Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №520/8134/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 р. Справа № 520/8134/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 (суддя Шляхова О.М.; м. Харків) по справі № 520/8134/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8134/2020 від 25.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №43 від 27.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 08.10.2020 №21-1725зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, яка складає 74121,77 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 40989,00 грн., надбавка за вислугу років - 16395,60 грн., надбавка за роботу з таємними документами - 6148,35 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 5294,41 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 5294,41 грн., в розмірі 90% від суми вказаної заробітної плати без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням отриманих сум у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681, 60 грн.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 набрало законної сили 17.05.2021 та Харківським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у задоволені заяви позивача про встановлення судового контролю у справі №520/8134/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №520/8134/2020 скасовано.

Прийнято постанову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду першої інстанції у місячний термін з дати отримання вказаної постанови звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області через Другий апеляційний адміністративний суд 31.05.2023 надано звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 01.11.2023 повернуто без розгляду Головному управлінню пенсійного фонду України в Харківській області звіт про виконання судового рішення у справі №520/8134/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.11.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.04.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали.

Через канцелярію суду від 17.11.2025 ГУПФ України в Харківській області подано клопотання про долучення до звіту про виконання судового рішення (від 17.11.2025 за вих №2000-0805-8/177646).

В обґрунтування вказаного звіту, відповідачем вказано, що на виконання судового рішення розпорядженням від 29.06.2021 № 963370131221 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019. Пенсію призначено у розмірі 66709,59 грн. - 90% від заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 08.10.2020 № 21-1725зп, яка складає 74121,77 грн. та проведено нарахування боргу за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 в сумі 928697,25 грн. Для забезпечення виконання рішення суду в повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлялися листи до Пенсійного фонду України, зокрема, № 2000-0403-5/127832 від 26.08.2025, № 2000-0403-5/154526 від 09.10.2025 про виділення коштів на виплату різниці в пенсії за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 в сумі 928697,25 грн. Сума залишку невиплачених коштів 928509,90 грн., буде виплачена відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Із загального розміру нарахованих пенсійних коштів 928697,25 грн. ОСОБА_1 нараховано суму доплати за минулий період у розмірі 187,35 грн. в жовтні 2025 на поточний рахунок в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою від 04 грудня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд прийняв та затвердив звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2025 про виконання рішення суду від 25.02.2021 в адміністративній справі №520/8134/2020.

Приймаючи та затверджуючи звіт відповідача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено нарахування позивачу заборгованості на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8134/20, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відсутня доцільність у неприйнятті цього звіту в цілому, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції ат подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 року по справі № 520/8134/20, відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області в затверджені звіту та постановити ухвалу, якою накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/8134/20 від 25.02.2021 тривалий час залишається не виконаним в повному обсязі в частині здійснення відповідачем виплати заборгованості з пенсії, що утворилася після проведеного на виконання вказаного судового рішення перерахунку. Вказує, що при постановленні ухвали про затвердження звіту суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу обліковується в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Проте, на переконання позивача, постанова Кабінету Міністрів України, якою запроваджено порядок черговості виконання судових рішень, не може поширювати свою дію на судові рішення, що набрали законної сили до моменту її прийняття. Застосування такої постанови до вже ухвалених і остаточних судових рішень суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень. Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати умови чи строки виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки це фактично означало б втручання органу виконавчої влади у здійснення правосуддя та нівелювання судового захисту прав особи. Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення суду у повному обсязі, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, позивач вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 , ч. 1 ст. 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду).

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема, в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України.

Зі змісту поданого відповідачем звіту судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8134/2020 від 25.02.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та підсумок пенсії призначено у розмірі 66709,59 грн.

Сума доплати по перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, становить 928697,25 грн. Зазначена сума обліковується в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

При цьому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 здійснено часткову виплату заборгованості у сумі 187,35 грн.

З метою виконання рішення суду у цій справі у повному обсязі, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до Пенсійного фонду України з листами від 26.08.2025 та від 09.10.2025, в якому просило розглянути питання про виділення коштів на виплату різниці в пенсії за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 в сумі 928697 гривень 25 копійок.

На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетних призначень.

Суд вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Отже, заборгованість по виплаті пенсії буде виплачена позивачу щомісяця пропорційно до коштів, визначених у бюджеті Пенсійного фонду, у розмірі зобов`язань державного бюджету і страхових коштів.

За наслідком розгляду поданого відповідачем звіту, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області здійснені вичерпні дії, залежні від нього задля належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 в адміністративній справі №520/8134/2020.

Так, Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що за наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, відповідач повинен надати суду докази вжиття ним всіх необхідних заходів для виконання судового рішення.

Стверджуючи про відсутність необхідного бюджетного фінансування для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат, ГУ ПФ України в Харківській області упродовж періоду з 20.11.2023 по 17.11.2025 втретє подано звіт про виконання рішення суду, який по суті є аналогічним за змістом попереднім.

Приймаючи та затверджуючи звіт відповідача суд першої інстанції не надав оцінку обставинам та доказам, що підтверджують:

- невключення до Бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 в адміністративній справі №520/8134/2020;

- вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов`язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі №520/8134/2020, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що 14.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 821, якою затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Відповідно до пунктів 4 - 7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-1 (далі - Порядок № 21-1 в редакції на час подання звіту), проєкт бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950.

У випадку внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, які впливають на доходи та видатки бюджету Пенсійного фонду до бюджету Пенсійного фонду також вносяться зміни (пункт 1 розділу VІII Порядку № 21-1).

Зокрема, за змістом положень пункту 2 зазначеного розділу Порядку № 21-1 якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

У разі виникнення відхилення оцінки прогнозу помісячних надходжень до бюджету Пенсійного фонду та видатків бюджету від показників, врахованих при формуванні помісячних розписів основних груп показників доходів і видатків та власних надходжень Пенсійного фонду, зміни структури видатків структурний підрозділ Пенсійного фонду, відповідальний за організацію бюджетного процесу, розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до бюджету Пенсійного фонду та подає їх на розгляд Голові правління.

Якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.

Внесення змін до бюджету та/або бюджетної документації Пенсійного фонду, що застосовується в процесі використання коштів Державного бюджету України, які передаються на фінансування пенсійних програм, здійснюється після внесення змін до Державного бюджету України (крім випадків перерозподілу видатків державного бюджету в межах головного розпорядника коштів та надання Міністерством фінансів України довідок про зміни до річного розпису бюджету).

На підставі змін до бюджету Пенсійного фонду на відповідний бюджетний період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, розробляються зміни до планів доходів і видатків територіальних органів.

Враховуючи наведене, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, відповідач не позбавлений можливості вжиття додаткових заходів для забезпечення виконання судового рішення, зокрема, шляхом ініціювання перед Пенсійним фондом України питання про внесення змін до відповідного бюджету Пенсійного фонду України, а за потреби — і до Державного бюджету України, з метою забезпечення фінансування для погашення заборгованості з пенсійних виплат.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції мав перевірити відомості, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в повному обсязі або в певній частині, а у разі невиконання судового рішення - перевірити, чи здійснив боржник усі можливі та залежні від нього дії задля виконання судового рішення, чи наявні реальні об`єктивні причини його невиконання в повному обсязі, які не залежать від боржника. З`ясування вказаних обставин має безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області.

На переконання колегії суддів, твердження про відсутність бюджетних коштів не звільняло суд від обов`язку перевірити вжиття відповідачем реальних заходів, з метою пришвидшення їх надходження, чого зроблено не було.

Варто також зазначити, що у справах щодо здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо) лише за наявності доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, суд, відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України, може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати.

Тобто, посилання відповідача на направлення запитів щодо виділення коштів до Пенсійного фонду України не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання судового рішення у цій справі. Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі що розглядається), ухвалених не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень.

Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до рішень ЄСПЛ “Кечко проти України” (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та “Ромашов проти України” (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (заява № 70297/01) та у справі “Бакалов проти України” (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин, що мають значення при вирішенні питання про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області.

Водночас колегія судів акцентує увагу на положеннях частини 11 ст. 382-3 КАС України, якими встановлено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції встановив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8134/2020 від 25.02.2021 не виконано в частині виплати нарахованої на виконання рішення суду заборгованості, проте, в порушення наведених вимог ч. 11 ст. 382-3 КАС України, не встановив новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Харківській області.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2025 про виконання рішення суду від 25.02.2021 в адміністративній справі № 520/8134/2020.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі № 520/8134/2020 - скасувати.

Справу № 520/8134/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2025 про виконання рішення суду від 25.02.2021 в адміністративній справі № 520/8134/2020.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко