Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №440/9172/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9172/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фінансового управління Семенівської селищної ради до Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фінансове управління Семенівської селищної ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення 50 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 06.06.2025 року № 2840 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», у частині загального фонду Фінансового управління Семенівської селищної ради, що визначений у Додатку № 3 до рішення 50 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 06.06.2025 року № 2840 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» - «Розподіл видатків бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» та залишити у силі попередні показники загального фонду Фінансового управління Семенівської селищної ради у бюджеті Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік, що затверджені рішенням 47 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 28.02.2025 року № 2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік»;

- визнання протиправним та скасування рішення 47 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 28.02.2025 року № 2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» у частині загального фонду Фінансового управління Семенівської селищної ради, що визначений у Додатку №> 3 до рішення 47 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 28.02.2025 року № 2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» - «Розподіл видатків бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» та залишити у силі попередні показники загального фонду Фінансового управління Семенівської селищної ради у бюджеті Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік, що затверджені рішенням Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради виділено кошти у розмірі: 2 335 068, 00 грн. Однак, рішенням Семенівської селищної ради від 28.02.2025 року № 2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», внесено зміни до рішення Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» та виділено кошти на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради у розмірі: 2 248 526, 00 грн., а рішенням Семенівської селищної ради від 06.06.2025 року № 2840 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» виділено кошти на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради у розмірі: 2 078 526, 00 грн. Отже, на думку позивача, фінансування на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради було суттєво зменшено, що негативно впливає на його права та права його працівників.

Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

11.07.2025 позивачем надано до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначав, що позивач не довів жодного факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, які б перебували під захистом адміністративного суду. Заявлені у позовній заяві доводи ґрунтуються виключно на невдоволенні позивача обсягом бюджетного фінансування управління. Крім цього, позивач не зазначає, яке саме його суб`єктивне право було порушене, у чому конкретно полягає це порушення, а також не доводить причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям оскаржуваного рішення та настанням несприятливих наслідків для його правового статусу.

Вказував, що під час прийняття рішення, що стало предметом адміністративного спору, депутатами Семенівської селищної ради були враховані всі рекомендації постійної комісії з питань планування бюджету, фінансів, податків, майна та соціально економічного розвитку, яка здійснила попередній розгляд відповідного питання у межах своєї компетенції. Таким чином розгляд, голосування та ухвалення оскаржуваних позивачем рішень відбулося з дотриманням визначеної законом процедури та у межах повноважень. Зауважив, що в позовній заяві позивач не доводить порушення меж дискреційних повноважень ради у реалізації процедури прийняття рішень. Рішення 47 сесії Семенівської селищної ради від 28.02.2025 року №2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» та рішення 50 сесії Семенівської селищної ради від 06.06.2025 року №2840 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» прийняті в межах повноважень та з дотриманням підготовки і ухвалення акта.

Також зазначав, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що внаслідок прийняття Семенівською селищною радою спірних рішень хтось із працівників Фінансового управління Семенівської селищної ради не отримав основну заробітну плату, премію, надбавку або інші виплати. Більше того, Фінансове управління не позбавлене можливості преміювання або надання матеріальної допомоги повністю - воно може здійснювати ці виплати за рахунок внутрішньої економії фонду заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №268 та Положення, затвердженого селищною радою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У наданих до суду додаткових письмових поясненнях представник відповідача вказав на те, що оскаржувані рішення Семенівської селищної ради на момент розгляду справи вже є такими, що повністю виконані та реалізовані. Зокрема, на їх підставі у встановленому Бюджетним кодексом України порядку було здійснено перерозподіл бюджетних асигнувань, внесено відповідні зміни до місцевого бюджету, після чого відбулося спрямування бюджетних коштів за іншими напрямами. Таким чином, зазначені рішення вичерпали свою дію шляхом їх виконання, оскільки вони були спрямовані на одноразове правозастосування у межах відповідного бюджетного періоду та не породжують триваючих правовідносин. Отже, на момент розгляду справи відсутній предмет для ефективного судового захисту, оскільки навіть у разі задоволення позовних вимог фактичне відновлення попередніх показників бюджету є неможливим, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог та неможливість ефективного захисту прав позивача. Разом з тим, у даній справі позивач не обґрунтував, яким саме чином скасування вже виконаних рішень призведе до відновлення його прав, не запропонував жодного правового механізму повернення виконаних бюджетних дій та операцій. Більше того, чинне бюджетне законодавство не передбачає можливості «повороту виконання» у частині завершених бюджетних операцій, оскільки бюджетні кошти, після їх використання за цільовим призначенням, не можуть бути довільно повернуті без нового відповідного рішення органу місцевого самоврядування та без урахування вимог бюджетного законодавства.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням 44 сесії восьмого скликання Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», окрім іншого, затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів бюджету селищної територіальної громади на 2025 рік за бюджетними програмами згідно додатка 3,4 до цього рішення.

Згідно додатку №3 "Розподіл видатків до бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік" на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради виділено кошти у розмірі 2 335 068, 00 грн.

Рішенням 47 сесії восьмого скликання Семенівської селищної ради від 28.02.2025 року № 2506 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» внесено зміни до рішення Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», яким, зокрема, додаток 3 викладено у новій редакції.

Так, згідно додатку №3 "Розподіл видатків до бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік" на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради виділено кошти у розмірі 2 248 526, 00 грн.

В подальшому, 06.06.2025 на 50 сесії восьмого скликання Семенівською селищною радою прийнято рішення від 06.06.2025 року № 2840 «Про внесення змін до показників бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік», яким внесено зміни до рішення Семенівської селищної ради від 24.12.2024 року № 2408 «Про бюджет Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік» та викладено, зокрема, додаток 3 у новій редакції

Згідно додатку №3 "Розподіл видатків до бюджету Семенівської селищної територіальної громади на 2025 рік" на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради виділено кошти у розмірі 2 078 526, 00 грн.

Вважаючи рішення 47 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 28.02.2025 року № 2506 та рішенням 50 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 06.06.2025 року № 2840 в частині зменшення фінансування на оплату праці Фінансового управління Семенівської селищної ради протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

У статті 2 Європейської хартії місцевого самоврядування визначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

При цьому органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування про те, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Особливості здійснення місцевого самоврядування громад сіл, селищ та міст (крім Києва та Севастополя) визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

В частинах першій та другій статті 59 зазначеного Закону визначено акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а саме, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує ненормативний акт органу місцевого самоврядування, який стосується вирішення бюджетних питань.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів , соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.

Так, відповідно до пункту 23 частини1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до частини 4 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

У відповідності до вимоги частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до частини 4 цієї статті постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 9, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини тринадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У вказаному Рішенні КСУ також зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону “Про МСУ” прослідковується, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ними правовий акт (у т. ч. з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Тобто, Конституційний Суд України констатував право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи чи з ініціативи інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

Водночас, він прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього іншого рішення.

Відповідно ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Зазначена позиція КСУ була підтримана й позицією Верховного Суду, що полягає в тому, що органи місцевого самоврядування в цілому наділені правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, крім випадку коли такі рішення були виконані.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові №910/15058/18 від 14.01.2020 року при дослідженні питання щодо правової можливості скасування органами місцевого самоврядування своїх рішень.

Велика Палата Верховного Суду теж фактично підтвердила правовий висновок (постанови від 20.09.2018 р. у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 р. у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 р. у справі №542/1197/15-а), зроблений з цього питання Конституційними Судом України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 688/3487/16-а сформулювала правову позицію про те, що повноваження органу місцевого самоврядування є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію такого органу і не може надавати оцінки мотивам ради, з яких вона виходила при прийнятті рішення. У такому разі рішення сільської, селищної, міської ради може бути перевірено судом лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури його прийняття.

Тобто, прийняте на пленарних засіданнях рішення сільської, селищної, міської ради може бути переглянуте судом лише щодо дотримання процедури його прийняття, зокрема регламенту відповідної ради.

При зверненні до суду позивач не посилався на порушення процедури під час прийняття рішення 47 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 28.02.2025 року № 2506 та рішенням 50 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 06.06.2025 року № 2840, в тому числі, в частині фінансування оплати праці Фінансового управління Семенівської селищної ради, а судом в ході розгляду справи не встановлено таких порушень.

Щодо посилання позивача на те, що рішеннями № 2506 та № 2840 Семенівська селищна рада обмежила право працівників Фінансового управління Семенівської селищної ради з липня по грудень 2025 року на отримання гарантованої оплати праці у повному обсязі (з урахуванням усіх складових), чим порушило вимоги Постанови № 268, Положення та ст.ст. 21 та 22 Закону України «Про оплату праці», суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються виходячи з умов оплати праці, передбачених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з відповідними додатками (зокрема, додатками 48– 55, 57).

Пунктом 2 постанови № 268 керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.

Також, відповідно до п. 2 постанови №268 надано право керівникам бюджетних установ, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу); у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у Положенні про преміювання відповідного органу.

Рішенням 28 сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання від 23.12.2023 №1562 затверджено Положення про умови оплати праці та преміювання працівників Семенівської селищної ради та виконавчих органів Семенівської селищної ради.

Відповідно до Положення фонд преміювання працівників Семенівської селищної ради та виконавчих органів Семенівської селищної ради утворюється в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі та за рахунок економії коштів на оплату праці. На створення місячного фонду преміювання спрямовуються кошти в розмірі не менше 10 відсотків посадових окладів та фактичної економії фонду оплати праці. На підставі розпорядчого документа керівника виконавчого органу Семенівської селищної ради посадовим особам місцевого самоврядування виконавчих органів встановлюється надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та надбавки за вислугу років.

Провівши аналіз нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає, що жодним із них не передбачено те, що при преміюванні працівників є необхідним зазначення аналізу кожного премійованого працівника за результатами роботи за місяць.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 201/532/20 зазначено, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника тому не є обов`язковою. Винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, прийняття керівником підприємства на основі положення і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Також суд зазначає, що преміювання та встановлення відповідних надбавок, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань провадиться керівником у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця.

Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх чи не встановлювати.

Дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

При цьому, дискреція не є довільною. Вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з відсутністю встановлення порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про відмову повністю у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову Фінансового управління Семенівської селищної ради (вул. Незалежності, б. 44, с-ще Семенівка,Полтавська область, 38200) до Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Незалежності, буд. буд. 44-А, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область,38200) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва