Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №520/32234/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 р.Справа № 520/32234/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/32234/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи.

06.01.2026 представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 розгляд клопотання представника відповідача відкладено до надання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою або закінчення десятиденного строку на усунення недоліків позовної заяви.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали 09.02.2026 представником позивача було надано заяву про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено.

Визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі № 520/32234/25 про залишення позовної заяви без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена без її відома, у зв`язку з чим вона не знала про її проведення та про прийняття податкових повідомлень-рішень. Про притягнення її до відповідальності за порушення податкового законодавства вона дізналася лише після отримання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №520/6305/25 за позовом ГУ ДПС про стягнення з неї податкового боргу. У зв`язку з цим, посилаючись на позицію Великої Палати щодо відступу від своїх висновків, викладених у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, апелянт вважає, що право на звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень зберігається за платником податків у межах 1095 днів, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду є помилковим.

Крім того, апелянт посилається на обставини запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022, зазначаючи, що пов`язані з ним безпекові та організаційні обмеження об`єктивно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт посилається на рекомендації Ради суддів України щодо продовження процесуальних строків в умовах воєнного стану, повідомлення Верховного Суду від 04.03.2022 та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та низці ухвал 2022 року, відповідно до яких суворе застосування процесуальних строків під час дії воєнного стану може призвести до невиправданого обмеження права особи на доступ до суду, у зв`язку з чим такі обставини можуть визнаватися поважною причиною для їх поновлення.

Також апелянт стверджує, що податкові повідомлення-рішення фактично нею не отримувалися, оскільки поштове відправлення було вручено не позивачу особисто, а її неповнолітній доньці. При цьому апелянт звертає увагу, що у долученому ГУ ДПС поштовому повідомленні лише проставлено підпис та зазначено прізвище « ОСОБА_2 ». Вказує, що листа не отримувала і підпису про його вручення не ставила. На підтвердження наведених обставин до матеріалів справи подано письмові пояснення доньки позивача. У зв`язку з цим апелянт вказує, що про існування спірних податкових повідомлень-рішень дізналася лише у березні 2025 року після звернення ГУ ДПС до суду з позовом про стягнення податкового боргу. На обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, від 02.12.2021 у справі №640/20314/20 та від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а, в яких зазначено, що перебіг строку звернення до суду пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише обставини об`єктивно непереборного характеру, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Стверджує, що суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду, оскільки позивач звернулася до суду з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, та не навела належних, об`єктивних і підтверджених доказами причин його пропуску. Вказує, що оскільки процедура адміністративного оскарження позивачем не використовувалася, застосуванню підлягає саме шестимісячний строк звернення до суду, про що зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.

Наполягає, що спірні податкові повідомлення-рішення були належним чином надіслані та вручені позивачу 27.09.2024 за її податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому саме з цієї дати позивач повинна була знати про їх існування.

Вважає безпідставними посилання апелянта на те, що поштове відправлення нібито отримала її донька, оскільки на повідомленні про вручення зазначено прізвище « ОСОБА_2 », зроблено відмітку про вручення особисто, а вручення рекомендованого відправлення передбачає ідентифікацію одержувача. Крім того, відповідач наголошує, що саме по собі запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку без доведення конкретних перешкод для звернення до суду, про що, за його твердженням, зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, а загальний лист ТПП України не може підтверджувати форс-мажор у конкретному випадку без належного сертифіката, що узгоджується з постановами Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №620/14203/23 та від 15.08.2024 у справі №580/4079/23.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, наполягав на пропуску позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, №00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024 були надіслані 23.09.2024 на податкову адресу позивача: Сахновщина, Красноградський р-н, Харківська обл. 64501 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Дане поштове відправлення отримано 27.09.2024 особисто ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6106400009346.

Отже, за висновком суду, днем вручення податкового повідомлення-рішення є 27.09.2024, і саме з цієї дати відраховується шестимісячний строк звернення до суду, який позивачем було пропущено, оскільки позов було подано лише 10.12.2025.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позовної заяви приписів пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Обставини, викладені представником позивача в клопотанні про поновлення строку від 29.01.2026 та у заяві про поновлення процесуального строку від 09.02.2026 суд вважав такими, що не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами статті 122 КАС України визначено загальні (окремі для особи і органу влади) і деякі спеціальні строки звернення до суду, а нормою статті 123 КАС України - наслідки їх пропуску, що полягають у фактичному недопуску до судового розгляду спорів, за якими строк звернення до суду минув.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становив шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 по справі № 320/27124/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Колегією суддів встановлено, що позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024, надіслано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 10.12.2025 (сформовано в системі «Електронний суд»).

Позивач, в обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду із позовом зазначила про те, що про спірні податкові повідомлення-рішення дізналася лише 27.03.2025, після отримання копії ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі 520/6305/25 де ГУ ДПС звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Водночас, контролюючий орган стверджував, що з наданої до матеріалів справи копії рекомендованого поштового відправлення № 6106400009346, вбачається, що податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, №00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024 були надіслані 23.09.2024 на податкову адресу позивача: Сахновщина, Красноградський р-н, Харківська обл. 64501 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Дане поштове відправлення отримано 27.09.2024 особисто ОСОБА_1 .

Заперечуючи факт особистого отримання вказаного поштового відправлення, апелянт стверджувала, що лист із податковими повідомленнями-рішеннями був фактично отриманий не нею, а її неповнолітньою донькою, яка не повідомила її про це та згодом загубила лист. На підтвердження цих обставин апелянт посилалася на письмові пояснення доньки, а також зазначала, що у рекомендованому повідомленні про вручення вказано лише прізвище « ОСОБА_2 » без належної ідентифікації особи одержувача, у зв`язку з чим, на її думку, відсутні підстави вважати, що спірні податкові повідомлення-рішення були вручені їй особисто 27.09.2024.

Так, порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 ПК України, а саме:

42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

Так, згідно з пунктом 2 названих Правил, рекомендоване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Згідно з пунктом 17 Правил №270 внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача.

Відповідно до пункту 71 згаданих Правил, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

При цьому, пунктом 72 Правил №270 установлено, що адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв`язку.

Отже, загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20.

Аналогічний підхід також застосований Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій зазначено, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем до матеріалів справи долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить дату отримання — 27.09.2024, прізвище особи, яка отримала відправлення, — « ОСОБА_2 », а також відмітку працівника поштового зв`язку про вручення «особисто» та його підпис у відповідній графі. За таких обставин колегія суддів вважає, що вказане повідомлення містить дані, які дають можливість ідентифікувати одержувача поштового відправлення, а тому є належним доказом вручення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта про те, що поштове відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями було фактично отримано не нею особисто, а її донькою, колегія суддів колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення, у ньому зазначено прізвище одержувача « ОСОБА_2 », що відповідає прізвищу позивача, а також міститься відмітка працівника поштового зв`язку про вручення відправлення особисто.

Відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв`язку №270 вручення реєстрованих поштових відправлень здійснюється за умови встановлення особи одержувача. При цьому відомості про одержувача поштового відправлення вносяться до бланка повідомлення працівником поштового зв`язку після встановлення особи, якій вручається відповідне відправлення.

Колегія суддів зазначає, що внесення працівником поштового зв`язку до повідомлення про вручення прізвища адресата за загальним правилом свідчить про отримання поштового відправлення саме відповідною особою. Такий підхід ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками поштового зв`язку своїх службових обов`язків, яка може бути спростована лише належними та допустимими доказами. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №580/4989/22.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували зазначені обставини або свідчили про порушення працівниками поштового зв`язку порядку вручення поштового відправлення.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення є належним доказом отримання позивачем поштового відправлення контролюючого органу.

Отже, контролюючим органом з дотриманням п. 42.2 ст. 42 ПК України було надіслано спірні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, граничним строком звернення позивача з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2024, які отримано позивачем 27.09.2024, є 27.03.2025.

Проте, позивач звернулася до суду з позовом лише 10.12.2025, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Разом з цим, позивачем не наведено будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2024.

Щодо доводів апелянта про те, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Водночас пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строки давності, протягом яких контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

З аналізу наведених норм убачається, що положення статті 102 ПК України регулюють питання строків давності для визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, однак не встановлюють спеціального процесуального строку звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку звернення платника податків до суду без використання процедури адміністративного оскарження застосуванню підлягає загальний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.

Аналогічний підхід висловлено й Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, у якій зазначено, що положення статті 102 Податкового кодексу України не є тим «іншим законом», яким встановлено спеціальні строки звернення до суду, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України щодо загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин доводи апелянта про можливість оскарження податкових повідомлень-рішень у межах строку 1095 днів є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм податкового законодавства.

Щодо посилання апелянта на введення на території України воєнного стану, слід зазначити наступне.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1).

У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Водночас, колегія суддів зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №640/3489/21, від 24 вересня 2025 року по справі № 520/7480/25.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 у справі № 140/1487/22, від 23 березня 2023 у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 2 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Разом із тим, обґрунтовуючи неможливість своєчасного звернення до суду, позивач обмежилася загальними посиланнями на запровадження воєнного стану в Україні, не навівши конкретних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали звернення до суду у межах встановленого процесуального строку.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно отримати спірні податкові повідомлення-рішення або реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений законом строк.

Отже, позивач належними та допустимими доказами не довела, що саме запровадження воєнного стану або пов`язані з ним обставини об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Схожі висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25.

Посилання апелянта на рекомендації Ради суддів України щодо продовження процесуальних строків в умовах воєнного стану, повідомлення Верховного Суду від 04.03.2022, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та окремих судових рішеннях 2022 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність у даному випадку об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Інших причин, які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, позивачем наведено не було.

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії, справа “Девеер проти Бельгії”).

Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», № 23436/03, пункти 22-23).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом та не наведення позивачем поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року по справі № 520/32234/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 23.04.2026 року