Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №580/1724/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року справа № 580/1724/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії №1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гарнізонної військово-лікарської комісії №1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «головний військовий клінічний госпіталь» (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії № 1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», оформлене довідкою від 14.10.2025 № 2025-1014-1107-3559-3;

- зобов`язати Гарнізонну військово-лікарську комісію № 1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з дотриманням процедури проведення медичного огляду, встановленої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням усіх медичних висновків та довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.04.2025 № 425.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був мобілізований для проходження військової служби у Збройних силах України відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.02.2026 № 34 він був звільнений з військової служби звільнено у запас за підпунктом «б» частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі – Закон № 2232-ХІІ) – за станом здоров`я.

Під час проходження служби позивач з 25.01.2023 по 02.02.2023 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Віролюбівка, с. Маркове, с. Миколаївка, м. Часів Яр, с. Іванівське Бахмутського району Донецької області, що підтверджується Довідкою Міністерства оборони України № 276 від 19.03.2025 Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, , захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Також позивач зазначає, що 27.01.2023 під час виконання бойового завдання він був поранений внаслідок чого отримав (попередній діагноз) закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозку, травму та забій лівого колінного суглобу.

Позивач вказує, що проходив медичне обстеження, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, він проходив медичний огляд у Гарнізонній військово-лікарській комісії №1 «Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». За результатами проведеного огляду відповідачем складена довідка № 2025-1014-1107-3559-3 від 14.10.2025, на підставі встановлених діагнозів зроблено висновок ВЛК: Захворювання, ТАК пов`язані з проходженням військової служби.

Комісія дійшла висновку та постановила, що на підставі статей 61б, 17в, 23в, 40в, 41в, 64в, 75в графи розладу хвороб ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Позивач не погоджується із частиною висновку відповідача, оскільки вважає, що встановленні у висновку ВЛК захворювання, мають кваліфікуватись як пов`язане з захистом Батьківщини.

Ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Враховуючи категорію спору, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Свою правову позицію суб`єкт владних повноважень мотивує тим, що Гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідач пояснює, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, гарнізонні (госпітальні) ВЛК за своїм статусом належать до позаштатних постійно діючих комісій. Законодавством чітко визначено, що позаштатні ВЛК не наділені повноваженнями щодо самостійного скасування або перегляду прийнятих ними постанов. Такі контрольні повноваження (перегляд, скасування, затвердження) належать виключно вищим за ієрархією штатним ВЛК регіону або Центральній військово-лікарській комісії (ЦВЛК).

Крім того, відповідач наголосив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. З огляду на це, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Згідно з наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 0205.2025, позивач має статус учасника бойових дій та брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 № 34 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 – за станом здоров`я.

Судом встановлено, що позивач, проходив медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до подальшої військової служби. Огляд проводився Гарнізонною військово-лікарською комісією №1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

За результатами проведеного медичного огляду лікарями-спеціалістами, відповідачем винесено постанову колегіального органу, яка оформлена Довідкою ВЛК № 2025-1014-1107-3559-3 від 14 жовтня 2025 року.

Зі змісту вказаної довідки судом з`ясовано, що позивачу встановлено ряд діагнозів, які відповідно до висновку ВЛК: Захворювання, ТАК пов`язані з проходженням військової служби».

Комісія дійшла висновку та постановила, що на підставі статей 61б, 17в, 23в, 40в, 41в, 64в, 75в графи розладу хвороб ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Позивач не погоджується із частиною висновку відповідача, оскільки вважає, що захворювання встановленні у довідці, мають кваліфікуватись як пов`язане з захистом Батьківщини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, перевіряючи правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця конституційна норма встановлює межі дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язує суд перевіряти, чи діяв такий суб`єкт у межах своєї компетенції.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною 1 статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я імперативно передбачено, що придатність до військової служби (а також причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою) визначається виключно військово-лікарською експертизою.

Процедура організації, проведення військово-лікарської експертизи, а також ієрархія, повноваження та порядок ухвалення рішень комісіями чітко регламентуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК). Вони поділяються на штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Це розмежування має ключове значення для визначення обсягу повноважень конкретної комісії.

Згідно з підпунктами 2.5.1 та 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення № 402, госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у тому числі ВЛК, які створюються при військово-медичних клінічних центрах (як-от відповідач у цій справі Гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ»), за своїм правовим статусом належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.

Суд акцентує увагу на тому, що порядок ухвалення, перегляду, оскарження та скасування постанов ВЛК чітко алгоритмізований нормами Положення № 402 та побудований на принципі ієрархії.

Так, відповідно до абзаців 6-8 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402, постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані виключно штатними ВЛК. До штатних ВЛК (згідно з пунктом 2.2) належать Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та ВЛК регіонів.

Більше того, згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 (щодо повноважень ВЛК регіону) та підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 (щодо повноважень ЦВЛК), право контролювати, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати (не затверджувати) постанови будь-якої підпорядкованої позаштатної ВЛК надано виключно штатним ВЛК.

Відповідно до підпункту 2.4.6 глави 2 розділу І Положення № 402, рішенням саме штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд військовослужбовця для об`єктивної оцінки стану його здоров`я.

Системний та цільовий аналіз наведених норм свідчить про те, що Гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», як позаштатна комісія, діє виключно в межах своєї первинної компетенції щодо проведення безпосереднього медичного огляду та винесення відповідної постанови.

Однак, чинне законодавство не наділяє позаштатну (гарнізонну) ВЛК повноваженнями самостійно переглядати, відміняти чи скасовувати власні постанови.

Також позаштатна ВЛК не має повноважень за рішенням суду проводити повторний (контрольний) огляд особи після вже винесеного нею остаточного висновку, якщо такий огляд не був ініційований та призначений рішенням вищої (штатної) ВЛК в порядку відомчого контролю.

Отже, у разі незгоди військовослужбовця з рішенням (постановою) гарнізонної чи госпітальної ВЛК (через неповноту обстеження, неврахування медичних документів, відсутність аналізів тощо), належним, ефективним та передбаченим законом способом захисту його прав у позасудовому порядку є оскарження такого рішення до вищої за ієрархією інстанції ВЛК регіону або Центральної ВЛК (ЦВЛК). Саме ці штатні комісії, розглянувши скаргу, проаналізувавши надані військовослужбовцем додаткові медичні документи (висновки спеціалістів, МРТ тощо) та медичну документацію нижчої ВЛК, наділені спеціальними повноваженнями скасувати дефектне рішення нижчої комісії та направити військовослужбовця на повторний (контрольний) медичний огляд.

Оцінюючи вимогу позивача про визнання протиправною постанови відповідача з мотивів неправильного встановлення діагнозу та неврахування висновків інших лікарів, суд наголошує на межах судового контролю у справах цієї категорії.

Розглядаючи адміністративний позов щодо оскарження рішень ВЛК, адміністративний суд перевіряє виключно законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури його прийняття (наприклад, чи повноважним складом прийнято рішення, чи оформлено воно належним документом). При цьому, адміністративний суд, не будучи спеціалізованою медичною установою та не маючи відповідних спеціальних медичних знань, позбавлений можливості та процесуального права самостійно оцінювати діагнози позивача (щодо наявності чи відсутності тих чи інших захворювань, стадій їх розвитку, необхідності проведення конкретних клінічних чи інструментальних аналізів у розрізі встановленого діагнозу) та визначати, чи підпадає поточний стан здоров`я особи під ту чи іншу статтю Розкладу хвороб.

Визначення стану здоров`я, діагностування та кваліфікація захворювань для цілей військової служби є виключною дискрецією військово-лікарських комісій. Втручання суду у ці дискреційні повноваження є неприпустимим.

Вказана правова позиція є сталою та повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові у справі № 810/5009/18 від 30.11.2021.

Оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати постанову позаштатної Гарнізонної ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ» та зобов`язати саме її провести повторний медичний огляд, суд дійшов переконання, що такі позовні вимоги безпосередньо до цього відповідача задоволенню не підлягають.

Скасування судом уже прийнятого медичного висновку та призначення повторного огляду щодо тієї ж самої комісії (яка вже висловила свою професійну медичну думку, вичерпала свої повноваження щодо позивача на даному етапі і не має законного права самостійно скасувати власну довідку) є прямим втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованих медичних органів. Крім того, задоволення такого позову призвело б до порушення імперативного ієрархічного порядку перегляду постанов ВЛК, встановленого Положенням № 402.

Суд окремо зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися зі скаргою на постанову Гарнізонної ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ» (оформлену Довідкою № 2025-1014-1107-3559-3 від 14.10.2025) до штатної ВЛК (ВЛК регіону або безпосередньо до Центральної ВЛК Міністерства оборони України) із наданням усіх зібраних медичних висновків, епікризів та результатів обстежень, на які він посилається у цьому позові, для фахового медичного вирішення питання про скасування оскаржуваної довідки та призначення йому контрольного медичного огляду.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач у межах спірних правовідносин не наділений нормативною компетенцією скасовувати власні постанови, а суд не вправі перебирати на себе суто медичні функції експертних комісій та надавати оцінку діагнозам, позовні вимоги ОСОБА_1 до Гарнізонної ВЛК №1 НВМКЦ «ГВКГ» є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. За таких обставин у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь позивача. З огляду на це, понесені позивачем судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії №1 при Національному військово-медичному клінічному центрі «головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ