Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №640/38533/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/38533/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сластьон А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "ОТК "Європлюс", Товариство) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 29.11.2021 за №350, №351 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу та припис від 29.11.2021 за №274 про усунення порушень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності та накладено штрафи за порушення законодавства про рекламу. На переконання Товариства, вивіски з інформацією про магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою провадження господарської діяльності з зображенням знаків для товарів і послуг з написами "ІНФОРМАЦІЯ_1" є інформацією про вид діяльності, котрі не підлягають погодженню та не вважаються рекламою, з огляду на критерії статті 9 Закону України "Про рекламу".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що розмістивши над торгівельним приміщенням, де провадиться власна господарська діяльність, належний іншому суб`єкту господарювання нерезиденту України знак для товарів і послуг, заявник поширив інформацію про такий знак, тобто вчинив дії з розповсюдження реклами.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "ОТК "Європлюс" подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального права, вважає помилковим висновок про те, що під зовнішню рекламу підпадає виключно випадок розміщення інформації про вид власної діяльності особи, а не про вид діяльності нерезидента на території України, з огляду на таке: випадок розміщення знаку для товарів та послуг може підпадати як під зовнішню рекламу так і під вивіску; словосполучення "знаки для товарів і послуг, що належать цій особі" слід тлумачити в широкому розумінні, у спірному випадку знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" належний Товариству на підставі ліцензійного договору. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, у якому просить залишити таку без задоволення та наголошує, що використання позивачем знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1" є розміщенням реклами із використанням знаку для товарів і послуг, належного третій особам.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "Європлюс" (ідентифікаційний код: 30217001, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.11.1998 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до підпункту 1.1 Договору суборенди нерухомого майна №21/09/21 СО від 21.09.2021, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Партнер-Інвест" (Орендар) та ТОВ "ОТК "ЄВРОПЛЮС" (суборендар) Орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) - частину нежитлових приміщень 1-го поверху №6, 8-:-12, 15а, 16, 18 у літ. "А-1" загальною площею 7,9 кв. м., яке знаходиться у будівлі за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 89.

06.10.2021 у зв`язку із надходженням інформації від Харківської міської ради про порушення позивачем законодавства про рекламу в частині розміщення зовнішньої реклами на щиті на фасаді з інформаційним полем "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 89 Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області надіслало ТОВ "ОТК "Європлюс" вимогу №7.4-3820НС-21 про надання наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ; договору з розміщувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; дозволу на розміщення рекламного засобу (за наявністю); договору оренди приміщення; макетів розповсюдженої реклами; документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами, тощо), акти виконаних робіт; інші документи, що мають відношення до справи та пояснення.

Листом за вих. №21/10/21-99 від 21.10.2021 на вимогу №7.4-3820НС-21 від 06.10.2021 надано відповідачу пояснення та належним чином завірені копії таких документів: договору суборенди нерухомого майна №21/09/21СО від 21.09.2021, свідоцтва України на знаки для товарів і послуг 10.04.2019 за НОМЕР_1 та ліцензійного договору від 01.07.2015 (щодо права користуватися знакам (знаками) "ІНФОРМАЦІЯ_1" для товарів і послуг, у тому числі у вигляді вивіски магазину). В поясненнях позивач вказав, що вивіски з інформацією про магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою провадження господарської діяльності із зображенням знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" є інформацією про вид діяльності та не є рекламою.

29.11.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно позивача було прийнято ряд актів індивідуальної дії щодо позивача:

рішення №350 від 29.11.2021 на підставі протоколу засідання №374 від 29.11.2021, відповідно до якого за ненадання інформації щодо вартості розповсюдження реклами у відповідності до частини 6 статті 27 Закону України "Про рекламу" на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень;

рішення №351 від 29.11.2021 на підставі протоколу засідання №375 від 29.11.2021 за розміщення позивачем зовнішньої реклами без відповідного дозволу, за що на позивача у відповідності до частини 7 статті 27 Закону України "Про рекламу" накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 083,00 гривень;

припис №274 від 29.11.2021 про усунення порушень у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України "Про рекламу", яким зобов`язано позивача усунути порушення в частині розміщеної зовнішньої реклами на щиті фасаду з інформаційним полем: "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 89 у відповідності до вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу".

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 за №270/96-ВР (надалі по тексту також - Закон №270/96-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з положеннями частини 8 статті 8 Закону №270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Положеннями частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу" встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Нормами частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами врегульовано "Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 за №2067 (надалі по тексту також - Правила №2067, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У пункті 2 Правил №2067 наведено наступні терміни:

спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Системний аналіз вказаних положень дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 (у незмінній редакції на час спірних правовідносин - частини 8 статті 8) та частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу".

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №323/1766/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі № 323/1360/17, від 27.02.2020 у справі №405/4704/15-а, від 25.03.2020 у справі №461/4489/16-а, від 30.04.2020 у справі №323/3491/16-а.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг за НОМЕР_1 від 10.04.2019 власником знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" є Розетка Лімітед (Rozetka Limited), Республіка Кіпр (а.с.49-65).

01.07.2015 між ТОВ "ОТК "Об`єднана торговельна компанія "Європлюс" (Ліцензіат) та Розетка Лімітед (Республіка Кіпр) (Ліцензіар) укладено Ліцензійний договір (а.с.73-86), за умовами якого Ліцензіар надає Ліцензіату обмежену, як визначено у пункті 3.2 щодо переліку послуг та у пункті 3.3 щодо способів використання, невиключну ліцензію на використання Торговельних марок, а Ліцензіат зобов`язується виплачувати Ліцензіару роялті відповідно до пункту 4 Договору.

Пунктом 2.1 визначено "Торговельні марки", зокрема Додатковою Угодою 7 до Ліцензійного договору від 01.07.2015, складеною 01.05.2019 сторони домовилися змінити визначення "Торговельних марок", наведене в пункті 2.1 Договору, та викласти його в такій редакції, котра включає знак, на який видано свідоцтво України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_1 (а.с.85-86).

Відповідно до пункту 3.2 на підставі ліцензії, що надається за цим Договором, Ліцензіат має право використовувати Торговельні марки виключно стосовно будь-якої з, декількох чи всіх таких послуг: реклама; макетування реклами; наймання (орендування) місця на рекламу; наймання (прокат) торговельних стендів; написання рекламних текстів; обробляння текстів; оформлення вітрин; послуги щодо роздрібного та оптового продажу; публікування рекламних текстів; рекламування; розклеювання (розміщення) афіш, об`яв; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; […].

За підпунктом 3.3.3 пункту 3.2 Ліцензійного договору до способів використання Торговельних марок відповідно до цього Договору є використання Торговельних марок у рекламі, якщо така реклама пов`язана з наданням послуг, зазначених в пункті 3.2. Договору, здійснюване виключно за допомогою веб-сайтів, розміщених під будь-яких із доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також у місцях пропонування та/або надання ліцензіатом будь-якої послуги, яка вказана у пункті 3.2 Договору, на території України.

Окрім того, згідно пункту 3.3.1, дозволено використання Торговельних марок під час пропонування та/або надання будь-якої послуги, яка вказана у п.3.2 Договору, здійснюване виключно […] у місцях пропонування та/або надання ліцензіатом будь-якої послуги, яка вказана у пункті 3.2. Договору, на території України.

Відповідно до підпункту 1.1. Договору суборенди нерухомого майна №21/09/21 СО від 21.09.2021, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Партнер-Інвест" (Орендар) та ТОВ "ОТК "ЄВРОПЛЮС" (суборендар) Орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) - частину нежитлових приміщень 1-го поверху №6, 8-:-12, 15а, 16, 18 у літ. "А-1" загальною площею 7,9 кв. м., яке знаходиться у будівлі за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 89 (а.с.67-70).

Виходячи із фотофіксування розміщеного на фасаді будинку словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с.32), котрий відтворює знак для товарів і послуг, зареєстрований згідно свідоцтва за НОМЕР_1 від 10.04.2019 та наданий у користування Товариству за умовами Ліцензійного договору від 01.07.2015 та Додаткової Угоди 7 від 01.05.2019, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається позивачем, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №323/3491/16-а, від 11.08.2021 у справі №323/809/17, від 29.10.2021 у справі №280/1330/19.

Слід не погодитися із міркуваннями суду першої інстанції у частині врахування змісту пункту 3.2 та підпункту 3.3.3 пункту 3.3 Ліцензійного договору від 01.07.2015 на засвідчення виключного права використовувати знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" у рекламі, адже такий не розкриває поняття "реклами", проте лишень у описовій формі містить перелік способів чи дій з нею пов`язаних; питання використання ТОВ "ОТК "Європлюс" як Ліцензіатом коментованого знаку поза межами способів, визначених у Ліцензійному договорі у вимірі повноти виконання обов`язків за таким не лежить у площині дослідження судом у даній справі.

Стосовно відсутності підтверджень щодо тотожності виду діяльності позивача до обсягу інформації, про яку повідомляє словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на фасаді орендованої останнім будівлі, колегія суддів зауважує, що станом на дату виникнення спірних правовідносин, до основного виду діяльності ТОВ "ОТК "Європлюс" згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2021 віднесено КВЕД 47.91 "Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет" (а.с.39-47), натомість за свідоцтвом НОМЕР_1 від 10.04.2019, знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" містить клас 38, до якого віднесено "торгівлю, а також продаж товарів та послуг через глобальну мережу Інтернет" (а.с.49-65).

Попри вказане право користування ТОВ "ОТК "Європлюс" торговельною маркою (знаком для товарів і послуг), належною Розетка Лімітед (Rozetka Limited), Республіка Кіпр, підтверджується Ліцензійним договором від 01.07.2015, Додатковою Угодою 7 від 01.05.2019 та свідоцтвом на знак для товарів і послуг за НОМЕР_1 від 10.04.2019.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, вивіска позивача за адресою провадження господарської діяльності з зображенням знаку для товарів і послуг з написом "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідає визначеним законом критеріям частини 8 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України "Про рекламу" та є інформацією про вид діяльності, не містить конкретних (індивідуальних) осіб чи товарів, а тому не підлягають погодженню та не вважаються рекламою.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що для позивача використання цього знаку є розміщенням реклами із використанням знаку для товарів і послуг у вигляді графічного літерного позначення - "ІНФОРМАЦІЯ_1", котрий належить нерезиденту України Розетка Лімітед (Rozetka Limited), Республіка Кіпр.

Звідси помилковими є висновки про наявність підстав для накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 гривень за ненадання інформації щодо вартості розповсюдження реклами у відповідності до частини 6 статті 27 Закону України "Про рекламу", оформленого рішенням №350 від 29.11.2021 на підставі протоколу засідання №374 від 29.11.2021, та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 083,00 гривень за розміщення зовнішньої реклами без відповідного дозволу у відповідності до частини 7 статті 27 Закону України "Про рекламу", оформленого рішенням №351 від 29.11.2021 на підставі протоколу засідання №375 від 29.11.2021, а також видачі припису про усунення порушень №274 від 29.11.2021.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За частиною 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення через неправильне застосування норм матеріального права, котре слугувало формуванню помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Товариством вчинено дії з розповсюдження реклами, підлягає скасуванню.

За викладених обставин заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених по тексту постанови мотивів.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Перерозподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в розмірі 4 560,00 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжне доручення від 22.12.2021 за №914 на 2 270,00 гривень (а.с.10), платіжне доручення від 28.01.2022 за №1520 (а.с.103), а також за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 гривень, що засвідчується наявною у справі платіжною інструкцією від 21.01.2026 за №225665 (а.с.156).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.

Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі №640/38533/21, - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.11.2021 за №350.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.11.2021 за №351.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про усунення порушень від 29.11.2021 за №274.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40324829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 30217001) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 4 560,00 гривень (чотири тисячі п`ятсот шістдесят гривень нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40324829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торговельна компанія "ЄВРОПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 30217001) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6 810,00 гривень (шість тисяч вісімсот десять гривень нуль копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.