Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №460/1273/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 рокум. Рівне№460/1273/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №204030/2025/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204030/2025/000074.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). Зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач вважає, що вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та безпідставно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу. Окрім того зауважує, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. З огляду на вказане просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзиви, в якому виклав свої заперечення проти позову та зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вказує, що декларантом не надано повного переліку додаткових документів, витребуваних митним органом на підставі частини 3 статті 53 МК України, а документи, надані декларантом на підставі частини 2 статті 53 МК України в якості підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відтак, у митного органу відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 26.01.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 26.01.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 30.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 12.02.2026 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову.

12.02.2026 відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 16.02.2026 до суду відповідь на відзив, в якій заперечував щодо доводів наведених відповідачем у відзиві.

Ухвалою від 23.04.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

25.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАХБУД» як покупцем та «Krumber Group Marcin Tomaszewski» (Польща) як продавцем укладено контракт №№000003 на поставку дахової покрівельної мембрани (основна антиоксидантна плівка), KRUMBER SMART MEMBK002Z115/м2, 1,5х50 м (КР) чорна/ біла. Згідно з умовами цього контракту:

пункт 1.1. продавець зобов`язується продати товар згідно фактур, а покупець прийняти і оплатити в порядку і на умовах даного Контракту. Місце поставки товару – Україна;

пункт 1.2. найменування, асортимент, кількість, властивості та ціну, а також загальну вартість товару визначатиме замовлення покупця відповідно до його індивідуальних потреб, згідно з якими пред`явить інвойс проформу;

пункт 2.1 поставки згідно цього договору будуть здійснюватися на умовах FCA Ксасерув («Інкотермс 2010»);

пункт 2.2. поставка товару здійснюється продавцем шляхом навантаження на автомобільний транспорт;

пункт 2.3. товар буде отриманий із складських приміщень продавця власним транспортом покупця або перевізником вказаним покупцем;

пункт 4.1. загальна сума контракту становить 1000000,00 Євро (один мільйон) Євро 00 євроцентів;

пункт 4.2. покупець здійснює 100% попередню оплату кожної партії товару шляхом перерахунку коштів на поточний валютний рахунок продавця, вказаний у розділі 9 даного контракту.

Відповідно до фактури-інвойсу від 07.11.2025 №2025/11/ЕХ/1 позивач придбав у Krumber Group Marcin Tomaszewski такий товар: KRUMBER SMART 115. r 1,5х50m (КР) BLACK/WHITE 1370,0000 рул. на суму 25725,00 євро, KRUMBER COMPLETE 135. r 1.5x50m 196,0000 рул. на суму 5027,40 євро та KRUMBER CHAMPION 170.r 1,5х50 (КР) BLUE/BLACK (actual white) 72,0000 рул на суму 2343,60 євро, що загалом становить 330963,00 євро.

Позивач 07.11.2025 здійснив передплату за товар згідно Контракту №0000003 від 25.08.2025 та фактури-інвойсу від 07.11.2025 №2025/11/ЕХ/1 на загальну суму 33096,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №86 від 07.11.2025.

Для здійснення митного оформлення першої партії товару позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація від 11.12.2025 №25UA204030008608U8. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, а саме: сертифікат відповідності від 10.02.2020 б/н, пакувальний лист від 09.12.2025 б/н, рахунок-проформу від 07.11.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформу (інвойс) від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформу (інвойс) від 10.12.2025 №FKOR/3/2023 корегувальний, автотранспортну накладну від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 09.12.2025 №EUR.1Nr/No Pl/MF/AU0411978, банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.11.2025 №86, рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 09.12.2025 №135, Контракт від 25.08.2025 №000003, договір про надання послуг митного брокера від 01.12.2025 №62, договір про перевезення від 05.12.2025 №Ш/05/12/2025, копію митної декларації країни відправлення від 09.12.2025 №25PL361010007PJYB3, інший некласифікований документ – лист до митної декларації від 10.12.2025.

У поданій декларації від 11.12.2025 №25UA204030008608U8 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору.

11.12.2025 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи, зокрема виписки з бухгалтерського обліку (довідкова інформація щодо вартості у країні-експортерові товарів), розрахунок ціни (калькуляцію).

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, позивач 12.12.2025 повідомив, що надати додаткові документи не має можливості.

Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA204030/2025/000074 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204030/2025/000001/2 від 12.12.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено такі підстави для коригування:

Відповідно до положень Митного кодексу України повідомляємо, що подані до митного оформлення за митною декларацією №25UA204030008650U8 (далі-МД) документи містять розбіжності і неточності:

- У поданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 09.12.2025№2025/11/ЕХ/1, проформі-інвойсі 07.11.2025 №2025/11/ЕХ/1, коригувальному інвойсі від 10.12.2025 №FKOR/3/2023 – відсутні реквізити Контракту від 25.08.2025 №000003;

- Згідно пункту 2.5. Контракту від 25.08.2025 №000003 продавець зобов`язаний відправити покупцю перелік документів, серед яких оригінал експортної декларації. Разом з тим до митного оформлення вищезазначеного документа надано не було;

- Місце завантаження товару вказане в автотранспортній накладній (CMR) від 09.12.2025 2025/11/ЕХ/1 – Ksawerov, не кореспондується з умовами поставки FCA Ксасерув. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати: 1. Висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 2. Виписку з бухгалтерської документації Продавця. 3. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. 4. Оригінал митної декларації країни відправлення від 09.12.2025 №25PL361010007PJYB3 з відмітками країни відправлення.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару за митною декларацією від 22.09.2025 №UA100110/2025/530851 вартість на рівні 4,97 дол. США/кг. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку, з врахуванням коригування на розмір партії товару, становить 62969,99 Євро (4,9710 дол. США/кг *42,2812 грн/дол.США/49,21563 грн/Євро*29873,99), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 3 099 086,95 грн (62969,99 Євро*49,2153 грн/Євро).».

Позивач подав до митного органу нову МД №№25UA204030008650U8 від 12.12.2025 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Вважаючи протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду з наведеними вище позовними вимогами.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини другої-третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Незазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17.

Спір між сторонами у цій справі, що розлядається судом, виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей) необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

В ході розгляду справи суд встановив, що обґрунтовуючи спірне рішення про коригування митної вартості від 12.12.2025, відповідач зазначив про те, що:

1) у поданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 09.12.2025 №2025/11/ЕХ/1, проформі-інвойсі 07.11.2025 №2025/11/ЕХ/1, коригувальному інвойсі від 10.12.2025 №FKOR/3/2023 – відсутні реквізити Контракту від 25.08.2025 №000003;

2) згідно пункту 2.5. Контракту від 25.08.2025 №000003 продавець зобов`язаний відправити покупцю перелік документів, серед яких оригінал експортної декларації. Разом з тим до митного оформлення вищезазначеного документа надано не було;

3) місце завантаження товару вказане в автотранспортній накладній (CMR) від 09.12.2025 2025/11/ЕХ/1 – Ksawerov, не кореспондується з умовами поставки FCA Ксасерув. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що до митного оформлення позивачем були надані рахунок-проформу від 07.11.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформу (інвойс) від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформу (інвойс) від 10.12.2025 №FKOR/3/2023 корегувальний, які видані компанією «Krumber Group Marcin Tomaszewski», що є продавцем за контрактом від 25.08.2025 №000003 укладеним із позивачем.

Вартим уваги є той факт, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Інвойс може містити наступні реквізити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. Тобто наявність інформації стосовно реквізитів зовнішньоекономічного договору не є обов`язковою.

Окрім того, подані до митного оформлення рахунок-проформа від 07.11.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформа (інвойс) від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, рахунок-проформа (інвойс) від 10.12.2025 №FKOR/3/2023 корегувальний, містять вичерпні відомості про товар (його найменування, кількість та характеристики), інформацію щодо продавця та покупця, а також вартість товару, за якими його можна ідентифікувати.

Також суд зазначає, що вказані рахунки-проформи складені продавцем товару Компанією «Krumber Group Marcin Tomaszewski» і позивач позбавлений будь-якої можливості впливати на дії продавця при оформленні комерційного інвойсу.

Митним органом не вказано, як відсутність в рахунках-проформах від 07.11.2025 №2025/12/ЕХ/1, від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, 10.12.2025 №FKOR/3/2023 посилання на контракт від 25.08.2025 унеможливлює ідентифікувати імпортований товар із супровідними документами та визначити його митну вартість за ціною договору, оскільки така обставина сама по собі не є ані розбіжністю у документах, ані недостатністю документів, поданих для розмитнення, як це визначено статтею 53 МК України.

Суд наголошує, що застосування такої підстави в якості приводу для коригування митної вартості товару є безпідставним та необґрунтованим. Адже Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18 (адміністративне провадження №К/9901/13897/19) виснував, що відсутність у рахунку посилання на контракт не є підставою вважати, що такий рахунок не пов`язаний з контрактом.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.11.2018 у справі №821/3874/15-а за аналогічних обставин зроблений наступний висновок: «До того ж наведена обставина (в інвойсі відсутня інформація щодо номера/дати договору та інша інформація щодо умов поставки) не може бути визнана як достатня підстава для висновку про неможливість ідентифікувати інвойс із товаром, оскільки відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару».

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що відсутність в рахунках-проформах від 07.11.2025 №2025/12/ЕХ/1, від 09.12.2025 №2025/12/ЕХ/1, 10.12.2025 №FKOR/3/2023 посилання на контракт від 25.08.2025 не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах.

Ще однією підставою для коригування митної вартості в оскаржуваному рішенні було те, що: згідно пункту 2.5. контракту від 25.08.2025 №000003 продавець зобов`язаний відправити покупцю перелік документів, серед яких оригінал експортної декларації, однак до митного оформлення вищезазначеного документа надано не було.

Щодо таких тверджень відповідача суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару. Такий документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Крім того такий документ є документом продавця і покупець жодним чином не може впливати на формування та видачу вказаного документа, як на його зміст чи форму.

Отже доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені статтею 53 МК України які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості як на підставу винесення такого рішення, серед іншого, також посилається на те, що місце завантаження товару вказане в автотранспортній накладній (CMR) від 09.12.2025 2025/11/ЕХ/1 – Ksawerov, не кореспондується з умовами поставки FCA Ксасерув.

Водночас, суд зауважує, що контракт №000003 від 25.08.2025 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАХБУД» та «Krumber Group Marcin Tomaszewski» (Польща) англійською та українською мовами, де у п. 2.1. визначено порядок і термін поставки - FCA Ksawerov (у графі з перекладом на англійську мову), та, у свою чергу, у графі з перекладом на українську мову у п. 2.1. зазначено про поставку товару на умовах FCA Ксасерув, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про неузгодженість умов поставки зазначених у автотранспортній накладній, оскільки зазначена відмінність у місці завантаження носить технічний характер і не вплинула на визначення митної вартості товарів та не стосувалася числових значень складових митної вартості товарів.

За таких фактичних обставин суд дійшов до висновку про те, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Водночас, відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на подані позивачем документи, які містили б ознаки підробки, неточності, розбіжності і в чому саме такі полягали.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні від 12.12.2025 митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.

Поряд з цим суд враховує, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом. Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19.

Також Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що надані декларантом документи були неповними, містили розбіжності чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Суд наголошує, що в частині 3 статті 53 МК України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 МК України. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах від 23.10.2021 у справі №815/4821/16.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною 3 статті 53 МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204030/2025/000001/2 від 12.12.2025 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204030/2025/000074 сформована на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнане судом протиправним, також є протиправною і підлягає скасуванню.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 3257,95 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 3257,95 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204030/2025/000074.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204030/2025/000001/2 від 12.12.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3257,95 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" (місце проживання: вул. Андріївська, 79, м. Березне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 34600; РНОКПП: 36950398);

Відповідач: Рівненська митниця (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 43958370).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК