Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №173/2917/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2917/25

Номер провадження2/173/396/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4750345 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов вищевказаного кредитного договору сума кредиту складала 3500 грн., строк кредиту 360 днів з 20.06.2024 року по 15.06.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 3500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Ощадбанк»».

В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 20.06.2024 та кошти у розмірі 3000 грн. від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК» на карту споживача.

Також 27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, за умовами якого ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача, про що останню було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом направлення відповідного текстового SMS-повідомлення.

При цьому, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем станом на день укладення договору факторингу становила: заборгованість за тілом кредиту 6500 грн., нараховані процент первісним кредитором - 24622,50 грн.

Станом на дату укладання факторингу від 27.02.2025 № 27/02/2025 строк дії договору № 4750345 від 20.06.2024 не закінчився, тому ТОВ «Українські фінансові операції» нараховані відсотки в межах строку дії Договору за 107 календарних дні 10432,5 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, просив суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Також в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = (sі * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4750345 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3500,00 грн. Згідно з п. 1.3, п.1.4, п.1.4.1, п.1.4.2 Договору строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору, знижена процентна ставка становить 0,60% в день.

Відповідно до реквізитів Договору № 4750345 від 20.06.2024, укладеного між сторонами, Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «16634».

Також 20.06.2024 позичальником було підписано додатковий договір до Договору № 4750345 від 20.06.2024 про надання ОСОБА_1 додатково коштів у розмірі 3000 грн.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні зміни до Договору: відповідно до п. 1.3. внесені зміни:

«1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6500,00 грн.» Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. 1.4. Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених Клієнтом за Договором, складає: 6 500,00 гривень. 1.5.Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3 Договору. 1.6.За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п. 1.2-1.3. Додаткового договору) Денна процентна ставка за Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1.424%.

Відповідно до п. 3.2., 3.3. «Усі інші умови Договору, не змінені цим Додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. У всьому, що не передбачено цим Додатковим договором, Сторони керуються умовами Договору».

Відповідно до реквізитів Додаткового договору до Договору № 4750345 від 20.06.2024, укладеного між сторонами, Відповідач підписала Додатковий договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «14605».

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у 3500 грн та 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними інструкціями, наданими АТ «Державний ощадний банк України» № 1620612674405 від 21.06.2024 та № 1622622453205 від 22.06.2024.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4750345 від 20.06.2024, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у період з 20.06.2024 року по 27.02.2025 року заборгованість відповідача станом на 27.02.2025 складає 34372,50 грн, з яких: 6500 грн – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), 24622,50 грн – заборгованість за процентами та 3500 грн – комісія за надання кредиту.

27.02.2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до п.1.1 умов якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, акт прийому - передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, а також платіжні інструкції № 5, № 1028, на підтвердження оплати за договором факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № № 4750345 від 20.06.2024, складеного ТОВ «Українські фінансові операції», позивачем в межах строку дії договору кредиту здійснено нарахування відсотків з 28.02.2025 по 14.06.2025 (107 днів) на суму 10432,50 грн.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений Договір № 4750345 від 20.06.2024 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за тілом кредиту необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

В той же час, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного договору № 4750345 від 20.06.2024 стандартна процентна ставка складає 1,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Згідно п. 1.3. вказаного кредитного договору строк надання кредиту становить 360 календарних днів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, первісним кредитором нарахування відсотків за кредитним договором № 4750345 від 20.06.2024 здійснювалося в період з 20.06.2024 по 19.07.2024 у розмірі 0,6% в день, в період з 20.07.2024 по 27.02.2025 у розмірі 1,5% в день, та фактором здійснювалося нарахування відсотків в період з 28.02.2025 по 14.06.2025 у розмірі 1,5% в день.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір № 4750345 укладений 20.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - 1 %.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Тому, суд вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 1,5% за період з 20.08.2024 по 14.06.2025, оскільки із врахуванням вищезазначених змін з 20.08.2024 максимальний розмір денної відсоткової ставки не може перевищувати 1%, а тому нарахування процентів за Кредитним договором має здійснюватися, виходячи з наступної денної процентної ставки:

за період з 20.06.2024 по 19.07.2024 ( 30 днів) - 0,6 %, відповідно до п.1.4.2 Кредитного договору (6500*0,6%*29) + 21= 1152,00 грн);

за період з 20.07.2024 по 19.08.2024 (31 день) - 1,5%, відповідно до п.1.4.1 Кредитного договору (6500*1,5%*31= 3022,50 грн);

за період 20.08.2024 по 14.06.2025 (299 днів) - 1,0% (6500*1 %*299= 19435 грн).

Отже, сума процентів за користуванням кредитом згідно з розрахунком суду, проведеним в межах заявленого позивачем періоду стягнення з 20.06.2024 по 14.06.2025 становить 23609,50 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 23609,50 грн., заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6500,00 грн., що разом складає 30109,50 грн.

При цьому, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», не довела відсутність заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

Зважаючи на наведені положення процесуального закону, зазначення в рішенні суду при вирішенні справи по суті положення про нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення є процесуальною процедурою, пов`язаною насамперед з виконанням рішення. Здійснення таких нарахувань, передбачені ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України, є дискреційним повноваженням суду, оскільки вказані норми встановлюють не обов`язок, а право суду зазначити в рішенні про здійснення таких нарахувань.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24).

Також, як звернула увагу ВП ВС, нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 року введено військовий стан строком на 30 діб, який у подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ продовжувався та правовий режим воєнного стану діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, приписи ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України в частині нарахування та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду про нараховування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 265 ЦПК України застосуванню в даній справі не підлягають.

Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог у цій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (частково задоволена одна вимога з двох), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 877 грн. 59 коп. (2422,4 : 2=1211,20; 1211,20*30109,5 : 41555=877,59).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: Заявку № 4750345 на виконання доручення, копію договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.10.2025, детальний опис робіт № 4750345 від 14.10.2025, рахунок на оплату.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, на підставі поданих позивачем доказів, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правничої допомоги та про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 (п`ять тисяч) грн., на відшкодування понесених витрат за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (03045, м. Київ, вул. Набережно – Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4750345 від 20.06.2024 у розмірі 30109 (тридцять тисяч сто дев`ять) грн. 50 коп., що складається з: 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. - заборгованості за тілом кредиту; 23609 (двадцять три тисячі шістсот дев`ять) грн. 50 коп. - заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 .

Суддя: Є.В. Челюбєєв