Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №480/2242/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Справа № 480/2242/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2242/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

У С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд:

- скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117, прийняте Головним управління Держпродспоживслужби в Сумській області;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області повернути сплачений штраф у розмірі 170 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що інформація, зазначена в рекламі, не містила жодної інформації, яка б не відповідала дійсності, а відтак не містила ознак недобросовісної.

Ухвалою суду від 16.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що оскаржуване рішення прийнято у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 54 від 12.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/2242/24.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М.

Ухвалою суду від 13.01.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

11.08.2023 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на підставі матеріалів справи та протоколу про порушення законодавства про рекламу №000115 від 11.08.2023 встановлено, що в приміщенні магазину «FONTAN», розміщеному на першому поверсі ТРЦ «Мануфактура» (м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/2), діяльність в якому згідно даних куточка покупця здійснює ФОП ОСОБА_1 , на стійці з одягом розміщений рекламний плакат жовтого кольору, на якому чорними літерами зазначено «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS - 50% 30.04- 30.06.2023 р.»

Зазначені порушення були зафіксовані у протоколі про порушення законодавства про рекламу №000115 від 11 серпня 2023 року та зафіксовані технічними засобами - нагрудним відео реєстратором Globex Body Camera GE-911 (21003) та цифровою фотокамерою Nicon Coolpix W300 з функцією запису геоданих GPS на зображенні (серійний номер 40019363).

14 серпня 2023 року контролюючим органом прийнято Рішення №000116 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

На підставі матеріалів справи (протокол, відео, фото реклами) встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про рекламу» і прийнято рішення №000117 від 13.09.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами у відповідності до ч.7 ст. 27 "Про рекламу".

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 9, 11, 15, 19 частини 1 статті 1 Закону № 270/96-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

недобросовісна реклама - реклама, що вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару

рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами.

Частина 1 та 6 статті 6 Закону № 270/96-ВР мовою реклами є державна мова. Мова реклами є складовою змісту реклами.

Статтею 7 Закону № 270/96-ВР визначено принципи реклами.

Так, основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.

Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Статтею 8 Закону № 270/96-ВР встановлено загальні вимоги до реклами.

Зокрема, частиною 1 вказаною норми визначено, що у рекламі забороняється:

1) поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;

2) вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;

3) подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров`ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

4) використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;

5) наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;

6) використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності;

7) рекламувати товари, які підлягають обов`язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;

8) вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім`я без письмової згоди цієї особи;

9) імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;

10) рекламувати послуги, пов`язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;

11) розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів;

12) розповсюджувати рекламу про спорудження об`єкта житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління:

без наявності у замовника будівництва права власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об`єкт, що рекламується;

без наявності у замовника будівництва права на виконання будівельних робіт на конкретному об`єкті, що рекламується, отриманого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

без наявності у суб`єкта господарювання, що здійснює будівництво об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва відповідних об`єктів;

якщо залучення коштів фізичних та юридичних осіб (у тому числі в управління) для спорудження таких об`єктів здійснюється без дотримання вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»;

13) розповсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання.

Згідно з статтею 10 Закону № 270/96-ВР недобросовісна реклама забороняється.

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з частинами 2, 3 статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:

бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

подавати необхідні документи, давати пояснення;

отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них;

оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Частинами 1-4 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у статті 24-1 цього Закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;

у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Також положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 (далі - Положення № 667) регламентовано, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що Держспоживслужба є органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства України про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами.

У разі ж виявлення порушень у діях таких суб`єктів, Держспоживслужба наділена повноваженнями застосовувати до них адміністративно-господарські санкції (штраф) за порушення законодавства про про рекламу.

Крім того, Законом № 270/96-ВР надано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

В свою чергу, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.05.2004 № 693, якою затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок № 693, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) (пункт 1 Порядку № 693).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 693 штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон) накладаються у таких розмірах:

п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на рекламодавців, винних у:

замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення;

замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно;

п`ятикратної вартості виготовлення реклами - на виробників реклами, винних у порушенні прав третіх осіб під час її виготовлення;

п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні порядку її розповсюдження та розміщення;

сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Повторне вчинення порушень, передбачених у цьому пункті, протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 8-12 Порядку № 693 визначено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Також згідно з пунктами 13-20 Порядку № 693 посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи судом встановлено, що в приміщенні магазину «FONTAN», розміщеному на першому поверсі ТРЦ «Мануфактура» (м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/2), діяльність в якому згідно даних куточка покупця здійснює ФОП ОСОБА_1 , на стійці з одягом розміщений рекламний плакат жовтого кольору, на якому чорними літерами зазначено «На ВСЕ дитяче взуття і одяг KIDS - 50% 30.04- 30.06.2023 р.

При цьому, як зазначає відповідач, вказана реклама містила інформацію про строк проведення знижки на послугу, який закінчився 30.06.2023, що підпадає під визначення недобросовісної реклами.

На підставі наведеного, Головним управлінням Держспоживслужби в Сумській області було розпочато провадження у справі про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого було прийнято оскаржуване рішення про накладення на позивача штрафу.

Суд вважає, що недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить споживачів в оману, перебільшує переваги товару або шкодить іншим особам/державі, що заборонено Законом України. Вона включає неточні дані, замовчування важливої інформації, дискримінацію або використання прихованих повідомлень.

Основними ознаки недобросовісної реклами є: введення в оману; замовчування; приховування істотних умов; дискримінація та прихована реклама.

В боротьбі з недобросовісною рекламою необхідно встановити правила, чіткі критерії та межі допустимого, неухильно їх дотримуватися та поважати, запобігаючи проявам недобросовісності як з боку учасників ринку, так і контролюючих органів.

Само по собі закінчення строку дії знижок на товар не може вважатися достовірною і повністю обґрунтованою та об`єктивною підставою для визнання недобросовісною рекламою оскільки відповідачем у постанові про накладення штрафу взагалі не вказано за якою ознакою (введення в оману; замовчування; приховування істотних умов; дискримінація та прихована реклама) ГУ Держспоживслужби в Сумській області визнано цю рекламу недобросовісною, який негативний вплив закінчення строку дії знижки на дитяче взуття і одяг KIDS мало на споживачів чи яким чином порушувало їх права та інтереси.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що приймаючи рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу, відповідач діяв не на підставі та не в межах законодавства. Обставин, які б вказували на правомірність розгляду справи про порушення законодавства про рекламу чи прийнятого на підставі її результатів рішення не встановлено, оскільки відповідач керувався лише припущеннями та виключно констатуванням норми статті без визначення яким саме чином реклама в приміщенні магазину «FONTAN» вводила споживачів в оману або шкодила інтересам іншим особам/державі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій та рішення відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд визнає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.09.2023 № 000117 Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за частиною сьомою статті 27 Закону України "Про рекламу".

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал