Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №338/366/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/366/26

Провадження №1-кп/338/85/26

22 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани обвинувальний акт у кримінальному провадженню, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026096120000005 від 03 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, при виконанні робіт по встановленню відеонагляду у господарстві ОСОБА_5 , що в АДРЕСА_2 побачив на території господарства автомобіль марки ІЖ моделі 27175, державний номерний знак НОМЕР_1 , який направі приватної власності належить чоловіку останньої ОСОБА_6 і який вони на той час продавали.

В цей час, у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння грошовими коштами у результаті продажу вказаного автомобіля.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілої, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, щляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_5 , яка, перебуваючи з ним у довірливих відносинах у зв`язку з виконанням робіт у її господарстві, передала йому транспортний засіб марки ІЖ моделі 27175, державний номерний знак НОМЕР_1 , для подальшого продажу та отримання грошових коштів в сумі 1000 доларів США.

В подальшому, ОСОБА_4 розмістив на інтернет-сайті «Auto.ria» оголошення про продаж автомобіля та у грудні 2024 року продав його жителю с. Старі Богородчани Івано-Франківського району ОСОБА_7 за 1100 доларів США, отримавши від останнього грошові кошти.

Не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання ще на момент досягнення усної домовленості ОСОБА_4 , після продажу автомобіля грошові кошти потерпілій не передав, повідомляв їй недостовірну інформацію про нібито необхідність його ремонту, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд чим спричинив останній матеріальну шкоду в сумі 1000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 18 грудня 2024 року становить 41 827 гривень.

По справі потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди у розмірі 41 827 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив, із правовою кваліфікацією своїх дій погодився, заперечень щодо неї не заявляв.

Дав послідовні показання про те, що у жовтні 2024 року, виконуючи роботи зі встановлення відеонагляду в господарстві ОСОБА_5 у АДРЕСА_2 , побачив на території домоволодіння автомобіль марки ІЖ моделі 27175, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав чоловікові останньої та який подружжя мало намір продати. Скориставшись довірливими відносинами з потерпілою, він запропонував допомогу у продажі вказаного автомобіля, на що ОСОБА_5 погодилася та передала йому транспортний засіб для подальшого продажу з домовленістю про передачу їй грошових коштів у сумі 1000 доларів США. У подальшому він розмістив оголошення про продаж автомобіля на інтернет-сайті «Auto.ria», а в грудні 2024 року продав його жителю с. Старі Богородчани Івано-Франківського району ОСОБА_7 за 1100 доларів США та отримав від останнього грошові кошти. Разом з тим, отримані від продажу автомобіля кошти потерпілій він не передав, натомість повідомив їй неправдиву інформацію про нібито необхідність ремонту автомобіля, а грошима розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати. Цивільний позов потерпілої визнає у повному обсязі.

Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого ним діяння, добровільності та істинності його позиції.

Інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з огляду на викладене, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.

У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам процесу наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, обвинувачення пред`явлене ОСОБА_4 за ч.1 ст. 190 КК України, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, одружений, має двох малолітніх дітей, з сім`єю фактично не проживає, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив. Суд не вбачає підстав для визнання щирого каяття пом`якшуючою покарання обставиною, оскільки саме по собі повне визнання вини та висловлення жалю з приводу вчиненого без належного підтвердження відповідною поведінкою після вчинення кримінального правопорушення не свідчить про щире каяття у розумінні закону. Суд враховує, що з часу вчинення кримінального правопорушення у грудні 2024 році обвинувачений не попросив вибачення у потерпілої, не відшкодував завдану шкоду навіть частково чи у мінімальному розмірі, не надав переконливих пояснень причин невжиття таких заходів, хоча в судовому засіданні зазначав, що, незважаючи на відсутність офіційного працевлаштування, має можливість сплатити штраф. За таких обставин суд доходить висновку, що щире каяття обвинуваченого не знайшло свого об`єктивного підтвердження.

Так само суд не визнає пом`якшуючою покарання обставиною активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки визнання обвинуваченим своєї вини за встановлених органом досудового розслідування обставин та відсутність заперечень щодо фактичних обставин кримінального провадження самі по собі не свідчать про активну поведінку, спрямовану на сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Даних про те, що ОСОБА_4 добровільно повідомив орган досудового розслідування про невідомі їм обставини вчиненого, надав істотну допомогу у встановленні обставин кримінального правопорушення чи в інший спосіб активно сприяв його розкриттю, матеріали кримінального провадження не містять. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, його поведінки після вчинення кримінального правопорушення, а також відсутності підстав для визнання обставин, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду. Разом з тим, призначення такого покарання у мінімальному розмірі суд вважає недостатнім для досягнення мети покарання, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду на строк понад мінімально встановлений законом, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1–3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

При вирішенні цивільного позову потерпілої суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов, який розглядається судом за правилами цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково.

Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 41 827 грн, завданої кримінальним правопорушенням. Факт заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілої шляхом обману та зловживання довірою встановлений судом, підтверджений матеріалами кримінального провадження та визнаний самим обвинуваченим, що свідчить про наявність правових підстав для відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом установлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди в сумі 1000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 18 грудня 2024 року становить 41 827 грн. Зазначений розмір шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження, відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та не заперечувався обвинуваченим у судовому засіданні. Крім того, обвинувачений цивільний позов визнав.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги у їх сукупності, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, узгоджується з характером та наслідками вчиненого кримінального правопорушення, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

У кримінальному провадженні заходи забезпечення цивільного позову та заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 41 827 (сорок одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя