Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №936/1498/25 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/1498/25

Провадження № 1-кп/936/163/2025

22.04.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Воловецького районного суду Закарпатської області кримінальне провадження № 12025071090000186 від 02.10.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на даний час фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не працючого, не одруженого , відповідно до ст..89 КК України раніше не судимий,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 01.10.2025 близько 00:15 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля складського приміщення за адресою АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, відкривши передні водійські дверки, сів у незачинений легковий автомобіль марки «Volkswagen Sharan» номерний знак Словацької реєстрації НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/І07-25/12264-АВ від 10.10.2025 з урахуванням ознак зносу становить 75 836 гривень і умисно, таємно, переслідуючи корисні цілі, заволодів цим автомобілем у корисливих цілях, тобто за допомогою ключа запустив двигун та поїхав спочатку по автодорозі Т-07-18 "Нижні Ворота-Воловець-Міжгір`я" в напрямку центра с. Н.Ворота Мукачівського району, а потім виїхавши на автодорогу М06 «Київ-Чоп» поїхав в напрямку Львівської області і на 701 км.+800 метрів автодороги М06 «Київ-Чоп» в с с. с. с.Івашківці, Самбірського району, Львівської області, не впоравшись з керуванням, з`їхав в кювет, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 75 836 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.І ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.

В судовому засіданні, обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, повністю та пояснив, що дійсно він вчинив вищевказане кримінальне правопорушення, зазначене в обвинувальному акті, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, не оспорював доказів, що зібрані стороною обвинувачення, щиро розкаюється у скоєному, розуміє протиправність своїх дії, готовий понести покарання та просить суд його суворо не карати. Обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно яких він в день події, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сів до салону незачиненого автомобіля марки «Volkswagen Sharan», взяв ключі, які були на панелі приборів, який належав потерпілому, виїхав на ньому на дорогу, не впорався з керуванням і з`їхав в кювет. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні просив покарання призначити на розсуд суду, зазначив, що примирився з обвинуваченим, просив цивільний позов залишити без розгляду.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції. Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, підтверджена.

Відповідно до положень ст.50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК країни.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, раніше не судимий, примирення з потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст.67 КК України кримінальне правопорушення вчинив у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкція ч. 1 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відповідно до ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується не задовільно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра.

З досудової доповіді Мукачівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області від 09.12.2025 вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб оцінюється як середній, тому орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі, або обмеження волі на певний строк, можливе та не становить, високої небезпеки для суспільства.

Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Враховуючи викладене, принцип індивідуалізації покарання, позицію державного обвинувачення, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у виді обмеження волі визначеного в мінімальній санкції.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше 5-ти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд ухвалює звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов`язки.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Також потерпілим до суду подано цивільний позов, в якому цивільний позивач ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну та моральну шкоду. Позивач просить даний цивільний позов залишити без розгляду, оскільки примирився з потерпілим.

У зв`язку з наведеним, зважаючи на позицію цивільного позивача та позицію прокурора, висловлену в судовому засіданні, цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування завданої матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити не обраним.

У порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання, щодо майна на яке накладено арешт слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п"ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов`язані з проведенням транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок в дохід держави.

Цивільний позов ОСОБА_5 заявлений до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Скасувати арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на автомобіль марки "Volkswagen Sharan" номерний знак Словацької реєстрації НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 від 06.10.2025.

Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen Sharan» номерний знак Словацької реєстрації НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області- повернути ОСОБА_5 ; дві пластикові пляшки пива «Закарпатське» місткістю І л. кожна, одна пляшка горілки «Улюблена VODKA» місткістю 0,25л., рюкзак чорного кольору в якому знаходяться три пластикові пляшки енергетика «ENERGO» місткістю 0,5 л. кожний та відчинена пляшка горілки «HOLODOFF» місткістю 0,25 л., які зберігаються в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити; DVD-R диск із записами відео з камер спостережень, які знаходяться на території за адресою село Гукливий, 315, Мукачівського району, Закарпатської області, де відображені події 01.10.2025 та DVD-R диск на якому знаходиться відео розмови про обставини ДТП працівника поліції з ОСОБА_4 01.10.2025 в КНП «Сколівська центральна лікарня» Львівської області - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_7