Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №280/8924/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8924/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (суддя – Лазаренко М.С.) у справі №280/8924/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №123040810704 від 31.07.2025, яким донараховано ПДВ в сумі 5 553 257 гривень та штрафних санкцій на суму 1 338 314,25 гривень, разом - 6 941 571,25 гривень;

- №1230708010704 від 31.07.2025, яким зменшено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 604 699 гривень;

- №1230608010704 від 31.07.2025, яким нараховано штраф в сумі 3400 гривень за відсутність реєстрації податкової накладної на суму вищеописаних “порушень” на суму 6 157 956 гривень – обсяг постачання 30 789 778 гривень.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки предметом якої, зокрема, було дотримання Позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні операції з виділу – створення шляхом виділення нового підприємства ТОВ “МЕРРЕЛ”. Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено від`ємне значення ПДВ та застосовано штрафні санкції. Неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач пов`язував з необгрунтованості позиції контролюючого органу щодо нереальності створення шляхом виділення нового підприємства ТОВ “МЕРРЕЛ” та передання новоствореному підприємству активів та боргових зобов`язань.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Суд зазначив, що передача частини активів і зобов`язань новому товариству за розподільчим балансом не є постачанням товарів у розумінні податкового законодавства, а тому сам цей факт не свідчить про виникнення у позивача обов`язку по збільшенню

податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Стосовно аргументів відповідача про те, що документальне оформлення операцій з виділення не створювало реальної зміни активів та пасивів ТОВ “НАСК АВТО”, в розумінні передачі частини майна, прав і обов`язків, суд першої інстанції зазначив, що якщо податковий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутись до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Суд зазначив, що під час розгляду спірних відносин підлягає встановленню наявність/відсутність ділової мети при здійсненні реорганізації підприємства шляхом виділення нового підприємства.

З цього приводу суд вказав, що позивачем не наведено доводів, як і не надано допустимих доказів, які б підтверджували наявність (в тому числі потенційну) безпосереднього економічного ефекту за результатами проведення відповідної реорганізації шляхом виділу частини активів та пасивів до окремої юридичної особи.

З цих підстав суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку ділової мети під час реорганізації ТОВ «НАСК АВТО» шляхом виділення нового підприємства ТОВ «МЕРРЕЛ» та передання на баланс останньому активів та пасивів ТОВ «НАСК АВТО».

Наслідком висновку суду про відсутність ділової мети став висновок суду про те, що позивач у січні 2021 року використав товарно-матеріальні цінності на суму 30 789 778,00 грн., суми податку на додану вартість під час придбання яких були включені до складу податкового кредиту, не у господарській діяльності, а отже мав обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в силу положень підпункту «г» пункту 198.5 ст.198 ПК України.

З цих підстав суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обгрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо використання ТМЦ не у господарській діяльності, через невстановлення ділової мети під час реорганізації ТОВ «НАСК АВТО» шляхом виділення нового підприємства ТОВ «МЕРРЕЛ» та передання на баланс останньому активів та пасивів ТОВ «НАСК АВТО». Позивач зазначає, що не обов`язково аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результатів об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Позивач вказував, що в процесі виділення недостатньо ліквідних активів разом із пасивами – сумою позики, яку потрібно було сплатити, значно покращилися показники діяльності позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у січні 2021 року проведено реорганізацію TOB “НАСК АВТО”, шляхом виділення нового підприємства TOB “МЕРРЕЛЛ” (код ЄДРПОУ 44080703).

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників TOB “НАСК АВТО” №14.01.21 від 14.01.2021 прийняте рішення щодо створення нового підприємства шляхом виділу у відповідності до ст. 109 Цивільного кодексу України та переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків ТОВ “НАСК АВТО” до створюваного нового товариства з обмеженою відповідальністю.

На підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “МЕРРЕЛЛ” №1 від 21.01.2021 за участю фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та юридичної особи TOB “КОМПАНІЯ 3 УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ “ІНВЕСТГРУП” (код ЄДРПОУ 37408437), прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю шляхом виділу з TOB “НАСК АВТО” та обрано директором TOB “МЕРРЕЛЛ” громадянина ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) строком на 3 роки з моменту державної реєстрації та з укладанням трудових відносин.

Відповідно до розподільчого балансу (станом на 15.01.2021) TOB “НАСК АВТО” №21.01.21 від 21.01.2021 передано до новоствореного підприємства TOB “МЕРРЕЛЛ” наступні активи та пасиви: запаси на суму 30 789,8 тис. грн, у тому числі готова продукція на суму 21 118,5 тис. грн, інші поточні зобов`язання на суму 30 789,8 тис. грн.

29.01.2021 складено передавальний акт TOB “НАСК АВТО”, відповідно до якого ОСОБА_1 (директор TOB “НАСК АВТО”) передала, а ОСОБА_2 прийняв документи щодо прав та обов`язків TOB “НАСК АВТО” та майно у вигляді ТМЦ вартістю 30 789 778,03 грн без ПДВ, згідно Розподільчого балансу складеного станом на 15.01.2021. Передачу майна здійснено за адресою: м. Запоріжжя, Донецьке шосе. 8.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п.п. 69.2 прим 2, п.п. 69.35 прим 1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.06.2025 № 1135-п та повідомлення з Єдиного державного реєстру від 15.01.2021 відомості типу “ 122 - про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо виділу” по ТОВ “НАСК АВТО” (код ЄДРПОУ 37301424), а 29.01.2021 відомості типу “ 136 – державна реєстрація створення юридичної особи в результаті виділу”, а саме ТОВ “МЕРРЕЛЛ” (код ЄДРПОУ 44080703), за період діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, за період з 01.10.2018 по 31.03.2021 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 553 257 грн, у т.ч. за відповідні податкові періоди: січень 2021 року – 3 847 467 грн; лютий 2021 року – 1 048 304 грн; березень 2021 року – 657 486 грн, та завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 21 декларації) на загальну суму 604 699 грн, у т.ч. по відповідним податковим періодам: березень 2021 року - 604 699 грн;

- п. 201.1, п. 201.4 , п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме встановлено відсутність реєстрації податкових накладних, в єдиному реєстрі податкових накладних, протягом граничного терміну;

- п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами та доповненнями) – підприємством несвоєчасно та не в повному обсязі нарахований і сплачений ЄСВ у сумі 339,35 грн., тобто у податковій звітності платником податків самостійно донараховано єдиного внеску, у зв`язку з виправленням помилок, допущених у попередніх звітних періодах та/або у зв`язку з уточненням, проведеним поза межами звітного періоду.

Такі висновки контролюючого органу, з огляду на акт перевірки, грунтуються на такому.

Перевіркою встановлено, що ТОВ “НАСК АВТО” у січні 2021 року в бухгалтерському обліку відображено реорганізацію шляхом виділу нового підприємства, а саме ТОВ “МЕРРЕЛЛ” (код ЄДРПОУ 44080703). На підставі цього ТОВ “НАСК АВТО” від зазначених операцій зменшило актив балансу за 2021 рік на суму 30 789 778,03 грн та зменшило пасив балансу за 2021 рік на суму 30 789 778,03 гривень. В ході дослідження спірних правовідносин в рамках перевірки між ТОВ “НАСК АВТО” та ТОВ “МЕРРЕЛЛ” контролюючим органом не було встановлено економічної спрямованості передачі ТОВ “НАСК АВТО” належного йому майна та майнових прав іншій юридичній особі, як і її створення шляхом виділення за результатами реорганізації ТОВ “НАСК АВТО”. Зазначено, що ТОВ “МЕРРЕЛЛ” з дня взяття на облік у контролюючому органі по теперішній час не подано жодних податкових декларацій, звітів, розрахунків, тощо, не відкрито жодного банківського рахунку, у тому числі відсутнє повідомлення про оформлення (прийняття) гр. ОСОБА_2 на роботу як керівника, відсутня інформація щодо оренди складських приміщень, відсутня інформація щодо відображення в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей. На переконання контролюючого органу, виділення ТОВ “МЕРРЕЛЛ” не містило в собі розумної економічної причини (ділової мети), а тому фактично ТОВ “НАСК АВТО” здійснило господарську операцію з надання товару невстановленій особі. Створюючи видимість реальності здійснення зазначеної операції ТОВ “НАСК АВТО” діяло умисно, оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених податковим законодавством. Таким чином, контролюючим органом було встановлено оформлення позивачем штучного виділу (удаваного правочину) з метою одержання незаконної податкової вигоди, а тому придбані підприємством ТОВ “НАСК АВТО” товарно-матеріальні цінності вартістю 30 789 778 грн використано в операціях, що не є господарською діяльністю. У зв`язку з цим, а також з тим, що суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, повинно бути здійснено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу “податкові зобов`язання” податкової декларації з ПДВ. ТОВ “НАСК АВТО” у січні 2021 року не включено до бази оподаткування суму списаних з балансу ТМЦ у розмірі 30 789 778 грн та не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по ТМЦ, які були використані не у господарській діяльності, на суму 6 157 956 грн, не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.

На підставі акту перевірки від 10.07.2025 №9469/08- 01-07-04/37301424 ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми “Р” від 31.07.2025 № 12304/08-01-07-04, яким позивачу нараховано податок на додану вартість на суму 5 553 257 грн та штрафні санкції у розмірі 1 338 314,25 грн, всього 6 941 571,25 грн;

- форми “В4” від 31.07.2025 № 1230708010704, яким позивачу донараховано зменшену у 2021 році суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 604 699 грн;

- форми “ПН” від 31.07.2025 № 1230608010704, яким позивачу нараховано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкової накладної.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням засновників (учасників) ТОВ “НАСК АВТО” від 14.01.2021 №14.0.21, від 21.01.2021 №21.01.21, від 29.01.2021 №29.01.2021 розпочато процедуру виділу – створення нового товариства з переданням частини майна, прав і обов`язків підприємству-правонаступника – ТОВ “МЕРРЕЛЛ”.

21.01.2021 рішенням учасників ТОВ “НАСК АВТО” затверджено розподільчий баланс, який нотаріально затверджено, а рішенням учасників ТОВ “НАСК АВТО” від 29.01.2021 затверджено передавальний акт.

В розподільчому балансі та передавальному акті відображено передачу новоствореному товариству оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей) та кредиторської заборгованості Позивача.

Згідно з ч.1 ст.109 ЦК України та ч.1 ст.47 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виділ – це створення одного або більше нових товариств з переданням їм за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього. Саме така ситуація у спірному випадку, ТОВ “НАСК АВТО” продовжило діяльність (правонаступництво було частковим), а ТОВ “МЕРРЕЛЛ” набуло визначену частку активів і боргів згідно балансу.

У відповідності до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України, під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема:

- виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

В силу положень підпункту 196.1.7 пункту 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не являються.

В постанові від 25 травня 2021 року у справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2026 (справа №280/10715/23).

Отже, сам факт передачі за розподільчим балансом активів та пасивів новоствореному підприємству, не може бути підставою для коригування (визначення) позивачем податкових зобов`язань з ПДВ.

У спірному випадку підставою збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшення суми від`ємного значення з цього податку, контролюючий орган визначив пункт 198.5 статті 198 ПК України.

Встановлюючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України відповідач виходив з відсутності використання товарів за господарською діяльності платника, у зв`язку із визнанням операції з виділу нереальною.

Позиція контролюючого органу полягала у тому, що відповідно до підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.

У спірному випадку факт використання позивачем товарів (послуг) і необоротних активів не в господарських операціях контролюючим органом не встановлений.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованість відповідачем правових підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у спірному випадку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застосування контролюючим органом наведених норм права, насамперед пов`язано з позицією контролюючого органу щодо нереальності операцій з виділення в процесі реорганізації та створення нового підприємства, якому позивачем передано частину майна, прав і обов`язків.

Надаючи оцінку такій позиції контролюючого органу, слід звернути увагу на те, що факт створення ТОВ “МЕРРЕЛЛ” підтверджується самим фактом державної реєстрації цього підприємства, яку не скасовано в установленому порядку. Також є чинними та не визнаний недійсним в установленому порядку розподільчий баланс та передавальний акт, в яких відображено передачу новоствореному підприємству оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей) та кредиторської заборгованості позивача.

Верховний Суд в постановах від 29 вересня 2025 року у справі № 160/32652/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №160/29715/23 зазначав, що якщо податковий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутись до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

У спірному випадку встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ “НАСК АВТО”, ТОВ “МЕРРЕЛЛ” про визнання правочину недійсним. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.02.2026 відкрито провадження за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (справа №908/482/26.

Отже, аргументи контролюючого органу щодо недійсності правочину по виділенню та створенню нового підприємства - ТОВ “МЕРРЕЛЛ” будуть предметом розгляду судом господарської юрисдикції та у разі їх підтвердження судом і будуть застосовані наслідки недійсності правочину.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що наведені відповідачем аргументи, як в акті перевірки так і представником під час розгляду справи, не свідчать про наявність підстав для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірні відносини між сторонами, фактично дійшов до таких же висновків, натомість, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності ділової мети при здійсненні реорганізації позивача шляхом виділення нового підприємства - ТОВ “МЕРРЕЛЛ”. Такі висновки суд першої інстанції обгрунтував не доведеністю позивачем економічних причин (економічного ефекту) для здійснення реорганізації та виділення нового підприємства - ТОВ “МЕРРЕЛЛ”, якому на баланс передано певні активи та пасиви позивача.

З приводу таких висновків суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 22.01.2026 (справа №280/10715/23), яку ухвалено в подібних відносинах, Судом зроблено такі висновки: «За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості».

Отже, за висновками Верховного Суду відсутність економічного ефекту не означає відсутності економічної причини здійснення господарської операції, оскільки такий ефект може настати в майбутньому, а може не настати взагалі і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. В той же час, Верховний Суд звернув увагу на необхідності з`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач намагався довести наявність економічних причин для реорганізації Товариства та виділення нового підприємства - ТОВ “МЕРРЕЛЛ”, якому на баланс передано певні активи та пасиви позивача. З цього приводу зазначав, що разом з активами було здійснено передачу пасиву в еквівалентному розмірі – сума заборгованості (позики), яку необхідно було сплатити за товар. Передача активу разом пасивами на суму 30 789 778 гривень значно покращило фінансові показники ТОВ “НАСК АВТО”, зокрема змінився коефіцієнт абсолютної ліквідності (Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов`язання), який був “ 0,1” по результатам 2020 року (нижче допустимих нормативних показників) та став “ 0,39” по результатам 2021 року. Коефіцієнт рентабельності капіталу (ROE) (Чистий прибуток / Власний капітал * 100%) - виріс з “ 1” в 2020 року до “ 5” у 2021 році.

Суд першої інстанції вказані доводи позивача до уваги не прийняв, зазначивши те, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо наявності у нього відповідної кваліфікації експерта у цій галузі, та встановленої методики проведення таких розрахунків.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, в апеляційній скарзі позивач звертає увагу на те, що і суд першої інстанції не має спеціальних знань у цій галузі, у зв`язку з чим безпідставно відхилив наведені аргументи позивача. При цьому, під час апеляційного перегляду справи позивачем надано висновок експерта №1041/95101 за результатами судово-економічної експертизи за зверненням ТОВ «НАСК АВТО», в якому, зокрема, зроблено порівняння показників фінансової діяльності позивача як до передачі активів та пасивів ТОВ “МЕРРЕЛЛ” так і після, внаслідок чого експертом зроблено висновок про те, що внаслідок операції з передачі частини майна, прав та обов`язків ТОВ «НАСК АВТО» до підприємства ТОВ «МЕРРЕЛ», ТОВ «НАСК АВТО» одержало економічний ефект у вигляді покращення показників фінансово-господарської діяльності (стор.17-20 Висновку).

Отже, висновки суду першої інстанції, які фактично стали підставою для відмови в задоволення позову, не можливо визнати обгрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України)

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат.

За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору за подання адміністративного позову суб`єктом владних повноважень, юридичною особою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 7549670,25 грн. (6941571,25+604699+3400).

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 33899,39 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 50853,60 грн.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року становить 3028,00 грн.

Отже, у 2025 році обмежено граничний розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45420 грн.

Відтак, ставка судового збору, яка підлягала сплаті за подання позивачем апеляційної скарги у цій справі становить 45420,00 грн.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки, апеляційна скарга подана позивачем в електронній формі, то розмір судового збору, що належав сплаті за її подання, становить 36336,00 грн. (45420,00х0,8).

Враховуючи вказане, розмір судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, який підлягає відшкодуванню позивачу у відповідності до приписів статті 139 КАС України, складає 70 235,39 грн. (33899,39 +36336,00).

При цьому, згідно з п.1 ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки такий внесений ним у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО» - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №280/8924/25 – скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №123040810704 від 31.07.2025, №1230708010704 від 31.07.2025, №1230608010704 від 31.07.2025 – визнати неправомірними та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСК АВТО» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 70235,39 грн.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 22.04.2026

Повне судове рішення складено 23.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров