Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №440/9131/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 440/9131/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.12.24 по справі № 440/9131/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), у якій просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови їй у виплаті нарахованої її матері пенсії;

- зобов`язати відповідача виплатити їй недоодержану пенсію померлої матері в сумі 150098,06 грн на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі №440/17115/21.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії (доплати) померлої матері – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) та нарахованої відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі №440/17115/21.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону №2262-ХІІ та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі №440/17115/21.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, рішення про призначення (перерахунок) пенсії, або відмову в призначенні (перерахунку) пенсії органами Пенсійного фонду приймається у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону №2262-ХІІ в разі подачі пенсіонером заяви, форми якої затверджена додатком №1 цього Порядку з усіма необхідними документами.

Дані кошти підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Невиплачені кошти за ОСОБА_2 можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження. Дане право передбачено ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Одночасно зауважує, що стаття 61 Закону №2262-ХІІ не передбачає включення заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, до складу недоотриманої пенсії.

Позивачка, в письмових поясненнях просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказала на безпідставність вимог апелянта.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, отримувала пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 у справі №440/17115/21 позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" №33/37-4/8112 від 24.09.2021. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статей 51, 63 Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі – Постанова №988) на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" №33/37-4/8112 від 24.09.2021, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом "Центр надання адміністративних послуг" Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно зі свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 позивач є донькою ОСОБА_2

05.12.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою щодо виплати недоотриманої пенсії за померлу матір ОСОБА_2 .

У листі відповідача від 15.12.2023 зазначено, що цю доплату пенсії можливо отримати у разі заміни сторони виконавчого провадження, відповідно до статті 379 КАС України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону №2262-ХІІ і залишилася недоодержаною у зв`язку з її смертю.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом №2262-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до частин 1, 3 статті 61 Закону №2262-XII суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженим Правлінням ПФ України №3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок №3-1), відповідно до п. 3 якого така заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Згідно з п. 9 Порядку №3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Зміст ст. 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зокрема, згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Статтею 1227 ЦК України, у свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Тобто у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.

Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду з позовом за захистом своїх прав.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі №420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 05.12.2023 у справі №420/18164/23, від 30.01.2024 у справі №420/8604/21, від 14.02.2024 у справі №462/3575/17, від 25.04.2024 у справі № 420/18507/21.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є донькою пенсіонерки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Факт спільного проживання позивачки та її померлої матері ОСОБА_2 встановлено на підставі акту Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 21.11.2023.

Позивач 05.12.2023 (тобто не пізніше 6 місяців після смерті матері) звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , що нарахована на виконання рішень суду, але невиплачена на час смерті останньої.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, позивачка має право на отримання недоотриманої пенсії померлої матері.

Посилання апелянта на необхідність заміни стягувача належним правонаступником є безпідставними, оскільки позивачка звернулась щодо виплати їй недоотриманої пенсії її померлої матері відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а не щодо виконання рішення суду.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст.61 Закону № 2262-ХІІ, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року по справі № 440/9131/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін