Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №453/534/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/534/26

№ провадження 2/453/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборговансті,-

в с т а н о в и в:

24.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» в особі представника Варшавського К.А. звернулося до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за Договором № 6659594 від 15.07.2025 у розмірі 38 705,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн. та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 26.03.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 23.04.2026 без учасників справи.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

15.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі — Первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 (далі — Позичальник) було укладено Договір № 6659594 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі — Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, та що йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства України.

Згідно з умовами Кредитного договору № 6659594 від 15.07.2025 року ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «МІЛОАН» належним чином і в повному обсязі надало Відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену Позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту, а саме: НОМЕР_1 . Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжними документами від надавача платіжних послуг.

В свою чергу відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, а саме не повернув кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатив передбачені договором платежі, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 6659594. Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги.

Представник позивача зазначає, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача за Кредитним договором № 6659594 становить 38 705,00 (тридцять вісім тисяч сімсот п`ять гривень 00 копійок) та складається з тіла кредиту — 10 000 (Десять тисяч гривень 00 копійок), комісії за надання кредиту — 11 705,00 (Одинадцять тисяч сімсот п`ять гривень 00 копійок) штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання - 5000 (П`ять тисяч гривень 00 копійок). Комісія за надання кредиту була прямо передбачена умовами Кредитного договору, доведена до відома відповідача до моменту його укладення та є складовою загальної вартості кредиту. Розрахунок заборгованості здійснений на підставі даних бухгалтерського обліку кредитора, є арифметично вірним та відповідає умовам договору. Доказів сплати або часткового погашення боргу відповідачем не надано.

09.04.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому просить застосувати положення п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» та скасувати всі нараховані відсотки, пеню та штрафи. У задоволенні позову в частині нарахувань, що перевищують фактичне тіло кредиту – відмовити.

На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

15.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі — Первісний кредитор) та Відповідачем — ОСОБА_1 (далі — Позичальник) було укладено Договір № 6659594 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі — Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно умов Договору №6659594 від 15.07.2025 року сума кредиту становить 10 000,00 грн. Строк кредиту: 30 днів з 2025-07-15. Дата повернення кредиту: 2025-08-14. Сума до повернення: 43605.00 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: Комісія за надання кредиту: 33605.00 грн., нараховується одноразово за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 0.00 грн., нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Дослідженням письмових доказів встановлено, що Договір №6659594 від 15.07.2025 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення.

Відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

25.11.2025 між Первісним кредитором – Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № ДО_20251125, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» права грошової вимоги до боржників за договором позики, у т.ч. і за Договором №6659594 від 15.07.2025 до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу.

Як зазначає позивач, станом на дату подання даної позовної заяви заборгованість відповідача за Кредитним договором № 6659594 становить 38 705,00 грн. та складається з тіла кредиту у розмірі 10 000 грн., комісії за надання кредиту у розмірі 11 705,00 грн. та штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання – 5 000,00 грн.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Суд встановив, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за Договором №6659594 від 15.07.2025, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 10 000,00 гривень.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 11 705,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по штрафних санкціях в розмірі 5 000,00 грн.

Відносно даної вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України"Про правовий режимвоєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч.4 ст. 10561 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

На підставі вищевикладеного вимога в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 000 грн. 00 коп. з відповідача задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором № 6659594 від 15.07.2025.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 984 грн. 94 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог (37 %).

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч.2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим Вікторем Вікторовичем, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, заявку про надання правової допомоги №82 від 10.02.2026, витяг з акту №82 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026, згідно якого вартість послуг адвоката становить 12 000,00 грн. (надання усної консультації (з вивченням документів) – 6 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 6 000,00 грн.), платіжну інструкцію №418 від 26.02.2026.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог – 4 440,00 грн., як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Також, за правилами ч.1 ст. 133 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати понесені позивачем, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 141,24 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 288, 289 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 204, 207, 258, 266, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, код ЄДРПОУ 43950742, - заборгованість за Договором № 6659594 від 15.07.2025 у розмірі 10 000,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 984 грн. 94 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4 440,00 грн, та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 141,24 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя