Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №340/4864/20 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4864/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

секретар Перетятько К.С.

за участі представника позивача Кириленка Ю.Г. (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника відповідача Андрющенка О.М. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (суддя Кравчук О.В.) в справі № 340/4864/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі – ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2020 року № 00000080713 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10948550,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000080713 від 16.10.2020.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість в сумі 10948550 грн по операціях, щодо яких встановлена нереальність їх здійснення, а саме встановлено документальне оформлення ТОВ «Гідросенд» господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами–постачальниками ТОВ «Квадро-», ВК «Паросток», ФГ «Отрадне Плюс» з придбання соняшника на загальну суму 65691294 грн, в тому числі податок на додану вартість - 10948550 грн, та включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях, щодо яких встановлена нереальність їх здійснення при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у лютому, червні, вересні, листопаді 2019 року та січні, лютому 2020 року.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку? ТОВ "Гідросенд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, яке визначене з урахуванням від`ємного значення ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме: в лютому, червні, вересні та листопаді 2019 року, та у січні, лютому 2020 року, результати якої оформлено актом №3/11-28-07-13/34996776 від 25.09.2020.

В акті перевірки податковим органом, серед інших,? зафіксовано наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, ст.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 10948550 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000080713 від 16.10.2020, яким до ТОВ “Гідросенд” зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10948550,00 грн.

Дослідивши спірні господарські операції з придбання позивачем соняшника у ТОВ «Квадро», ФГ «Отрадне Плюс», ВК «Паросток», суд першої інстанції вважав доведеною реальність господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, а також правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість.

Врахувавши наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом, що, в свою чергу, обумовило висновок, про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка?ТОВ «Гідросенд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме в лютому, червні, вересні та листопаді 2019 року, та у січні, лютому 2020 року, результати якої оформлено актом №3/11-28-07-13/34996776 від 25 вересня 2020 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 10948550 грн.

За результатами перевірки ГУ ДПС 16 жовтня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000080713 про зменшення ТОВ «Гідросенд» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10948550,00 грн.

Підставою зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ «Гідросенд» з ТОВ «Квадро», ФГ «Отрадне Плюс», ВК «Паросток» з придбання сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Гідросенд» як покупцем та ТОВ «Квадро» як постачальником 28 серпня 2018 року укладено договір поставки №28081816, а також договір поставки від 23 серпня 2019 року № 23081932, за умовами яких позивачем придбавалась сільськогосподарська продукція – насіння соняшника.

Протягом 2019-2020 років ТОВ «Гідросенд» у ТОВ «Квадро» придбано насіння соняшника, що підтверджено видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Позивачем проведена оплата за придбаний товар, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Між? ТОВ «Гідросенд» як покупцем та ФГ «Отрадне Плюс» як постачальником укладено договір поставки №09101909, за умовами якого позивачем придбавалось насіння соняшника протягом жовтня-листопада 2019 року.

Придбання позивачем товару підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Позивачем проведена оплата за придбаний товар, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Між ТОВ «Гідросенд» як покупцем та ВК «Паросток» 17 січня 2020 року укладено договір поставки №17012007, за умовами якого позивачем придбавалось насіння соняшника протягом січня 2020 року.

Придбання позивачем товару підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Позивачем проведена оплата за придбаний товар, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Придбаний товар оприбутковано позивачем у бухгалтерськими обліку.

Позивачем придбаний у ТОВ «Квадро», ФГ «Отрадне Плюс», ВК «Паросток» товар перероблено на власних потужностях, отриманий внаслідок переробки товар (олія соняшникова, шрот), продано на експорт відповідно до зовнішньо-економічних контрактів, а також внутрішніх договорів, чим підтверджено використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформленої податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару (сої) та послуг з переробки цього товару, оприбуткування товару в бухгалтерському обліку, передачу у переробку та використання у власній господарській діяльності.

Доводи контролюючого органу ґрунтуються виключено на податковій інформації, отриманій за результатами аналізу баз даних контролюючого органу, проте така інформація не є належним доказом податкового правопорушення добросовісного платника податків.

Так, статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83).

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Судом встановлено, що у ході перевірки позивача контролюючим органом зустрічна звірка з постачальниками позивача ТОВ «Квадро», ФГ «Отрадне Плюс», ВК «Паросток» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Гідросенд» відомостей щодо господарських відносин між ними не проводилася, а відповідачем використана податкова інформація щодо цих контрагентів, наявна в базах даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зроблено висновки про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, земельних ділянок, на яких може бути вирощена відповідна кількість соняшника, власних або орендованих приміщень, майна (основних засобів, земельних ділянок) та укладених договорів земельних ділянок, відсутність суб`єктів господарювання за місцезнаходженням.

Оскільки зустрічні звірки з безпосередніми постачальниками позивача не проводились, тому така інформація не може бути підставою для висновків щодо відсутності факту здійснення операцій з постачання товару. Такі висновки є лише припущенням контролюючого органу.

Отже, висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій, який ґрунтується виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, суд визнає неправильним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.

Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з цим контрагентом контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість за наведеними господарськими операціями на 10948550,00 грн.

В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судом першої інстанцій досліджено та проаналізовано зміст операції та первинні документи на підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про наявність у позивача конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання товару, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагентів позивача не можуть впливати на права та обов`язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/1, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.

Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.

Враховуючи необґрунтованість висновку контролюючого органу про нереальність здійснення спірних господарських операцій, правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, розміру від`ємного значення, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2020 року № 00000080713 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10948550,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

ТОВ «Гідросенд» подана заява про розподіл судових витрат, у якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Гідросенд» укладено з адвокатом Кириленком Ю.Г договір про надання правничої допомоги, предметом якого є представництво інтересів позивача при підготовці до розгляду та розгляді у суді апеляційної інстанції адміністративної справи № 340/4864/20 за позовом ТОВ «Гідросенд» до Головного управління ДПС в Кіровоградській області по визнанню протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 4.7 договору сторони погодили розмір гонорару за цим договором у сумі 6000,00 грн, а також умови оплати, за якими гонорар має бути виплачений в строк не пізніше 30 календарних днів після винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Додатком 1 до договору передбачено, що вартість послуг за підготовку до судового розгляду становить 4000 грн, в тому числі ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз – 800 грн, кількість витраченого часу – 1 година; ознайомлення за матеріалами апеляційної скарги та її аналіз – 800 грн, кількість витраченого часу – 1 година; участь в судовому засіданні – 2000 грн.

Адвокатом виставлено 17 березня 2026 року позивачу рахунок №5 на суму 6000 грн.

Між сторонами договору 20 березня 2026 року складено акт виконаних робіт на суму 6000 грн, в тому числі послуги за підготовку до судового розгляду – 4000 грн, в тому числі ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз – 800 грн, кількість витраченого часу – 1 година; ознайомлення за матеріалами апеляційної скарги та її аналіз – 800 грн, кількість витраченого часу – 1 година; участь в судовому засіданні – 2000 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої – п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, а саме, що фактично правнича допомога полягала у підготовки позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (6 000,00 грн) не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару, визначений замовленнями (6000 грн), не може бути визнаний розумним і необхідним, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом враховується, що фактично надання професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи полягала у підготовки відзиву на апеляційну скаргу, в якому викладена позиція позивача, яка, зокрема, відображена у позовній заяві, а також участі в судовому засіданні.

В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансового стану позивача та відповідача - суб`єкта владних повноважень, який є бюджетною установою, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року в справі №340/4864/20 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року в справі №340/4864/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (ЄДРПОУ 34996776, вул. Молодіжна, 65, смт Власівка, Олександрійській район, Кіровоградська області, 27552) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 22 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов