Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №200/8164/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року справа №200/8164/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі №200/8164/25 (суддя І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення та не виплати за результатами розгляду рапорту від 01.10.2025 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з переміщенням на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв`язку з призначенням на військову посаду;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з переміщенням на нове місце військової служби в інший населений пункт та у зв`язку з призначенням на військову посаду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що позовні вимоги побудовані на правовій позиції з урахуванням отриманої відмови відповідача здійснити нарахування та виплату підйомної допомоги. Відповідач вважав, що позивач не має права на отримання підйомної допомоги виключно через те, що на його переконання зміна місця служби та населеного пункту має організаційний характер і не передбачає фактичне переміщення військовослужбовців в інші населені пункти. Однак, зазначене не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Військова частина НОМЕР_2 дислокувалась в АДРЕСА_1 , а військова частина НОМЕР_3 – в АДРЕСА_2 . Долучені позивачем витяги з наказів підтверджують факт переміщення позивача з однієї військової частини – в іншу, які розташовані в різних населених пунктах.

Позивач приступив до виконання завдань в іншому населеному пункті та не був забезпечений житлом з боку відповідача.

Позивач вважає, що Наказом 45 чітко визначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2022 № 57 (по стройовій частині), молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 65/2022 від 24.02.2022.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 30.07.2025 №213 (по стройовій частині) капітан ОСОБА_1 вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 № 248 (по стройовій частині) капітана ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини.

Вказівки про нарахування та виплату підйомної допомоги у зв`язку з прибуттям до нового місця несення служби до іншого населеного пункту у згаданих наказах відсутні.

13.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату підйомної допомоги у зв`язку з прибуттям до нового місця несення служби до іншого населеного пункту.

Листом відповідача від 17.10.2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті підйомної допомоги відповідно до вимог наказу МОУ від 05.02.2018 №45.

У листі зазначено наступне: «Відповідно до п. 1 наказу МОУ від 05.02.2018 № 45 «ПОРЯДОК виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», «У разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом … на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду… їм виплачується: підйомна допомога.

Таким чином, однією із істотних умов для виплати підйомної допомоги є фактичний переїзд військовослужбовця в інший населений пункт.

Однак, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2025 № 248 (по стройовій частині), майора ОСОБА_2 звільнено з посади військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду старшого офіцера відділення узагальнення обстановки командного пункту штабу військової частини НОМЕР_3 на виконання відповідно до Директиви МОУ та ГК ЗСУ від 22.05.2025 №Д-321/65/ДСК про реорганізацію окремих батальйонів (у тому числі військової частини НОМЕР_2 ) у лінійні

батальйони військової частини НОМЕР_3 .

Зазначене призначення особового складу військової частини НОМЕР_2 на посади у військовій частині НОМЕР_3 має організаційний характер і не передбачає фактичне переміщення військовослужбовців в інші населені пункти.

На підставі викладеного Вам було відмовлено в задоволенні клопотання про виплату підйомної допомоги відповідно до вимог наказу МОУ від 05.02.2018 № 45.»

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Спірним у цій справі є право позивача на отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затв. наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон№ 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджено наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 року (далі - Порядок №45).

Згідно абзацу першому пункту 1 Порядку №45 у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 2 Порядку №45 визначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку №45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) із застосуванням автоматичних (автоматизованих) систем опрацювання даних за умови наявності (використання) таких систем у військовій частині (установі) та відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведеними вище нормами чітко визначено підстави для виплати підйомної допомоги та добових, а саме: при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (які саме проходять), а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (вже перебувають на військовій службі) на нове місце військової служби, в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду.

В межах спірних правовідносин, позивачем не було надано доказів на підтвердження переїзду військовослужбовця в інший населений пункт, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено у виплаті підйомної допомоги відповідно до вимог пункту 1 Порядку №45.

Колегія суддів звертає увагу, що у листі від 17.10.2025 відповідачем чітко зазначено, що однією із істотних умов для виплати підйомної допомоги є фактичний переїзд військовослужбовця в інший населений пункт.

Колегія суддів вважає, що передумовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

В межах спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає протиправної бездіяльності в діях відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі №200/8164/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі №200/8164/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко