Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №172/2692/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 172/2692/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 року (головуючий суддя Битяк І.Г.)

в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача інспектора ІІ взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коваленко Анжеліки Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 24.10.2025 року до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позивам до відповідача інспектора ІІ взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коваленко Анжеліки Сергіївни, просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незаконному складанні відносно позивача постанови серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення.

- скасувати постанову серії ЕНА №5868142 від 05.10.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення.

- стягнути солідарно з відповідача та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області всі судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що постановою інспектора ІІ взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коваленко А.С. серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за те, що він 05.10.2025 року о 09:00 год. по вул. Сонячна Набережна в м. Дніпро керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 104 км/год при встановленому дорожньому знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. З вказаною постановою позивач не згоден і вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки прилад TruCam, яким інспектор поліції вимірював швидкість руху транспортного засобу повинен бути стаціонарно вмонтованим як це передбачено вимогами Закону України «Про Національну поліцію», а не триматися в руках інспектора. Просить суд визнати неправомірними дії працівника поліції під час складення оскаржуваної постанови та скасувати серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року відносно ОСОБА_1 , стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 позов – задоволено частково.

Постанову інспектора ІІ взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коваленко А.С. серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень – скасовано.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122КУпАП закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що інспектором поліції обґрунтовано та на законних підставах винесена постанова, оскільки прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості ТЗ, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а чинне законодавство не вимагає від працівників поліції обов`язку закріплювати такий прилад стаціонарно.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою інспектора ІІ взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коваленко А.С. серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за те, що він 05.10.2025 року о 09:00 год. по вул. Сонячна Набережна в м. Дніпро керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 104 км/год при встановленому дорожньому знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає протиправною постанову серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700грн.

Суд першої інстанції позив задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд першої інстанції звернув увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах.

Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості.

При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

Зокрема, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) може застосовуватися на практиці, однак для суду це буде неналежний доказ.

Матеріали справи не містять доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону інспектором поліції лазерного вимірювача швидкості TruCAM 8376, на який посилається представник третьої особи як на такий, що був застосований відповідачем у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, ні відповідачем, ні третьою особою не надано, а відтак він не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі, що дає підстави вважати дії інспектора патрульної поліції такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства, що і стало наслідком винесення протиправної постанови.

Таким чином, якщо поліцейський тримав TruCAM у руках, а не закріпив його стаціонарно, вимірювання швидкості є таким, що отримане з порушенням закону.

Прилад має бути закріплений, а не утримуватися поліцейським у руках, щоб результати були об`єктивними та допустимими.

Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування постанови серії ЕНА № 5868142 від 05.10.2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів у достатньому обсязі.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про визнання неправомірними дії працівника поліції з приводу складення незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України чітко визначені види рішень, які має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 03.04.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко