Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №520/8580/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 520/8580/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.08.25 по справі № 520/8580/25

за позовом ОСОБА_1

до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі – відповідач 1, ГУ ДСНС України у Харківській області апелянт 1), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.01.2017;

- зобов`язати ГУ ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.01.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі-Порядок №44).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 було залучено як співвідповідача Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі-відповідач 2 АРЗСП ГУ ДСНС у Харківській області) .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Харківській області з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 -31.01.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язано ГУ ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 -31.01.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Харківській області з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.02.2016 - 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.02.2016 - 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Позов в решті вимог - залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з припису частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі-Закон №1282-ХІІ) (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VII, що набрав чинності з 01.01.2016), зрозуміло, що обов`язок проведення індексації грошових доходів населення виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Вказав, що аналіз положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі-Порядок №1078) свідчить , що порядок індексації доходів новоприйнятого співробітника з 01.12.2015 напряму залежить від того, чи приймається він на роботу по новоствореній посаді або ж посада, на яку він приймається, існувала в установі раніше. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1078, роз`яснення щодо застосування Порядку дає Мінсоцполітики.

Апелянт 1 зазначив про неврахування судом першої інстанції роз`яснень щодо індексації заробітної плати, що надано Мінсоцполітики у листі від 14.06.2016 №263/10/136-16. За цим роз`ясненням, якщо співробітник приймається на новостворену в установі посаду, то місяцем, в якому у зв`язку із певною подією не нараховується індексація та індекс інфляції якого не бере участі у визначенні індексу для проведення індексації (“базовим місяцем”) буде місяць, в якому в установі була створена посада і затверджено оклад за такою посадою, на яку прийнято співробітника.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону № 1282-XII). Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII, в редакції до 11.10.2017). Відповідно до положень статті 6 Закону №1282-ХІІ Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до п. 2 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язковий державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 1294, яка була чинною до 28.02.2018), що набрала законної сили з 01.01.2008, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу, схема посадових окладів осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Відповідно пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Тобто, відповідно до п. 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року , апелянт вказує не неправильність та безпідставність застосування базового місяця - січень 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення на вказану дату .

З 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 ( далі-Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%. Отже, величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%.

З огляду на абзаци 3-5 пункту 5 Порядку № 1078 для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Відтак, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то право на виплату індексації набувається з грудня 2018 року.

Апелянт 1 вказав, що відповідно до відомостей, зазначених у Зведеній таблиці індексів споживчих цін, оприлюдненої на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/ minfin.com.ua (Джерело: ), з 2016 по 2023 роки (період вказаний в адміністративному позові) величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації в розмірі 103 відсотка тільки два рази - квітень 2016 року та квітень 2022 року.

Суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про порушення прав позивача, оскільки на момент звернення до суду підстав для виникнення будь-якого порушення прав, свобод або законних інтересів позивача не існувало. На момент подання позову грошове забезпечення та індексація за заявлений період ще не підлягали нарахуванню, а відповідні фінансові та адміністративні дії з боку апелянта виконувалися у встановленому законодавством порядку.

Стверджував, що ГУ ДСНС України у Харківській області не порушувало права позивача, а його дії (чи бездіяльність) відповідали вимогам чинного законодавства та встановленому порядку нарахування і виплати індексації. Відповідно, суд першої інстанції помилково визнав такі дії протиправними, що є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову

Позивач та відповідач 2 правом на подання відзиву на апеляцію не скористались.

Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про безпідставність посилання у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на положення частини 3 статті 125 Кодексу цивільного захисту України, Постанови №704 та Інструкції №623, оскільки вони не існували у період спірних правовідносин: з 01.01.2016 по 26.01.2017 .

Апелянт 2 зазначив, що аналіз положень Порядку №1078 свідчить, що порядок індексації доходів новоприйнятого співробітника з 01.12.2015 напряму залежить від того, чи приймається він на роботу по новоствореній посаді або ж посада, на яку він приймається, існувала в установі раніше. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1078, роз`яснення щодо застосування Порядку дає Мінсоцполітики.

Апелянт 1 зазначив про неврахування судом першої інстанції роз`яснень щодо індексації заробітної плати, що надано Мінсоцполітики у листі від 14.06.2016 №263/10/136-16. За цим роз`ясненням, якщо співробітник прийнятий на новостворену в установі посаду (введену в штатний розпис установи) , обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації повинне здійснюватися з наступного після створення посади місяця. Тобто «базовим» місяцем в таких ситуаціях буде місяць створення нової посади (її введення в штатний розпис).

Таким чином якщо співробітник приймається на новостворену в установі посаду, то місяцем, в якому у зв`язку із певною подією не нараховується індексація та індекс інфляції якого не бере участі у визначенні індексу для проведення індексації (“базовим місяцем”) буде місяць, в якому в установі була створена посада і затверджено оклад за такою посадою, на яку прийнято співробітника.

У зв`язку із проведенням організаційно-штатних змін в організаційних структурах ДСНС України, відповідно до наказу ДСНС від 27.12.2013 № 799 “Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах підпорядкованих головним управлінням (управлінням) ДСНС України в областях та м. Києві” (далі – Наказ № 799), до штату № 22/178 АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області були внесені зміни. Так, Наказом № 799 в організаційній структурі відповідача 2 був створений новий підрозділ - дослідно-випробувальна лабораторія, внаслідок чого змінилася штатна кількість осіб рядового і начальницького складу відповідача 2, завдяки створенню нових посад, яких раніше у штаті відповідача 2 не було.

Наказом ГУ ДСНС України у Харківській області від 01.02.2016 № 48 о/с (далі - Наказ 48 о/с), в редакції наказу ГУ ДСНС України у Харківській області від 24.10.2016 № 460 о/с майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено на посаду інженера відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області (посада створена у штаті відповідача 2 у грудні 2013 року). Тим же Наказом № 48 о/с позивачу було встановлено розмір посадового окладу за посадою.

Наразі нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у штаті відповідача 2 не здійснено. Отже, на цей час не порушено право позивача щодо визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін (“базового місяця”).

У зв`язку з наведеним, апелянт 2 вважав, що позовні вимоги у частині визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року є передчасними та не підлягають задоволенню.

Апелянт 2 зазначив, що АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету. Видатки для проведення індексації грошового забезпечення Законами України «Про Державний бюджет на 2016 рік» та «Про Державний бюджет на 2017 рік» для ДСНС України не передбачалися. Вказаний факт підтверджується відомостями, викладеними у листі ДСНС України від 11.08.2016.

Стосовно одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб апелянт 2 зазначив, що Порядок № 44 не поширюється на звільнених осіб; у ньому передбачена щомісячна компенсація податку з доходів фізичних осіб діючим військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу. На момент виплати індексації за рішенням суду звільнена особа вже не перебуває на службі, тому втрачає право на застосування цього Порядку. У чинному законодавстві відсутні норми, які б передбачали компенсацію сум утриманого податку з доходів фізичних осіб та військового збору з донарахованих за рішенням суду виплат, для звільнених осіб. На підтвердження своїх доводів послався на індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №4924/ІПК/99-00-24-03-03 від 12.09.2025 , зі змісту якої вбачається, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб для звільнених зі служби цивільного захисту осіб.

Апелянт 2 вказав, що на цей час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у штаті відповідача 2 не здійснено , відповідно, податки з нього не утримані. Таким чином , на цей час немає порушень прав та інтересів позивача з цього питання.

Отже, на думку апелянта 2, позовні вимоги у частині здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку № 44 є передчасними та не підлягають задоволенню.

Апелянт 2 також зазначив, що позивач звернувся до суду із порушенням строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, а також порушенням строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23.

Позивач та відповідач 1 правом на подання відзиву на апеляцію не скористались.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційні скарги відповідача 1 та відповідача 2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 з 28.05.2013 по 01.02.2016 проходив службу у ГУ ДСНС України у Харківській області; з 01.02.2016 по 26.01.2017 проходив службу у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення ГУ ДСНС України у Харківській області (а.с.43,76,77).

Згідно з витягом з наказу (по особовому складу) ГУ ДСНС України у Харківській області №35 о/с від 26.01.2017 майор служби цивільного захисту ОСОБА_1 , інженер відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Харківській області 26 січня 2017 року був звільнений із займаної посади , виключений з кадрів ДСНС України у Харківській області ; виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.78).

Відповідно до довідки ГУ ДСНС у Харківській області №471/640 від 21.04.2025 ОСОБА_1 , 1978 року народження, дійсно з 15.08.1995 (наказ ХІПБ МВС України від 10.08.1995 № 66 о/с) по 26.01.2017 (наказ ГУ ДСНС України у Харківській області від 26.01.2017 № 35 о/с) проходив службу в МВС, МНС, Держтехногенбезпеці України та ДСНС України у Харківській області. За цією довідкою позивач з 28.05.2013 по 01.02.2016 займав посаду інспектора сектора активних та пасивних засобів безпеки центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у Харківській області (наказ ГУ ДСНС України у Харківській області від 28.05.2013 № 31 о/с); з 01.02.2016 по 26.01.2017 — інженера відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення (наказ ГУ ДСНС України у Харківській області від 01.02.2016 № 48 о/с). 26.01.2017 наказом ГУ ДСНС України у Харківській області від 26.01.2017 № 35 о/с звільнений із посади, виключений з кадрів ДСНС України та за його згодою направлений для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії архівної довідки ГУ ДСНС України у Харківській області про фактично нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 та копії архівної відомості АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області з січня 2016 року по грудень 2016 року та з січня 2017 року по грудень 2017 року про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення вбачається, що в період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

Як вбачається з відповіді ГУ ДСНС України у Харківській області від 18.03.2025 №65130-2-2646/65190 на звернення представника позивача від 06.02.2025, у період з 01.01.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення проводилась в межах бюджетного асигнування , виділеного головним розпорядником бюджетних коштів – ДСНС України, з урахуванням положень вимог чинного законодавства. За період, який розглядається, відповідно до вимог чинного законодавства України, грошове забезпечення, що є об`єктом індексації, не підвищувалось. Вперше підвищення відбулося 01.03.2018, але індекс споживчих цін за дані періоди не перевищував поріг індексації відповідно до п.11 Порядку. За відомостями офіційного сайту Державної статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) лише у жовтні 2018 року, розрахований сукупно наростаючим підсумком, перевищив поріг індексації у 103%, що зумовило виникнення права на індексацію сум грошового забезпечення. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року було опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію грошового забезпечення проведено з грудня 2018 року. Отже, індексація за запитувані періоди була проведена Головним управлінням в межах бюджетного асигнування та з урахуванням вимог чинного законодавства (а.с.8).

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.01.2017, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №1294). Ця постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою встановлені нові розміри окладів.

Оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення суб`єктами владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 до 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін- січень 2008 року, то суд констатував наявність у спірних правовідносинах бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції зазначив, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 27.06.2024 у справі №580/602/22, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23.

Щодо посилання відповідачів на пропуск позивачем строку звернення суд зазначив, що строк звернення до суду у спорі про проходження публічної служби в частині оплати праці (виплати грошового забезпечення) установлений ст.233 КЗпП України.

Згідно зі ст.233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з абз.3 ст. 1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком № 1078.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (абзац 2 п.1-1 Порядку №1078).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (абзац 5 п.1-1 Порядку №1078).

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни до абзацу 2 пункту 1-1 Порядку №1078, відповідно до яких цифри «101» замінено цифрами «103», які застосовуються з 01.01.2016.

Відповідно до абзацу 2 п.1-1 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів №77 від 11.02.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п.п.2 п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18.

Крім того, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 в редакції, що набрала законної сили з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Колегія суддів звертає увагу, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19), тому колегія суддів не приймає до уваги цей довод апеляцій відповідачів.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Колегія суддів зазначає, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу цивільного захисту чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.

Схема посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами є додатком 16 до Постанови №1294 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року № 230).

Перелік посадових окладів начальницького складу головних управлінь, управлінь ДСНС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Севастополі за основними типовими посадами затверджено Додатком 18 до Постанови №1294.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені цією постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018. Схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту є додатком 6 до Постанови № 704.

Відтак, від січня 2008 року посадовий оклад для посад, які в період з 01.01.2016 по 26.01.2017 обіймав позивач у ГУ ДСНС України у Харківській області та в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області, не змінювався.

Отже, колегія суддів робить висновок, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень місяць 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 01.01.2016 по 26.01.2017.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянтів на лист Мінсоцполітики від 14.06.2016 №263/10/136-16, оскільки роз`яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Таким чином колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 повинен застосовуватися січень 2008 року, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії архівної довідки ГУ ДСНС України у Харківській області про фактично нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 та копії архівної відомості АРЗ СП ГУ ДСНС України у Харківській області з січня 2016 року по грудень 2016 року та з січня 2017 року по грудень 2017 року про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення вбачається, що в період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась .

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту на грошовому забезпеченні.

Саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов`язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, в яких Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналізуючи приведені вище норми, колегія суддів виснує , що позивач, перебуваючи на службі цивільного захисту, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, навіть незалежно від місяця прийняття на службу.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін- січня 2008 року, та зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 26.01.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін- січня 2008 року.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Порядком № 44, визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з п. 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби , що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Так, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Посилання апелянта 2 на індивідуальну податкову консультацію ДПС України №4924/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 12.09.2025, колегія суддів не бере до уваги, оскільки роз`яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Щодо доводу апелянта 2 про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України та ч. 2 ст. 233 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати та їх складових, у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.01.2017.

Відповідно до приписів частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина 1 статті 5 Закону №1282-ХII зі змінами).

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Таким заходом є індексація заробітної плати .

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, стосується грошового забезпечення (заробітної плати) особи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів виходить з того, що спір щодо індексації грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України викладені у рішеннях від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у справі №260/3564/22 (рішення від 06.04.2023) дійшов висновку про поширення дії частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

У згаданому рішенні у справі №260/3564/22 Верховний Суд констатував, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Наведений правовий висновок також підтримано у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 620/14688/23.

У зв`язку з наведеним, доводи апелянта 2 про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.233 КЗпП України , є необґрунтованим.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта2 на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відступив від висновку, викладеного у постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23.

Стосовно доводу апелянтів про неможливості здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період з огляду на відсутність фінансових ресурсів для такої виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в своїй діяльності має керуватися та діяти відповідно до Закону № 1282-XII, який має вищу юридичну силу, ніж роз`яснення міністерств, які носять рекомендаційний характер.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів, і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування та відсутність порядку нарахування і виплати індексації за попередні періоди, жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Отже, доводи апеляцій відповідача 1 та відповідача 2 висновків суду першої інстанції не спростовують.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг відповідача 1 та відповідача 2.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпян 2025 року у справі № 520/8580/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк