Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №314/4275/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4275/25

Провадження № 1-кп/314/416/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 62025080100002226 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Іванків Іванківського району Київської області, громадянина України, водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, не одруженого, на утриманні малолітніх неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу №419 від 08.11.2024 командира військової частини № НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною вище посадою.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є майори - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.

В свою чергу, старший солдат ОСОБА_2 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, 07.04.2025, близько 09 години 30 хвилин, перебуваючи у місці несення служби, в місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , на території АДРЕСА_2 , заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_7 віддав наказ старшому солдату ОСОБА_2 , направлений на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 від 07.04.2025 №2070/дск, щодо продовження ведення оборонних дій в першому ешелоні в батальйонному районі оборони НОМЕР_3 механізованого батальйону, недопущення просування противника в напрямку АДРЕСА_3 .

Отримавши наказ заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_7 , старший солдат ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відмовитися виконувати наказ начальника, посилаючись на неможливість його виконання за станом здоров`я.

Довідкою військово-лікарської комісії №879 від 28.02.2025, проведеної у військовій частині НОМЕР_4 , старшого солдата ОСОБА_2 визнано придатним до військової служби.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_2 , відмовився виконувати доведений йому наказ, а також виконувати покладені на нього обов`язки за посадою.

Відтак, старший солдат ОСОБА_2 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та нормативно-правовими актами, які регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши непокору, тобто інше умисне невиконання наказу, в умовах воєнного стану.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися у непокорі, тобто інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_2 , свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, не визнав. Він пояснив, що є старшим солдатом 31-ї бригади військової частини НОМЕР_1 , де займає посаду водія. За його словами, 7 квітня 2025 року, перебуваючи в селі Максимівка, він отримав бойове розпорядження, зміст якого йому був зрозумілий. Проте через стан здоров`я він відмовився його виконувати, щоб не поставити під загрозу життя та безпеку своїх товаришів по службі. Вказане розпорядження було оголошено йому замполітом з питань психологічної допомоги. Після відмови від виконання розпорядження його оглянув медичний працівник, якому він повідомив про стан свого здоров`я та висловив відповідні скарги. Медик, однак, дійшов висновку, що він придатний до проходження служби. Додатково ОСОБА_2 зазначив, що після отримання поранення він проходив ВЛК, лікувався та неодноразово звертався до медичної роти. Результати ВЛК підтверджували його придатність до служби; ці висновки він не оскаржував. Письмових заяв до вищого командування щодо свого стану здоров`я солдат не подавав, хоча усно повідомляв про його погіршення. Інших документів, які б підтверджували його непридатність до виконання бойових завдань, ОСОБА_9 не мав. Раніше він виконував бойові завдання без зауважень.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував, що ОСОБА_7 зачитав бойове розпорядження, яке було для нього зрозуміле. Проте у нього було погане самопочуття, у зв`язку із чим він відмовився від його виконання.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 419 слідує, що старшого солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07 листопада 2024 року №310-РС на посаду водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону вважати таким, що з 8 листопада 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та наказу Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, встановити оклад за посадою 2820 гривень на місяць, шпк «солдат». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 84.5% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.11.2024 №310-РC; рапорт старшого солдата ОСОБА_10 вх.№17302 від 08.11.2024.

Згідно витягу з бойового розпорядження командира 1 мб НОМЕР_5 омбр №2070/дск від 07.04.2025 з метою підсилення обороноздатності ОСОБА_2 був залучений на бойове чергування, час готовності до дій негайно по отриманні даного розпорядження.

У відповідності до протоколу огляду предмету з відеозаписом від 07.04.2025 слідчим оглянуто диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом тривалістю 06 хв.15 сек., на якому зафіксовано доведення старшому солдату ОСОБА_2 та іншим військовослужбовцям розпорядження командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 07.04.205 №2070/дек. У подальшому, після доведення вказаного бойового розпорядження у військовослужбовців питають, чи готові вони виконати бойове завдання. Один з військовослужбовців відповів, що не може виконувати бойове завдання у зв`язку зі станом здоров`я та наражати на небезпеку військовослужбовців. У подальшому під час відеозапису було встановлено анкетні дані вказаної особи - ОСОБА_2 .

Після проведення огляду диск для лазерних систем зчитування належним чином запаковано та долучено до дійсного протоколу.

Даний відеозапис переглянуто у судовому засіданні.

У відповідності до протоколу огляду предмету від 12.08.2025 слідчим проведено огляд предметів, а саме: медичної картки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Оглядом встановлено: Медична картка ОСОБА_2 являє собою зошит у лінійку з обкладинкою синього кольору на 22 аркушах. На лицьовій сторінці обкладинки наявний рукописний напис барвником чорного кольору наступного змісту «1 МР 1 МР А4773 старший солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Всередині вказаної картки наявні рукописні записи, один з яких (останній) датований «7.04.2025» із заключенням : «на момент огляду гострої патології не виявлено. Стан відповідає заключення ВЛК «придатний». В підрозділ до виконання».

Після проведення огляду медичну картку упаковано до конверту, який долучено до матеріалів кримінального провадження.

Данну медичну картку оглянуто в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 , будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що обіймає посаду заступника командира роти військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що ОСОБА_2 проходив військову службу у цій частині. 7 квітня 2025 року в селищі Максимівка Михайло-Лукашівської територіальної громади Запорізької області Занора зачитав бойове розпорядження командира НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Розпорядження передбачало залучення ОСОБА_2 до виконання оборонного завдання в районі населених пунктів Новопіль і Зелене Поле. Бойове розпорядження було оголошено трьом військовослужбовцям. Двоє з них погодилися виконувати доручені завдання, проте обвинувачений ОСОБА_2 відмовився, посилаючись на поганий стан здоров`я. Його було доставлено до медичної роти для огляду лікарем. Під час огляду лікар військової частини не виявив протипоказань для виконання бойового завдання. Також свідок зазначив, що ОСОБА_9 раніше проходив дві військово-лікарські комісії: першу у жовтні 2024 року в Києві, де його було визнано придатним до служби, та другу у лютому 2025 року в Запоріжжі. Обидві комісії підтвердили його здатність до виконання військових завдань. Свідок повідомив, що під час оголошення бойового розпорядження обвинуваченого було попереджено про можливу кримінальну відповідальність у разі відмови виконати наказ. Також наголошувалось, що ОСОБА_9 пройшов базову військову підготовку, був повною мірою екіпірований, а розпорядження відповідало його посадовим обов`язкам.

Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що він займав посаду начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , повідомив, що ОСОБА_2 проходив службу у цій частині. Навесні 2025 року ОСОБА_12 був присутній при оголошенні ОСОБА_13 бойового розпорядження, адресованого ОСОБА_9 та ще кільком військовослужбовцям. Останні погодилися виконати поставлені завдання, тоді як ОСОБА_9 відмовився, посилаючись на погане самопочуття та скаржачись на загальний стан здоров`я. У зв`язку з цим його направили до медичної роти для огляду. Лікар військової частини під час огляду не виявив медичних протипоказань для виконання бойового завдання. Свідок також зазначив, що раніше ОСОБА_9 успішно проходив військово-лікарські комісії, які підтвердили його придатність до виконання службових обов`язків. Крім того, під час оголошення бойового розпорядження обвинуваченого попередили про можливість притягнення до кримінальної відповідальності у разі невиконання наказу. Свідок підкреслив, що ОСОБА_9 був повністю екіпірований для виконання завдань.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаним у судовому засіданні, що особисто знайомий із ОСОБА_2 , оскільки у 2025 році вони разом проходили військову службу. Свідок зазначив, що не пам`ятає точних дат та місця подій, але підтвердив, що ОСОБА_2 , разом з іншими, було оголошено бойове розпорядження ОСОБА_13 . За словами Осіпова, ОСОБА_2 відмовився виконувати завдання, посилаючись на стан здоров`я, хоча видимих ознак хвороби він не помітив. Завершивши усі необхідні дії, свідок, який виконував роль водія, почав розвозити людей з місця події; Дударенко ж залишився на місці.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №27473 від 16.10.2024 слідує, що проведено медичний огляд старшого солдата ОСОБА_2 у гарнізонній військово-лікарській комісії НВМКЦ "ГВКТ", 16.10.2024. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: М54.86 Хронічна вертеброгенна ломбалгія при незначному порушенні функції. 148.0 Астено-невротичний стан складного генезу з диссомнією. D48.5 Новоутворення невизна ченого чи невідомого характеру шкіри. Н52.2 Простий короткозорий астигматизм лівого ока в 1.0 Д. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. 136.2 Стан після МВТ (03.07.2024) з ВОСП правого плеча, стегна та лівого передпліччя з дефектом мяких тканин, ліковані етапними хірургічними обробками у вигляді зміцнілих рубців, сторонніх тіл без порушення функції. Трав ма легка Поранения, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №5710/3166 від 31.07.2024 видана командиром в ч НОМЕР_1 ). 170.0 Стан після ВТ (03.07.24), акубаротравми у вигляді двобічної кондутивної приглухуватості, тубарної дисфун кції. Травма легка Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №5710/3166 від 31.07.2024 видана коман-диром в. НОМЕР_1 ). Захворювання, пов`язані з захистом Батьківщини. На підставі статей 23-в, 17-в, 75-в в графі ІІ Розкладу хвороб придатних до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №879 від 28.02.2025 слідує, що проведено медичний огляд старшого солдата ОСОБА_2 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 28.02.2025. Діагноз наслідки вибухової травми (03.07.2024): вогнипального осколкового сліпого поранення правого плеча, стегна та лівого передпліччя у вигляді зміцнілих рубців з наявністю сторонніх тіл металевої щільності без порушення функції; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалічного, вестибуло-атактичного синдромів з незначним порушенням функцій. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 р. №370 травма легкого ступеня. Захворювання, пов`язані з проходженням військової служби. Дегенеративно-дистрофічне ураження хребта, протрузії дисків С5, С6, кила диску 1.5 з незначним порушенням функцій. Вертеброгенна радикулопатія С6-С7 праворуч, таракалгія, біллатеральна радикулопатія з больовим, м`язово-тонічним синдромами з незначним порушенням функцій. Простий прямий міопічний астигматизм у правого ока, складний прямий міопічний астигматизм у 1,0Д з міопією у 2, ОД лівого ока при гостроті зору з корекцією 1,0/1,0 Н90.7. Хронічна лівобічна змішана приглухуватість ІІ ступеня з середньою втратою слуху 35 дб. Захворювання, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статей 23-в, 64-в, 75-в в графі ІІ Розкладу хвороб придатних до військової служби.

Згідно медичної характеристики водій 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованного батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був визнаний придатним та призваний до лав ЗСУ. За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 звертався до медичної служби: 19.12.2024-23.12.2024 року. Проходив лікування у КНП Запорізька обласна клінічна лікарня. Діагноз: новоутворення невизначеного чи невідомого характеру шкіри. Новоутворення шкіри нижньої третини лівої гомілки. На обліку у психіатра та нарколога не перебував. Психологічний стан без особливостей.

Відповідно до запису у Журналі амбулаторних хворих 1 медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 №307 від 07.04.2025 року гострої патології у старшого солдата ОСОБА_2 не виявлено. За станом придатний до виконання службових обов`язків.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Суд, за наслідком допиту обвинуваченого ОСОБА_2 , свідків, дослідження письмових та відео доказів, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку та достатності для ухвалення даного вироку, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 402 КК України, поза розумним сумнівом.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не виконав бойове розпорядження через погане самопочуття, оскільки такі покази обвинуваченого не підтверджені об`єктивними медичними даними і спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами свідків.

Таким чином, твердження обвинуваченого та його захисників про існування медичних перешкод ОСОБА_2 виконувати бойове розпорядження нічим не підтверджені, даних про те, що станом на 07.04.2025 обвинувачений мав проблеми зі здоров`ям, які перешкоджали виконувати йому бойове розпорядження, суду не надано.

Навпаки, згідно довідки військово-лікарської комісії № 879 від 28.02.2025 старший солдат ОСОБА_2 за наслідками його огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 28.02.2025 визнаний придатним до військової служби.

На підставі викладеного фактичними обставинами кримінального провадження встановлено, що відмова ОСОБА_2 виконати бойове розпорядження була відкритою, здійсненою у присутності інших військовослужбовців і така непокора була умисною, оскільки ОСОБА_2 станом на 07.04.2025 був придатний до проходження військової служби, не мав медичних перешкод проходити військову службу та виконувати бойові розпорядження/накази, у зв`язку із чим заяви обвинуваченого про його хворобливий стан здоров`я, що перешкодив виконати бойовий наказ, є бажанням ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вперше вчинив умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, неодружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», негативну характеристику з місця проходження військової служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням вищевикладеного та з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з огляду на те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини, а тому може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу та початок строку відбування покарання рахувати з дати його фактичного затримання в даному кримінальному провадженні 28.07.2025.

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 28.07.2025.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Копії вироку негайно після його проголошення надати прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_15

22.04.2026