Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №214/688/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/688/26

1-кп/214/735/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046750000001 від 02.01.2026 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнєцовськ Рівненської області, громадянство – України, який має професійно-технічну освіту, не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,-

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

16 квітня 2025 року засуджений ОСОБА_2 прибув до Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та був ознайомлений з умовами та порядком здійснення за ним нагляду, а також з обов`язками покладеними на нього судом, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та (або) місця реєстрації;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Не бажаючи стати на шлях виправлення, 09 червня 2025 року засуджений ОСОБА_2 не з`явився для реєстрації до Саксаганського відділу пробації.

3 метою встановлення причини неявки засудженого для реєстрації, йому був надісланий виклик на 23 червня 2025 року. 16 червня 2025 року ОСОБА_2 з`явився до органу пробації та надав письмове пояснення щодо неявки в день реєстрації, відповідно до якого він не з`явився на реєстрацію 09 червня 2025 року.

04 серпня 2025 року засуджений з`явився до органу пробації та надав письмове пояснення щодо неявки в дні реєстрації, відповідно до якого він не з`явився на реєстрацію 28 липня 2025 року тому, що переплутав дні явки на реєстрацію.

Також останньому було винесено застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Із ОСОБА_2 було повторно проведено профілактичну бесіду та повторно роз`яснені наслідки за невиконання в подальшому покладених на нього судом обов`язків або притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Не бажаючи стати на шлях виправлення, 24 листопада 2025 року та 08 грудня 2025 року засуджений ОСОБА_2 знову не з`явився для реєстрації до Саксаганського відділу пробації. З метою встановлення причини неявки засудженого для реєстрації, йому був надісланий виклик на 03 грудня 2025 року.

За викликом останній не з`явився. 04 грудня 2025 року ОСОБА_6 був надісланий повторний виклик на 15 грудня 2025 року. 15 грудня 2025 року ОСОБА_2 з`явився до органу пробації та надав письмове пояснення щодо неявки в день реєстрації, відповідно до якого він не з`явився на реєстрацію 24 листопада 2025 року та 08 грудня 2025 року тому, що перебував в с. Куцівка Кіровоградської області та доглядав за матір?ю, яка тяжко захворіла. Також останньому було винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. В цей же день ОСОБА_2 було повідомлено, що відносно нього буде скероване подання до органу пробації.

Станом на 12.01.2026 засуджений ОСОБА_2 ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та не з`являвся на реєстрацію 09.06.2025, 28.07.2025, 24.11.2025 та 08.12.2025.

ОСОБА_2 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без поважних причин не з`являвся для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, що відповідно до ч. 3 ст. 49-3 та 49-1 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.3 ст.389 КК України, за ознаками: ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

23 квітня 2026 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від його відбування з іспитовим строком, щиро розкаюється у вчиненому. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.3 ст.389 КК України, яке відноситься до категорії кримінальних проступків. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважала за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 23 квітня 2026 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.3 ст.389 КК України, щодо узгодженого покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст. 75 КК України, та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473, ст. 476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст.389 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесене до кримінальних проступків, міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.3 ст.389 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодою про визнання винуватості від 23 квітня 2026 року суд, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, визначається щире каяття.

Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обвинувачений ОСОБА_2 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше неодноразовоо притягувався до кримінальної ввідповідальності та на час ухвалення вироку є не судимим в силу п.21 ч.1 ст. 89 КК України, відповідно до змісту повідомлення за №1314/21/28/1-26 від 03.04.2026, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_2 знятий з обліку в Саксаганському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області у зв`язку із закінчення строку покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, призначеного вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025, одружений, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, однак звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з 06.10.2022 до 03.01.2024 з приводу: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності.» (т. 2 а.с. 30-31).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, при цьому покласти на останнього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1; п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не обирався.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд –

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 23 квітня 2026 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046750000001 від 02.01.2026 – затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 квітня 2026 року покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Матеріали кримінального провадження №12026046750000001 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №214/688/26, провадження №1-кп/214/735/26.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1