Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №460/5069/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Рівне№460/5069/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.10.2024 № 172650009689 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди:

проходження строкової служби у в/ч НОМЕР_1 на ОСОБА_2 з 09.11.1982 по 12.11.1984 з урахуванням коефіцієнту 1,5;

військову службу в якості прапорщика у в/ч НОМЕР_2 на ОСОБА_2 з 13.11.1987 по 02.07.1990 з урахуванням коефіцієнту 1,5;

роботи під землею на Шахті «Привольненская» (рос. мова) на пільгових умовах за Списком №1 з 06.08.1990-13.08.1991 та з 08.04.1992-04.10.1992 в подвійному розмірі;

роботи з 27.07.1982 по 01.11.1982, з 18.12.1984 по 02.09.1985, з 08.10.1993 по 31.03.1994, з 12.02.2015 по 15.03.2016, з 15.10.2018 по 01.05.2020, з 30.10.2020 по 31.03.2021, з 01.11.2021 по 03.07.2022 на різних підприємствах Луганської області за Списком № 2 на пільгових умовах в подвійному розмірі,

та призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 24.10.2024 з урахуванням пільгового стажу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після досягнення 60 років він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач відмовив через відсутність необхідно страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано ту обставину, що військова служби позивача проходила на ОСОБА_2 , а також до трудового стажу позивача входять періоди роботи за списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 22.06.2016, зайнятість на яких в умовах повного робочого дня дає право на пільгове обчислення стажу при виході на пенсію. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Згідно з відомостями КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала від 21.03.2025 доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 26.03.2025.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується як визнання позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 5614-7002149236 від 23.10.2024, згідно з якою він проживає у м. Сарни Рівненської області.

24.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії, як такому, що досягнув 60 років та має достатньо страхового стажу.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 24.10.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви та поданих документів відповідачем прийнято рішення № 172650009689 від 31.10.2024 про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з недотриманням умов частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З даного рішення встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача:

період військової служби згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 від 04.11.1982, оскільки на титульній сторінці не читається рік народження позивача;

період служби з 13.11.1987 по 02.07.1990 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , оскільки відсутній наказ на прийняття;

період роботи з 06.08.1990 по 13.08.1991, оскільки наявні виправлення в даті наказу на звільнення.

Відповідач зазначив, що страховий стаж позивача складає 22 роки 7 місяців 26 днів, при необхідному страховому стажі – 31 рік.

Право на пенсію позивач матиме після досягнення 65 років з 22.09.2029.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Щодо не зарахування періодів з 13.11.1987 по 02.07.1990 та з 06.08.1990 по 13.08.1991 у зв`язку з недоліками трудової книжки, суд зазначає наступне.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція № 58).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.5. Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.2. Інструкції № 58 визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.27., 4.1. Інструкції № 58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до пунктів 2.6., 2.8. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів трудової книжки позивача через відсутність наказу на прийняття (період з 13.11.1987 по 02.07.1990) та виправлення в даті наказу на звільнення (період з 06.08.1990 по 13.08.1991). Разом з тим, належність трудової книжки позивачу відповідачем не заперечується. В свою чергу, виявлені відповідачем недоліки не спотворюють змісту записів в трудовій книжці.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 у постанові від 19.12.2019.

Поряд з цим, в постанові Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки, якими посвідчено страховий стаж позивача, не містять таких недоліків, через які неможливо встановити факт її належності позивачу та його роботи на відповідних посадах, у відповідному підприємстві, в зазначений період часу.

Водночас, недоліки у заповненні роботодавцем трудової книжки не можуть створювати перешкоди для реалізації позивачем його права на соціальне забезпечення.

Отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки, які на його думку є підставою для неврахування спірних періодів роботи позивача, суд відхиляє як безпідставні.

Щодо не зарахування періодів служби згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 04.11.1982, то суд зазначає, що у наявній в матеріалах справи копії військового квитка позивача чітко читається число, місяць та рік народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_4 та військового квитка НОМЕР_3 від 04.11.1982 позивач в період з 09.11.1982 по 12.11.1984 проходив службу в армії.

Крім того, період проходження позивачем служби в армії в період з 09.11.1982 по 12.11.1984 також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №11/2/3970 від 06.11.2024.

Отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки військового квитка, які на його думку є підставою для неврахування періоду служби позивача в армії, суд відхиляє як безпідставні.

Щодо зарахування періодів проходження строкової служби у в/ч НОМЕР_1 на ОСОБА_2 з 09.11.1982 по 12.11.1984 та військової служби у в/ч НОМЕР_2 на ОСОБА_2 з 13.11.1987 по 02.07.1990 з урахуванням коефіцієнту 1,5, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 зараховується за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Згідно зі статтями 4, 6, 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються - Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються - Сторона працевлаштування).

Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Виїзд та перебування Працівника, який здійснює трудову діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюються законодавством цієї Сторони.

Питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсії громадянам держав-учасниць здійснюється за місцем проживанням.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсії на пільгових умовах та вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зазначає, що за приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами. Відповідно до Угод між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

При цьому, трудова діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюється законодавством цієї Сторони, а пенсія призначається за місцем проживанням.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсії на пільгових умовах та вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

За даними трудової книжки НОМЕР_4 та військового квитка НОМЕР_3 від 04.11.1982 позивач в період з 09.11.1982 по 12.11.1984 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а в період з 13.11.1987 по 02.07.1990 - військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач в позовній заяві вказує, що військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 розташовувалися на ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ). А тому він має право на зарахування вищевказаних періодів у пільговому обчисленні.

Суд зазначає, що дійсно згідно з даними трудової книжки і військового квитка позивач проходив службу у військових частинах № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказані військові частини розташовувалися на Далекому Сході, чи в районах Крайньої Півночі, чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отже, підстави зарахування позивачу періодів військової служби з 09.11.1982 по 12.11.1984 та з 13.11.1987 по 02.07.1990 у пільговому обчисленні, а саме як один місяць служби за півтора, відсутні.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи під землею на Шахті «Привольненская» (рос. мова) на пільгових умовах за Списком №1 з 06.08.1990-13.08.1991 та з 08.04.1992-04.10.1992 в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

До Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р № 1173, віднесено зокрема, за п.1 “Підземні роботи” розділу 1 “Гірничі роботи” “Видобуток вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, слюди, солі та інших рудних і нерудних копалин підземним способом. Будівництво шахт і копалень. Будівництво метрополітенів та інших підземних споруд”, всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв`язку і т. д.).

Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

З трудової книжки позивача НОМЕР_4 встановлено, що позивач працював:

з 06.08.1990-14.09.1990 – учнем гірника з повним робочим днем під землею на Шахті «Привольненская»;

з 14.09.1990 – 20.02.1991 гірником 2 розряду підземним з повним робочим днем під землею на Шахті «Привольненская»;

з 20.02.1991 по 31.05.1991 прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею на Шахті «Привольненская»;

з 31.05.1991 по 13.08.1991 прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на Шахті «Привольненская»;

з 08.04.1992 по 04.10.1992 гірником по ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею на Шахті «Привольненская».

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі – Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 10 Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Як вже зазначалося судом по тексу рішення, відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ та Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до приписів пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та № 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а.

Дослідивши записи трудової книжки, суд встановив, що у спірні періоди позивач працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті.

Ураховуючи викладене, спірні періоди з 06.08.1990-13.08.1991 та з 08.04.1992-04.10.1992 підтверджені записами трудової книжки та підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 у пільговому обрахунку додатково по одному року за рік роботи.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 27.07.1982 по 01.11.1982, з 18.12.1984 по 02.09.1985, з 08.10.1993 по 31.03.1994, з 12.02.2015 по 15.03.2016, з 15.10.2018 по 01.05.2020, з 30.10.2020 по 31.03.2021, з 01.11.2021 по 03.07.2022 на різних підприємствах Луганської області за Списком № 2 на пільгових умовах в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

З наявного в матеріалах справи розрахунку встановлено, що до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи його роботи з 27.07.1982 по 01.11.1982, з 18.12.1984 по 02.09.1985, з 08.10.1993 по 31.03.1994, з 12.02.2015 по 15.03.2016, з 15.10.2018 по 01.05.2020, з 01.11.2020 по 31.03.2021, з 01.11.2021 по 30.06.2022 в одинарному розмірі.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Суд зазначає, що чинним законодавством не визначено зарахування періодів роботи за Списком №2 у подвійному розмірі.

Таким чином, з урахуванням наведеного та наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи з 27.07.1982 по 01.11.1982, з 18.12.1984 по 02.09.1985, з 08.10.1993 по 31.03.1994, з 12.02.2015 по 15.03.2016, з 15.10.2018 по 01.05.2020, з 30.10.2020 по 31.03.2021, з 01.11.2021 по 03.07.2022 у подвійному розмірі, є необґрунтованими та недоведеними, а тому не належать до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

За правилами, встановленими ч. 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.10.2024 № 172650009689.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 09.11.1982 по 12.11.1984 та з 13.11.1987 по 02.07.1990, період з 06.08.1990-13.08.1991 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , періоди роботи за Списком №1 з 06.08.1990-13.08.1991 та з 08.04.1992-04.10.1992 у подвійному розмірі та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Суддя Н.О. Дорошенко