Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №520/26702/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 520/26702/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія", Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. (ухвалене суддею Ніколаєвою О.В.) по справі № 520/26702/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» (в подальшому – ТОВ «Компанія «Еко-Енергія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про відмову у наданні ліцензії від 10.09.2025 р. № 1450-р/лєр; зобов`язати Державну податкову службу України видати ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» ліцензію на право виробництва біоетанолу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України від 10.09.2025 р. № 1450-р/лєр про відмову у наданні ліцензії; зобов`язано Державну податкову служби України повторно розглянути заяву ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з доданими документами щодо видачі ліцензій на право виробництва біоетанолу, з урахуванням висновків суду у даній справі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. в частині відмови в задоволенні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України видати ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» ліцензію на право виробництва біоетанолу та прийняти рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання противоправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 10.09.2025 р. № 1450-р/лєр про відмову у наданні ліцензії, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.09.2010 р. за №1616102000000322. Основним видом діяльності за КВЕД є: 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин.

Позивач має відповідні виробничі потужності та здійснювало діяльність по виробництву біоетанолу на підставі ліцензії на виробництво біоетанолу терміном дії з 01.07.2020 р. до 01.07.2025 р. за адресою: Сумська область, Сумський район, село Будилка, вулиця Заводська, будинок 1Г.

14.08.2025 р., у зв`язку із закінченням терміну дії ліцензії, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» звернулося до Державної податкової служби України з заявою про отримання ліцензії на право виробництва біоетанолу до якої подано наступні документи: договір оренди майна укладеного між ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та ТОВ «Будильський експериментальний завод» № 3/2024 від 01.01.2024 р.; додаток до договору оренди майна № 3/2024 № 1 від 01.01.2024 р.; акт прийому-передачі майна до договору оренди майна № 3/2024 № б/н від 01.01.2024 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 №1 від 01.07.2024 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 №2 від 05.08.2024 р.; акт прийому-передачі до договору оренди майна № 3/2024 № б/н від 05.08.2024 р.; додаток до договору оренди майна № 3/2024 №1 від 05.08.2024 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 № 3 від 15.10.2024 р.; акт прийому-передачі до договору оренди майна №3/2024 № б/н від 15.10.2024 р.; додаток до договору оренди майна №3/2024 №1 від 15.10.2024 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 № 4 від 30.11.2024 р.; акт передавання-повернення майна до договору оренди майна № 3/2024 № б/н від 30.11.2024 р.; додаток до договору оренди майна № 3/2024 № 2 від 30.11.2024 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 № 5 від 01.04.2025 р.; акт прийому передачі до договору оренди майна № 3/2024 № б/н від 01.04.2025 р.; додаток (в новій редакції від 01.04.2025 р.) до договору оренди майна № 3/2024 № 1 від 01.04.2025 р.; додаткова угода до договору оренди майна № 3/2024 № 6 від 19.05.2025 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0092 від. 01.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0093 від 01.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000011 від 28.01.2025 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000094 від 30.12.2024 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000321 від 30.11.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000320 від 30.11.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000401 від 31.12.2018 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000223 від 01.11.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000040 від 21.10.2024 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000040 від 21.10.2024 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000130 від 31.08.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000228 від 01.06.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЭ-0089 від 01.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000347 від 28.12.2018 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000005 від 28.02.2025 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000129 від 31.08.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000462 від 31.12.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000400 від 31.12.2018 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000210 від 31.10.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000210 від 31.10.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00100 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00101 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00102 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00103 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00104 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00105 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00106 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00107 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00108 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0114 від 12.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0115 від 12.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0122 від 12.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000068 від 31.01.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000306 від 31.10.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000237 від 30.11.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000183 від 31.10.2016 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000070 від 31.01.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000071 від 31.01.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000034 від 31.01.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000036 від 31.01.2013 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-00109 від 10.12.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000549 від 31.12.2014 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000179 від 30.09.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000180 від 30.09.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000136 від 31.08.2015 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0027 від 30.06.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0030 від 30.06.2012р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0031 від 30.06.2012 р.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000181 від 30.04.2013 р.; договір з акредитованою лабораторією ТОВ «ГАЙСИНБІОЛАБ» № 25/03-2025 від 25.03.2025 р.; додаткова угода до Договору з акредитованою лабораторією ТОВ «ГАЙСИНБІОЛАБ» № 1 від 14.07.2025 р.; атестат акредитації НААУ ТОВ «ГАЙСИНБІОЛАБ» № 201712 від 15.02.2024 р.; атестат виробництва ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» № UA.А.023-25 від 01.05.2025 р.; перелік технологічного обладнання № б/н від 12.03.2025 р.; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою Сумська обл., Сумський р., с. Будилка, вулиця Заводська, будинок 1 Г № 430853646 від 11.06.2025 р.; лист про встановлення та функціонування система відеоспостереження № 159 від 12.06.2025 р.; висновок експерта, виданий Волинською торгово-промисловою палатою щодо кодів УКТЗЕД на продукцію ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» № В-525 18.04.2023 р.; висновок експерта, виданий Волинською торгово-промисловою палатою щодо кодів УКТЗЕД на продукцію ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» № В-480 від 11.04.2025 р.; платіжна інструкція № 411 від 12.05.2025 р. на 1 аркуші.

За результатами розгляду вищевказаної заяви рішенням Державної податкової служби України № 1450-р/лєр. від 10.09.2025 р. позивачу відмовлено у наданні ліцензії на право виробництва біоетанолу на підставі пункту 5 частини 1 статті 45 Закону України від 18.06.2024 р. № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України повторно розглянути заяву ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з доданими документами щодо видачі ліцензій на право виробництва біоетанолу з урахуванням висновків суду у даній справі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 18.06.2024 р. № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в подальшому – Закон № 3817-IX), виробництво спирту етилового, що класифікується за товарними позиціями 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД, та біоетанолу здійснюється суб`єктами господарювання, що мають: встановлені та безперервно функціонуючі цілодобову систему відеоспостереження та контрольно-пропускну систему; повний технологічний цикл виробництва; встановлені на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового неденатурованого, розташованому на акцизному складі, витратоміри-лічильники спирту етилового, призначені для безперервного вимірювання, запам`ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання або відпуску спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведеного до температури 20° C, та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Фланцеві з`єднання та/або елементи з`єднання витратомірів-лічильників спирту етилового повинні бути обладнані електромагнітними клапанами закритого типу, які за відсутності керуючого сигналу мають закрите положення; встановлені на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового денатурованого, біоетанолу, розташованому на акцизному складі, масові витратоміри, призначені для безперервного вимірювання, запам`ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання та/або відпуску спирту етилового денатурованого, біоетанолу у кілограмах, та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового. Фланцеві з`єднання та/або елементи з`єднання масових витратомірів повинні бути обладнані електромагнітними клапанами закритого типу, які за відсутності керуючого сигналу мають закрите положення; нанесені пломби у місцях можливого доступу до спирту етилового та біоетанолу на обладнанні, устаткуванні, спиртових комунікаціях та приладах їх обліку; місця зберігання спирту етилового, біоетанолу, зареєстровані в Єдиному реєстрі місць зберігання.

Відповідно до п. 230.1.1 статті 230 Податкового кодексу України, схема встановлення цілодобових систем відеоспостереження за виробництвом та відпуском спирту етилового на акцизних складах, на території яких виробляється спирт етиловий, у тому числі біоетанол, надсилається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку не пізніше 10 робочих днів, що настають за днем введення такої системи в експлуатацію.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 33 Закону № 3817, суб`єкти господарювання, які здійснюють виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів та малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментацію тютюнової сировини, підлягають обов`язковій атестації на відповідність повного технологічного циклу виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів та малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини. Атестація суб`єктів господарювання, визначених частиною першою цієї статті, проводиться органом державної влади та/або підприємством, установою, організацією, утвореними або визначеними Кабінетом Міністрів України, за участю посадової особи / посадових осіб органу ліцензування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 3817, органами ліцензування є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 3 частини 2 статті 41 Закону № 3817 визначено вид ліцензії на право виробництва біоетанолу.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 3817, ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 3817, ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. (ч. 2 ст. 43 Закону № 3817).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону № 3817, до заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини додаються: копія документа, що засвідчує право власності або право користування об`єктами/ об`єктом нерухомого майна (його частиною) / приміщеннями/приміщенням (його частиною), що використовуються для виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для ферментації тютюнової сировини; перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб`єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб`єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини; копія договору з лабораторією (у разі відсутності власної лабораторії) - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій вирощується тютюн/здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини; атестат виробництва - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 3817, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб`єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення; відсутність обов`язкової реєстрації або взяття на облік суб`єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб`єкта господарювання про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України; відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб`єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі; подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання; неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом; підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень; виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі; наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»; наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»; подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев`ятою статті 46 цього Закону; невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування; невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом; наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 3817, у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов`язково зазначаються такі відомості: реквізити (номер і дата) рішення (дата у форматі ДДММРРРР); найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; реквізити (номер і дата) заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР); про заявника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; вид ліцензії, у наданні якої відмовлено; підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті; строк набрання рішенням про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності чинності; строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов); кваліфікована електронна печатка податкового органу.

Судовим розглядом встановлено, що відмовляючи у наданні ліцензії, контролюючий орган виходив з того, що заявником не виконано вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Закону № 3817 виробництво спирту етилового, що класифікується за товарними позиціями 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД, та біоетанолу здійснюється суб`єктами господарювання, що мають встановлені та безперервно функціонуючі цілодобову систему відеоспостереження та контрольно-пропускну систему. Основні вимоги до цілодобової системи відеоспостереження визначені частиною 2 статті 6 Закону № 3817. Проте, заявником не надано схему встановленої системи відеоспостереження за адресою місця провадження діяльності, що унеможливлює підтвердження дотримання ним вимог частини 2 статті 6 Закону № 3817.

Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку із закінченням терміну дії ліцензії позивачем подано до Державної податкової служби України заяву про отримання ліцензії на право виробництва біоетанолу разом із додатками, визначеними ч. 4 ст. 43 Закону № 3817, які перелічені в п. 13 заяви, яка зареєстрована ДПС України 14.08.2025 р. за № 3397/АП).

Судовим розгляом встановлено, що позивач листами № 153, № 154 від 10.06.2025 р. повідомив ДПС України та Головне управління ДПС в Сумській області про оновлення схеми встановлення цілодобової системи відеоспостереження за виробництвом біоетанолу в умовах ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» та надано документи, а саме: копії наказу ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» від 10.06.2025 р. № 34 «Про оновлення схеми встановлення цілодобової системи відеоспостереження за виробництвом біоетанолу», схеми встановлення цілодобової системи відеоспостереження за виробництвом біоетанолу в умовах ТОВ «Компанія «Еко-Енергія».

Крім того, позивачем до заяви подано лист № 159 від 12.06.2025 р., яким повідомлено ДПС України, що акцизний склад ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», на території якого виробляється біоетанол та який знаходиться за адресою вул. Заводська, 1 «Г», с. Будилка, Сумський район, Сумська область, 42238, обладнаний цілодобовою системою відеоспостереження. Оновлена схема встановлення цілодобової системи відеоспостереження за виробництвом біоетанолу була направлена Головному управлінню ДПС у Сумській області 10.06.2025 р. Цілодобова система відеоспостереження постійно функціонує та відповідає вимогам ст. 6 Закону № 3817-IX. Позивачем забезпечено відеозапис із збереженням даних відеозапису не менше 30 календарних днів та надано доступ (у тому числі віддалений) посадовим особам податкового органу за місцезнаходженням акцизного складу до цілодобової системи відеоспостереження, мультимедійної інформації (онлайн-трансляції та до архіву відеозаписів з можливістю збереження інформації) з цілодобової системи відеоспостереження.

Таким чином, на час розгляду заяви про отримання ліцензії на право виробництва біоетанолу позивачем контролюючому органу надано відповідні документи та схему, встановленої системи відеоспостереження на акцизному складі позивача (вул. Заводська, 1 «Г», с. Будилка, Сумський район, Сумська область, 42238).

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції, оскільки позивачем виконанні вимоги п. 230.1.1 ст. 230 Податкового кодексу України щодо направлення центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, схеми встановлення цілодобових систем відеоспостереження, та надані всі документи, визначені ч. 4. ст. 43 Закону № 3817, то рішення Державної податкової служби України від 10.09.2025 р. № 1450-р/лєр про відмову у наданні ліцензії необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України видати ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" ліцензію на право виробництва біоетанолу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право виробництва біоетанолу, у зв`язку з поданням не в повному обсязі копій документів, визначених цим Законом № 3817, тобто, надані позивачем документи відповідачем не розглянуті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Державної податкової служби України повторно розглянути заяву ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з доданими документами щодо видачі ліцензій на право виробництва біоетанолу, з урахуванням висновків суду.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «Еко-Енергія».

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія", Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 р. по справі № 520/26702/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін