Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 21 квітня 2026 р.
Справа: №640/19911/22
Суддя: Кобаль Михайло Іванович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/19911/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Аканов О.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018 » до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехімпорт-2018» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сантехімпорт-2018») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач, Київська митниця) в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000074/2 від 05.10.2022 року;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100380/2022/000743 від 05.10.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду, а в разі незалишення відмовити повністю в задоволенні позовних вимог (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018 ТОВ «Сантехімпорт-2018» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між ТОВ «Сантехімпорт-2018» (покупець) та SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI (Сакар`я район 1. ОСБ 13. Проспект № 3, Аріфіє Сакар`я, Туреччина) (продавець) укладено контракт міжнародної поставки № 09.08.2022UKR (далі - Контракт №09.08.2022UKR).
За умовами Контракту №09.08.2022UKR продавець продає, а покупець купує на умовах FCA згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» сталеві панельні радіатори.
Згідно пункту 2.3 контракту №09.08.2022UKR ціни на товар зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту та видаються на кожну партію товару.
На виконання умов контракту № 09.08.2022UKR продавцем був поставлений товар покупцю, а саме: радіатори торгівельної марки KALITE «THERMOFIX».
Товар за контрактом № 09.08.2022UKR надійшов від продавця на умовах FCA Сакар`я згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
04.10.2022 ТОВ «Сантехімпорт-2018», через митного брокера ТОВ «Вант ЛТД» (далі - декларант), до Київської митниці було подано електронну митну декларацію з референтним номером 6885 (Графа 7 МД), якій присвоєно № 22UA100380311631U7, у графі 31 якої був зазначений товар, митна вартість якого склала 34688,44 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару ТОВ «Сантехімпорт-2018» разом з митною декларацією було подано до митного органу наступні документи:
- зовнішньоекономічний контракт від 09.08.2022 №09.08.2022UKR;
- рахунок-фактуру (інвойс) від 26.09.2022 №EXP2022000000293;
- платіжні доручення в іноземній валюті №00789020220831 від 31.08.2022, №00789020220921 від 21.09.2022;
- договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83;
- договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237;
- рахунок на оплату від 27.09.2022 №119;
- довідку про транспортні витрати від 27.09.2022 №405;
- митну декларацію від 26.09.2022 №22410700ЕХ00009380.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації від 04.10.2022 № 22UA100380311631U7 митної вартості товару, Київською митницею направлено позивачу електронне повідомлення, у якому зазначено, що згідно з частинами 2-3 статті 53, частиною 5 статті 54, статтею 57 Митного кодексу, а також з урахуванням положень статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додатково наступні документи:
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених положенням Наказу №599 та згідно Закону України від 01.07.2004 №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
-виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
05.10.2022 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100380/2022/000074/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації від 05.10.2022 № UA100380/2022/311631 змінив в сторону збільшення з 36329,19 доларів США до 59011,94 доларів США (далі по тексту - оскаржуване рішення №1).
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією від 04.10.2022 №UA100380/2022/311631 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, а саме:
1) Поставка товару здійснювалась згідно контракту від 09.08.2022 № 09.08.2022UKR укладеного з «SAKRA-EMTAS DIS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI» (Sakarya 1.OSB Mah. 13. CaddeNo:3-Arifiye SAKARYA, Turkey ), далі Контракт. Згідно з пунктом 4.3 Контракту датою поставки товару вважається дата завантаження товару на борт судна, а пунктом 4.5 Контракту передбачено надання таких товаросупровідних документів як коносамент та додаток на постачання. Водночас, згадані документи до митного оформлення не були надані.
2) Відповідно до пункту 1.2 Контракту предметом поставки є сталеві панельні радіатори брендом KALITE, хоча до митного оформлення відповідно до графи 1 митної декларації заявлено - радіатори торгівельної марки«THERMOFIX».
3) Згідно до пункту 1.1 Контракту та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки FCA- SAKARYA (TR). Згідно положень Інкотермс - 2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Також, відповідачем у спірному рішенні вказано, що до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування було надано лише довідку про транспортні витрати від 27.09.2022р. № 405 від ТОВ «Укр Транс Лайн». Згідно CMR від 26.09.2022 № 5847 транспортування здійснювалось іншим перевізником ФОП « ОСОБА_1 ». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки-фактури, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Документів від безпосереднього перевізника також не було надано. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п.2 частини 2 ст.52 Митного кодексу України, ч.2, 9, 10 та 21 ст.58 Митного кодексу України.
За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати, понесені на транспортування а саме:
«Поставка товару здійснюється згідно контракту від 09.08.2022 №09.08.2022UKR, укладеного з «SAKRA-EMTAS DІS TICARET SAN.VE TIC.LTD.STI» (Sakarya 1.OSB Mah. 13. Cadde No:3-Arifiye SAKARYA, Turkey), далі - Контракт.
Згідно п.4.5 Контракту передбачено надання таких товаросупровідних документів як додаток на постачання. При цьому вищезазначений документ до митного оформлення не надано.
Згідно п. 1.1 Контракту та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки FCA- SAKARYA (TR).
Згідно положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (.. named place) Франко перевізник (.. назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською митницею видано позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100380/2022/000734 (далі по тексту - оскаржуване рішення №2).
З метою випуску товару у вільний обіг в порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 Митного кодексу України, позивачем, з урахуванням коригувань подано нову митну декларацію, внаслідок чого митним органом орган прийнято рішення про випуск товару в обіг під фінансову гарантію.
Вважаючи оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Сантехімпорт-2018» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
Щодо тверджень апелянта про те, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрат, на транспортування товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, згідно умов контракту №09.08.2022UKR поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом на умовах FCA Сакар`я. Умови поставки FCA відповідно до «Інкотермс-2010» є універсальними та можуть застосовуватись для всіх видів транспорту.
Відповідно до п. 4.5 контракту № 09.08.2022UKR до комплекту товаросупровідних документів входять: інвойс, пакувальний лист, сертифікат про походження, транспортні документи (коносамент, СМR), додаток на постачання.
Враховуючи, що поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом, то до митного оформлення в якості транспортного документа разом з митною декларацією було подано міжнародну автотранспортну накладну від 26.09.2022 CMR №5847. Коносамент на товар не видавався та, відповідно, не міг бути поданий до митного оформлення.
Конкретні умови поставки товару було узгоджено з відправником в проформі-інвойс від 27.08.2022 №UKR202208027-001, що підтверджується також інвойсом від 26.09.2022 №EXP2022000000293 та пакувальним листом від 26.09.2022 б/н.
Неподання додатку на постачання, який передбачений пунктом 4.5. контракту №09.08.2022UKR, також не свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості товару оскільки він не є документом, що підтверджує митну вартість в розумінні частини другої статті 53 МК України.
При цьому, згідно з поясненнями позивача з приводу того, що в даному випадку додаток на постачання даної партії товару не підписувався, а тому не міг бути поданий до митного оформлення.
Доводи відповідача стосовно неподання декларантом документів від безпосереднього перевізника не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем до митного оформлення товару, разом з митною декларацією на підтвердження витрат на транспортування, було подано наступні документи:
- договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83;
- договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237;
- довідка про транспортні витрати від 27.09.2022 №405.
Додатково для підтвердження витрат на транспортування декларантом було подано рахунок на оплату рахунок на оплату від 27.09.2022 №119, де зазначено вартість перевезення.
Для організації перевезень товару позивачем було укладено договір транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 з ТОВ «Укр Транс Лайн» (далі - Експедитор).
Відповідно до п. 1.1. даного договору Замовник доручає, а Експедитор зобов`язується за винагороду здійснити від свого імені послугу з організації перевезення вантажів Позивача автомобільним транспортом, проводити всі необхідні розрахунки з учасниками транспортного процесу від свого імені.
З метою виконання умов даного договору експедитором було залучено до транспортування товару перевізника ФОП ОСОБА_1 , з яким укладено відповідний договір на перевезення вантажів від 20.09.2022 №237, який було додано до митної декларації.
Відповідно частини другої статті 4 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно частини четвертої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Враховуючи, що згідно договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 експедитором здійснювалась організація перевезення товару з залученням стороннього перевізника, у відносинах з яким експедитор виступав від свого імені, то всі розрахунки позивач здійснював з Експедитором та отримував від нього всі документи на підтвердження вартості перевезення.
Відповідно до п. 6.1. договору транспортного експедирування від 18.07.2022 №83 платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунком експедитора.
На виконання даної умови Експедитором після перевезення Товару надано рахунок на оплату від 27.12.2022 №119, де визначено вартість перевезення товару до кордону у розмірі 102392,08 грн. Також вартість підтверджена довідкою про транспортні витрати від 27.09.2022 №405.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ТОВ «Сантехімпорт-2018» були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів, відповідно до частини другої статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості Товарів.
Тобто, подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана довідково для митного органу для підтвердження вартості товарів поряд з основними документами за власним бажанням.
Як зазначено вище, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, відповідно до статті 53 МК України, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, не включено експортну митну декларацію продавця.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що копію митної декларації країни відправлення декларант зобов`язаний надати за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тому, митна декларація країни відправлення є додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно за її наявності.
Відтак, відповідачу були надані всі необхідні транспортні документи для підтвердження транспортних витрат позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці №UA100380/2022/000074/2 від 05.10.2022 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100380/2022/000743 від 05.10.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо доводів апелянта про необхідність залишення позову без розгляду, у зв`язку з наданням позивачем суду документів не державною мовою, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу суду, оскільки подача первинних документів позивачем не державною мовою не є автоматичною підставою для їх відхилення судом і не перешкоджає розгляду справи по суті, та не свідчить про істотне порушення норм процесуального права, яке могло б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо клопотання представника позивача Хом`яка В.П., заявленого у відзиві на апеляційну скаргу, в якому останній просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5250,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки представника позивача Хом`яком В.П. не надано жодного належного доказу на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, зазначення представником позивача, що докази будуть надані додатково після прийняття рішення по суті, спростовують взагалі їх наявність у останнього, оскільки розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснено в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 22.04.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua