Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №440/16978/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16978/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Козак А.К.,

представника позивача – Чорнобривець Р.Є.,

представника відповідача – Мамчич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській обл., як відокремленого підрозділу ДПС України від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701 винесених відносно ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки наведені відомості, що не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні положенням чинного законодавства. Висновки контролюючих органів зроблені без належних доказів, вони не підтверджують відсутності господарських операцій; ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" дійсно придбало товари, відобразило їх придбання в бухгалтерській та податковій звітності, використало придбаний товар у виробництві; висновки контролюючого органу базуються лише на припущеннях та неповній інформації податкової бази за спірними контрагентами

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 справа прийнята до провадження.

07.01.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив, у якому представник відповідача зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та відповідно до діючих норм податкового законодавства, посилаючись на зміст акта перевірки.

12.01.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив, в якій заперечую проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримує позовні вимоги.

02.02.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 закритого підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" зареєстровано 17.11.2016р. номер запису: 12721020000000820.

Місцезнаходження: 37400, Полтавська обл., Лубенський р-н, місто Гребінка, вул. Незалежності, будинок 4, квартира 22.

Згідно відомостям, що містяться з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності є: 02.20 Лісозаготівлі (основний); 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" є платником податку на прибуток на загальних підставах та зареєстроване платником податку на додану вартість 01.01.2022 року. Індивідуальний податковий номер – 409645005173.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82, пп. 69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 1464-п від 06.05.2025, з 22.05.2025 розпочато документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Під час проведення перевірки ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" було надано повідомлення до ГУ ДПС у Полтавській області вих. № 68 від 23.05.2025 (вх. № 34636/6/16-31/ЕКПП від 23.05.2025, в якому повідомлено, що офіс та виробництво ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" були фактично розташовані в м. Лиман Донецької області, де з 24.02.2022 велись та ведуться бойові дії, в результаті чого документація за період з 17.11.2016 по 30.08.2022 повністю знищені.

В зв`язку вищенаведеним здійснити виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, ГУ ДПС в Полтавській області не мало можливості.

Відповідно до вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України з метою проведення якісної документальної перевірки, ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (податковий номер 40964506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.11.2016 по 31.03.2025, строки проведення такої перевірки переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на

строк не більше ніж 120 днів.

Згідно наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 26.05.2025 № 1762-п було перенесено термін проведення документальної планової виїзної перевірки з 26.05.2025 до дати відновлення та надання документів до перевірки.

На підставі Наказу ГУ ДПС від 17.09.2025 № 3113-п поновлено термін проведення планової документальної перевірки ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" з 18.09.2025 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД":

1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями.), п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п.6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 666564 грн., в т.ч. за 2023 рік – 330095 грн., за 2024 рік в сумі 336469 грн.

2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.201.10 ст.201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 788 943 грн., в т.ч. по періодам: за жовтень 2023 в сумі 134047 грн., за листопад 2023 – 15944 грн., за грудень 2023 – 216781 грн., за травень 2024 в сумі 76892 грн., за червень 2024 – 35812 грн., за липень 2024 в сумі 161000 грн., за серпень 2024 в сумі 100150 грн., за січень 2025 в сумі 48317 грн.

На підставі висновків акта ГУ ДПС у Полтавській області прийняті спірні ППР: від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701

Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України від 16.01.2020 № 466-IX абзац перший викладено в такій редакції: "198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу".

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям – платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які були покладені в основу акта перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон України №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність – звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі – Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19, від 06.07.2023 у справі № 340/2444/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Аналогічно зазначено у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №160/5256/19.

З урахуванням зазначеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

14.05.2024р. між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" (Покупець) та ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" (Постачальник) укладено Договір купівлі-продажу №05-14/2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити запчастини, обладнання, шини, інші товари (далі - товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар.

Згідно п. 5.1. Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. В рамках виконання договірних зобов`язань Сторонами складено первинно-бухгалтерські документи, що відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність придбання товару, а саме: Рахунок на оплату № 838 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 838 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 98 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 839 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 839 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 99 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 841 від 17.05.2024р.; Акт надання послуг № 841 від 17.05.2024р.; Податкова накладна № 100 від 17.05.2024р.; Рахунок на оплату № 1158 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1158 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 95 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1159 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1159 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 96 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату №1160 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1160 від 15.07.2024р.;

Податкова накладна № 97 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1161 від 15.07.2024р.; Акт надання послуг № 1161 від 15.07.2024р.; Податкова накладна № 98 від 15.07.2024р.; Рахунок на оплату № 1307 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1307 від 12.08.2024р.; Податкова накладна № 96 від 12.08.2024р.; Рахунок на оплату № 1308 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1308 від 12.08.2024р.;

Податкова накладна № 97 від 12.08.2024р.; Рахунок на оплату № 1309 від 12.08.2024р.; Акт надання послуг № 1309 від 12.08.2024р.; Податкова накладна № 98 від 12.08.2024р.;

Оплата за надані послуги підтверджується платіжним інструкціями №1400 від 11.06.2024р.; №1401 від 11.06.2024р.; №1566 від 06.08.2024р.; №1567 від 06.08.2024р.; №1569 від 07.08.2024р.; №1574 від 07.08.2024р.; №1579 від 12.08.2024р.; №1652 від 30.08.2024р.; №1786 від 03.10.2024р.

Крім того, вказані операції відображені в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Перевезення придбаного у ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" Товару здійснювалось позивачем.

При цьому наявність на Товаристві власного та орендованого автомобільного транспорту не заперечується змістом акту перевірки та підтверджується поданою до контролюючого органу Форою 20-ОПП.

Придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними актами, а саме: Актом списання №125 від 31.05.2024р.; Актом заміни шин №5 від 31.07.2024р.; Актом заміни шин №6 від 31.07.2024р.; Актом заміни шин №7 від 31.08.2024р.; Актом заміни шин №8 від 30.10.2024р.; Актом заміни шин №9 від 30.10.2024р.; Актом заміни шин №10 від 27.12.2024р.; Актом заміни шин №11 від 31.07.2024р.;

10.10.2023р. між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" Замовник) та ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" (Виконавець) укладено Договір транспортного перевезення № 10/10/23-25.1

Згідно п. 2.1. Договору, відповідно до цього договору ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок ЗАМОВНИКА надати ЗАМОВНИКУ послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, а також інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до 2.2. Договору передбачено, що ЗАМОВНИК оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в Заявці, в суму доручення включено витрати ВИКОНАВЦЯ на виконання доручення Замовника, а також його плату (винагороду).

В рамках виконання договірних зобов`язань Сторонами складено первинно-бухгалтерські документи, що відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність придбання товару, а саме: Заявка на перевезення вантажу №1 від 12.10.2023р.; Заявка на перевезення вантажу №2 від 13.11.2023р.; Заявка на перевезення вантажу №3 від 28.11.2023р.; Рахунками на оплату № 1610001 від 16.10.2023р.; № 17100004 від 17.10.2023р.; № 18100010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; №

2510009 від 25.10.2023р.; № 26100007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; № 2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Актами наданих послуг № 1610001 від 16.10.2023р.; № 17100004 від 17.10.2023р.; № 18100010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; № 2510009 від 25.10.2023р.; № 26100007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; №

2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Податковими накладними № 1610001 від 16.10.2023р.; № 1710004 від 17.10.2023р.; № 1810010 від 18.10.2023р.; № 1910003 від 19.10.2023р.; № 2010004 від 20.10.2023р.; № 2310005 від 23.10.2023р.; № 2410009 від 24.10.2023р.; № 2510009 від 25.10.2023р.; № 2610007 від 26.10.2023р.; № 2710007 від 27.10.2023р.; № 3010007 від 30.10.2023р.; № 3110008 від 31.10.2023р.; № 1611015 від 16.11.2023р.; № 1711012 від 17.11.2023р.; № 2011019 від 20.11.2023р.; № 2111018 від 21.11.2023р.; № 2311017 від 23.11.2023р.; № 2411020 від 24.11.2023р.; № 2711013 від 27.11.2023р.; № 2911017 від 29.11.2023р.; № 112004 від 01.12.2023р.; № 412011 від 04.12.2023р.; № 512017 від 05.12.2023р.; № 712010 від 07.12.2023р.; № 812010 від 08.12.2023р.; № 1212011 від 12.12.2023р.; № 1312005 від 13.12.2023р.; № 1412011 від 14.12.2023р.; № 1512012 від 15.12.2023р.; Платіжним інструкціями №619 від 09.11.2023р.; №620 від 09.11.2023р.;№621 від 09.11.2023р.;№622 від 09.11.2023р.;№718 від 14.12.2023р.; №719 від 14.12.2023р.; №760 від 21.12.2023р.; №761 від 21.12.2023р.; №762 від 21.12.2023р.;

Крім того, вказані операції відображені в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Крім того Факт Надання послуг з перевезення вантажів підтверджується: Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину жовтня 2023р.; Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину листопада 2023р.; Реєстром наданих транспортних послуг за 2-у половину грудня 2023р.; ТТН № 91/п від 16.10.2023р.; № 92/п від 16.10.2023р.; № 93/п від 17.10.2023р.; № 94/п від 17.10.2023р.; № 95/п від 18.10.2023р.; № 96/п від 18.10.2023р.; № 97/п від 19.10.2023р.; № 98/п від 19.10.2023р.; № 99/п від 20.10.2023р.; № 100/п від 20.10.2023р.; № 106/п від 23.10.2023р.; № 107/п від 23.10.2023р.; № 108/п від 24.10.2023р.; № 109/п від 24.10.2023р.; № 110/п від 25.10.2023р.; № 111/п від 25.10.2023р.; № 112/п від 26.10.2023р.; № 113/п від 26.10.2023р.; № 114/п від 27.10.2023р.; № 115/п від 27.10.2023р.; № 117/п від 30.10.2023р.; № 118/п від 31.10.2023р.; № 121/п від 16.11.2023р.; № 122/п від 16.11.2023р.; № 123/п від 16.11.2023р.; № 132/п від 17.11.2023р.; № 133/п від 20.11.2023р.; № 135/п від 21.11.2023р.; № 136/п від 21.11.2023р.; № 137/п від 23.11.2023р.; № 141/п від 24.11.2023р.; № 142/п від 24.11.2023р.; № 143/п від 27.11.2023р.; № 144/п від 29.11.2023р.; № 148/п від 04.12.2025р.; № 149/п від 05.12.2025р.; № 150/п від 05.12.2025р.; № 151/п від 07.12.2025р.; № 154/п від 08.12.2025р.; № 155/п від 12.12.2025р.; № 156/п від 13.12.2025р.; № 157/п від 14.12.2025р.; № 158/п від 14.12.2025р.; № 159/п від 15.12.2025р.; № 160/п від 15.12.2025р..

ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" було залучено у зв`язку з необхідністю перевезення придбаного Товару у Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство", код ЄДРПОУ 00993113 на загальну суму у розмірі 1501042,75 грн.

Факт придбання товару підтверджується зокрема, але не виключно: - укладеними Договорами купівлі – продажу необробленої деревини № UUB- 7518-1 від 30.08.2023р. та № UUB-7831-1 від 11.09.2023р. - зареєстрованими податковими накладними в ЄРПНі, зокрема: № 16 від 05.10.2023 р.; № 17 від 06.11.2023 р.; № 55 від 13.10.2023 р.; № 54 від 13.10.2023 р.; № 111 від 26.10.2023 р.; № 27 від 07.10.2023 р.; № 1 від 01.10.2023 р.; № 29 від 07.12.2023 р.; № 20 від 06.10.2023 р.; № 63 від 14.12.2023 р.; № 11 від 04.10.2023 р.; № 24 від 06.12.2023 р.; № 28 від 09.10.2023 р.; № 3 від 02.10.2023 р.; № 81 від 19.10.2023 р.; № 94 від 23.10.2023 р.; № 7 від 03.10.2023 р.; № 38 від 08.12.2023 р.; № 54 від 13.12.2023 р.; № 48 від 12.10.2023 р.; № 59 від 14.10.2023 р.; № 74 від 18.10.2023 р.; № 37 від 11.10.2023 р.; № 124 від 25.12.2023 р.; № 133 від 26.12.2023 р.; № 132 від 26.12.2023 р.; № 67 від 17.10.2023 р.; № 2 від 02.10.2023 р.; № 89 від 20.12.2023 р.; № 126 від 31.10.2023 р.; № 86 від 20.10.2023 р.; № 99 від 24.10.2023 р.; № 73 від 18.10.2023 р.; № 88 від 20.12.2023 р.; № 105 від 22.12.2023 р.; № 144 від 28.12.2023 р.; № 82 від 19.12.2023 р.; № 12 від 04.10.2023 р.; № 123 від 25.12.2023 р.; № 21 від 06.10.2023 р.; № 62 від 14.12.2023 р.; № 137 від 27.12.2023 р.

ТОВ "МАНАУС-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39781540) наявні працівники у кількості 6 осіб.

ТОВ "ІМПЕРІАЛ АВТО" (нова назва ТОВ «АФЕКТОР АГРО») (код ЄДРПОУ 44948184) наявні працівники у кількості 15 осіб.

Під час виникнення та подальшого здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ФАВОРИТТОРГБУД» з контрагентами пересвідчилось у Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження підприємств, жодних відомостей, які б свідчили про внесення відомостей про відсутність юридичних осіб за їх місцезнаходженням винесено не було.

Крім того, у контрагентів на момент здійснення взаємовідносин з товариством були діючі свідоцтва платників податку на додану вартість.

Всі податкові накладні, що були складені в ході господарських взаємовідносин між ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" та його контрагентами були зареєстровані у встановленому законом порядку та строки визначені законом.

Реальність даної операції з поставки товару та наданих послуг підтверджується первинним документами, а саме договорами, рахунками, платіжними дорученнями, видатковими, актами наданих послуг та податковими накладними, а також іншими документами.

Крім того, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ "ФАВОРИТТОРГБУД" були надані належним чином оформлені копії первинно-бухгалтерських документів, що складені у відповідності до норм чинного Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та дефектність яких не визнана у встановленому законом порядку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21.

Крім того, податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу, подання податкової звітності тощо саме у контрагентів позивача.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підтвердження транспортування позивачем товару в матеріалах справи наявні вищенаведені копії відповідних товарно-транспортних накладних.

Водночас, суд зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН – єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

При цьому сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а.

Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

При цьому видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до матеріалами справи господарські операції з вищезазначеними контрагентами підтверджені, належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Крім того, не визнаючи господарські операції позивача з контрагентами реальними, контролюючий орган також виходив з аналізу податкової інформації про контрагентів, встановив відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару (його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (пункт 74.1 статті 74 Податкового кодексу України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Отже, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від правильності ведення його контрагентом податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 26.03.2019 у справі №804/13206/13, від 02.04.2019 у справі №804/1444/14, від 09.04.2019 у справі №822/1602/13-а.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на податковій інформації за спірними контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагенті, є безпідставними.

Стосовно аргументів контролюючого органу щодо відсутності у позивача в окремих випадках документів, що підтверджують походження товарів (сертифікатів (паспортів) якості) та/або оформлення останніх з певними недоліками, суд зазначає, що сертифікати якості товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові 22.02.2022 у справі № 160/8076/21, від 10.10.2023 у справі № 806/442/16. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2019 у справі № 813/123/16.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" (вул. Незалежності, б. 4, кв. 22,м. Гребінка, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40964506) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м.Полтава, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.11.2025 №00175080701 та від 14.11.2025 року №00175090701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" витрати зі сплати судового збору в сумі 21932,44 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні сорок чотири копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко