Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №610/4941/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа№ 610/4941/25

Провадження № 1-кп/610/90/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження №12024221080000697 від 14.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на час вчинення кримінального правопорушення займав посаду водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2024 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер європейського зразка BL05 TYO, та рухався по автодорозі М03 «Київ-Харків-Довжанський» з міста Ізюм в напрямку міста Чугуїв Харківської області. На 575км+180 м зазначеної автодороги ОСОБА_6 , діючи необережно, грубо порушуючи вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не надав дорогу пішоходу ОСОБА_7 , яка переходила проїжджу частину дороги по пішохідному переході зліва направо відносно руху його автомобіля, та допустив на неї наїзд, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Mitsubishi L200», реєстраційний номер європейського зразка BL05 TYO, ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину по пред`явленому обвинуваченню визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив суду, що в листопаді 2024 року в темну пору доби він керував автомобілем «Mitsubishi L200» та рухався на автодорозі з міста Ізюм в напрямку міста Чугуїв. На нерегульованому пішохідному переході неподалік від заправки він не помітив завчасно пішохода, так як його осліпив автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку. Пішохода побачив в 20 метрах від авто, тому почав гальмувати та спрямовувати автомобіль правіше, однак зіткнення уникнути не вдалося і лівим переднім крилом наїхав на пішохода Шопіну, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вину ОСОБА_6 по даній кваліфікації суд вважає доведеною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.

Кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, зареєстрований в Сумській області в селі Іванівка. Є військовослужбовцем по мобілізації, на час вчинення кримінального правопорушення займав посаду водія військової частини НОМЕР_1 , на теперішній час проходить військову службу на посаді водія у військовій частині НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій. У військовій частині НОМЕР_1 характеризувався як відповідальний до виконання службових обов`язків військовослужбовець.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Отже, призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, вчиненим з необережності, враховує конкретні обставини вчиненого, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, визнав свою провину, є військовослужбовцем за мобілізацією, характеризується позитивно, по справі наявні обставини, що пом`якшують покарання та відсутні обставини, які обтяжують покарання, тому вважає, що йому необхідно призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розміру санкції частини 1 статті 286 КК України із застосуванням обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати на залучення експертів для проведення судових авто-технічних експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого в силу ст. 124 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 20.11.2024, підлягає скасуванню на підставі ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривен з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Речовий доказ по справі: автомобіль марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер європейського зразка НОМЕР_3 , який передано на зберігання ОСОБА_6 , - вважати повернутим власнику та скасувати з нього арешт, накладений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 20.11.2024.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в сумі 8 532 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий