Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №160/17752/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17752/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/17752/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.02.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії період навчання з 01 вересня 1980 року до 18 липня 1983 року - в середньому міському професійному технічному училищі №27 м. Кривий Ріг; та період з 11.11.1987 до 29.12.1987 - як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20.02.2025 року (дата подання першої заяви про призначення пенсії).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.02.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії період навчання з 01 вересня 1980 року до 18 липня 1983 року - в середньому міському професійному технічному училищі №27 м. Кривий Ріг та період з 11.11.1987р. до 29.12.1987р. - як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", подану 20.02.2025 року (дата подання першої заяви про призначення пенсії) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,92 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 02 місяці 07 днів. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 НОМЕР_2 по батьков ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ); період догляду до 3-річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини від 29.05.1985 НОМЕР_3 , по батькові матері не відповідає паспортним даним. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 28.11.2027. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №047250024379 від 27.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закон за відсутності необхідного страхового стажу 31 рік та за відсутності документу про місце реєстрації. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні позивачу пенсії - є законними та обґрунтованими. Що стосується вимоги зобов?язання Головного управління здійснити зарахування стажу та призначити пенсію, то відповідно до ст. 58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Апелянтом зазначено, що стягнення судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та до порушення чинного законодавства.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, задовольнивши вимоги позивача, прийняв законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на порушення судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставним.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 .

20.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви позивача від 20.02.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.02.2025 за №047250024379.

Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача становить 30 років 02 місяці 07 днів. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 НОМЕР_2 по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ); період догляду до 3-річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини від 29.05.1985 НОМЕР_3 , по батькові матері не відповідає паспортним даним.

20.03.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляд заяви від 20.03.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.03.2025 за №047250024379. Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача становить 30 років 02 місяці 07 днів. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 НОМЕР_2 по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ); період догляду до 3-річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини від 29.05.1985 НОМЕР_3 , по батькові матері не відповідає паспортним даним.

Не погоджуючись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача викладені в оскаржуваному рішенні щодо того, що у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 НОМЕР_2 по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ) спростовані експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 14.03.2025 за № 056/340-п, що міститься в матеріалах справи. Фактично, причина неврахування періоду догляду до 3-річного віку за дитиною аналогічна з періодом навчання в середньому міському професійному технічному училищі №27 м. Кривий Ріг, тобто невідповідність свідоцтва про народження паспортним даним матері. З огляду на встановлені в матеріалах справи обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.02.2025 та №047250024379 від 27.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Суд першої інстанції, також, зазначив, що вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначати пенсію, у зв`язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено з оскаржуваного рішення, пенсійним органом не враховано з 01.09.1980 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 НОМЕР_2 по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ); період догляду до 3-річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини від 29.05.1985 НОМЕР_3 , по батькові матері не відповідає паспортним даним.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_5 позивач навчалась в середньому міському профтехнічному училищі №27 м. Кривого Рогу з 01.09.1980 по 18.07.1983.

Вказане додатково підтверджується дипломом від 18.07.1983 НОМЕР_1 , виданому ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 12.03.1983 прізвище позивача змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

В свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 12.03.1983 по батькові позивача зазначено як ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 29.05.1985 НОМЕР_3 у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку.

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 14.03.2025 за № 056/340-п, що міститься в матеріалах справи, по батькові позивача ОСОБА_2 та паспортні дані ОСОБА_2 є ідентичними, а отже доводи відповідача викладені в оскаржуваному рішенні щодо того, що у свідоцтві про шлюб від 12.03.1983 серії НОМЕР_6 та у свідоцтві про народження дитини від 29.05.1985 НОМЕР_3 по батькові матері не відповідає паспортним даним спростовані вищезазначеним висновком.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період навчання з 01.09.1980 до 18.07.1983 в середньому міському професійному технічному училищі №27 м. Кривий Ріг має бути врахований до страхового стажу позивача, та про необхідність зобов`язання відповідача врахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 11.11.1987 до 29.12.1987.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.02.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024379 від 27.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання належного органу призначення пенсії зарахувати спірні періоди навчання та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку до страхового стажу та здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Доводи апелянта стосовно дискреційних повноважень на розгляд питання про призначення пенсії враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, оскільки судом позовні вимоги задоволені частково із зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання про призначення пенсії.

Стосовно неможливості сплати відповідачем судового збору, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта спростовуються нормою ч. 1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/17752/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/17752/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак