Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №176/10/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/10/25

провадження №2/176/31/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Рубцової В.В.,

представника позивача – адвоката Іщенко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Високопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить виключити з актового запису №02 від 25 липня 2014 року, складеного Заріченською сільською радою Високопільського району Херсонської області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_1 як про батька дитини.

Позов обґрунтований тим, що з літа 2013 року позивач ОСОБА_1 почав спілкуватися із відповідачкою ОСОБА_2 , між ними виникли теплі, близькі, романтичні відносини.

Проте, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивача народилася дитина, що кардинально змінило ставлення позивача до своєї родини і стало причиною припинення будь-яких відносин з відповідачкою.

В подальшому зустрічей, відносин, спілкування з відповідачкою позивач не мав.

З часом в подружньому житті позивача почали відбуватися розлади, наслідком чого стало розірвання шлюбу з ОСОБА_4 згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 210/1097/19 від 08.04.2019 року.

Після цього позивач відновив теплі романтичні відносини з відповідачкою. В цей же час відповідачка повідомила позивачу, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народився син – ОСОБА_5 , якого вона назвала та зареєструвала за своїм дівочим прізвищем « ОСОБА_6 » без відома позивача згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України. Також відповідач розповіла позивачу, що саме після їх близьких відносин у 2013 році вона завагітніла і народила сина від нього.

15 травня 2021 року сторони уклали шлюб та почали проживати однією сім`єю разом з сином ОСОБА_5 . В ході сімейного життя при спілкуванні сторін, вони вирішили, що позивач має бути записаний батьком дитини, оскільки відповідачка його переконала, що це саме його дитина. Позивач був згоден, оскільки розумів, що по часу народження та зачаття дитини він міг бути батьком дитини.

02 липня 2021 року за заявою позивача реєстратором Високопільського відділу ДРАЦС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено зміни до актового запису про народження №2 дитини ОСОБА_5 , вказано його батьком дитини та внесено зміни щодо відомостей про дитину, змінено прізвище та ім`я по батькові дитини – ОСОБА_3 .

В ході сімейного життя позивач почав помічати, що син зовні не схожий ні на нього, ні на його родичів. Він неодноразово намагався в розмовах з відповідачкою з`ясувати питання, чи справді він є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , але відповідачка від розмов з цього приводу почала всіляко ухилятися, що було дуже підозрілим та було помітно, що остання щось приховує.

Крім цього, одного разу, маючи сумніви з приводу власного батьківства щодо їхнього сина, позивач випадково натрапив на електронну переписку відповідачки з її подругою, де вона хизувалася тим, що дуже вправно змогла переконати позивача в легенді, що Павєл його дитина і вона завжди зможе отримувати з позивача кошти на дитину.

Шлюбні відносини між сторонами були припинені, вони почали жити окремо. Син ОСОБА_5 став мешкати разом з відповідачкою.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року №176/1551/22 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Відповідачка говорила позивачу про те, що ОСОБА_5 не його дитина, але визнавши його своїм сином він вже нічого не доведе, тому змушений буде сплачувати аліменти.

Позивача це обурило, оскільки він відчував себе ошуканим.

Беручи до уваги зазначені обставини, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про оспорювання батьківства.

Проте, оскільки позивач є військовослужбовцем і наразі проходить військову службу і виконує бойові завдання, направлені на відсіч російської агресії, він потребував певного часу для того, аби укласти договір з адвокатом про надання йому правової допомоги та отримати відповідні документи, необхідні для звернення до суду з відповідним позовом про оспорювання батьківства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Іщенко Ю.П., позовні вимоги підтримала із викладених в них підстав та просила дані вимоги задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань, жодного разу у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала.

Представник Високопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ушкало Тетяна подала заяву, де просила провести розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши думку представника позивача, допитавши свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Так, відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року між позивачем та відповідачкою укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що 15 травня 2021 року складено відповідний актовий запис №220. Після укладення шлюбу відповідачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

02 липня 2021 року за заявою позивача реєстратором Високопільського відділу ДРАЦС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було внесено зміни до актового запису про народження №2 дитини ОСОБА_5 , вказано його батьком дитини та внесено зміни щодо відомостей про дитину, змінено прізвище та ім`я по батькові дитини – ОСОБА_3 .

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року №176/1551/22 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

29 серпня 2024 року у справі №176/2053/24 Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 до ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Позивач оспорює своє батьківство на підставі ст. 136 СК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), звернута увага судам, що при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021р. в справі № 615/483/20.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024р.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Із наданих суду письмових доказів вбачється, що більше шести років після народження дитини ОСОБА_3 (на момент народження ОСОБА_8 ) дитина мала прізвище і відомості про батька відмінні від прізвища позивача.

Відтак, позивач достовірно знав, що не є батьком дитини, а тому перед тим як подати відповідну заяву, у нього було достатньо часу, щоб врахувати всі можливі правові наслідки визнання батьківства як для себе так і для дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 фактично висловила свої здогадки про те, що малолітня дитина – ОСОБА_3 не є рідним сином позивача і батьком дитини є інший чоловік. Однак вказаний свідок не надала будь-якої інформації з приводу того, чи знав позивач на момент запису себе батька дитини, що дитина насправді не є йому рідною.

Твердження позивача про те, що підписуючи заяву про визнання батьківства він вважав себе біологічним батьком дитини суд відхиляє, оскільки дані твердження не підтверджуються жодним іншим доказом або показами свідків.

Отже, беручи до уваги те, що позивач достовірно знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог ч. 5 ст. 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки зробив це добровільно і з власної волі.

Слід зазначити, що положення ч. 5 ст. 136 СК України захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, з врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у задоволення позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 289ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Високопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА