Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №459/4568/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/4568/25

Провадження № 2/459/1555/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за договором № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024 у розмірі 72 898,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2024р. між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 20000 грн., строком на 350 днів: з 03.06.2024 по 19.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Договір між сторонами було укладено в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

31.07.2025 року ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», уклали договір факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025, за умовами якого ТзОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Зазначає, що у порушення вимог статтей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачка не виконала свої зобов`язання, не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

Вказує, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 72 898,49 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 19 999,92 грн, заборгованості за процентами 42 898,57 грн, штрафні санкції 10 000 грн.

14.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

23.02.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку із витребуванням доказів та першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

10.03.2026 розгляд справи відкладено через ненадходження витребуваних документів.

17.04.2026 учасники справи не з`явилися у судове засідання.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, вказавши, що підтримує позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань не подала.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03.06.2024 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

П.1.2 договору передбачено, що сума кредиту складає 20000,00 грн. Строк кредитування 350 днів, періодичність платежів з сплати процентів кожні 25 днів (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування 10 911,61 % річних (п.1.5.1).

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 125 000, 00 грн (п.1.6.1).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.1.).

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 03.06.2024 або 04.06.2024 (п.2.2.).

Договір підписано одноразовим ідентифікатором: 71234, паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором: 25776.

Зарахування коштів на карту НОМЕР_2 03.06.2024 в сумі 20000 грн, підтверджено інформаційною довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК" від 01.08.2025.

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-260309/66191-БТ від 12.03.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 03.04.2024 було зарахування коштів в сумі 20 000 грн.

31.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025, ТОВ «ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 4707258 в сумі 72 898,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 19 999,92 грн, заборгованість за процентами 42 898,57 грн, штрафні санкції 10 000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 4707258 від 03.06.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 становить 72 898,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 19 999,92 грн, заборгованість за процентами 42 898,57 грн, штрафні санкції 10 000 грн.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Розмір заборгованості відповідачем не спростований, позивач набув права вимоги до відповідача, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості договором № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024: за основною сумою боргу у розмірі 19 999,92 грн та процентами в розмірі 42 898,57 грн, всього на суму 62898,49 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд керується наступним.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд відмовляє у стягненні штрафних санкцій за договором № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024 в сумі 10000,00 грн у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Отже, позов задовольняється частково.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, суд виходить з наступного.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, заявку №13867 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) №13867 згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого розмір витрат на правничу допомогу становить 10000 грн.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; обсягу робіт щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, складності справи, зокрема розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності. А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 4 000 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2090,10 грн., виходячи з наступного розрахунку 62898,49 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 72898,49 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: вул.Набережно-Корчуватська, буд 27, приміщення,2, м.Київ) заборгованість за договором № 4707258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024 у розмірі 62898,49 грн, з яких: 19 999,92 грн - сума заборгованості за основним боргом; 42 898,57 грн - сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2090,10 грн. сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.04.2026 року.

Суддя: А. І. Жураковський