Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №520/8318/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 520/8318/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ольга Ніколаєва) від 05.12.2025 по справі № 520/8318/24

за позовом Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України

до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

зобов`язати відповідача виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023, а саме:

забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 552308,86 грн, заподіяних через неналежне зберігання та поводження з майном, що призвело до його псування;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних ресурсів) на загальну суму 363140,83 грн, заподіяних внаслідок списання основних засобів всупереч вимог діючого законодавства;

забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через зайве нарахування та виплату премії на загальну суму 154200,00 грн, та забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 31 865,12 грн відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-VІ та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів 87118,20 грн, заподіяних через невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за майно, надане в оренду ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 16682,12 грн, заподіяних через втрату правових підстав з отримання основної заборгованості по договору оренди з ФОП ОСОБА_2 ;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” на загальну суму 1538,59 гривень;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” на загальну суму 1538,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевіреними під час проведення ревізії документами чітко встановлено порушення норм чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/8318/24 позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023:

забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 552308,86 грн.;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних ресурсів) на загальну суму 363140,83 грн.;

забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через зайве нарахування та виплату премії на загальну суму 154200,00 грн, та забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 31865,12 грн відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-VІ та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів 87118,20 грн, заподіяних через невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за майно, надане в оренду ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 16682,12 грн, заподіяних через втрату правових підстав з отримання основної заборгованості по договору оренди з ФОП ОСОБА_2 ;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ “Завод “Трансзв`язок” втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27357,66 гри, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" на загальну суму 1538,59 грн.;

забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27357,66 грн, через невідображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 ;

забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" на загальну суму 1538,59 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач за умовами чинного законодавства наділений правом звернутися до суду з позовом до суб`єкта контролю в разі невиконання останнім вимоги у встановлений строк, тому з 08.08.2023 Позивачу було відомо (і він об`єктивно повинен був знати) про невиконання вимоги, та з цього дня у контролюючого органу виникли підстави для звернення до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, на виконання пункту 1.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на II квартал 2023, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2019 по 31.12.2022, під час якої встановлено низку порушень і недоліків, що відображені в акті ревізії від 15.06.2023 № 202005-09/01.

Акт ревізії підписано посадовими особами АТ “Завод “Трансзв`язок” з запереченнями, які не прийняті.

За результатами ревізії АТ “Завод “Трансзв`язок” встановлено порушень на загальну суму 1535677,38 грн, з яких порушень, що призвели до втрат фінансових (матеріальних) на суму 1234211,38 грн.

Листом від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення виявлених під час ревізії порушень з вимогою надати Офісу вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів у термін до 07.08.2023.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 № 2939-ХІІ вимоги органу державного фінансового контролю щодо усунення виявлених порушень законодавства обов`язкові до виконання.

Враховуючи зазначене та той факт, що на теперішній час жодна інформація про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків щодо виконання вимоги від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 до Офісу не надходила, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі по тексту - Закон 2939-ХІІ)

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. (ч. 2 ст. 2 Закону 2939-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з п. 10 ст. 10 Закону 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Приписами пп. 3 п. 3 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі- Положення), передбачено, що основними завданнями Держаудитслужби є: здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Згідно з пп. 16 п. 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами № 550 від 20 квітня 2006 року за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем, на виконання пункту 1.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на II квартал 2023, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2019 по 31.12.2022, під час якої встановлено низку порушень і недоліків, що відображені в акті ревізії від 15.06.2023 № 202005-09/01.

За результатами ревізії складено акт ревізії від 15.06.2023 № 202005-09/01, який підписано посадовими особами АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» 15.06.2023 3 запереченнями, які не підтвердилися. Висновки на заперечення до акту ревізії надіслані об`єкту контролю листом від 28.06.2023 № 202005-14/2691-2023.

Також, позивач направив відповідачу лист № 202005-14/2799-2023 «Про усунення виявлених порушень», в якому зазначено про необхідність надання в строк до 07.08.2023 вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень, виявлених за результатами ревізії.

При цьому, сам позивач вказує, що відповіді на цей лист не було отримано.

Положеннями п. 7 ст. 10 Закон 2939-ХІІ визначено, що органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

За змістом цього листа, на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939), підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550), Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагає:

1. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 552308,86 грн, заподіяних через неналежне зберігання та поводження з майном, що призвело до його псування.

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних ресурсів) на загальну суму 363140,83 грн, заподіяних внаслідок списання основних засобів всупереч вимог діючого законодавства. статей 130-136 КЗпП.

3. Забезпечити відшкодування, відповідно до норм України, на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через зайве нарахування та виплату премії на загальну суму 154200,00 грн, та забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 31 865,12 грн відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-VI та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення. надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6.

4. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів 87118,20 грн, заподіяних через невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за майно, надане в оренду ФОП ОСОБА_1 .

5. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 16682,12 грн, заподіяних через втрату правових підстав з отримання основної заборгованості по договору оренди з ФОП ОСОБА_2 .

6. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 136 КЗпП України на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 27357,66 грн, через не відображення в обліку відшкодування земельного податку орендарем ФОП ОСОБА_1 .

7. Забезпечити відшкодування винними особами нестачі (огорожі дільниці металу) на користь АТ «Завод «Трансзв`язок» на загальну суму 1538,59 гривень.

У цьому листі також вказано, що вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів необхідно надати Північно-східному офісу Держаудитслужби до 07.08.2023 року.

Також повідомлено, що у разі не усунення виявлених порушень у встановлений строк, зважаючи на надану Товариством інформацію про вжиті заходи за результатами ревізії, Північно-східний офіс Держаудитслужби, відповідно до норм пунктів 8 та 10 статті 10 Закону № 2939, має право звернутися до суду, а також до органу управління згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів».

З наведеного вище вбачається, що контролюючим органом направлено на адресу відповідача вимогу, в якій вказувалося про необхідність його надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів у строк до 07.08.2023 року та повідомлено, що у разі не усунення виявлених порушень у встановлений строк, зважаючи на надану Товариством інформацію про вжиті заходи за результатами ревізії, Північно-східний офіс Держаудитслужби, відповідно до норм пунктів 8 та 10 статті 10 Закону № 2939, має право звернутися до суду.

Враховуючи те, що відповідь на цю вимогу у строк до 07.08.2023 відповідачем надано не було, колегія суддів вважає, що саме після цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про зобов`язання відповідача виконати вимогу про усунення виявлених порушень від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023.

До суду першої інстанції позивач звернувся 02.04.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведеної норми КАС України свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже відсутність реалізації цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у справі заявлялося клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У відповіді на відзив на позовну заяву контролюючий орган послався на те, що пред`явлена керівнику АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» вимога від 04.07.2023 № 202005- 14/2799-2023 не оскаржувалась, не скасовувалась у судовому порядку, є законною та обов`язковою до виконання.

Також зазначив, що офісу стало відомо про повну відмову відповідача виконувати обов`язкові до виконання вимоги після отримання листа АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» від 28.02.2024 № 29, який надійшов 04.03.2024 за вхідним № 202019-14-1497-24.

Отже, позивач вважає, що підстава для звернення до адміністративного суду в Офісу виникла з дати отримання листа № 29 від 28.02.2024 від відповідача, а саме 04 березня 2024 року, а тому він мав право на звернення до суду у строк до 04.06.2024 року. Офісом позовна заява була подана до суду 02.04.2024 року, що свідчить штамп Харківського окружного адміністративного суду на першому аркуші позовної заяви, а тому вважає, що ним не пропущений строк звернення до суду.

При цьому, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлялося.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 запропоновано Північно-східному офісу Державної аудиторської служби України подати до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

21.04.2026 від Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку.

В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на те, що АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» на виконання вимоги від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 не було надано жодної інформації, в зв`язку з чим на адресу АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» направлено лист від 14.02.2024 № 202005-14/829-2024 щодо надання інформації стосовно виконання вищезазначеної вимоги. Відповідно до отриманої відповіді, яка надійшла від АТ «ХЕЗ «Трансзв`язок» до Офісу листом № 29 від 28.02.2024 (штамп вхідної кореспонденції Офісу від 04.03.2024 № 202019-14-1497-24), Офісу стало відомо, що заходи щодо усунення встановлених порушень відповідачем не проводились. Зазначає, що саме отримана відповідь стала підставою для звернення Офісом до суду з вимогою зобов`язати Товариство виконати вимогу від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023. Посилається на те, що у даному випадку після направлення вимоги та закінчення строку її виконання об`єкт контролю здійснив зворотне інформування шляхом направлення листа від 28.02.2024 № 29, (який надійшов 04.03.2024 за вхідним № 202019-14-1497-24), з якого однозначно вбачається, що вимога виконуватися не буде та вважає, що саме з цього моменту орган державного фінансового контролю достовірно дізнався про відмову об`єкта контролю від виконання вимоги та відсутності наміру її виконувати у добровільному порядку. Також вказує, що до отримання такого повідомлення у Офісу були підстави очікувати виконання вимоги, до цього часу орган контролю не мав підтвердженої підстави вважати вимогу невиконаною, а отже були відсутні підстави для звернення до суду та лише після надходження зворотного інформування, яке остаточно підтвердило відмову об`єкта контролю від усунення виявлених порушень, виникло право на судовий захист порушених інтересів держави.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання ним строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що приписами ч. 2 ст. 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, оскільки в межах цих правовідносин позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, то згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлено тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи те, що приписами, які регулюють ці конкретні правовідносини (з урахуванням предмету спору) не встановлено інших строків для звернення до суду органу Держаудитслужби, колегія суддів зазначає, що до цих правовідносин слід застосовувати тримісячний строк, початок перебігу якого слід обчислювати з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 550 від 20.04.2006, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно до п. 4.7 Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету міністрів України № 43 від 03.02.2016, Офіс відповідно до покладених на нього завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначалося вище, листом позивача № 202005-14/2799-2023 «Про усунення виявлених порушень» підприємству відповідача повідомлено про необхідність надання в строк до 07.08.2023 вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень, виявлених за результатами ревізії, тобто контролюючим органом був визначений конкретний граничний строк щодо виконання вимоги від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023, яка в свою чергу відповідачем не оскаржувалась, не скасовувалась у судовому порядку, є законною та обов`язковою до виконання, що самим позивачем не заперечується.

При цьому, сам позивач був достовірно обізнаний про те, що строк для виконання вимоги був визначений до 07.08.2023 та оскільки до цієї дати від відповідача жодних повідомлень про виконання вимоги не надходило, суд вважає, що з наступного дня після закінчення граничного строку виконання вимоги у позивача виникли підставі, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог.

Щодо доводів позивача про те, що у даному випадку після направлення вимоги та закінчення строку її виконання суб`єкт контролю здійснив зворотне інформування шляхом направлення листа від 28.02.2024 № 29, (який надійшов 04.03.2024 за вхідним № 202019-14-1497-24), з якого однозначно вбачається, що вимога виконуватися не буде, то такі доводи суд відхиляє, оскільки цей лист був направлений лише 28.02.2024, тобто більше ніж через шість місяців після закінчення граничного строку виконання вимоги від 04.07.2023 № 202005-14/2799-2023 та жодних обґрунтувань з приводу об`єктивної неможливості направити таке повідомлення у найкоротші строки, після 07.08.2023, з урахуванням того, що для звернення до суду для позивача встановлений тримісячний строк, контролюючим органом не наведено.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що граничним строком звернення позивача до суду із цим позовом було 07.11.2023.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише 02.04.2024, тобто, з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 122 КАС України і поважних причин пропуску такого строку, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, позивачем не наведено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позов подано після спливу строку на звернення до адміністративного суду та позивачем не наведено поважних причин пропуску цього строку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/8318/24 скасувати.

Позовну заяву Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" про зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло