Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №240/8629/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8629/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

23 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВА СЕРВІС ТРАНС» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВА СЕРВІС ТРАНС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава Сервіс Транс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно визнав ТОВ "Ава Сервіс Транс" автомобільним перевізником, керуючись виключно ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023, попри те, що позивач надавав лише експедиційні послуги, а безпосереднім перевізником був ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №311 від 06.07.2024. У ТТН відсутні реквізити договору з ФОП ОСОБА_1 , однак це не спростовує сам факт укладення договору, що підтверджується документально.

Суд першої інстанції не розмежував відповідальність між перевізником і експедитором, фактично поклавши відповідальність за дії водія ФОП ОСОБА_1 на ТОВ "Ава Сервіс Транс", що суперечить принципам господарсько-правової відповідальності та нормам Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (Закон №2344-ІІІ).

Також суд не врахував, що наявність документів, необхідних для перевезення небезпечних вантажів, зокрема свідоцтва про допуск транспортного засобу та підготовку водія, була підтверджена після перевірки. Їх фізична відсутність у момент перевірки не свідчить про відсутність у суб`єкта права здійснювати таке перевезення, а лише про порушення порядку пред`явлення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що будь-яких документів, які б підтверджували, що перевезення здійснювалися відмінною від позивача особою, надано не було.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.01.2025 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо здійснення регулярних перевезень вантажів транспортним засобом DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено акт №092025 від 16.01.2025 у якому зафіксовано, що під час здійснення перевезень пасажирів у водія на момент перевірки були відсутні свідоцтво про допущення транспортних засобів DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації, наявність якої передбачена статтею 48 Закону №2344-II.

Водій із актом ознайомлений, про що в акті є відповідна відмітка.

На підставі даного акту перевірки, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025, якою до ТОВ "Ава Сервіс Транс" як до перевізника, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-II, застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано порушення, зафіксоване відділом державного нагляду (контролю) в Житомирській області під час здійснення перевірки, що є підставою для застосування адміністративного-господарських штрафів відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-II реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 29 та 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (Порядок №1567), за приписами якого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-II, автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 1 статті 48 Закону №2344-II передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344-II документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 №1644-ІІІ (Закон №1644-ІІІ) перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, в тому числі у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу.

Згідно із статтею 19 Закону №1644-ІІІ транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Відповідно до ст.20 Закону №1644-ІІІ перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно із статтею 16 Закону №1644-ІІІ до компетенції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить розроблення і затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 04.08.2018 № 656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 р. за № 1041/32493, яким затверджені Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (Правила); Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (Порядок №656).

З огляду на положення Закону №1644-ІІІ, вказані Правила і Порядок №656 є складовою законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів і, як в них зазначено, вимоги цих Правил та Порядку, є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Підпунктом 3 пункту 9 розділу І Правил передбачено, що при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою).

Власник транспортного засобу, перевізник або уповноважена ними особа має право вільного вибору СЦ для проведення перевірки відповідності конструкції транспортного засобу вимогам ДОПНВ та отримання/продовження Свідоцтва п.4 розділу ІІ Порядку №656.

Таким чином, на автомобільного перевізника, який здійснює перевезення небезпечних вантажів, а також водія, покладені обов`язки, зокрема: на перевізника - отримати відповідне свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу; на водія - мати при собі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та надання його до перевірки уповноваженим особам відповідача на момент її проведення на дорозі (рейдової перевірки).

Відповідно до ст.60 Закону №2344-II за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлено, що під час перервірки у водія були відсутні свідоцтво про допущення транспортних засобів DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації, наявність якої передбачена статтею 48 Закону №2344-II.

Щодо доводів позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за вказане порушення, адже не здійснював вантажних перевезень, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 1 Закону №2344-II визначає, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.

Згідно із розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

У постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі №340/5660/22 вказано, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару.

Згідно із ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 в якості Автомобільного перевізника зазначено ТОВ "Ава Сервіс Транс", Замовником вказано ТОВ "Фрея Трейд", вантажовідправником вказано ТОВ "Річковий порт Орлівка" за договором з ТОВ "Юнекс Солюшн", а в якості вантажоодержувача зазначено ТОВ "Хімагро" для ТОВ "Фрея Трейд".

Оскільки вантажоодержувачем є особа відмінна від позивача, має місце надання позивачем послуг перевезення вантажу.

У свою чергу позивач посилається на те, що забезпечував на підставі вищезазначеної ТТН товарно-експедиційні послуги перевізнику, яким є ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №311 від 06.07.2024.

Однак, у ТТН відсутні посилання на договір №311 від 06.07.2024, не зазначено ФОП ОСОБА_1 в жодній з граф накладної.

Варто зауважити, що вказані норми Закону №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

А тому надання позивачем лише до суду договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №311 від 06.07.2024 не спростовує того, що на момент проведення перевірки у водія відповідні документи були відсутні.

Таким чином, відповідач не мав підстав вважати, що у даному випадку перевізником була інша особа, а не позивач.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовано висновків відповідача про наявність підстав для застосування адміністративного-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-III, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВА СЕРВІС ТРАНС» залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.