Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №320/17956/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року № 320/17956/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Відповідача, які стосуються недотримання норм ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення Позивача, яке зареєстроване 27 січня 2025 року за вхідним № О-2381/ез, щодо необ`єктивної та невсебічної перевірки звернення; ігнорування невідкладного вжиття заходів для припинення неправомірних дій; не виявлення і не усунення причин та умов, які сприяли порушенням; не забезпечення поновлення порушених прав та реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; не вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення та невжиття заходів для усунення причин, що породжують звернення Позивача;

- зобов`язати Відповідача повторно розглянути скаргу Позивача, яка зареєстрована 27 січня 2025 року за вхідним № О-2381/ез, з повним дотриманням норм ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», зокрема в частині забезпечення поновлення порушених прав та вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 27.01.2025 звернувся зі скаргою, в якій оскаржував дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо неналежного розгляду скарги про ненадання слідчим Жмеринського районного відділу поліції Олександром Солдатовим копії постанови про закриття кримінального провадження № 12020020080000074. У даній скарзі просив притягнути винних осіб до відповідальності та надати заявнику копію постанови про закриття кримінального провадження. Вважає, що необ`єктивна та невсебічна перевірка викладених у скарзі фактів свідчить про її не розгляд по суті, що є підставою для звернення позивача до суду за захистом прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами розгляду скарги позивача від 27.01.2025, останньому була надана відповідь листом Головного слідчого управління НПУ від 24.02.2025 № 28581-2025. Вважає, що позивачу була надана повна, обґрунтована та вмотивована відповідь на скаргу, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 січня 2025 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Національної поліції України скаргу, яку зареєстровали 27 січня 2025 року за вхідним № O-2381/ез.

У вищезазначеному зверненні позивач оскаржував дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області), зокрема заступника начальника ГУНП у Вінницькій області начальника слідчого управління Олександра Солдатова, щодо неналежного розгляду скарги про ненадання слідчим Жмеринського районного відділу поліції відділення поліції №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ВП №1 Жмеринського РВ ГУНП у Вінницькій області) Олегом Саволюком копії постанови про закриття кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за номером 12020020080000074 та просив зобов`язати посадових осіб ГУНП у Вінницькій області надати йому копію постанови і притягнути винних до відповідальності.

18 березня 2025 року позивач Укрпоштою отримав відповідь на скаргу, зареєстровану 27 січня 2025 року за вхідним № O-2381/ез, в якій відповідач повідомив, що слідчий ВП № 1 Жмеринського РВ ГУНП у Вінницькій області Олег Саволюк надіслав позивачу копію постанови про закриття кримінального провадження № 12020020080000074 і в якості доказу додав копію супровідного листа.

Позивач заперечує вказаний факт, зазначає, що станом на час подання вказаної позовної заяви до суду не отримував копію постанови про закриття кримінального провадження, а оскарження бездіяльності слідчого не призвело до поновлення його права на отримання вищевказаної постанови, а також притягнення винних осіб до відповідальності.

Зважаючи на протиправну бездіяльність відповідача щодо проведення неповної перевірки викладених у скарзі позивача інформації, ненадіслання на адресу позивача постанови про закриття кримінального провадження, позивач змушений звернутись до суду із даних позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР). Даний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частинами першою-сьомою статті 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із частинами першою - третьою статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

За приписами статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із скаргою з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб в порядку, визначеному Законом №393/95-ВР, а орган, до якого він звернувся зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.11.2017 №930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361 відповідно до статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України від 07.02.2008 №109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №348, підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, та з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі по тексту також - Порядок №930).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку №930 громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Положеннями пункту 1 розділу ІІ Порядку №930 визначено, що звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами.

За приписами пунктів 1-3, 5, 6 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Згідно з пунктами 12 - 14 розділу IV Порядку №930 за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Судом встановлено, що скаргою від 26.12.2025 позивач звернувся до Національної поліції, в якій оскаржував дії та бездіяльність Головного управління національної поліції у Вінницькій області, зокрема, заступника начальника ГУНП у Вінницькій області начальника слідчого управління Олександра Солдатова, щодо неналежного розгляду скарги про ненадання слідчим Жмеринського районного відділу поліції відділення поліції № 1 Головного управління поліції у Вінницькій області Олегом Саволюком копії постанови про закриття кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020080000074 та просив зобов`язати посадових осіб ГУНП у Вінницькій області надати копію постанови про закриття кримінального провадження та притягнути винних осіб до відповідальності.

За результатами розгляду скарги позивачу була надана відповідь від 24.02.2025 за № 28581-2025 за підписом т.в.о заступника начальника відділу І. Городник, в якій зазначено про розгляд звернення позивача щодо неналежного здійснення слідчими ГУНП у Вінницькій області досудового розслідування в кримінальних провадженням №12020020080000074, яке розпочато 25.04.2024 та №42021020000000582, яке розпочато 29.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 191 КК України.

Відповідно до інформації та копій документів, наданих слідчим управлінням у Вінницькій області, встановлено, що слідчим управлінням зазначеного ГУНП розглядалися скарги ОСОБА_1 від 17.12.2024 про не надсилання копій постанов про закриття кримінального провадження. Під час розгляду слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області скарг ОСОБА_1 від 17.12.2024 з`ясовано, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області розслідувалося кримінальне провадження № 12020020080000074 від 25.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України, за результатами якого 18.08.2022 прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Аналогічно, слідчими вказаного слідчого відділення за результатами досудового розслідування прийнято рішення 17.01.2024 в кримінальному провадженні № 42021020000000582. Копії постанов про закриття кримінальних проваджень було направлено ОСОБА_1 слідчими слідчого відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області листами від 29.08.2022 за №5874/214/2022 та від 17.01.2024

№ 310/214/2024. Рішення про закриття кримінальних проваджень органами прокуратури та судом не скасовані.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що Національною поліцією України було надано повну, обґрунтовану та вмотивовану відповідь на всі порушені у скарзі питання, в зв`язку із чим, відповідь від 24.02.2025 є правомірною.

При цьому відповідач зазначив, що зв`язку з тим, що у скарзі позивачем не конкретизовано, які саме дії працівників ГУНП у Вінницькій області оскаржуються, неможливо провести повну перевірку з цього питання.

Суд вважає необґрунтованими такі висновки відповідача, оскільки з тексту скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з діями щодо не направлення йому постанови про закриття кримінального провадження №12020020080000074.

Крім того, підставою звернення позивача до Національної поліції України та до ГУНП у Вінницькій області з відповідними скаргами є неотримання ним копії постанови про закриття кримінального провадження №12020020080000074.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Таким чином, за слідчим, дізнавачем, прокурором, який прийняв постанову про закриття кримінального провадження, закріплено безальтернативний обов`язок надіслати копію такої постанови, зокрема, заявнику, який вважатиметься виконаним з моменту направлення такої у законодавчо визначений спосіб (засобами поштового/електронного зв`язку, особистого вручення, тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

За приписами частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що відповідно до листа слідчого відділення ВП №1 Жмеринського РВП ГУ НП у Вінницькій області від 29.08.2022 №5874/214/2022 ОСОБА_1 направлено копію постанови про закриття кримінального провадження за №12020020080000074 від 25.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України.

Додатком вказано копію постанови про закриття кримінального провадження №12020020080000074 від 25.02.2020 на 3 аркушах.

Проте, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підтвердження факту направлення вказаного листа на адресу заявника, як і відсутні докази на підтвердження способу його відправлення позивачу.

Крім того, до копії листа не було додано постанову про закриття кримінального провадження.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2021 по справі № 520/421/20 звернув увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.

Належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.

Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а, від 31.10.2023 у справі № 380/15723/22.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження направлення позивачу копії постанови про закриття кримінального провадження №12020020080000074, що свідчить про недоведеність відправлення їх на адресу позивача та необґрунтованість доводів відповідача в цій частині позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача, які стосуються недотримання норм статті 19 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення позивача, яке зареєстроване 27.01.2025 за вхідним № О-2381/ез.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: повторно розглянути скаргу позивача від 27 січня 2025 року за вхідним № О-2381/ез, з урахуванням висновків суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.

Вказаний спосіб захисту призведе до відновлення прав та інтересів позивача та є найбільш ефективним в межах спірних відносин.

В свою чергу, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог саме в тій редакції, яка викладена позивачем у прохальній частині позовної заяви щодо визнання протиправними дій відповідача, які стосуються недотримання норм статті 19 Закону України «Про звернення громадян» «щодо необ`єктивної та невсебічної перевірки звернення; ігнорування невідкладного вжиття заходів для припинення неправомірних дій; не виявлення і не усунення причин та умов, які сприяли порушенням; не забезпечення поновлення порушених прав та реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; не вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення та невжиття заходів для усунення причин, що породжують звернення Позивача», з огляду на те, що задоволення позовних вимог саме у вказаний спосіб не призведе до належного поновлення прав ОСОБА_1 .

На переконання суду, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Національної поліції України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.01.2025. Задоволення позову у такий спосіб із зазначенням у мотивувальній частині рішення суду підстав для визнання протиправними дій відповідача та застосуванням похідного способу захисту у вигляді зобов`язання Національну поліцію України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.01.2025 з урахуванням висновків суду, у повній мірі призведе до поновлення порушених прав позивача.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно, з метою поновлення прав позивача, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 27.01.2025 з урахуванням висновків суду.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

Визнати протиправними дії Національної поліції України, які стосуються недотримання норм ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення позивача, яке зареєстроване 27 січня 2025 року за вхідним № О-2381/ез;

Зобов`язати Національну поліцію України повторно розглянути скаргу позивача, яка зареєстрована 27 січня 2025 року за вхідним № О-2381/ез, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.