Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №160/13642/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13642/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року в адміністративній справі №160/13642/25 (головуючий суддя першої інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо непроведення належної перевірки за скаргою позивача від 28.12.2024 року на дії службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (з урахуванням заяви від 02.01.2025 року про долучення додаткових матеріалів до скарги) та ненадання обґрунтованої письмової відповіді за її результатами з інформацією про суть прийнятих рішень відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести належну перевірку за скаргою від 28.12.2024 року (з урахуванням заяви від 02.01.2025 року про долучення додаткових матеріалів до скарги) та за її результатами надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь, з інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Конституції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи викладені в позовній заяві. Апелянт вказує, що звернувся з заявою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою від 28.12.2024 року, заявою від 02.01.2025 року про долучення додаткових матеріалів до скарги, а також із заявою від 28.12.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення стосовно проведення позапланової перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та складання протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-39 КУпАП стосовно порушення посадовими особами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вимог Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» відносно розповсюдження персональних даних та конфіденційної інформації, проте відповідач надав відповідь, що підстав для вжиття Уповноваженим заходів реагування за зверненням позивача відсутні, проте аргументи відповідача є помилковим та безпідставним, оскільки мотиви відповідача не ґрунтуються на приписах законодавства, тому не можуть слугувати підставою для відмови щодо розгляду направленого позивачем звернення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснювався розгляд цивільної справи № 214/8394/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

29.11.2024 року вказаний суд, задовольняючи клопотання ОСОБА_2 , виніс ухвалу про витребування у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідки форми ОК-7 відносно позивача за період з січня 2024 року по час надання відповіді. Листом від 04 грудня 2024 року № 0400-010604-7/239597 за підписом начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_5 надійшла до суду довідка форми ОК-7 з відомостями про заробіток позивача за період з 2011 року по 3-й квартал 2024 року, тобто за період, який судом не витребовувався.

Враховуюче вказане, надана Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області довідка форми ОК-7 на виконання ухвали суду від 29 листопада 2024 року у справі № 214/8394/24, містить інформацію, яка є конфіденційною, тобто інформацією з обмеженим доступом, а саме: на виконання ухвали суду про надання з реєстру застрахованих осіб інформації, яка містить персональні дані позивача та конфіденційну інформацію стосовно розміру доходів позивача за чітко визначений строк - з січня 2024 року по дату надання відповіді на ухвалу суду. Проте, посадові особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області умисно або з необережності вийшли поза межі своїх повноважень та визначеного судом терміну, внаслідок чого розповсюдили конфіденційну інформацію стосовно позивача починаючи з 2011 року.

В подальшому позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі по тексту - відповідач та/або Уповноважений) зі скаргою від 28.12.2024 року (вхідний номер відповідача П-2392.3/25 від 10.01.2025 року), заявою від 02.01.2025 року про долучення додаткових матеріалів до скарги (вхідний номер відповідача П-2909.3/25 від 13.01.2025 року), а також із заявою від 28.12.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення (вхідний номер відповідача П-2394.3/25 від 10.01.2025 року), щодо проведення позапланової перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та складання протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-39 КУпАП стосовно порушення посадовими особами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вимог Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» відносно розповсюдження персональних даних та конфіденційної інформації.

Листом від 28.01.2025 року № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 відповідач надав відповідь на звернення позивача П-2394.3/25 від 10.01.2025 року та № П2909.3/25 від 13.01.2025 року та скарги № П-2392.3/25 від 10.01.2025 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення належної перевірки за скаргою від 28.12.2024 року та за результатами її розгляду, не надання обґрунтованої відповіді з інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Конституції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені ст.101 Конституції України та Законом України від 23.12.1997 року №776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон №776/97-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №776/97-ВР Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п.1, п.3 ч.1 ст.3 Закону №776/97-ВР передбачено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.

Частиною 5 статті 14 Закону №776/97-ВР визначено, що Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації.

За приписами ст.17 Закону №776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Стаття 40 Конституції України закріплює право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст.3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно із ст.15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Статтею 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Вищезазначені норми свідчать, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до посадових осіб органів державної влади відповідно до їх функціональних обов`язків, отже, на таких осіб покладений обов`язок по розгляду таких звернень, заяв і скарг у місячний строк від дня їх надходження, який може бути продовжено до сорока п`яти днів.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які б відрізнялись від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.

Таким чином, на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

При цьому, у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Водночас загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 826/13400/16-а.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що до відповідача надійшла скарга позивача від 28.12.2024 року, зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого 10.01.2025 року № П-2392.3/25.

В подальшому на адресу відповідача надійшла заява позивача від 28.12.2024 року, зареєстрована за вхідним № П-2394.3/25 від 10.01.2025 року.

Заявою від 02.01.2025 року, яка зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого за вхідним № П-2909.3/25 від 13.01.2025 року, позивач додатково до раніше поданої скарги від 28.12.2024 року долучив копії відповідних документів.

Враховуюче викладене, зазначені вище звернення позивача відповідач відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянув та листом від 28.01.2025 року № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 надав відповідь в межах 1 місяця, визначеного чинним законодавством.

Стосовно повноважень працівників Секретаріату щодо підпису листів-відповідей на звернення, адресованих Уповноважному Верховної Ради України з прав людини, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наступне.

За приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Проте, частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» не передбачено надання відповідей за результатами розгляду заяв (клопотань) першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що не забороняє доручати розгляд та підготовку остаточної відповіді заяви (клопотання) підпорядкованим їм структурним підрозділам, установам чи організаціям, до завдань яких належить вирішення конкретного питання.

Крім того першочерговою функцією перших керівників, зокрема державних органів та органів місцевого самоврядування, є керівництво діяльністю підпорядкованого органу, організація виконання покладених на нього завдань та контроль такого виконання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура Секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

На підставі підпункту 3.1.5. пункту 3.1. розділу З Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 14.10.2022 року № 79.15/22 (далі - Положення № 79.15/22) Секретаріат Уповноваженого відповідно до покладених на нього завдань та розподілу обов`язків між працівниками, організовує та здійснює прийом та розгляд звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, як діють в їхніх інтересах, відповідно до чинного законодавства України та роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення до Уповноваженого.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого (далі - Положення) основним завданням цього Департаменту є забезпечення реалізації повноважень Уповноваженого зі здійснення парламентського контролю за дотриманням прав людини і громадянина на звернення, інформацію, доступ до публічної інформації, захист персональних даних, а також дотримання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних.

Згідно з підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. Положення на Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого покладені завдання щодо забезпечення в межах повноважень розгляду звернень, листів, повідомлень надання рекомендацій, а також роз`яснень прав і обов`язків відповідних суб`єктів.

Відповідно до пункту 3 Посадової інструкції Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав до обов`язків Директора зазначеного Департаменту відноситься, зокрема організація та забезпечення розгляду та розгляд звернень, запитів, листів, повідомлень з питань, які належать до компетенції Департаменту, здійснення контролю та реалізації проваджень про порушення прав людини.

Пунктом 4 зазначеної вище Інструкції передбачено право Директора Департаменту підписувати листи (запити, вимоги, відповіді) до державних органів та органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів, органів прокуратури, органів судової влади (крім керівництва держави, міністерств та відомств, державних органів зі спеціальним статусом, державних колегіальних органів, центральних органів виконавчої влади, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих та апеляційних судів, народних депутатів України), керівників громадських об`єднань, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємцям, самозайнятим особам з питань, що належать до компетенції Департаменту, та особам, які звернулися до Уповноваженого зі зверненнями про порушення прав людини і громадянина.

Враховуюче викладене, право Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав підписувати листи-відповіді на звернення заявників відповідає вимогам законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», а також Положенню про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Положенню про Департамент моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого, Посадової інструкції Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав.

Стосовно правомірності відмови відповідача у розгляді звернення (заяви) по суті, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон № 776/97-ВР).

Підстави для провадження справ та призначення перевірок Уповноваженим ВРУ передбачені у статті 16 Закону, відповідно до якої Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:

1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

2) за зверненнями народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

За приписами статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення передбачена статтею 212-3 КУпАП.

Строки накладення адміністративного стягнення встановлені у статті 38 КУпАП, відповідно до частин першої - другої якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

За змістом статті 255 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати, серед інших зокрема, уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212-3 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу наведених правових норм встановлено, що Уповноважений ВРУ здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує, зокрема за зверненням громадянина України, під час розгляду якого Уповноважений ВРУ наділений повноваженнями щодо відкриття провадження у такій справі та щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за які встановлена статтями 188-39, 188-40, 212-3 КУпАП (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Аналіз наведених норм права також свідчить, що на відповідача згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» поширюється строк розгляду звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян», за приписами статті 20 якого такий строк встановлений в один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Уповноважений ВРУ при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону № 776/97-ВР переліком повноважень. Прийняття відповідачем одного із визначених цією статтею рішень при розгляді звернення свідчить про розгляд відповідачем звернення у межах строку, передбаченого Законом № 393/96-ВР.

За вимогами статті 15 Закону № 393/96-ВР, суб`єкт, якому адресовано звернення, зобов`язаний перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення.

Спирними питаннями по цій справі є питання допущення протиправної бездіяльності Уповноваженого ВРУ стосовно не розгляду звернення позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, до відповідача надійшла скарга позивача від 28.12.2024 року, зареєстрована у секретаріаті уповноваженого 10.01.2025 року за вхідним № П-2392.3/25.

В зазначеній вище скарзі позивач просив відповідача:

- «провести позапланову перевірку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно викладених мною у скарзі обставин та вжити відповідних заходів (видання приписів про усунення порушень законодавства про захист персональних даних)»;

- «на підставі моєї заяви, яка додається до скарги негайно, але не пізніше визначеного КУпАП строку, скласти протоколи та направити їх до суду з метою притягнення до адміністративної відповідальності винних у недодержанні встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб`єкта персональних даних (стаття 188-39 КУпАП)»;

- «головного спеціаліста відділу методології та контрою за використанням даних інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_3 »;

- «заступника начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів - начальника відділу методології та контрою за використанням даних інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_4; начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_5»;

- «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області усунути наслідки вчиненого його посадовими особами несанкціонованого поширення моїх персональних та конфіденційних даних».

Також на адресу відповідача надійшла заява позивача від 28.12.2024 року, зареєстрована за вхідним № П-2394.3/25 від 10.01.2025 року.

В зазначеній заяві позивач просив відповідача: «негайно, але не пізніше визначеного КУпАП строку, скласти протоколи та направити їх до суду з метою притягнення до адміністративної відповідальності винних у недодержанні встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб`єкта персональних даних (стаття 188-39 КУпАП):

- головного спеціаліста відділу методології та контрою за використанням даних інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_3;

- заступника начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів - начальника відділу методології та контрою за використанням даних інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_4;

- начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - ОСОБА_5».

За заявою від 02.01.2025 року, яка зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого за вхідним № П-2909.3/25 від 13.01.2025 року, позивач додатково до раніше поданої скарги від 28.12.2024 року просив долучити копії відповідних документів.

Відповідно до матеріалів справи слідує, що зазначені вище звернення позивача відповідач відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянув та листом від 28.01.2025 року № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 надав відповідь, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 05.02.2025 року, зареєстрований за вхідним № 195.13/25/31, яким просив відповідача надати відповідь на його попередні звернення та надіслати відповідь на електронну пошту.

У відповідь листом від 10.02.2025 року № 45.1/166.14/195.13/25/31 відповідач повідомив позивача, що за результатом розгляду його запиту № ЗПІ № 195.13/25/ЗІ від 05.02.2025 року до Уповноваженого щодо направлення на електронної копії відповіді на попередні звернення № П-2394.3/25 від 10.01.2025 року, № П-2909.3/25 від 13.01.2025 року та №П-2392.3/25 від 10.01.2025 року, роз`яснено, що запит на публічну інформацію - це прохання до розпорядника інформації задати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, а звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Прохання заявника направити електронну копію відповіді, яка була раніше надіслана йому засобами поштового зв`язку, за своїм змістом є зверненням.

На прохання заявника надіслано на електронну адресу mаks.pidrushnyak@gmail.com лист - відповідь на попередні звернення, зареєстровані за вихідним номером № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 від 28.01.2025 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично вчиняв дії щодо розгляду звернення ОСОБА_1 .

Отже, прийняття відповідачем одного із визначеного статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» рішення при розгляді звернення є таким, що розглянуте відповідачем у межах строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Вирішення питання щодо порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема складання відповідного протоколу, належить до дискреційних повноважень Уповноваженого.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи позивача стосовно того, що змістом листа від 28.01.2025 року № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 не забезпечено поновлення його порушених прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача під час розгляду заяви.

Фактична незгода позивача зі змістом відповіді від 28.01.2025 року № 7929.4/П-2394.3/25/45.2 не може свідчити про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян».

Порядком здійснення Уповноваженим Верховної ради України з прав людини контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, який затверджений наказом Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини 08.01.2014 року № 1/02-14 передбачено, що позапланові перевірки суб`єктів перевірки можуть проводитися, зокрема за наявності обґрунтованого звернення фізичних та юридичних осіб з повідомленням про порушення фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, підприємством, установою і організацією усіх форм власності, органом державної влади чи місцевого самоврядування, що є володільцями та/або розпорядниками персональних даних вимог законодавства про захист персональних даних.

Отже, рішення про проведення перевірки в межах своєї компетенції приймає Уповноважений виходячи з обґрунтованості такого звернення (ці повноваження є дискреційними).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 № 814/2467/17.

Також необхідно зважати на те, що з огляду на положення ст.2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/13642/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/13642/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак