Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №629/9274/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/9274/25

Номер провадження 2/629/1424/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/9274/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101834 від 18.10.2022 року у розмірі 12 524,02 гривень, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

10.03.2026 року у справі було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено частково.

Відповідачкою було подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій вона просила скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано строк учасникам справи для подання заяв по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності, наполягав на заявлених вимогах.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.10.2022 року між ТОВ «ФК "КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101834 на суму 29 000,00 грн., яка надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 28 997,75 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №66084 від 21.01.2021 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2,25 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних, тип процентної ставки- фіксована, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 0,00 грн., загальний строк кредитування за цим Договором складає 548 днів з 18.10.2022 по 18.04.2024 року.

За цим Договором Кредитодавець зобов`язується на умовах та у строк визначений цим Договором надати Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

На виконання умов кредитного договору, 18.10.2022 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки, що підтверджується платіжною інструкцією.

На виконання ухвали суду, від АТ КБ "Приватбанк" надійшла інформація, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Також банком надано підтверджуючу інформацію у вигляді виписки щодо зарахування грошових коштів 18.10.2022 року на вищевказаний рахунок у сумі 2, 25 грн. (а.с.29-30).

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідачки станом на час звернення з позовом становить 12 524,02 грн., з яких 9 120,19 грн. - заборгованість по кредиту, 2,83 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, заборгованість за комісією 3 401,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідачкою на підтвердження виконання своїх кредитних зобов`язань надано квитанції про сплату кредитної заборгованості, а саме: від 14.04.2025 року у розмірі 1000 грн.; від 28.01.2025 року у розмірі 1000 грн.; від 01.12.2024 року у розмірі 1 200 грн.; від 01.10.2024 року у розмірі 1000 грн. Також надано квитанції які не містять дати, однак у призначенні платежу вказано "на погашення кредиту FinX" на суми 1 200 грн., 1 600 грн., 1 300 грн., 1 200 грн., 1 200 грн., 1 600 грн., 1 500 грн., 1 500 грн., 1 600 грн, 1 500 грн., 1 500 грн.(а.с.68-82).

16.04.2025 року між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру прав вимоги №3 від 04.06.2025 року до вищевказаного договору факторингу та акту приймання -передачі даного реєстру до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 627 ЦК України та ст.6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 12 524,02 грн.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України « Про електронну комерцію » якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « Про електронні документи та електронний документообіг » та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги », за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір № 101834 від 18.10.2022 року був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора fd6722ab.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» в електронній формі.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Таким чином уклавши кредитний договір сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах та у строк визначений цим Договором надати Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пунктом 2.6.1. Договору визначено, що періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачкою погашення кредиту у визначенні графіком дати не здійснювалося.

Крім того, за умовами кредитного договору позивачці було надано суму коштів у розмірі 29 000, 00 грн.

Відповідачкою на погашення заборгованості періодично вносилися кошти, що підтверджується наданими нею квитанціями, які були враховані позивачем при складанні розрахунку заборгованості, однак заборгованість за тілом не була погашена в повній мірі.

Згідно п.2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що загальний строк кредитування за цим Договором складає 548 днів з 18.10.2022 року (дата надання кредиту) по 18.04.2024 року.

Проценти по кредиту нараховані за період з 18.10.2022 року по 18.04.2024 року, тобто в межах строку кредитування, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії, суд зазначає на таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом /стаття 215 ЦК України/.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції /пункти 17, 23 статті 1/.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки суми комісії у розмірі 3 401,00 грн.

Щодо твердження відповідачки про досягнення домовленостей із первісним кредитором про інший розмір заборгованості, суд зазначає, що відповідно до вимог цивільного законодавства зміна умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру зобов`язання, повинна здійснюватися у формі, встановленій для відповідного правочину.

Надані відповідачкою докази, а саме скріншоти листування з начебто менеджером первісного кредитора, не підтверджують факт внесення змін до умов кредитного договору та не визнаються судом належними та допустимими доказами.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності, беручи до уваги вище вказане, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З ч.1 ст.137 ЦПК України вбачається, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги, додатковою угодою до договору, актом прийому-передачі наданих послуг.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 764,57 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №101834 від 18.10.2022 року у розмірі 9 123,02 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" судовий збір в розмірі 1 764,57 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Інформація про сторони:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ 43541163, адреса: вул. Рогнідинська, буд.4 А, офіс 10, м. Київ, 01024.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук