Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №480/9714/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Справа № 480/9714/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про ОСОБА_1 з реєстрів розшуку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки відносно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення та не приймалася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначає, що у період після отримання повістки перебував на лікарняному, про що відповідач був повідомлений представником позивача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем та його представником, 11.10.2025 позивачу було вручено повістку, відповідно до якої він мав з`явитися 15.10.2025 о 10 год. 00 хв. до відповідача для проходження військово-лікарської комісії.

З наданих позивачем документів вбачається, що представником позивача було повідомлено відповідача про перебування позивача на лікарняному до 26.10.2025 відповідно до медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

Також до матеріалів справи долучені подальші повідомлення представника позивача без зазначення їх дат, у яких зазначалося про перебування позивача на лікарняному до 14.11.2025 та на стаціонарному лікуванні до 29.11.2025, без надання доказів отримання вказаних повідомлень відповідачем.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 07.11.2025 відповідачем в порядку електронної взаємодії було направлено відповідне звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому судом встановлено, що доказів обізнаності відповідача станом саме на 07.11.2025 про продовження тимчасової непрацездатності позивача після 26.10.2025 матеріали справи не містять.

Факт непроходження позивачем військово-лікарської комісії підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечується.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин щодо виконання громадянами України військового обов`язку здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII.

Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік та дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.5 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до пункту 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком №2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані прибувати за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках, зокрема для проходження медичного огляду.

Також вказаними Правилами встановлено обов`язок проходити медичний огляд згідно з рішеннями військово-лікарських комісій.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1951-VIII до службових даних належать відомості про виконання військового обов`язку.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавством розмежовано:

відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності;

відомості про виконання військового обов`язку та дотримання правил військового обліку.

Тому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не свідчить автоматично про відсутність факту порушення правил військового обліку.

Суд зазначає, що внесення до Реєстру відомостей, пов`язаних із виконанням військового обов`язку та дотриманням правил військового обліку, не ставиться законодавством у залежність виключно від факту притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був обізнаний про необхідність проходження військово-лікарської комісії, однак таку комісію не пройшов, що сторонами не заперечується.

При цьому суд враховує, що відповідач був повідомлений лише про тимчасову непрацездатність позивача до 26.10.2025.

Щодо наданих представником позивача повідомлень адвоката, у яких останній повідомляв відповідача про перебування позивача на лікарняному, спочатку до 14.11.2025, а потім до 29.11.2025, суд зазначає, що вказане повідомлення не містить обов`язкового реквізиту, а саме дати його складання, окрім того не визначає дату початку лікарняного.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів отримання вказаних повідомлень відповідачем, хоча відповідно до ч.2 ст.79 КАС України за наявності вказаних доказів позивач або його представник повинні були надати їх разом з позовом.

За таких обставин у відповідача були підстави вважати, що позивач не виконав обов`язок щодо проходження військово-лікарської комісії та допустив порушення правил військового обліку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих матеріалів, позивач фактично оскаржує дії відповідача, пов`язані із внесенням відомостей про порушення правил військового обліку та повторним зверненням до органів Національної поліції від 07.11.2025.

Доводи позивача про те, що відповідач не мав права звертатися до органів Національної поліції без складення протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає помилковими, оскільки наведені вище норми законодавства прямо передбачають право територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертатися до органів Національної поліції для доставлення осіб з метою складення відповідних протоколів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Окрім того, суд звертає увагу, що навіть після закінчення перебування на стаціонарному лікуванні 29.11.2025 (як зазначає представник позивача) у суду на день ухвалення цього рішення відсутня інформація про проходження позивачем військово-лікарської комісії, водночас 13.04.2026 представником позивача подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи з посиланням на те, що перебування у реєстрі розшуку створює для позивача значні перешкоди у повсякденному житті.

З огляду на ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, відповідно до ст.139 КАС України підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько