Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №480/2234/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 480/2234/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 09.12.25 по справі № 480/2234/25

за позовом ОСОБА_1

до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, з урахуванням перерахованої суми індексації грошового забезпечення, а саме ненарахування та невиплати йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 15.01.2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 11 березня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої суми індексації грошового забезпечення, (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 15.01.2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 11 березня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 березня 2025 рік - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплат;

- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 березня 2025 рік - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 2-му державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

11.03.2025 відповідачем, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 480/7096/24, нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

На переконання представника позивача, оскільки відповідач не виплатив належні кошти в день звільнення позивача, останній має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку за період з 15.01.2021 по 18.07.2022 у повному обсязі та у період з 19.07.2022 по 11.03.2025 - не більш як за шість місяців з розрахунку його середнього грошового забезпечення за кожен календарний день.

Також, як зазначає представник позивача, відповідачем протиправно не виплачено на користь позивача компенсацію за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, що обумовило необхідність звернення до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2021 по 18.01.2023.

Зобов`язано 2-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2021 по 18.01.2023 у розмірі 79443,97 грн.

Визнано протиправною бездіяльність 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано 2-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по 11.03.2025 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 480/2234/25 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення, зменшивши суму цього середнього заробітку до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційност та змінити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 480/2234/25 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 11.03.2025, змінивши період нарахування компенсації втрат частини доходів на період з 01.01.2016 по 20.01.2021.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач був звільнений 20.01.2021, однак до суду за захистом свого порушеного права у справі № 480/7096/24 звернувся лише 13.08.2024, збільшивши таким чином період розрахунку середнього грошового забезпечення. Таким чином, збільшення періоду, за який позивач просить стягнути середній заробіток, відбулося, зокрема, внаслідок тривалого невикористання ним права на судовий захист. На підставі викладеного вище, як позивач має право на компенсаційні виплати, так і відповідач має право на їх зменшення. Таким чином, відповідач вважає, що до позовних вимог позивача мають бути застосовані принцип справедливості та співмірності, визначені Великою Палатою Верховного Суду критерії зменшення розмірів відшкодування

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, зазначає, що позивач проходив службу у 2 ДПРЗ та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, за період з 01 січня 2016 року по день звільнення йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. 11 березня 2025 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/7096/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 79443,97 грн. Позивач не надав суду жодних доказів щодо понесених ним витрат чи збитків, яких би не було у разі вчасної сплати індексації відповідачем, не уточнив зміст позовних вимог та не надав обґрунтований розрахунок сум, що оспорюються чи стягуються на виконання п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Грошові кошти були перераховані позивачу вчасно та у повному обсязі. Жодних скарг щодо розрахунків чи строків виконання рішення суду по справі № 480/7096/24 на відповідача чи до ДСНС України від позивача не надходило.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 2-ому Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області.

Наказом начальника 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області від 15.01.2021 № 9 (а.с. 29) ОСОБА_1 20.01.2021 звільнено зі служби у запас Збройних Сил за пп. 3 п. 176 (за станом здоров`я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту рядового і начальницького складу.

Вважаючи, що під час проходження військової служби позивачу в неналежному розмірі було виплачено індексацію грошового забезпеченння за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивач звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 480/7096/24, зокрема визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

11.03.2025 позивачу було здійснено виплату заборгованих коштів згідно рішення суду від 19.12.2024 у справі № 480/7096/24 у розмірі 79443,97 грн. (а.с. 11).

Водночас, компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку сум належних виплат при звільненні, відповідачем не було виплачено, що не заперечується у відзиві.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Разом з тим, а ні Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу, а ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення зі служби осіб цивільного захисту особами рядового і начальницького складу не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за не отримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а порядок обчислення середнього грошового забезпечення - Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Так, за правилами статті 116 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Указана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала чинності з 19.07.2022.

Із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець фактично обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.

Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує наступне.

Згідно з пп. "л" п. 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 3 та 4 Порядку № 100 визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку № 100, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 20.01.2021, останній день фактичного розрахунку з позивачем відбувся за рішенням суду від 19.12.2024 у справі №480/7096/24 - 11.03.2025 (а.с.11).

Тобто фактично період затримки розрахунку під час звільнення складається з таких періодів:

- з 21.01.2021 (наступний день після звільнення позивача з військової служби) до 18.07.2022 - період дії редакції статті 117 Кодексу законів про працю України до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ щодо обмеження строком виплати у шість місяців;

- з 19.07.2022 до 18.01.2023 (останній день 6-місячного строку) - період дії редакції КЗпП України після внесення змін Законом № 2352-ІХ та після неї (з 19.07.2022), якою роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за шість місяців після звільнення, у разі порушення строків виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум.

Отже, позивач має право на стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення на підставі рішення суду від 19.12.2024 у справі 480/7096/24, саме за період з 21.01.2021 до 18.01.2023, тобто 727 дні.

Відповідно до довідки про середньомісячне грошове забезпечення позивача (а.с.34) середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяця, що передують місяцю звільнення - за листопад та грудень 2020 року, складає 355,68 грн. (21696,60 грн. / 61 день).

Отже, сума середнього заробітку за цей період становить 258579,36 грн. (727 календарних днів * 355,68 грн.).

У той же час суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 при вирішенні цього спору, керується критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Так, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із сум належних позивачу під час звільнення та суми, яка була нарахована позивачу на виконання рішення суду у справі № 480/7096/24, та у зв`язку з отриманням коштів на виконання якого позивач звернувся з цим позовом до суду, з огляду на таке.

З урахуванням наданої відповідачем інформації (а.с. 27) розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 175808,71 грн. (посадовий оклад - 1819,35 грн; оклад за спеціальним званням - 567,74 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 35 % - 835,48 грн; надбавка за особливості проходження служби 50% - 1611,29 грн.; премія 129 % - 5984,76 грн.; індексація - 213,82 грн; - компенсація за невикористану відпустку - 12985,35 грн; вихідна допомога при звільненні - 72346,95 грн.; сума індексації нарахована на виконання рішення суду у справі № 480/7096/24 -79443,97 грн.).

У свою чергу, сума індексації у розмірі 79443,97 грн., у зв`язку з несвоєчасно отриманням яких на виконання рішення суду у справі № 480/7096/24, позивач звернувся до суду з цим позовом, складає 45,19%(79443,97 грн./175808,71 грн. ) від усіх належних позивачу при звільненні сум.

Відтак, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2021 до 18.01.2023 у розмірі 116852,01 грн. (45,19% від 258579,36 грн).

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, сума виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення (79443,97 грн.) є значно меншою порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку, розрахованим виходячи з принципу пропорційності (116852,01 грн.).

Враховуючи вищевикладені правові висновки Верховного Суду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зважаючи на розмір нарахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення, його співвідношення із середнім заробітком, зважаючи на звернення позивача до суду щодо виплати індексації грошового забезпечення після звільнення (20.01.2021) більше ніж через 3 роки (13.08.2024), поведінку сторін для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період, яка має бути виплачена позивачу, має становити 100% невиплаченої на день звільнення суми індексації, що складає 79443,97 грн.

Колегія суддів зазначає, що такий підхід забезпечить справедливий баланс інтересів сторін: захистить право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустить понесення відповідачем несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За наведених обставин, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат саме у сумі 79443,97 грн.

Так, колегія суддів зауважує, що відповідно до матеріалів справи позивач не довів, що звернувся на момент звільнення у 2021 році до відповідача з вимогою про відповідні виплати щодо недоотриманого грошового забезпечення. Таке право позивач реалізував лише у 2024 році, подавши позов у справі № 480/7096/24. Судом не встановлено, що позивач не знав про це його право на момент звільнення або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.

Відповідач заперечував проти права позивача на відповідні виплати, а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2021 по 18.01.2023, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2021 по 18.01.2023 у розмірі 79443,97 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згідно із положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Як встановлено судовим розглядом, під час проходження військової служби не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Лише на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 480/7096//24 відповідач провів відповідні нарахування і виплату. При цьому, остаточна виплата перерахованої суми відбулась 11.03.2025, що підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 11) та не заперечується відповідачем.

Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу була нарахована та виплачена лише 11.03.2025, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по 11.03.2025 (дата фактичної виплати) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Стосовно доводів апелянта, що до суми середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути застосований принцип співмірності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом першої інстанції зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням співмірності, що підтверджується наведеними вище розрахунками та висновками суду.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 480/2234/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова