Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №440/5757/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5757/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періоду перебування у Полтавському інженерно-будівельному інституті з 01.07.1986 по 31.08.1986 до страхового стажу протиправною;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування періоду роботи в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, тобто застосувавши коефіцієнт 1,5 до страхового стажу протиправною;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування періоду роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі "Ліко-Буд" ЛТД з 06.09.1993 по 03.01.1996 до страхового стажу протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у Полтавському інженерно-будівельному інституті з 01.07.1986 по 31.08.1986;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, тобто застосувавши коефіцієнт 1,5 до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі «Ліко-Буд» ЛТД з 06.09.1993 по 03.01.1996 до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотримані кошти у зв`язку з неврахуванням всього трудового стажу з дати виникнення права на пенсію - з 24.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у підтвердженні та зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.07.1986 по 31.08.1986, періоду роботи з 06.09.1993 по 03.01.1996, а також у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5757/25, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

11.12.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області подано відзив, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити. Зазначив, що відсутні підстави для перерахунку пенсії з зарахуванням до страхового стажу періоду навчання.

17.12.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області подано відзив, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити. Зазначив, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області, та ГУ ПФУ в Полтавській області не відомі підстави та умови прийняття спірного рішення..

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 24.09.2024.

Так, 24.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Вказана заяви опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення про призначення пенсії за віком №164550008603 від 30.09.2024.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи, при призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивача не було враховано період роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.1984 з 06.09.1993 по 03.01.1996, оскільки запис наказу про звільнення має виправлення, не завірене належним чином. Уточнююча довідка за цей період роботи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня. Страховий стаж позивача при призначенні пенсії становив 31 рік 05 місяців 03 дні.

06.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком (допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами - архівна довідка №241).

Вказана заява була розглянута спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення про перерахунок пенсії №164550008603 від 13.11.2024. Страховий стаж позивача після проведеного перерахунку пенсії становив 36 років 03 місяці 03 дні (зараховано період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986).

25.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком (допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами - довідка №02-44/2229 від 22.11.2024).

За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про перерахунок пенсії №164550008603 від 02.12.2024. Страховий стаж позивача після проведеного перерахунку пенсії становив 37 років 06 місяців 03 дні. Період роботи в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 зараховано до страхового стажу в звичайному обчисленні. Пільгове обчислення стажу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.01.1991 чинним законодавством не передбачене.

19.02.2025 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою №181 щодо проведення перерахунку пенсії (зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004), згідно ЗУ "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

До заяви гр. ОСОБА_1 додав довідку, видану Національним університетом "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 19.02.2025 №46-10/910 за період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 та з 01.07.1986 по 31.08.1986 (період з 01.09.1981 по 30.06.1986 був зарахований згідно заяви від 06.11.2024).

За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії №164550008603 від 11.04.2025 у зв?язку з відсутністю законних підстав.

У вказаному рішенні зазначено, що до стажу не зараховані періоди з 01.07.1986 по 31.08.1986, оскільки згідно п. 8 Постанови КМУ від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", до стажу зараховується період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (окрім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії №164550008603 від 11.04.2025 позивача повідомлено листом ГУПФУ в Полтавській області від 25.04.2025 №7310-5675/Ш-02/8-1600/25.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періоду перебування у Полтавському інженерно-будівельному інституті з 01.07.1986 по 31.08.1986 до страхового стажу, протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування період роботи в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, тобто застосувавши коефіцієнт 1,5 до страхового стажу, а також протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування періоду роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі "Ліко-Буд" ЛТД з 06.09.1993 по 03.01.1996 до страхового стажу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.

Стосовно періоду перебування позивача у Полтавському інженерно-будівельному інституті з 01.07.1986 по 31.08.1986 та зарахування такого періоду до страхового стажу, суд зазначає таке.

Згідно з дипломом НОМЕР_3 , виданим Полтавським інженерно-будівельним інститутом 30.06.1986, ОСОБА_1 у 1981 році вступив до зазначеного навчального закладу на спеціальність "сільськогосподарське будівництво", а у 1986 році закінчив вказаний інститут.

Відповідно до довідки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 23.10.2024 №46-10/4097 ОСОБА_1 був зарахований студентом першого курсу факультету сільськогосподарського будівництва Полтавського інженерно-будівельного інституту, нині Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", з 01.09.1981 наказом від 24.08.1981 №35-06 за спеціальністю "Сільськогосподарське будівництво" денної форми навчання. Закінчив навчання 30.06.1986, наказом від 30.06.1986 №28-06 присвоєна кваліфікація інженера-будівельника, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 20.06.1986 виданий диплом, серія НОМЕР_3 , реєстраційний №159.

За приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, серед іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується, що період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1986 в Полтавському інженерно-будівельному інституті зарахований пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 на підставі заяви останнього від 06.11.2024.

Водночас, як зазначено у рішенні про відмову у проведенні перерахунку пенсії №164550008603 від 11.04.2025 до стажу позивачу не зарахований виключно період з 01.07.1986 по 31.08.1986.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з довідкою Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 19.02.2025 №46-10/910 (архівна довідка №66) ОСОБА_1 закінчив навчання в Полтавському інженерно-будівельному інституті 30.06.1986, наказом від 30.06.1986 №28-06 присвоєно кваліфікацію інженера-будівельника, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 20.06.1986 виданий диплом, серія НОМЕР_4 , реєстраційний №159. У зв`язку із участю в побудові житла в Яготинському районі Київської області для населення, евакуйованого з районів, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, студенту п`ятого курсу факультету сільськогосподарського будівництва продовжено термін перебування в інституті по 31.08.1986, наказом від 18.06.1986 №40-03.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З огляду на викладене, оскільки згідно з довідкою Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 19.02.2025 №46-10/910 позивачу було продовжено саме період його перебування в інституті, а не навчання, суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність рішення пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його перебування в інституті з 01.07.1986 по 31.08.1986, так як вказаний період не є періодом навчання позивача в інституті.

Стосовно періоду роботи позивача на посаді інженера - будівельника у фірмі "Ліко-Буд ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996 та зарахування такого періоду до страхового стажу, суд зазначає таке.

Як слідує зі змісту до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 05.09.1984 останній:

- 06.09.1993 зарахований на посаду інженера-будівельника Фірми "ЛІКО-БУД ЛТД" на підставі наказу №92 від 06.09.1993 /запис №21/;

- 03.01.1996 звільнений з посади інженера-будівельника Фірми "ЛІКО-БУД ЛТД" за власним бажанням на підставі наказу №1 від 03.01.1996 /запис №22/.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи, при призначенні пенсії пенсійним органом до страхового стажу позивача не було враховано період роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 05.09.1984 з 06.09.1993 по 03.01.1996 оскільки запис наказу про звільнення має виправлення не завірене належним чином, уточнююча довідка за цей період роботи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня.

За результатами розгляду питання про перерахунок пенсії позивача вищевказаний період роботи з 06.09.1993 по 03.01.1996 залишився не зарахованим до страхового стажу ОСОБА_1 ані ГУПФУ в Донецькій області, ані у подальшому ГУ ПФУ в Полтавській області.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що посилання пенсійного органу на той факт, що у трудовій книжці ОСОБА_1 запис наказу про звільнення має виправлення не завірене належним чином та уточнююча довідка за цей період роботи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи позивача на посаді інженера-будівельника Фірми "ЛІКО-БУД ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996, оскільки це є надмірним формалізмом та вказана помилка не може нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Окрім того, назва місця роботи міститься на печатці, що проставлена у трудовій книжці на відповідних записах про прийняття та про звільнення заявника, також зазначені дати прийняття та звільнення, посада працівника, номери та дати наказів, які не містять виправлень чи неточностей, невідповідностей тощо.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про період роботи на відповідній посаді в Фірмі "ЛІКО-БУД ЛТД" і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.

Суд зауважує, самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень окреслені вище недоліки в оформленні окремого запису трудової книжки не зумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, бо копія трудової книжки заявника містить чіткі, послідовні та змістовні записи про період роботи на відповідній посаді і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.

За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про період роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначене управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень не може бути кваліфіковано у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого.

Відповідно до п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Аналіз зазначених положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.

З огляду на зазначене, на переконання суду, що позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі "Ліко-Буд" ЛТД з 06.09.1993 по 03.01.1996.

Вирішуючи позовні вимоги в частині, що стосуються зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, тобто застосувавши коефіцієнт 1,5 до страхового стажу, суд виходить з наступного.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 560/755/19 від 27.07.2022.

При цьому, суд зауважує, що у подальшому ні в Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не було передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, з вкладеного слідує, що кратному зарахуванню до страхового стажу підлягають лише періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген.

Виходячи з наведеного суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні до стажу періоду роботи позивача в Полтавському УБР з 15.06.1991 по 14.09.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців, тобто після 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №676/7065/14-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а) та від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а).

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Резюмуючи усе вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій ГУПФУ в Донецькій області та вважає належним та достатнім способом захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посаді інженера - будівельника у фірмі "ЛІКО-БУД ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 24.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу період роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі "ЛІКО-БУД ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996.

У задоволенні ж решти позовних вимог, в тому числі і передчасних вимог про виплату позивачу різниці недоотриманих коштів пенсії у зв`язку з неврахуванням всього трудового стажу з дати виникнення права на пенсію, суд вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача, пов`язані із сплатою судового збору, з ГУПФУ в Полтавській області у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, б.3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посаді інженера - будівельника у фірмі "ЛІКО-БУД ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 24.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу період роботи на посаді інженера - будівельника у фірмі "ЛІКо-БУД ЛТД" з 06.09.1993 по 03.01.1996.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова