Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №950/1626/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Суд: Лебединський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №950/1626/25

Суддя: Бакланов Р. В.

Справа № 950/1626/25

Номер провадження 3/950/58/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

з участю секретаря - Гладкової С.В., представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - Жалковського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП №3 Сумського РУП ГУ НП України в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 327294 від 11 травня 2025 року, складеним уповноваженою службовою особою ВП №3 Сумського РУП ГУ НП України в Сумській області, ОСОБА_1 11 травня 2025 року у м. Лебедині по вул. Кобижча керував мопедом Honda без державного номерного знаку з явними, на думку працівників поліції, ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, млява мова, поведінка, що не відповідає дійсності, та, як зазначено у протоколі, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим відносно нього складено адміністративний матеріал за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що протокол і додані до нього матеріали не відповідають вимогам закону, а викладені в них відомості не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також захисник звернув увагу суду на те, що до суду подано відомості щодо перенесеного ОСОБА_1 порушення здоров`я, які підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, «ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом». Зазначена норма закріплює фундаментальний принцип законності адміністративного провадження, який зобов`язує орган, що склав протокол, не лише формально зафіксувати подію, а й забезпечити безумовне дотримання процесуального порядку, встановленого законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є «своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом». Отже, суд не вправі обмежитися лише формальною перевіркою наявності протоколу, а зобов`язаний перевірити, чи доведені всі обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна саме ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитись із матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та іншими процесуальними правами. Ця норма є імперативною і спрямована на забезпечення реального, а не формального права на захист.

Приписами ст. 59 Конституції України встановлено, що «кожен має право на професійну правничу допомогу», а відповідно до ст. 63 Конституції України, «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе». Отже, обов`язок належного роз`яснення прав особі, щодо якої складається протокол, є безпосереднім обов`язком уповноваженої посадової особи.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належного та беззаперечного підтвердження того, що під час складення протоколу ОСОБА_1 були в повному обсязі та в належний спосіб роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також положення ст. 63 Конституції України. Сам по собі запис у процесуальному документі без переконливого підтвердження фактичного доведення до відома особи її прав не може автоматично свідчити про дотримання гарантій права на захист.

Суд приходить до висновку, що порушення права на захист на стадії складення протоколу не є формальним недоліком, а є істотним процесуальним порушенням, оскільки безпосередньо впливає на можливість особи реалізувати свої права, своєчасно надати пояснення, скористатися допомогою захисника, заявити клопотання та заперечення. Таке порушення ставить під сумнів належність і допустимість зібраних матеріалів як доказів у справі.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи.

У протоколі серії ЕРП1 № 327294 зазначено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, млява мова, поведінка, що не відповідає дійсності. Разом із тим сам по собі запис у протоколі не є безумовним доказом існування таких ознак. Відомості, викладені у протоколі, підлягають перевірці судом у сукупності з іншими доказами.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 фактично не було повідомлено про конкретні ознаки сп`яніння, які стали підставою для вчинення подальших процесуальних дій. Матеріали справи не містять таких даних, які б переконливо свідчили про належне документування процедури виявлення цих ознак, їх доведення до відома особи та забезпечення можливості особі надати з цього приводу пояснення і заперечення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані. Отже, наявність ознак сп`яніння не може бути довільним припущенням, а має бути чітко зафіксована та підтверджена в установленому законом порядку.

Суд відхиляє можливий аргумент сторони обвинувачення про те, що самого лише відображення у протоколі переліку ознак достатньо для доведеності стану сп`яніння чи законності вимоги про проходження огляду. Такий підхід суперечив би положенням статей 251, 252, 266 КУпАП, оскільки в адміністративному провадженні доказуванню підлягають не припущення, а конкретні фактичні дані, здобуті в порядку, встановленому законом.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим, на думку органу поліції, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок водія «на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння». Разом із тим така вимога повинна бути законною, належним чином сформульованою, зрозумілою для особи і реалізованою в процедурі, чітко визначеній законом.

Сам факт посилання у протоколі на відмову особи від огляду не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести, що пропозиція пройти огляд була зроблена у порядку, встановленому законом, що особі були роз`яснені її права, підстави такої вимоги, а також юридичні наслідки відмови.

У цій справі судом встановлено, що наявні матеріали не дають можливості дійти безсумнівного висновку про те, що процедура пропонування пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була проведена з повним дотриманням вимог закону, а відмова ОСОБА_1 була належно зафіксованою, усвідомленою та такою, що відбулась після роз`яснення особі її процесуальних прав і суті відповідної процесуальної дії.

Суд приходить до висновку, що за відсутності належних доказів дотримання процедури та з урахуванням установленого порушення права на захист, сам по собі викладений у протоколі запис про відмову від огляду не може бути покладений в основу висновку про винуватість особи.

Сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_1 продував алкотестер, результат якого був негативним. Суд зазначає, що у випадку інкримінування саме ознак наркотичного сп`яніння негативний результат перевірки на вміст алкоголю сам по собі не є безумовним доказом відсутності наркотичного сп`яніння.

Разом із тим цей довід не може бути повністю проігнорований, оскільки він свідчить про непослідовність та суперечливість зафіксованих органом поліції обставин, а також підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи. У поєднанні з відсутністю належного підтвердження дотримання процедури роз`яснення прав, із сумнівами щодо належної фіксації ознак сп`яніння та з відсутністю достатніх даних щодо законності оформлення відмови від огляду цей факт посилює сумнів у доведеності обвинувачення.

Щодо кваліфікації за ч. 2 ст. 130 КУпАП та відсутності доказів повторності

Особливу увагу суд звертає на те, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, для правильної кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 130 КУпАП орган, який склав протокол, був зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 протягом року до події, викладеної у протоколі, уже був підданий адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і така постанова набрала законної сили.

Судом встановлено, що в матеріалах цієї справи відсутні належні відомості, які б підтверджували факт попереднього притягнення ОСОБА_1 протягом року саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам по собі запис у протоколі про повторність правопорушення не є доказом існування такої кваліфікуючої ознаки.

Суд відхиляє можливий аргумент сторони обвинувачення про те, що для підтвердження повторності достатньо посилання у протоколі чи загальної довідки без належного процесуального оформлення. Кваліфікуюча ознака повторності є юридично значущою обставиною, яка повинна бути доведена належними доказами. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості визнати доведеним склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Судом також враховано, що стороною захисту подано відомості про перенесене ОСОБА_1 поранення. Хоча самі по собі ці відомості не спростовують автоматично фабулу протоколу, вони підлягають оцінці разом з іншими доказами. За умов, коли обвинувачення не підтверджене достатнім обсягом належних і допустимих доказів, а процедура оформлення матеріалів викликає обґрунтовані сумніви, наведені медичні дані додатково не усувають, а навпаки посилюють сумнів щодо однозначності висновків, викладених у протоколі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, «доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи». Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом встановлено, що в цій справі наявна сукупність істотних недоліків адміністративного матеріалу, а саме:не підтверджено належним чином факт роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав;не доведено, що процедура пропонування пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була здійснена у повній відповідності до вимог закону;наявні суперечності щодо фактичних обставин події;відсутні належні докази повторності протягом року, що є обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Наведений конституційний принцип підлягає застосуванню й у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, оскільки наслідком такого провадження є застосування до особи заходів державного примусу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, ст. 245, ст. 247, ст. 251, ст. 252, ст. 256, ст. 266, ст. 268, ст. 280, ст. 283, ст. 284 КУпАП, ст. 59, ст. 62, ст. 63 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua