Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 22 квітня 2026 р.
Справа: №520/27127/24
Суддя: П’янова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2026 р. Справа № 520/27127/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 30.12.25 у справі № 520/27127/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також – відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення від 13.09.2024 за №204950023515 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону від 12.07.2001 за №2663-111;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати, та перераховувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.09.2024 із розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати, виданими Сумською обласною прокуратурою 02.09.2024 за №21-353вих-24 та 02.09.2024 №21-354вих-24, без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 за №2663-111 незалежно від того, чи припинено роботу на час звернення за пенсією (чи її перерахунку) або вона продовжується.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 13.09.2024 за №204950023515 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону від 12.07.2001 за №2663-111.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати, та перераховувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.09.2024 із розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати, виданими Сумською обласною прокуратурою 02.09.2024 за №21-353вих-24 та 02.09.2024 №21-354вих-24, без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 за №2663-111 незалежно від того, чи припинено роботу на час звернення за пенсією (чи її перерахунку) або вона продовжується.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі відповідач викладає обставини справи та зазначає, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.09.2024 із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру». Звернення ОСОБА_1 опрацьоване за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням від 13.09.2024 за №204950023515 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру». Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалося рішення по суті звернення Позивача, а відтак, оскільки оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області має бути покладений обов`язок щодо призначення та виплати пенсії.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , 05.09.2024 року через вебпортал ПФУ звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 при наявності вислуги більше 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% відсотків від заробітної плати.
Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням від 13.09.2024 за №204950023515 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру».
Позивач, убачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 за № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 за № 2663-ІІІ) та дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру», є протиправним.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1 Положення № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2 пункту 10 Положення № 280 правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України.
На виконання вимог частини першої статті 44 Закону № 1058-IV Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок № 22-1.
У подальшому, Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16 грудня 2020 року до Порядку № 22-1 внесено зміни (вказані зміни набрали чинності 30 березня 2021 року).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.1. Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до змін, унесених Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16 грудня 2020 року, абзац 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 викладено у такій редакції: «після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу».
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у пояснювальній записці Пенсійного фонду України до проекту Постанови № 25-1 було вказано, що Указом Президента України від 04 вересня 2019 року, № 647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року, № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено Порядком № 22-1, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України у порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
За матеріалами справи за принципом екстериторіальності заява позивача про перерахунок пенсії від 05.09.2024 розглядалася ГУ ПФУ у Житомирській області і у спірних правовідносинах позивачем оскаржується саме рішення ГУ ПФУ у Житомирській області від 13.09.2024 за №204950023515.
Проте позов у цій справі пред`явлено лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
У цьому випадку, ураховуючи, що в зобов`язальній частині вимоги позивача пред`явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити до участі у справі співвідповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Водночас колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку.
Такий висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі №500/2972/17, від 23.06.2020 у справі №540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі №140/72/19.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу.
Одночасно слід указати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
За приписами ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 ст. 48 КАС України з урахуванням приписів ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі № 520/27127/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua