Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №183/4224/20 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4224/20

№ 1-кп/183/559/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020040010000178 від 29.05.2020 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліпняве Канівського району Черкаської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

-05 жовтня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільненого від відбування призначеного покарання;

-11 травня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі разом з конфіскацією майна,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 проходячи військову службу за контрактом у військовому званні «старший солдат», перебуваючи на посаді номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 05 жовтня 2017 року не з`явився вчасно на службу з гауптвахти до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за межами військової частини до 17 лютого 2020 року.

Окрім того, 17 квітня 2020 року, старший солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, повторно не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за межами військової частини до 05 червня 2020 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив. У скоєному щиро кається.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого:

-ч. 4 ст. 407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає – щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнає – вчинення злочину особою повторно.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, фактичні обставини провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення.

Приймаючи до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який вчинив до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Процесуальні витрати та цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід в кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Шевченківського районного суду м. Києва, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання за попереднім вироком з 05 червня 2020 року.

Запобіжний захід в кримінальному провадженні не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_3 в той же строк, з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку вручити ОСОБА_3 та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1