Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №460/4663/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Рівне№460/4663/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення незаконної мобілізації ОСОБА_1 , скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №95 від 18.02.2026 р. в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ОСОБА_1 , скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2026 р. за №52 в частині зарахування ОСОБА_1 списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнення останнього з військової служби.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до витягу з протоколу військово-лікарської комісії №3 від 20.01.2012 року, його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі пункту «а» статті 74 Наказу Міністерства оборони України №402-2008 року. У зв`язку з чим, у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.05.2023 року зроблено запис про виключення з військового обліку з 31.08.2012 року. Позивач зазначає, що 18.02.2026 року о 13 год. 58 хв. його було фактично затримано працівниками ТЦК та СП, примусово доставлено до територіального центру комплектування, поставлено на військовий облік, направлено на військово-лікарську комісію та визнано придатним до військової служби. Від проходження військово-лікарської комісії позивач відмовився. В той же час, 18.02.2026 позивача було призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 , де наказом командира №52 від 18.02.2026 року зараховано до списків особового складу. Така діяльність відповідачів, на переконання позивача є протиправною, у зв`язку із чим він звернувся до суду із вказаним позовом та просив задовольнити його в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 було зупинено позивача для перевірки військово-облікових документів у відповідності до пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року «Питання проведення призову громадян під час мобілізації, на особливий період». Позивач не зміг пред`явити військово-облікових документів, оскільки паперовий військово-обліковий документ у нього був відсутній, а застосунок «Резерв +» не відривався на особистому телефоні позивача. Також ОСОБА_1 повідомив, що він виключений з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я. В зв`язку з даними обставинами позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якої був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2026-0218-1714- 0545-3 від 18.02.2026 року. Крім того, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №95 від 18.02.2026 року солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, як акт індивідуальної дії, реалізується його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту прав чи інтересів позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення попереднього (первісного) стану особи. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 також подав відзив на позовну заву. В обгрунтування заперечень зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не відновлює попереднє становище особи, призваної на військову службу. Просив відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

07.04.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з книги протоколів засідання комісії з питань приписки від 20.01.2012 №3 громадянин ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключення з військового обліку (ст.74 «а» наказ МОУ №402- 2008), згідно ст.14 ЗУ «Про ВО і ВС» підлягає виключенню з військового обліку.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.05.2023 р. №2/1576 ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключення з військового обліку згідно ст. 74 «а» наказ МОУ №402- 2008, протокол №3 від 20.01.2012 та пересвідченню не підлягає.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.05.2023 ОСОБА_1 02.01.2012 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключення з військового обліку за графою II ст.74 «а» Наказ МОУ №402-2008, протокол №3 від 20.01.2012 та повторному медичному переосвідченню не підлягає. Тимчасове посвідчення видано замість військового квитка (а.с.43). 31.08.2012 виключений з військового обліку військовозобов`язаних (а.с.44).

Відповідно до даних мобільного застосунку "Резерв+" ОСОБА_1 виключено з обліку. Дата оновлення документа 18.02.2026 (а.с.21).

18.02.2026 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з актом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.02.2026 №2/1183 про відмову від проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовився від проходження військово лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 18.02.2026 №2026-0218-1714-0545-3 та картки обстеження та медичного огляду від 18.02.2026 №14912, позивачу проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та на підставі статі графи ІІ Розкладу хвороб визнано приданим до військової служби. При цьому, у картці обстеження та медичного огляду (пункт 11) міститься запис, що від проходження ВЛК відмовився, в той же час позивача визнано придатним до військової служби.

Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №95 від 18.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2026 за №52, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти I навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 18.02.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини 1, 2 статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 15.01.2026), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За нормами п. 15-1 Порядку № 1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також їх оповіщення; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; зберігають протягом 10 років списки, які надходять від закладів освіти щодо жінок, які здобувають освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю (додаток 14); письмово повідомляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям про осіб, які не виконали наказ (розпорядження) керівника зазначених органів, підприємств, установ та організацій та не прибули за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; інформують про стан військового обліку щороку до 5 січня районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських рад та вносять на їх розгляд пропозиції щодо його покращення; здійснюють взяття на військовий облік жінок, які належать до категорій осіб, зазначених у частині одинадцятій статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; надсилають запити до органів реєстрації з метою встановлення адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 29); розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проводять щороку відповідно до графіків звіряння, затверджених розпорядженнями голів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів, звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які працюють (навчаються) в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, а також даних карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, з обліковими даними документів районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; проводять щороку відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів перевірки стану організації та ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки); складають за результатами перевірки акти, які в двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки надсилають до державних органів, підприємств, установ та організацій, що перевірялися, а також до обласних, Київського міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок (додаток 9) і журналу обліку перевірок стану військового обліку районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додаток 30), який після закінчення зберігається сім років; видають щороку до 20 січня накази про стан військового обліку в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі результатів аналізу звітних даних, проведених заходів та перевірок стану військового обліку за минулий рік. Витяги з наказів щороку до 20 січня надсилаються до відповідних обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 ; організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку. Саме ТЦК та СП покладено обов`язок перевіряти наявність або відсутність у особи військовозобов`язаного.

Судом встановлено, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 15.05.2023 ОСОБА_1 02.01.2012 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключення з військового обліку за графою II ст.74 «а» Наказ МОУ №402-2008, протокол №3 від 20.01.2012 та повторному медичному переосвідченню не підлягає. Тимчасове посвідчення видано замість військового квитка. 31.08.2012 виключений з військового обліку.

Крім того, відомостями, які містять в витязі з книги протоколів засідання комісії з питань приписки від 20.01.2012 №3, довідці ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.05.2023 р. №2/1576 та даних з додатку Резерв+, також підтверджується той факт, що позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 31.08.2012.

Як зазначено вище, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ).

Суд зазначає, що факт виключення з військового обліку свідчить про те, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, результатом дій відповідача щодо призову ОСОБА_1 є видача наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2026 №95 про призов останнього.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як особи, яка визнана непридатною до військової служби та виключена з військового обліку.

В свою чергу, неможливість призову позивача на військову службу під час мобілізації має наслідком визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2026 №95 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, в особливий період» в частині призову та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ОСОБА_1 , скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2026 за №52 в частині зарахування ОСОБА_1 списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнення останнього з військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що при видачі наказу від 18.02.2026 №52 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частина НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає.

На переконання суду, подальше проходження позивач служби є безпосереднім наслідком протиправного акту індивідуальної дії щодо мобілізації. В умовах воєнного стану дотримання законності призову є критичним, оскільки виконання військового обов`язку має ґрунтуватися виключно на нормах права. Подальше перебування особи на службі без належних на те правових підстав нівелює принцип правової визначеності.

Щодо доводів відповідача 2, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то такі не можуть братися до уваги при вирішенні цього спору, оскільки зазначена справа не є тотожною до спірних правовідносин, а її висновки не стосуються проходження військової служби та мобілізації особи, яка виключена з військового обліку.

З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення законним та обґрунтованим заходом буде визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2026 №52 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Крім того суд наголошує, що відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян. Водночас Основний Закон чітко визначає, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Це означає, що попри фундаментальний характер конституційного обов`язку, порядок його реалізації повинен суворо відповідати встановленим правовим нормам.

Суд встановив, що призов особи, яка юридично не є військовозобов`язаною, не може вважатися правомірною реалізацією обов`язку з захисту Вітчизни, оскільки такий обов`язок покладається законом на конкретно визначене коло осіб. Процес мобілізації в правовій державі має здійснюватися виключно у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством. Неухильне дотримання державними органами вимог закону є запорукою правопорядку та формування суспільної довіри до Збройних Сил України. Дотримання принципу правової визначеності гарантує захист прав громадян і є ключовим фактором легітимності дій влади. Тільки через суворе дотримання процедур мобілізаційні заходи стають справедливими та ефективними, що є критично важливим для сталого зміцнення обороноздатності держави.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не виконали процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Водночас, доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2026 №95 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, в особливий період» в частині призову та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2026 №52 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Мала Любаша,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35009, ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя С.М. Дуляницька