, проведення досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 з відповідними заявами про спричинення обвинуваченому потерпілим тілесних ушкоджень, не зверталися. Під час досудового розслідування і після його завершення при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження зауважень, клопотань сторона захисту не заявляла.

В суді 13.04.2026 обвинувачений ОСОБА_5 дав показання про те, що після розпивання спиртного потерпілий кричав до нього, казав «йди додому», махав ножем, встромив йому ніж в область бедра з правої сторони. А 20.04.2026 обвинувачений ОСОБА_5 показав, що сам факт спричинення йому потерпілим тілесних ушкоджень він не пригадує. Лише пригадав, що відчув різкий біль і втратив свідомість. Після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його обстежували в медичній частині УВП №26.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 23.11.2025 та листа медичного огляду, виданих лікарями поліклінічного відділення КНП «Теребовлянська міська лікарня» від 24.11.2025, при обстеженні ув`язнений ОСОБА_5 мав скарги на хронічний кашель. Протипоказань до перебування в умовах ІТТ та СІЗО відсутні.

Як слідує із витребуваних судом з Чортківської міської медичної частини №26 медичних документів, при первинному медичному огляді ув`язненого ОСОБА_5 25.11.2025 виявлено тілесні ушкодження, а саме: різану рану на правій нозі в ділянці стегна розміром 2,00 см*4,00 мм з наявною коричневою кірочкою. Медичної допомоги не потребував. Зі слів, дані тілесні ушкодження отримав в побуті за місцем проживання.

Судом не заперечується встановлена медичними документами наявність у ОСОБА_5 тілесного ушкодження: різаної рани сідничної ділянки праворуч, яке могло бути отримане не пізніше строку огляду його лікувальною установою 25.11.2025.

Проте, встановленими судом фактичними обставинами не підтверджено, що потерпілий ОСОБА_4 наніс обвинуваченому це тілесне ушкодження чи вчинив будь-які дії, які б загрожували життю чи здоров`ю обвинуваченого ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність обставин, за яких він міг би вбачати реальну загрозу з боку потерпілого, щоб захищатись.

Судом враховується обстановка та обставини події, динаміка їх розвитку і спосіб вчинення злочину обвинуваченим, зокрема, обставини, за яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в будинку потерпілого, розпиваючи спиртні напої, роздратованість обвинуваченого по відношенню до потерпілого, через його намагання вивести його з будинку, підсилене станом алкогольного сп`яніння, факт обопільної шарпанини між ними, відсутність фізичної переваги потерпілого над обвинуваченим, а також відсутність дій потерпілого, які б при цьому створювали реальну загрозу життю та здоров`ю обвинуваченого.

Окрему увагу слід звернути на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 спричинив удар ножем в задню поверхню грудей потерпілого, який не бачив моменту удару. Удар ножем завданий обвинуваченим у момент, коли потерпілий намагався піднятись, тобто, на цей момент будь-яке суспільно небезпечне діяння зі сторони потерпілого по відношенню до обвинуваченого було відсутнє.

Також суд звертає увагу, що після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не намагався надати ОСОБА_4 , який втратив свідомість медичну допомогу, не викликав «швидку», а покинув місце події.

Таким чином, з огляду на досліджені докази, суд приходить до висновку, що потерпілий в ході конфлікту не становив для обвинуваченого будь-якої загрози і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання з боку потерпілого в нього не виникало.

Крім того, між обвинуваченим та потерпілим виникла конфліктна ситуація через намагання потерпілого змусити обвинуваченого покинути його житло, внаслідок чого між ними виникла обопільна шарпанина. Отже, на переконання суду, визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися) та ці дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Така поведінка обвинуваченого прямо вказує на те, що він керувався наміром спричинити тяжкі тілесні ушкодження, а не захистити себе від якихось протиправних дій потерпілого.

Таким чином, обстановка та обставини події, динаміка їх розвитку і спосіб вчинення злочину обвинуваченим, застосоване ним особливо небезпечне знаряддя ніж, цілеспрямованість і локалізація нанесеного удару, поведінка обвинуваченого під час і після вчинення злочину, свідчать про наявність у діях обвинуваченого всіх об`єктивних і суб`єктивних складових злочину, передбаченого ч.1ст.121 КК України.

Встановлені фактичні обставини справи переконливо свідчать про те, що обвинувачений, завдаючи потерпілому удар ножем в життєво важливий орган, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та розраховував на такі можливі наслідки, як шкода здоров`ю потерпілого, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, тобто діяв з непрямим умислом.

З урахуванням положень ст. 36 КК, суд приходить до переконання, що аргументи сторони захисту про те, що обвинувачений лише оборонявся від протиправних дій потерпілого, які за його твердженням становили загрозу його життю і здоров`ю, є такими, що не узгоджуються з дослідженими судом доказами, а спрямовані на уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинене. За встановлених у цій справі обставин, виявлена у ОСОБА_5 різана рана на правій нозі в ділянці стегна, само собою не свідчить про вчинення суспільно небезпечного посягання на його життя та здоров`я з боку потерпілого.

А обставини цієї справи не дають підстав уважати, що дії ОСОБА_5 відповідають критеріям необхідної оборони, навпаки, завдання удару ножем ззаду в життєвоважливий орган потерпілому, який в той момент намагався піднятись та спричинення тяжкого тілесного ушкодження, вочевидь не було необхідним і суперечить сутності цього інституту, а протилежні міркування сторони захисту є неспроможними.

Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений внаслідок вживання алкоголю з потерпілим не міг належно контролювати свої дії є непереконливими та спростовуються даними висновку судово-психіатричної експертизи №903 від 23.12.2025.(а.с.209-210), а також приписами ст. 21 КК України, згідно якої особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння підлягає кримінальній відповідальності.

Доводи захисту про те, що якщо б потерпілий не пригощав обвинуваченого спиртним, то такого б не сталося є безпідставними. Суд виходить з того, що обвинувачений добровільно вживав алкоголь, усвідомлюючи, що це може призвести до втрати самоконтролю.

Таким чином, суд доходить висновку, що досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, як такі, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння. Встановлені фактичні обставини кримінального провадження не дають підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.124 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступних міркувань.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також з урахуванням ступеню тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку, як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, при призначенні покарання судом враховується особа обвинуваченого, зокрема, те, що ОСОБА_5 , не вперше притягується до кримінальної відповідальності, проте є не судимим згідно приписів ст. 89 КК України, по місцю проживання характеризується посередньо, попри працездатний вік не працює, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. (а.с.130-131,132-135,136,138,139, 140).

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні обвинувачений пояснював, що шкодує про те, що сталося.

Але, як встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 фактично не визнав вини в інкримінованому йому злочині і не надав критичної оцінки своїй поведінці. Окрім того, місце вчинення злочину обвинувачений покинув, не надавши потерпілому медичної допомоги. В суді обвинувачений теж не проявляв ознак каяття стосовно потерпілого (не вибачився, не проявляв співчуття до нього, не намагався відшкодувати шкоду).

Тому, наведені вище обставини не дають підстав для висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 ознак щирого каяття, як обставини, яка пом`якшує покарання.

Отже, судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Також судом враховується думка потерпілого, який покладався на розсуд суду та не просить суворо карати обвинуваченого.

З врахуванням встановлених обставин та особи винного, зважаючи на те, що вчинене кримінальне правопорушення класифікується як тяжкий злочин (ч. 4 ст. 12 КК України) та є таким, що спрямований проти життя та здоров`я особи, що в сукупності із вчиненням злочину в стані алкогольного сп`яніння, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, суд приходить до переконання про наявність підстав для призначення обвинуваченому покарання, у виді позбавлення волі, передбаченому санкцією частини 1 статті 121 КК України, яке слід відбувати реально.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування до нього ст. 69 КК України, суд не знаходить.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному в санкції ч.1 ст. 121 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як встановлено, під час досудового розслідування ОСОБА_5 на підставі ст.208 КПК України було затримано 23.11.2025 о 5 год. 58 хв., що підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.11.2025. Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (а.с.118-121, 122-127, 147-149).

З врахуванням наведеного, строк відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту його затримання – з 23.11.2025.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід зарахувати попереднє ув`язнення, починаючи з 23.11.2025 (дати затримання, відміченої в протоколі про затримання особи) до 23.04.2026 (ухвалення судом вироку) включно, за правилом день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, який востаннє був продовжений ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17.03.2026, до 16.05.2026, слід продовжити до набрання вироком законної сили, але не пізніше шістдесяти днів з дня проголошення вироку.

Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України, слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.11.2025 (справа №596/1596/25).

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання з 23.11.2025.

Зарахувати, на підставі ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання та подальшого перебування під вартою, тобто з 23.11.2025, по дату ухвалення вироку включно, тобто до 23.04.2026, з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не пізніше 22.06.2026.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.11.2025 (справа №596/1596/25).

Речові докази, які зберігаються в кімнаті речових доказів Гусятинського районного суду Тернопільської області:

- чотири марлеві тампони із слідами крові; тампони змиву правої та лівої руки ОСОБА_5 у паперових конвертах; зрізи нігтів з правої та лівої руки ОСОБА_5 у паперових конвертах; зразок крові, висушений на фрагменті стерильного марлевого бинта гр. ОСОБА_5 , зразок крові, висушений на фрагменті стерильного марлевого бинта гр. ОСОБА_4 , які окремо опечатано в паперові конверти; кухонний ніж «Krauff» із чорною полімерною ручкою із слідами крові –знищити;

- один зуб із коронкою, светр бірюзового кольору на довгий рукав; спортивні штани чорного кольору – повернути потерпілому ОСОБА_23

- штани синього кольору типу «джинси»; куртку чорного кольору, на замку, із слідами крові; кросівки темного кольору – повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_24