Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №520/10191/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 520/10191/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального управління Служби безпеки України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 10.02.26 по справі № 520/10191/25

за позовом ОСОБА_1

до Центрального управління Служби безпеки України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального управління Служби безпеки України, в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, Центрального управління Служби безпеки України, щодо не надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за формою, яка відповідає вимогам, визначеним Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» та Додатку 2 до Порядку № 45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 станом на 01.01.2023 на ім`я ОСОБА_2 ;

зобов`язати відповідача, Центральне управління Служби безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – ГУ ПФУ в м. Києві) та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення її покійного чоловіка, ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсії по втраті годувальника, станом на 01.01.2023 за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії Центрального управління Служби безпеки України щодо не підготовки та ненадання до ГУ ПФУ в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення її покійного чоловіка, ОСОБА_2 , станом на 01.01.2023 є протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії відповідача, Центрального управління Служби безпеки України щодо не надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за формою, яка відповідає вимогам, визначеним Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» та Додатку 2 до Порядку № 45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 станом на 01.01.2023 на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язано відповідача, Центральне управління Служби безпеки України підготувати та надати до ГУ ПФУ в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення її покійного чоловіка, ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсії по втраті годувальника, станом на 01.01.2023 за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 484.48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального управління Служби безпеки України.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем визначено відповідачем Центральне управління Служби безпеки України, однак судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача, про те що відповідно до інформації з бази даних Єдиного реєстру Центральне управління Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 36414116) станом на 11.11.2025 не зареєстроване в Єдиному реєстрі як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів та не має відкритих рахунків на балансі Казначейства (код банку 820172), вказане унеможливлює виконання судового рішення. Крім того, до позову долучено лист Фінансово-економічного управління СБУ, яке є структурним підрозділом СБУ. Посилається на те, що належним відповідачем в адміністративній справі може бути лише юридична особа, яка відповідає вимогам законодавства щодо правоздатності та дієздатності, і саме на неї покладається обов`язок відповідати за пред`явленим позовом. Отже, визначення належного відповідача є ключовим для правильного вирішення адміністративного спору, а участь неналежної особи в процесі може стати підставою для відмови у позові. Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення процесуальних норм, оскільки не вирішив питання щодо заміни неналежного відповідача або залучення іншого відповідача, що надалі унеможливлює виконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену згідно вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за її покійного чоловіка, ОСОБА_2

26.02.2025 позивачем до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України подано заяву на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21.

16.04.2025 позивачем отримано відповідь Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 07.04.2025 № 21/3/2-Б-3863-59/5 в якій надано відмову у виготовленні оновленої довідки станом на 01.01.2023, відповідач мотивував свою відмову тим, що, Фінансово-економічне управління Служби безпеки України немає підстав для виготовлення такої довідки. Зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням з 01.03.2018 діючим військовослужбовцям розраховуються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1 762.00 грн).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у виготовленні і наданні до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для задоволення позову в цій частині. Також суд прийшов до висновку, що належним способом захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача, Центральне управління Служби безпеки України підготувати та надати до ГУ ПФУ в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення її покійного чоловіка, ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсії по втраті годувальника, станом на 01.01.2023 за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України № 2262-XII.

Згідно частини третьої статті 43 Закону України № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно частин першої, другої статті 51 Закону України № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок проведення перерахунку пенсій, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (далі - Порядок № 45).

За приписами пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальним органам, Національному антикорупційному бюро, ДФС (комісіям з реорганізації ДФС/територіальних органів ДФС), Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Пункт 4 Порядку № 45 встановлює, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII (далі – Закон України № 2229-XII) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Служба безпеки України є юридичною особою публічного права.

Тобто, вищевикладене вказує на те, що державним органом, який уповноважений видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023 є Служба безпеки України, яка, виходячи зі змісту заявлених вимог та в силу положень п.9 ч. 1 ст. 4 КАС України, і має бути відповідачем в даній справі.

Відповідно до статті 9 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII (далі – Закон України № 2229-XII) систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб`єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується Президентом України.

Стаття 10 Закону України № 2229-XII встановлює, що центральне управління Служби безпеки України координує та контролює діяльність регіональних органів, органів військової контррозвідки, закладів та установ Служби безпеки України. До його складу входять Апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов`язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

У межах своєї компетенції Центральне управління Служби безпеки України вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов`язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Згідно із статтею 18 Закону України № 2229-XII фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Як передбачено статтею 20 Закону України № 2229-XII умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Стаття 27 Закону України № 2229-XII встановлює, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років. Соціальний захист працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.

Статтею 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України», розділом 1 Організаційної структури Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 № 1860 «Питання Служби безпеки України», передбачено, що Центральне управління Служби безпеки України входить до організаційної структури Служби безпеки України і складається з відповідних функціональних підрозділів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Центральне управління Служби безпеки України, затвердженого наказом СБУ від 04.11.2008 № 808, Центральне управління СБУ є органом СБУ, який здійснює організацію, координацію та контроль за діяльністю інших органів та підрозділів СБУ.

Отже, Центральне управління Служби безпеки України має статус органу Служби безпеки України, який виконує організаційні, координаційні і контрольні функції, та не є суб`єктом владних повноважень.

При цьому, Центральне управління Служби безпеки України не зареєстроване в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів, не має відкритих рахунків на балансі згаданої Державної служби та затвердженого кошторису видатків на своє утримання.

Апеляційним судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував на посаді Старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2 сектору 1 відділу 2 управління департаменту контррозвідувального захисту економіки держави Служби Безпеки України.

26.02.2025 позивачем до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України подано заяву на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6017/21.

16.04.2025 позивачем отримано відповідь Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 07.04.2025 № 21/3/2-Б-3863-59/5 в якій надано відмову у виготовленні оновленої довідки станом на 01.01.2023, відповідач мотивував свою відмову тим, що, Фінансово-економічне управління Служби безпеки України немає підстав для виготовлення такої довідки. Зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням з 01.03.2018 діючим військовослужбовцям розраховуються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1 762.00 грн).

Позивач визначив відповідачем у даній справі : Центральне управління Служби безпеки України.

Проте, ОСОБА_2 проходив службу в Службі безпеки України (Старший оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2 сектору 1 відділу 2 управління департаменту контррозвідувального захисту економіки держави Служби Безпеки України), де отримував грошове забезпечення та інші види забезпечень і компенсаційних виплат.

Відтак, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у даній справі є саме Служба Безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074).

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтями 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Однак, Служба Безпеки України, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом першої інстанції проведено також не було.

Отже, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Служба Безпеки України, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень.

За приписами частин 1-4 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі якщо позов подано до Голови, члена, працівника або залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, суд до ухвалення рішення у справі замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не закриваючи провадження у справі.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

З вказаних норм вбачається, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача.

При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції

Отже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.

Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з`ясував хто є належним відповідачем у цій справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що Центральне управління Служби безпеки України не є належним відповідачем по справі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 826/4741/16, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

У постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Однак, під час розгляду справи суд першої інстанції, не надавши належної оцінки доводам Центрального управління Служби безпеки України стосовно того, що він не є належним відповідачем по справі, вирішив спір у цій справі без залучення другого відповідача, що мало своїм наслідком порушення норм процесуального законодавства.

За привалами ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 813/791/17, від 19.04.2022 у справі № №400/3989/19

За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, є обґрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене та те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не запропоновано сторонам здійснити заміну неналежного відповідача на належного, або залучити співвідповідача, що в свою чергу, взагалі унеможливило позивачу захистити свої права у судовому порядку, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача.

При цьому, слід звернути увагу на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 520/10191/25 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко