Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №320/61378/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Київ справа №320/61378/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі по тексту також відповідач-1, ЦЕКК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії (рішення) відповідача від 05.09.2025 № 5 про відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача;

- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії (рішення) відповідача від 30.09.2025 № 3 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Державного Реєстру атестованих судових експертів запис про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження згідно з актом індивідуальної дії (рішенням) відповідача від 30.09.2025 № 3.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що вона є атестованим судовим експертом за спеціальностями: 11.1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3. Дослідження документів фінансово-кредитних операцій, що підтверджується свідоцтвом № 1082, виданим Міністерством юстиції України 31.01.2007. На момент прийняття оскаржуваних рішень жодних дисциплінарних стягнень не мала.

Позивач пояснила, що на підставі звернення адвоката АО «Ореховський та Коломієць» Ореховського Миколи Леонідовича від 29.04.2025 її було залучено до виконання експертизи, за результатами якої 16.06.2025 складено Висновок експертів №1041/88901 за результатами судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12025000000000412 (далі по тексту також – Висновок експертів). Не погоджуючись з Висновком експертів, Головне слідче управління Національної поліції України направило до Міністерства юстиції України звернення щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта, за результатами розгляду якого відповідачем було прийнято рішення від 05.09.2025 №5 про відкриття дисциплінарного провадження відносно позивача та про проведення аналізу Висновку експерта. Рішенням від 30.09.2025 №3 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Позивач вважає рішення про відкриття дисциплінарного провадження невмотивованим, оскільки у ньому відсутній аналіз змісту поданого Головним слідчим управлінням Національної поліції звернення та поданих матеріалів.

Щодо рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач вважає його таким, що прийняте з істотним порушенням принципів адміністративної процедури та незаконним використанням дискреційних повноважень, за відсутності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, оскільки: відповідачем порушено обов`язок своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження; прийнято до розгляду та використано недопустимий доказ (довідку від 12.09.2025, яка стосувалася перевірки повноти, обґрунтованості та об`єктивності висновку судового експерта); безпідставно відмовлено позивачу у долученні належного доказу (пояснень свідка) та інших поданих нею доказів; спірне рішення від 30.09.2025 №3 мотивовано неясними та необґрунтованими твердженнями про недотримання ОСОБА_1 вимог до наведення відомостей про надані на дослідження матеріали, невірним тлумаченням норм права, ненаданням оцінки повноти реалізації прав судового експерта та відмови в участі у дисциплінарному провадженні адвоката Ореховського М.Л.

На думку позивача, відповідачем перевищено межі дискреційних повноважень, мотивувавши спірне рішення від 30.09.2025 №3 оцінкою повноти та обґрунтованості Висновку експерта всупереч абзацу 28 статті 14 Закону «Про судову експертизу».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ЦЕКК, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила про правомірність винесення спірного рішення про відкриття дисциплінарного провадження з огляду на відповідність поданого Головним слідчим управлінням Національної поліції України звернення встановленим вимогам. При цьому, відповідач-1 звернув увагу на те, що посадові особи Мін`юсту не наділені повноваженнями щодо перевірки достовірності інформації, зазначеної у зверненнях юридичних або фізичних осіб. Відповідач пояснив, що оскільки звернення відповідало законодавчо встановленим вимогам, було винесено подання директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Ткаченко Н.М. від 25.08.2025 та додані до нього документи (звернення та додатки до нього) на розгляд ЦЕКК, засідання якої відбулось 05.09.2025, для розгляду питання щодо відкриття дисциплінарного провадження відносно позивача. Згідно з рішенням від 05.09.2025 №5 відкрито дисциплінарне провадження, запропоновано позивачу надати пояснення.

На думку відповідача-1, означене рішення є реалізацією наданих ЦЕКК повноважень, прийняте з дотриманням законодавчо встановленого порядку, а доводи позивача щодо його неправомірності ґрунтуються на ототожненні процедурного рішення про відкриття дисциплінарного провадження з рішенням по суті дисциплінарної відповідальності судового експерта та не спростовують правомірності дій ЦЕКК.

Відповідач-1 стверджує про необґрунтованість доводів позивача про порушення обов`язку своєчасного повідомлення її про відкриття дисциплінарного провадження, оскільки обов`язок повідомлення або залучення експерта на стадії вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження не передбачений. Відповідач-1 зазначив, що право судового експерта на участь у провадженні, подання пояснень і доказів реалізується на стадії дисциплінарного провадження по суті, після прийняття рішення про його відкриття. В свою чергу, рішення про відкриття дисциплінарного провадження не встановлює обставини дисциплінарної відповідальності судового експерта та не створює для нього правових наслідків, а відтак не є адміністративним актом, щодо якого Закон України «Про адміністративну процедуру» вимагає обов`язкового залучення особи.

Щодо тверджень позивача про те, що рішення №3 мотивоване неясно та не дозволяє зрозуміти суть встановлених порушень, відповідач-1 наголосив на їх безпідставності, оскільки у рішенні чітко зазначено, які саме норми законодавства порушено експертом, у чому полягає зміст таких порушень та якими фактичними обставинами вони підтверджуються.

Відповідач-1 наголошує на тому, що під час здійснення дисциплінарного провадження було встановлено, що експертом фактично здійснено дослідження та надано висновки щодо ненаданих на експертизу об`єктів, що виходить за межі компетенції судового експерта та не відповідає вимогам пункту 2.3 Інструкції №53/5, яким передбачено заборону вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Щодо доводів позивача про неправомірність аналізу висновку експерта, відповідач-1 зазначив, що відповідно до вимог Порядку №1224/5 16 у разі виникнення питань, які стосуються спеціальних знань, ЦЕКК може прийняти рішення про проведення аналізу висновку експерта, інформація в якому є предметом оскарження, з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності. Здійснення аналізу висновку судового експерта доручається працівникам НДУСЕ, які не є членами ЦЕКК. Довідка за результатами аналізу висновку експерта не може стосуватися перевірки повноти, обґрунтованості та об`єктивності висновку судового експерта. Відповідач-1 пояснив, що розглянувши зміст довідки ЦЕКК Комісія дійшла висновку, що вона не порушує вимоги Положення №1224/5 та не містить положень, спрямованих на перевірку повноти, обґрунтованості чи об`єктивності Висновку. Така довідка розглядалась у сукупності з усіма іншими матеріалами дисциплінарного провадження.

Щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження пояснень адвоката ОСОБА_2 , відповідач-1 зазначив, що обговоривши означену заяву, ЦЕКК дійшла висновку, що рішення дисциплінарної палати ЦЕКК за результатами розгляду питання дисциплінарної відповідальності експерта не можуть негативно вплинути на права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_3 , якого представляє адвокат Ореховський М.Л., а тому вирішила у задоволенні заяви адвоката Ореховського М.Л. від 29.09.2025 про участь у засіданні дисциплінарної палати ЦЕКК відмовити. Оскільки адвокат Ореховський М.Л. не є (не набув статусу) учасником дисциплінарного провадження, ЦЕКК правомірно вирішила відмовити у задоволенні клопотання Експерта про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження пояснення адвоката Ореховського М.Л. від 29.09.2025.

Також відповідач-1 вважає, що доводи позивача про те, що ДП ЦЕКК не були враховані подані нею докази, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо форми та способу відображення оцінки доказів в адміністративному рішенні, оскільки відсутність прямої згадки про окремі докази у рішенні № 3 не свідчить про їх ігнорування та не підтверджує порушення статей 8, 28 і 53 Закону України «Про адміністративну процедуру», позаяк процесуальні права позивача на подання доказів та участь у провадженні були забезпечені у повному обсязі.

Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення відповідач-1 зазначив, що визначаючи вид стягнення, яке повинно бути застосоване до Експерта, ЦЕКК враховує допущені нею порушення, їх характер, що свідчить про недбалість позивача, а також враховує досвід її роботи, відсутність дисциплінарних стягнень.

На думку відповідача-1 твердження позивача про те, що ЦЕКК перевищила межі дискреційних повноважень, надавши оцінку реалізації нею прав судового експерта, є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному ототожненні прав судового експерта з його процесуальними обов`язками та стандартами належної професійної поведінки.

Таким чином, на думку відповідача-1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить суд здійснювати розгляд справи за участю представника, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідач у відзиві не обґрунтував заявлене клопотання про здійснення розгляду справи за участю представника ЦЕКК.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, про які вказує позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про розгляд справи за участю представника ЦЕКК.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив ЦЕКК, в якій зазначено, що зі звернення слідчої Національної поліції Л. Бурмістрової від 12.08.2025 №119628-2025 вбачається, що звернення направлено нею «у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000719», а не у кримінальному провадженні №12025000000000412, у якому виконано висновок експерта від 16.06.2025 №1041/88901. При цьому, слідча ОСОБА_4 не є учасником кримінального провадження, у якому виконано висновок експерта від 16.06.2025 №1041/88901. Позивач подавала відповідачу клопотання про закриття дисциплінарного провадження у зв`язку з відсутністю у заявника повноважень подавати звернення щодо розгляду питання її дисциплінарної відповідальності, однак її клопотання задоволено не було.

Позивач стверджує, що дисциплінарне провадження ініційоване особою, яка не є учасником справи (кримінального провадження №12025000000000412) та не підтвердила участь в інших правовідносинах, до яких залучено позивача, тобто не відповідає вимогам Порядку.

Позивач стверджує, що відзивом на позовну заяву відповідач підтвердив невиконання обов`язку щодо своєчасного повідомлення її про відкриття дисциплінарного провадження, безпідставно відмовив у долученні належних доказів (пояснень свідка) та виніс рішення за неповного встановлення фактичних обставин справи, а також перевищив межі дискреції, мотивувавши рішення від 30.09.2025 №3 оцінкою повноти та обґрунтованості Висновку експерта.

Відповідачем подано до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких щодо доводів позивача про відсутність у ЦЕКК повноважень щодо розгляду дисциплінарних скарг на експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи зазначено, що ЦЕКК має законодавчі повноваження розглядати дисциплінарні питання щодо судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Відповідач наголошує на відсутності у нього обов`язку негайного повідомлення судового експерта про початок дисциплінарного провадження, оскільки Порядок №1224/5 чітко розділяє процедуру на стадію розгляду питання щодо відкриття дисциплінарного провадження та стадію власне дисциплінарного розгляду по суті. Права участі експерта, зокрема обов`язок повідомлення про дату і місце засідання палат, реалізуються саме на стадії розгляду по суті. При цьому, формальні вимоги Порядку №1224/5 щодо повідомлення експерта про факт відкриття дисциплінарного провадження (початок провадження), зокрема шляхом надання позивачу можливості подати пояснення щодо обставин наведених у зверненні, та стадії розгляду по суті були ЦЕКК дотримані, відповідно твердження позивача про порушення її прав на етапі відкриття провадження є юридично некоректними.

Решта доводів, повторно викладена відповідачем у запереченнях, міститься у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України (далі по тексту також відповідач-2).

Міністерство юстиції України також заперечило проти задоволення позову та зазначило, що спірні рішення прийняті в межах компетенції та у спосіб, визначений спеціальним законодавством у сфері судово-експертної діяльності. У відзиві Міністерство вказало, що Закон України «Про судову експертизу» прямо відносить вирішення питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, до повноважень експертно-кваліфікаційної комісії при відповідному міністерстві, а ЦЕКК при Міністерстві юстиції України є належним органом, уповноваженим розглядати такі питання через дисциплінарну палату. На думку співвідповідача, звернення Головного слідчого управління Національної поліції України від 12.08.2025 відповідало вимогам пункту 5 Порядку № 1224/5, у зв`язку з чим ЦЕКК правомірно прийняла рішення від 05.09.2025 № 5 про відкриття дисциплінарного провадження, запропонувала позивачу надати пояснення та ініціювала аналіз висновку експерта. Міністерство наголосило, що таке рішення має суто процедурний характер, не встановлює вини позивача, не накладає на неї санкцій та саме по собі не створює самостійних негативних правових наслідків, а тому доводи позивача про порушення її прав уже на цій стадії є безпідставними. Окремо співвідповідач зазначив, що обов`язок забезпечення участі особи, подання нею пояснень і доказів реалізується на стадії розгляду питання про дисциплінарну відповідальність по суті, а не на стадії вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження, і що позивача було належним чином повідомлено саме про розгляд справи по суті у строки, передбачені пунктом 12 Порядку № 1224/5. Також Міністерство вказало, що посилання позивача на Закон України «Про адміністративну процедуру» не спростовують правомірності спірних рішень, оскільки, на його думку, загальні приписи цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням спеціального порядку дисциплінарного провадження щодо судових експертів. Крім того, у відзиві зазначено, що рішення від 30.09.2025 № 3 містить достатнє мотивування, оскільки в ньому визначено конкретні порушення, допущені, на думку відповідачів, позивачем під час складання висновку експерта, наведено норми Інструкції № 53/5 та Рекомендацій, які, за твердженням співвідповідача, були порушені, а також описано обставини, які покладено в основу висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку. Міністерство окремо підкреслило, що довідка за результатами аналізу висновку експерта була отримана та розглянута в межах процедури, передбаченої пунктом 16 Порядку № 1224/5, не є самостійним рішенням про відповідальність та не породжує для позивача окремих правових наслідків. Так само співвідповідач вважав правомірною відмову у допуску адвоката Ореховського М.Л. до участі в засіданні дисциплінарної палати та у долученні його письмових пояснень, оскільки рішення у справі про дисциплінарну відповідальність судового експерта, на думку Міністерства, породжує правові наслідки виключно для самого експерта і не впливає безпосередньо на права чи обов`язки особи, інтереси якої представляє зазначений адвокат. Узагальнюючи викладене, Міністерство юстиції України просило у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що суд не повинен підміняти собою дисциплінарний орган у питаннях оцінки наявності дисциплінарного проступку, а може перевіряти лише дотримання меж повноважень і встановленої процедури, яка, за твердженням співвідповідача, у даному випадку порушена не була.

У відповіді на відзив Міністерства юстиції України позивач зазначила, що наведені співвідповідачем доводи не спростовують позовних вимог, а в окремих частинах ґрунтуються на хибному розумінні предмета спору, фактично повторюють мотивувальну частину оскаржуваних рішень або підтверджують ті обставини, на які вона сама посилається як на підставу позову. Позивач наголосила, що вона не заперечує наявність у ЦЕКК повноважень щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, однак вважає, що у спірних правовідносинах такі повноваження були реалізовані з порушенням вимог закону, принципів адміністративної процедури та меж розгляду дисциплінарної справи. У зв`язку з цим позивач вказала, що посилання Міністерства на сам факт існування компетенції ЦЕКК не стосується предмета спору та не спростовує жодного з фактично заявлених нею доводів.

Стосовно доводів Міністерства про правомірність рішення від 05.09.2025 № 5 позивач зазначила, що її заперечення спрямовані не проти можливості відкриття дисциплінарного провадження як такої, а проти того, що відповідне рішення було прийняте формально, без належної мотивації, без індивідуалізації підстав і без дотримання гарантій адміністративної процедури. На її думку, посилання співвідповідача на те, що звернення ГСУ НП України містило всі необхідні реквізити, не спростовує позовних доводів, оскільки в самому рішенні від 05.09.2025 № 5 відсутній будь-який аналіз змісту поданих матеріалів; не зазначено, у чому саме вбачалися можливі ознаки дисциплінарного проступку, які саме норми законодавства могли бути порушені та якими конкретними діями чи бездіяльністю позивача. У зв`язку з цим позивач стверджує, що рішення про відкриття дисциплінарного провадження є формальним і немотивованим адміністративним актом.

Окремо позивач заперечила проти аргументації Міністерства про те, що на стадії відкриття дисциплінарного провадження її права не реалізуються, а отже відсутність негайного повідомлення не має значення. Позивач вказує, що саме з моменту прийняття рішення про відкриття провадження у неї виникло право бути невідкладно повідомленою про початок процедури та мати реальну можливість підготувати пояснення, клопотання і докази. Позивач підкреслила, що про відкриття дисциплінарного провадження її було повідомлено лише 22.09.2025, тобто через 17 календарних днів після прийняття рішення від 05.09.2025, що, на її думку, істотно обмежило можливість реалізації процесуальних прав на підготовчій стадії. Також позивач зазначила, що відсутність у Порядку № 1224/5 спеціальної деталізації обов`язку повідомлення на цій стадії не звільняє відповідачів від дотримання загальних вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки саме цей Закон підлягає застосуванню до прийняття, чинності та оскарження адміністративних актів у сфері судово-експертної діяльності.

Щодо доводів Міністерства про належність процедурних гарантій позивач звернула увагу, що співвідповідач фактично підмінив два різні процесуальні обов`язки: повідомлення про початок провадження та запрошення на слухання по суті. Позивач не заперечувала, що її було повідомлено про дату, час і місце засідання дисциплінарної палати 30.09.2025 у строк, передбачений пунктом 12 Порядку № 1224/5, однак наголосила, що предметом її доводу є саме несвоєчасне повідомлення про сам факт відкриття дисциплінарного провадження. На її переконання, Закон України «Про адміністративну процедуру» розмежовує ці процесуальні етапи, а запізніле повідомлення про початок провадження не може бути виправдане тим, що пізніше особу своєчасно викликали на слухання по суті.

Щодо рішення від 30.09.2025 № 3 позивач зазначила, що твердження Міністерства про достатню мотивованість цього акта є безпідставними, оскільки відповідний блок відзиву по суті лише відтворює зміст самого оскаржуваного рішення, не відповідаючи на ті заперечення, які наведені в позовній заяві. Позивач вказує, що саме по собі повторення мотивів спірного рішення не є належним запереченням проти позову і не усуває недоліків цього рішення, на які вона прямо послалася.

Заперечуючи проти позиції Міністерства щодо допустимості довідки за результатами аналізу висновку експерта, позивач зазначила, що зміст цієї довідки свідчить саме про перевірку повноти, обґрунтованості та об`єктивності її експертного висновку, що, на її думку, прямо заборонено законом і Порядком № 1224/5. Позивач наголошує, що твердження про те, що «не досліджено жодного документу», що «не вжито заходів для повноти дослідження», що «дослідження не відповідає завданням» і що «висновки документально не підтверджені», стосуються не формальної відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів, а його змістовної оцінки. Позивач зауважила, що у відзиві Міністерство фактично підтвердило використання цієї довідки у сукупності з іншими матеріалами при ухваленні рішення від 30.09.2025 № 3, а тому, на її думку, недопустимий доказ був включений у процес доказування і вплинув на формування внутрішнього переконання дисциплінарного органу. У цьому зв`язку позивач послалася на частину четверту статті 53 Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до якої адміністративний орган не бере до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Також позивач заперечила проти позиції Міністерства щодо правомірності відмови у долученні пояснень адвоката ОСОБА_2 та його недопуску до участі в засіданні дисциплінарної палати. Позивач вказує, що відповідачі безпідставно ототожнили статус учасника адміністративного провадження зі статусом свідка як джерела доказів. На думку позивача, допустимість пояснень свідка не залежить від того, чи є така особа учасником провадження, оскільки засобами доказування в адміністративному провадженні можуть бути будь-які фактичні дані, у тому числі пояснення осіб, яким відомі обставини, що мають значення для вирішення справи. Позивач наголосила, що пояснення ОСОБА_2 безпосередньо стосувалися обставин, покладених в основу рішення про її дисциплінарну відповідальність, тоді як Міністерство не доводило їх неналежності, недостовірності чи незначущості для справи. Додатково позивач зазначила, що рішення дисциплінарної палати не є нейтральним щодо прав та інтересів ОСОБА_3 , оскільки висновок експерта був підготовлений в його інтересах для використання у кримінальному провадженні, а тому дискредитація цього висновку об`єктивно здатна вплинути на оцінку відповідного доказу стороною обвинувачення та судом.

Крім того, позивач заперечила проти доводу Міністерства про те, що всі подані нею докази були долучені, розглянуті та оцінені ЦЕКК у сукупності. Вона зазначила, що не вимагає формального поелементного відтворення в рішенні змісту кожного документа, однак якщо особа подає матеріали, які прямо стосуються спірних обставин і спростовують висновки, покладені в основу рішення, адміністративний орган не може повністю оминути їх у мотивувальній частині акта так, ніби таких документів не існувало. Позивач звернула увагу, що подавала відповідачу додаткові матеріали, зокрема низку висновків експертів державних спеціалізованих установ, якими обґрунтовувала належність оформлення свого висновку та відповідність своїх дій усталеній експертній практиці, однак у рішенні від 30.09.2025 № 3 ці матеріали взагалі не згадані, не проаналізовані й не оцінені, а Міністерство у відзиві не пояснило, які саме з поданих нею доказів були оцінені, яких висновків дійшла ЦЕКК за результатами такої оцінки та чому ці матеріали не вплинули на остаточне рішення. У зв`язку з цим позивач вважала, що твердження про нібито сукупну оцінку доказів є декларативним і не підтверджується змістом самого спірного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 31.01.2007 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиз, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого Міністерством юстиції України безстроково.

Рішенням №5 дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України від 05.09.2025 за результатами розгляду питання щодо відкриття дисциплінарного провадження відносно судового експерта ОСОБА_1 , розглянувши на засіданні подання від 25.08.2025, звернення Головного слідчого управління Національної поліції України від 12.08.2025 №119628-2025 щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності експерта у зв`язку з можливим вчиненням нею дисциплінарних проступків під час проведення судово-економічної експертизи, за результатами якої складено висновок експерта №1041/88901 від 16.06.2025, та додатки до нього, зокрема, копію вказаного висновку, обговоривши питання та розглянувши документи, відкрито дисциплінарне провадження відносно судового експерта ОСОБА_1 .

Рішенням №3 дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України від 30.09.2025 за результатами розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» та Порядку розгляду Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5, за наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта вирішено притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

В означеному рішенні вказано про наявність у діях експерта складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктами 5, 11 частини третьої статті 14 Закону України «Про судову експертизу», вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю та порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта.

В рішенні вказано, що у вступній частині Висновку експерта зазначено, що на дослідження надано матеріали у 10-ти томах із зазначенням кількості аркушів у кожному з них. Водночас, не зазначено, яку саме кількість аркушів мають матеріали, що містяться у відповідних томах, чим порушено вимоги пункту 4.12 Інструкції № 53/5, щодо визначення відомостей про надані матеріали.

Також встановлено, що не на всіх сторінках додатку до Висновку проставлена печатка Експерта, а на сторінці 37 відсутній його підпис, чим порушено вимоги пункту 4.15 Інструкції №53/5, оскільки висновок не оформлено належним чином.

Крім того, під час аналізу Висновку встановлено, що Експерт у межах вирішення поставленого питання №3 здійснював дослідження не наданих на експертизу об`єктів, зокрема, здійснено аналіз окремої фінансової звітності ПАТ «УКРТАТНАФТА» станом на 31.12.2021, яка відсутня серед матеріалів, наданих для проведення експертизи, та надано висновки щодо документально не підтверджених збитків за відсутності регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «УКРТАТНАФТА» станом на 31.07.2024. При цьому, надані на дослідження документи не містили регістрів бухгалтерського обліку станом на 31.07.2024 щодо формування ПАТ «УКРТАТНАФТА» резерву сумнівних боргів (резерву під очікувані кредитні ризики) на суму заборгованості. За відсутності регістрів бухгалтерського обліку, необхідних для вирішення поставлених питань, Експертом не вжито жодних заходів для забезпечення повноти та об`єктивності проведення дослідження. Зокрема, не було застосовано передбачене пунктом 2.1 Інструкції № 53/5 право заявити клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для належного виконання експертного завдання. Водночас у Висновку відсутні відомості про вжиття будь-яких дій, спрямованих на уточнення або отримання відсутніх документів, які мають істотне значення для вирішення поставлених питань, а саме: первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших матеріалів ПАТ «УКРТАТНАФТА», що підтверджують достовірність даних, використаних Експертом під час дослідження. Проте, у дослідницькій частині висновку Експертом не досліджено первинних документiв бухгалтерського обліку ПАТ «УКРТАТНАФТА». Вихідні дані щодо відображення у бухгалтерському обліку ПАТ «УКРТАТНАФТА» заборгованості ТОВ «НЬЮ ОЙЛ» та формування резерву сумнівних боргів, не підтверджені документально. З врахуванням відсутності документального підтвердження формування ПАТ «УКРТАТНАФТА» резерву сумнівних боргів (резерву під очікувані кредитні ризики) та відсутності дослідження розрахунку економічного показника майнової шкоди (збитку), дослідження по питанню №3 не відповідає завданням, наведеним у Рекомендаціях. Для вирішення питання щодо документального підтвердження збитків ПАТ «УКРТАТНАФТА» підлягають дослідженню первинні документи бухгалтерського обліку, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність та інші документи ПАТ «УКРТАТНАФТА», що відображають господарську діяльність підприємства у відповідному періоді. Викладений у дослідницькій частині Висновку хід проведеного Експертом дослідження не містить опису процесу аналізу зазначених документів, відсутній факт дослідження бухгалтерських регістрів, балансів або звітів, що унеможливлює перевірку достовірності зроблених висновків. Таким чином, Експертом фактично здійснено дослідження та надано висновки щодо не наданих на експертизу об`єктів, що виходить за межі компетенції судового експерта та не відповідає вимогам пункту 2.3 Інструкції №53/5, яким передбачено заборону вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Таким чином, оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини та дії (бездіяльність) Експерта, дисциплінарна палата ЦЕКК прийшла до висновку, що в діях Експерта наявний склад дисциплінарного проступку, визначений пунктами 5, 11 частини третьої статті 14 Закону України «Про судову експертизу», вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю та порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішень про відкриття дисциплінарного провадження та про застосування дисциплінарного стягнення, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994№ 4038-XII (далі по тексту також - Закон №4038).

Відповідно до статті 1 Закону №4038 судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 2 Закону №4038 законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про судову експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України.

Прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері судово-експертної діяльності здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами частини першої статті 7 Закону №4038 судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Частинами першою, другою статті 8 Закону №4038 визначено, що організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Міністерства та інші державні органи здійснюють у визначеному ними порядку контроль за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності державними спеціалізованими установами, що належать до сфери їх управління.

Положеннями статті 14 Закону №4038 визначено, що судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.

Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком є:

1) самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;

2) проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;

3) передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;

4) порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;

5) вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;

6) невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;

7) ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;

8) порушення порядку зберігання та поводження з об`єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;

9) застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;

10) неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;

11) порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;

12) невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов`язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

попередження;

тимчасове, строком до одного року, зупинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю;

припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.

Питання дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією, що утворюється в порядку, визначеному цим Законом.

Підставою для розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта є подання міністерства або іншого державного органу, що здійснює організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, або уповноважених цими державними органами суб`єктів, які організаційно забезпечують діяльність експертно-кваліфікаційних комісій.

Подання готується за результатами розгляду скарг осіб, які є учасниками справи, або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, на дії (бездіяльність) судового експерта, а також документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням судовими експертами законодавства з питань судово-експертної діяльності, які містять обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) судового експерта ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою цієї статті. Подання вноситься на розгляд експертно-кваліфікаційної комісії не пізніше 15 календарних днів з дня надходження відповідних матеріалів.

Процедура розгляду експертно-кваліфікаційною комісією питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:

розгляд питання щодо відкриття дисциплінарного провадження;

розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією протягом розумного строку, але не більше 45 календарних днів з дня надходження подання. Строк розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності може бути продовжений рішенням експертно-кваліфікаційної комісії за заявою учасника дисциплінарного провадження, який наполягає на своїй участі в засіданні експертно-кваліфікаційної комісії, але з поважних причин не може бути на ньому присутнім.

Розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта не може стосуватися перевірки повноти, обґрунтованості та об`єктивності висновку судового експерта. Заяви, клопотання, подані під час засідання експертно-кваліфікаційної комісії, розглядаються невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня їх подання.

Заяви, клопотання, подані у дисциплінарному провадженні в інший час, ніж передбачено частиною одинадцятою цієї статті, розглядаються на найближчому засіданні експертно-кваліфікаційної комісії.

Судовий експерт, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження, повідомляється про місце і час засідання експертно-кваліфікаційної комісії не менше ніж за п`ять робочих днів до дня засідання.

Судовий експерт має право брати участь у засіданні експертно-кваліфікаційної комісії з розгляду питання щодо його дисциплінарної відповідальності, ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення та/або заперечення у письмовій чи усній формі, подавати заяви, клопотання, інші документи з питання, що розглядається, користуватися іншими правами, передбаченими законом.

За рішенням експертно-кваліфікаційної комісії в її засіданні можуть брати участь й інші особи, якщо їхня участь сприятиме забезпеченню об`єктивності та повноти розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до цього Закону визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше трьох років з дня вчинення проступку.

У разі якщо протягом одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження судового експерта не піддано новому дисциплінарному стягненню, зазначений судовий експерт вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, з внесенням відповідних відомостей до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в судовому порядку.

Завдання, порядок формування та організаційні засади діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК) визначаються Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5 (далі по тексту також - Положення №1224/5).

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу ІІ Положення №1224/5 основними завданнями ЦЕКК є вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Положення №1224/5 дисциплінарна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктом 5 пункту 1 цього розділу.

Пунктом 12 розділу ІІІ Положення №1224/5 визначено, що результати розгляду палатами ЦЕКК питань, які віднесені до їх компетенції, оформлюються рішеннями.

Рішення палат ЦЕКК складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати засідання та номера рішення; складу палати ЦЕКК; прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) судового експерта (фахівця), стосовно якого розглядалось питання; відомостей про його присутність або відсутність на засіданні; прізвищ, власних імен учасників засідань палат ЦЕКК;

2) мотивувальної частини із зазначенням: дати надходження заяви або подання голови ЦЕКК; змісту питання, що розглядалось ЦЕКК; переліку документів, що розглядались на засіданні; змісту пояснень судового експерта (фахівця) або результатів атестації; встановлених обставин; посилання на матеріали, на яких ґрунтуються висновки палати ЦЕКК; мотивів, з яких палата ЦЕКК дійшла відповідного висновку; нормативно-правових актів, на підставі яких палатою ЦЕКК прийнято рішення;

3) резолютивної частини із зазначенням: суті рішення за результатами розгляду питання; порядку його оскарження; прізвищ, власних імен та підписів членів палати ЦЕКК, які брали участь у засіданні, та інших осіб, які брали участь у засіданні з правом голосу.

Рішення палат ЦЕКК за результатами засідання у режимі відеоконференцзв`язку підписується головою та секретарем палати ЦЕКК.

Мотивувальна частина рішення не зазначається, якщо за результатами розгляду питання палатою ЦЕКК заяву судового експерта (фахівця) задоволено (вирішено позитивно), при цьому прийняте рішення не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

Резолютивна частина рішення палати ЦЕКК оголошується одразу після його прийняття в присутності всіх учасників засідання.

Повний текст рішення виготовляється протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.

Рішення палати ЦЕКК може бути оскаржене в судовому порядку. Пред`явлення скарги не зупиняє дію оскаржуваного рішення палати ЦЕКК, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Процедура розгляду ЦЕКК при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - судові експерти), за дисциплінарні проступки у сфері судово-експертної діяльності, визначені частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу» визначається Порядком розгляду Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 06.05.2025 №1224/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2025 за №695/44101 (далі по тексту також - Порядок №1224/5).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1224/5 питання щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів розглядаються дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК) відповідно до Положення про неї та цього Порядку.

Згідно з пунктом 3 означеного Порядку процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:

розгляд питання щодо відкриття дисциплінарного провадження;

розгляд питання по суті та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

За приписами пункту 4 Порядку №1224/5 підставою для розгляду ЦЕКК питання щодо відкриття дисциплінарного провадження є подання керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, на який покладено функції організаційно-управлінського та науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності (далі - структурний підрозділ Мін`юсту).

Подання готується за результатами попереднього розгляду скарг осіб, які є / були учасниками справи, або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, та звертаються з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу зі скаргою на дії (бездіяльність) судового експерта, а також документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності, які містять обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) судового експерта ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу».

Попередній розгляд скарги та документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності, здійснюється на предмет їх відповідності вимогам, визначеним пунктами 5, 6 цього Порядку.

До подання додаються наявні документи, що містять інформацію про можливе вчинення судовим експертом дисциплінарного проступку.

Подання вноситься на розгляд ЦЕКК не пізніше 15 календарних днів з дня надходження відповідних документів.

Пунктом 5 Порядку №1224/5 визначено, що скарга на дії (бездіяльність) судового експерта має містити:

повне найменування (власне ім`я, прізвище) особи, яка подає скаргу, її місце проживання (перебування) (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (власне ім`я, прізвище) представника такої особи, якщо звернення подається представником, та підтвердження такого представництва;

відомості про те, що особа, яка або від імені якої подається скарга, є / була учасником справи або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта;

відомості про те, які права, свободи чи законний інтерес особи порушено діями (бездіяльністю) судового експерта;

власне ім`я та прізвище судового експерта, дії (бездіяльність) якого оскаржуються;

викладення обставин, які містять інформацію про дисциплінарний проступок, передбачений частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу»;

дату і номер висновку експерта, суть порушення з посиланням на частину висновку експерта (у разі, коли наявність порушення підтверджується інформацією, що вказана у висновку) із зазначенням конкретних положень нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності (назва, пункт, частина тощо), які порушено експертом;

інформацію про те, що дані, про які йдеться у скарзі, отримані та надані без порушення чинного законодавства.

Якщо обставини, викладені у скарзі, стосуються дисциплінарного проступку судового експерта, наявність якого підтверджується інформацією, зазначеною у висновку експерта, до звернення обов`язково додається якісна копія цього висновку.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1224/5 подання за результатами попереднього розгляду скарги не вноситься, якщо:

скарга не відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 цього Порядку;

скарга є анонімною (зі змісту скарги неможливо встановити особу скаржника);

скарга є повторною (скарга подана тим самим скаржником з того самого питання), за умови, що попередня скарга була вирішена по суті;

у скарзі не викладено зміст вимоги скаржника, вжито ненормативну лексику та/або образливі висловлювання;

скарга містить заклики, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

право судового експерта на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю припинено;

з дня вчинення дій (бездіяльності) судового експерта, що можуть містити ознаки дисциплінарного проступку, пройшло більше 3 років;

розгляд і вирішення питання, викладеного у скарзі, не належить до компетенції дисциплінарної палати ЦЕКК.

Пунктами 8 - 10 Порядку №1224/5 визначено, що за результатами розгляду подання та доданих до нього документів дисциплінарна палата ЦЕКК приймає одне з таких рішень:

не відкривати дисциплінарне провадження;

відкрити дисциплінарне провадження.

Дисциплінарне провадження не відкривається у разі, якщо:

на дату розгляду подання стосовно судового експерта відкрито або розглянуто дисциплінарне провадження з приводу тих самих фактів порушень, про які зазначено у документах, доданих до подання;

на дату розгляду подання право судового експерта на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю припинено;

у скарзі порушено питання, що стосується необхідності перевірки повноти, об`єктивності та обґрунтованості висновку експерта;

дисциплінарна палата ЦЕКК дійшла висновку, що зазначена у скарзі інформація про можливі допущення судовим експертом дисциплінарного проступку не підтверджується документами, доданими до подання, і не потребує додаткового розгляду (отримання пояснень, витребування документів тощо);

на дату розгляду подання стосовно судового експерта від особи, яка подала скаргу про притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності, надійшла заява про залишення поданої скарги без розгляду (за умови, що це не порушуватиме прав, свобод та законних інтересів інших осіб).

Під час вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження або під час розгляду питання по суті та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта за порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта дисциплінарна палата ЦЕКК приймає рішення не відкривати дисциплінарне провадження або не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності у разі встановлення, що неналежне оформлення висновку судового експерта має характер механічної (мимовільної, випадкової) описки, орфографічних, пунктуаційних, лексичних, граматичних чи стилістичних помилок.

Під час вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження або під час розгляду питання по суті та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта за самостійний збір матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи дисциплінарна палата ЦЕКК враховує, що не вважається самостійним збором матеріалів використання зразків із обліків, реєстрів, колекцій, отриманих в порядку, встановленому законодавством, використання відомостей з інформаційних баз даних та інших інформаційних джерел, у тому числі з метою визначення вартості майна.

Суд зауважує, що ключовим принципом дисциплінарного провадження є забезпечення його законності, обґрунтованості та відповідності нормам чинного законодавства. Дисциплінарна палата ЦЕКК повинна ухвалювати рішення виключно на підставі законних та обґрунтованих скарг (звернень).

Недотримання цього принципу не лише порушує законні права судових експертів, а й створює ризик зловживань та необґрунтованого переслідування. Ухвалення рішень на підставі звернень осіб, які не мають відповідного права, суперечить основоположним засадам правової визначеності, принципам верховенства права та справедливості. Саме тому рішення, прийняті за такими зверненнями, є процедурним порушенням і мають бути скасовані.

Крім того, недотримання встановленої процедури може призвести до виникнення прецедентів, що дискредитують систему дисциплінарного контролю та ставлять під сумнів її ефективність. Будь-які рішення, ухвалені без належної правової підстави, створюють небезпечний прецедент свавільного застосування дисциплінарних санкцій, що може сприяти вибірковому правозастосуванню та порушенню принципу рівності перед законом.

У свою чергу, ухвалення рішень без дотримання правових процедур підриває довіру до системи дисциплінарної відповідальності та може призвести до її неефективності. Лише дотримання чітких законних підстав для ухвалення рішень гарантує справедливість та правову визначеність дисциплінарних процедур.

Позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №120/3831/24.

Таким чином, якщо особа не мала процесуального права на звернення зі скаргою, така скарга не може бути законною підставою для дисциплінарного провадження.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що законодавчо встановлені обмеження щодо належних суб`єктів звернення спрямовані на забезпечення об`єктивності дисциплінарного процесу та запобігання його використанню для тиску на судових експертів. Неправомірне ініціювання дисциплінарного провадження особою, яка не є учасником справи або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, порушує вимоги щодо допустимості дисциплінарної скарги.

Також суд виходить з того, що після внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері судово-експертної діяльності здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законом. Отже, оцінка правомірності рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 05.09.2025 № 5 має здійснюватися не лише крізь призму Порядку № 1224/5, а й з урахуванням загальних вимог Закону України «Про адміністративну процедуру2 щодо законності, обґрунтованості, офіційності та права особи на участь в адміністративному провадженні.

Відповідно до положень статей 71, 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Згідно зі статтею 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

Суд критично оцінює твердження відповідачів про те, що рішення від 05.09.2025 № 5 має суто процедурний характер і з цієї причини не потребує належної мотивації. З цього приводу суд зауважує, що таке рішення не є внутрішнім службовим документом, а стосується конкретної особи, щодо якої ініційовано дисциплінарне провадження, визначає початок відповідної процедури, відкриває можливість подальшого збору й оцінки матеріалів, а надалі стає передумовою для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, частиною другою статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів. За таких умов рішення про відкриття дисциплінарного провадження не може бути чисто формальним та позбавленим належної мотивації.

Між тим з тексту оскаржуваного рішення від 05.09.2025 № 5 не вбачається, що адміністративний орган виконав наведені вимоги. У цьому рішенні фактично лише зазначено про розгляд подання, звернення та доданих до нього матеріалів, однак не наведено, які саме фактичні обставини були встановлені відповідачем, які саме документи та відомості враховано при вирішенні питання про відкриття дисциплінарного провадження, які норми законодавства, за попередньою оцінкою органу, могли бути порушені позивачем і в чому саме, на думку відповідача, полягали можливі ознаки дисциплінарного проступку. Відсутні також посилання на конкретні матеріали, з яких відповідач зробив відповідні висновки, та детальна правова оцінка тих обставин, які слугували підставою для відкриття дисциплінарного провадження.

Так, як було вказано раніше, позивачем складено висновок експерта №1041/88901 за результатами судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12025000000000412.

З матеріалів справи вбачається, що до відповідача надійшло звернення Головного слідчого управління Національної поліції України від 12.08.2025 №119628-2025 щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта, в якому зазначено, що висновок експерта №1041/88901 за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12025000000000412 від 16.06.2025 виконаний судовим експертом Іриною Педь на підставі запиту б/н адвоката Миколи Ореховського від 29.04.2025 (далі по тексту також - висновок експерта).

В означеному зверненні вказано, що Головним управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000719 від 16.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування кримінального провадження у зв`язку із розшуком 6 підозрюваних матеріали відносно них виділені в окреме кримінальне провадження, яке зупинене у зв`язку з їх розшуком. При цьому, матеріали ОСОБА_3 , який займав посаду директора ТОВ «Нью Ойл» та ще 2 підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, виділено в окреме кримінальне провадження за №12025000000000412, яке 17.06.2025 скеровано до суду з обвинувальним актом. Під час досудового розслідування встановлюються особи, причетні до вчинення злочину, а також перевіряються ряд суб`єктів фінансово-господарської діяльності, у тому числі ТОВ «Нью Ойл».

У зверненні зазначено, що в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42022000000000719 слідчим витребувано з Офісу Генерального прокурора копії матеріалів судово-економічних експертиз, проведених експертом Педь І.В. за зверненням сторони захисту у кримінальному провадженні №12025000000000412. Під час вивчення зазначених документів встановлено, що захисник Ореховський М.Л., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , надав органу досудового розслідування висновок експерта №1041/88901 за результатами проведення економічної експертизи від 16.06.2025, виконаної судовим експертом Педь І.В. на підставі звернення адвоката Ореховського М.Л. від 29.04.2025 щодо проведення судової економічної експертизи та надання висновку для долучення до матеріалів кримінального провадження №12025000000000412.

Враховуючи означені обставини, заявник вважає, що діями судового експерта Ірини Педь порушені права, свободи і законні інтереси органів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000719, зокрема, означений висновок експерта перешкоджає законним правам та обов`язкам правоохоронних органів належним чином проводити розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000719 відносно дій та діянь осіб, які містять ознаки кримінального правопорушення за статтями 190, 191 КК України, перешкоджає здійсненню неналежних процесуальних дій в процесі досудового розслідування, протирічить правосуддю, містячи недостовірну інформацію. Таким чином, експертом Іриною Педь внаслідок складання недостовірного висновку експерта порушено процесуальні аспекти проведення досудового розслідування правоохоронними органами у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач послідовно стверджувала, що звернення старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Лариси Бурмистрової від 12.08.2025, покладене в основу подання та подальшого рішення ЦЕКК від 05.09.2025 № 5, подане у межах кримінального провадження № 42022000000000719, тоді як висновок експерта №1041/88901 від 16.06.2025, щодо якого ініційовано дисциплінарне провадження, був складений у межах іншого кримінального провадження, а саме: № 12025000000000412. Позивач також зазначала, що жодного документа, який би підтверджував участь вказаної слідчої саме у тому кримінальному провадженні, в межах якого складено спірний висновок, або в інших правовідносинах, до яких її як експерта було залучено, відповідачами не витребувано, не перевірено та до матеріалів справи не подано.

Натомість позиція відповідачів у цій частині фактично зводиться до того, що посадові особи Міністерства юстиції України не наділені повноваженнями щодо перевірки достовірності відомостей, зазначених у зверненні, а тому за наявності формально оформленої скарги та доданих до неї матеріалів підстави для внесення подання і відкриття дисциплінарного провадження були наявні.

Однак суд вважає такий підхід помилковим, оскільки у даному випадку йдеться не про перевірку правильності чи переконливості кожного доводу скарги по суті можливого дисциплінарного проступку, а про перевірку однієї з базових передумов допустимості самої дисциплінарної процедури – належності скаржника до кола осіб, яким спеціальним Порядком надано право ініціювати розгляд питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта.

Абзац другий пункту 4 Порядку № 1224/5 прямо пов`язує можливість прийняття скарги до розгляду з тим, що така скарга має походити від особи, яка є або була учасником справи, кримінального провадження чи інших правовідносин, до яких залучено судового експерта. Отже, встановлення належності скаржника до цього кола осіб є не факультативною процесуальною дією, а необхідною умовою правомірного внесення подання та подальшого розгляду питання ЦЕКК. Такий висновок узгоджується і зі статтею 16 Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до якої адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, а також зі статтею 8 цього Закону, яка зобов`язує адміністративний орган забезпечувати належність і повноту з`ясування обставин справи та обґрунтовувати прийняті акти.

Суд зазначає, що у зверненні Головного слідчого управління Національної поліції України від 12.08.2025 не зазначено відомості про те, що Головне слідче управління Національної поліції України є або було учасником справи або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, а саме: відсутні відомості щодо залучення позивача як судового експерта до правовідносин, які склалися саме у кримінальному провадженні №42022000000000719, в межах якого подано таке звернення, оскільки висновок експерта №1041/88901 складений позивачем в межах іншого кримінального провадження, а саме: №12025000000000412. Головним слідчим управлінням Національної поліції України у поданні вказано про виділення в окреме кримінальне провадження кримінального провадження за №12025000000000412.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про те, що у зверненні від 12.08.2025 не зазначено відомості про те, що Головне слідчого управління Національної поліції України є/було учасником справи або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта як одного з обов`язкових елементів скарги на дії (бездіяльність) судового експерта, перелік яких визначено пунктом 5 Порядку №1224/5.

Суд наголошує на тому, що винесення рішення за зверненням особи, яка не має законного права на подання скарги, не лише порушує встановлені вимоги, а й підриває легітимність дисциплінарного процесу. Такі рішення є процедурно неспроможними та мають бути скасовані в установленому порядку.

При цьому, законодавчо встановлені обмеження щодо належних суб`єктів звернення спрямовані на забезпечення об`єктивності дисциплінарного процесу та запобігання його використанню для тиску на судових експертів. Неправомірне ініціювання дисциплінарного провадження особою, яка не є учасником справи або не має законних повноважень, порушує вимоги щодо допустимості дисциплінарної скарги.

У цій справі суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, відповідно до яких ухвалення рішень без дотримання встановленої процедури може бути підставою для їх скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення; певні дефекти акта не пов`язуються з його змістом, а стосуються процедури його ухвалення.

Таким чином, рішення Дисциплінарної палати ЦЕКК повинно ухвалюватися виключно за результатами розгляду законних та обґрунтованих скарг. Якщо рішення прийнято за зверненням особи, яка не має права на подання скарги, це є грубим процедурним порушенням, що не тільки підриває правову визначеність, а й створює підґрунтя для скасування такого рішення у судовому порядку.

Саме такий правовий висновок викладено у вказаній вище постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 120/3831/24.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення ЦЕКК від 05.09.2025 № 5 не відповідає вимогам обґрунтованості та мотивованості адміністративного акта, оскільки не дає можливості зрозуміти, які саме факти покладено в його основу, яким чином відповідач оцінив подані матеріали та з яких мотивів дійшов висновку про необхідність відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача. Такий дефект мотивації є істотним, оскільки стосується початкового акта, яким було розпочато процедуру, наслідком якої могло стати і фактично стало прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи правомірність рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.09.2025 №3, суд виходить з того, що таке рішення не є відокремленим від попередньої стадії дисциплінарного провадження, а прийняте виключно в межах та за результатами провадження, відкритого рішенням від 05.09.2025 № 5. Отже, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є процесуально та юридично похідним від рішення про відкриття дисциплінарного провадження, оскільки без існування правомірно відкритого провадження дисциплінарний орган був би позбавлений належної правової підстави для подальшого розгляду питання по суті та застосування дисциплінарного стягнення.

Суд зауважує, що дисциплінарне провадження не може розглядатися як сукупність ізольованих одна від одної дій адміністративного органу, де порушення на початковій стадії не має значення для правомірності підсумкового рішення. Навпаки, відкриття дисциплінарного провадження є тією процесуальною передумовою, яка надає дисциплінарному органу можливість надалі збирати, досліджувати та оцінювати матеріали, витребовувати пояснення, вирішувати заявлені клопотання і, зрештою, ухвалювати рішення про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку. Звідси, якщо така передумова була сформована з істотним порушенням вимог закону, цей дефект не може вважатися усунутим лише тим, що на подальшій стадії органом було прийнято прийнято формально більш мотивований акт.

У цій справі суд дійшов висновку, що рішення від 05.09.2025 № 5 прийняте за відсутності належно встановленої правової передумови для відкриття дисциплінарного провадження та без належного мотивування обставин, які обумовлювали початок такої процедури. За таких умов подальший розгляд питання про дисциплінарну відповідальність позивача відбувався в межах провадження, правомірність ініціювання якого не підтверджена. Відтак рішення від 30.09.2025 № 3 не може розглядатися як самостійний адміністративний акт, юридично відірваний від первинного рішення про відкриття провадження, а є наслідком реалізації процедури, розпочатої з істотним порушенням установлених законом вимог.

Окремої оцінки потребує також довід позивача про те, що довідка від 12.09.2025, складена за результатами аналізу висновку експерта, є недопустимим доказом у дисциплінарному провадженні, оскільки її зміст виходить за межі, прямо встановлені законом для такого виду документа.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття дисциплінарного провадження рішенням від 05.09.2025 № 5 на виконання цього рішення було проведено аналіз висновку експерта № 1041/88901 від 16.06.2025, за результатами якого головним судовим експертом О.Л. Данільченко складено довідку від 12.09.2025. Саме цю довідку було надіслано позивачу разом з листом Мін`юсту від 22.09.2025 та надалі використано під час розгляду питання про дисциплінарну відповідальність позивача. При цьому позивач до прийняття рішення по суті заявила окреме клопотання про виключення цієї довідки з числа документів, що розглядатимуться дисциплінарною палатою ЦЕКК, посилаючись на те, що її зміст фактично зводиться до оцінки повноти, документальної та методичної обґрунтованості проведеного дослідження.

Суд зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 14 Закону України «Про судову експертизу» розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта не може стосуватися перевірки повноти, обґрунтованості та об`єктивності висновку судового експерта.

Аналогічне положення міститься і в пункті 16 Порядку № 1224/5.

У цій справі ключовим є не саме по собі існування довідки від 12.09.2025, а її зміст. З клопотання позивача про виключення довідки вбачається, що вона послідовно оскаржувала не формальний статус цього документа, а саме ті його фрагменти, в яких аналіз виходив за межі допустимого. Зокрема, позивач звертала увагу на твердження довідки про те, що «для документального підтвердження розміру збитків ПАТ «Укртатнафта» необхідно дослідити регістри бухгалтерського обліку товариства», що експерту були надані лише окремі документи, що «клопотання про надання таких регістрів не заявлялось», а також на висновок про те, що у дослідницькій частині висновку експертом не досліджено жодного документа бухгалтерського обліку ПАТ «Укртатнафта». За своїм змістом ці твердження не є перевіркою зовнішніх або формально-нормативних вимог до висновку, а містять судження про те, які саме документи були достатні або недостатні для вирішення поставлених питань, чи мав експерт витребувати додаткові матеріали, і чи є його дослідження належно обґрунтованим з точки зору використаної документальної бази.

Суд вважає за необхідне розмежувати два види можливих зауважень до висновку експерта. Перший вид – це зауваження щодо дотримання нормативно встановлених вимог до форми та оформлення висновку (наприклад, щодо відображення відомостей про надані матеріали, наявності підпису, печатки, реквізитів тощо). Такі питання дійсно належать до перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та, за загальним правилом, не суперечать пункту 16 Порядку № 1224/5. Другий вид – це зауваження, які фактично стосуються того, чи мав експерт достатній обсяг документів для відповіді на поставлені питання, чи мав він заявляти клопотання про додаткові матеріали, чи достатньо ним досліджено бухгалтерські регістри, чи можна вважати зроблений ним висновок документально підтвердженим або непідтвердженим. Саме цей другий вид зауважень безпосередньо входить до сфери оцінки повноти, обґрунтованості та об`єктивності експертного висновку, тобто до сфери, яку частина одинадцята статті 14 Закону та пункт 16 Порядку № 1224/5 прямо виключають із предмета дисциплінарного розгляду.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення № 3, судом встановлено, що дисциплінарна палата ЦЕКК не обмежилася констатацією лише формальних недоліків висновку експерта. Навпаки, у самому рішенні від 30.09.2025 № 3 відтворені та покладені в основу висновку про дисциплінарний проступок саме ті міркування, які стосуються достатності вихідних матеріалів і повноти проведеного дослідження. Так, у рішенні зазначено, що надані на дослідження документи не містили регістрів бухгалтерського обліку станом на 31.07.2024 щодо формування ПАТ «Укртатнафта» резерву сумнівних боргів; що за відсутності таких регістрів експертом «не вжито жодних заходів для забезпечення повноти та об`єктивності проведення дослідження»; що ним не було застосовано право заявити клопотання про надання додаткових матеріалів; що у висновку відсутні відомості про дії, спрямовані на уточнення або отримання відсутніх документів; що у дослідницькій частині не досліджено первинних документів бухгалтерського обліку ПАТ «Укртатнафта»; що вихідні дані не підтверджені документально; що дослідження по питанню № 3 «не відповідає завданням» відповідних рекомендацій; а також що викладений у дослідницькій частині хід дослідження «унеможливлює перевірку достовірності зроблених висновків».

Наведені формулювання, на переконання суду, за своєю суттю не є нейтральною перевіркою того, чи дотримано експертом формально встановлених правил оформлення висновку або чи не вийшов він за межі спеціальності лише у вузькому нормативному розумінні. Наведені формулювання є саме оцінкою того, наскільки повним був масив досліджених документів, наскільки обґрунтованим був підхід експерта до вирішення поставлених питань, чи достатньо ним було зібрано і проаналізовано документальну базу, а також чи можна перевірити достовірність його висновків. Тобто і довідка від 12.09.2025, і рішення № 3 у відповідній частині оперують категоріями «повноти», «об`єктивності», «достатності», «документального підтвердження», що прямо співпадає з тим предметом оцінки, який законом виключено із дисциплінарного розгляду.

Суд критично оцінює довід відповідачів про те, що довідка сама по собі не породжує правових наслідків, а тому її використання не має самостійного значення. Дійсно, довідка від 12.09.2025 не є адміністративним актом і не є остаточним рішенням про дисциплінарну відповідальність. Однак у цій справі предметом спору є не існування довідки як окремого документа, а правомірність використання її змісту як доказової та мотивувальної основи для рішення № 3. Якщо доказ здобуто або сформовано з порушенням прямо встановлених законом меж, адміністративний орган не бере його до уваги. Такий наслідок прямо випливає з частини п`ятої статті 53 Закону України «Про адміністративну процедуру». Тому вирішальним є не те, чи породжує довідка самостійні наслідки, а те, чи могла вона бути використана для формування висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Отже, у цій справі порушення полягає не просто в наявності допоміжного спеціального документа, а в тому, що дисциплінарна палата ЦЕКК, всупереч прямій законодавчій забороні, використала як доказ і як елемент мотивування висновки, які фактично стосуються саме повноти, обґрунтованості та об`єктивності спірного експертного дослідження. Оскільки такі висновки становили істотну частину мотивувальної основи рішення № 3, їх використання не може бути визнане формальним або таким, що не вплинуло на результат дисциплінарного провадження. Відтак рішення № 3 у цій частині не відповідає вимогам статті 14 Закону України «Про судову експертизу», пункту 16 Порядку № 1224/5 та частини п`ятої статті 53 Закону України «Про адміністративну процедуру», а тому не може вважатися правомірним і належно обґрунтованим.

Окремої правової оцінки також потребують дії дисциплінарної палати ЦЕКК щодо відмови у долученні до матеріалів дисциплінарного провадження письмових пояснень адвоката Ореховського М.Л. від 29.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляла клопотання про долучення пояснень адвоката ОСОБА_2 щодо обставин, викладених у довідці від 12.09.2025, а відповідачі не заперечують, що в такому долученні було відмовлено саме з мотиву того, що адвокат ОСОБА_2 не є учасником дисциплінарного провадження.

Водночас суд вважає, що така мотивація не може визнаватися достатньою для відмови у прийнятті письмових пояснень ОСОБА_2 як доказу.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про адміністративну процедуру» доказами в адміністративному провадженні є будь-які фактичні дані, на підставі яких адміністративний орган у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, що має значення для вирішення справи.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що засобами доказування в адміністративному провадженні можуть бути, зокрема, пояснення свідків.

Таким чином, законодавець не пов`язує допустимість такого засобу доказування з наявністю в особи статусу учасника адміністративного провадження. Більше того, пояснення свідка за змістом статті 56 цього Закону – це повідомлення особи про відомі їй обставини, що мають значення для вирішення справи. Отже, для вирішення питання про прийняття чи неприйняття таких пояснень вирішальним є не статус особи як учасника провадження, а зміст інформації, яку вона повідомляє, її зв`язок із предметом доказування та дотримання вимог закону щодо такого доказу.

При цьому Закон розрізняє учасників адміністративного провадження і осіб, які сприяють розгляду справи. За статтею 27 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасником адміністративного провадження є:

1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:

а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник);

б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження;

в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник);

2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Натомість згідно з частиною першою статті 29 цього ж Закону адміністративний орган за клопотанням учасника адміністративного провадження або з власної ініціативи, а також у випадках, передбачених законом, залучає до участі в адміністративному провадженні особу, яка сприяє розгляду справи та участь якої необхідна для розгляду справи, - свідка, експерта, спеціаліста, перекладача.

Отже, законодавча конструкція побудована саме на відмежуванні статусу учасника провадження від статусу свідка як особи, яка не є носієм самостійного процесуального інтересу у справі, але може повідомити адміністративному органу відомості, важливі для її вирішення. Саме тому висновок ЦЕКК про неможливість прийняття пояснень ОСОБА_2 лише через те, що він «не набув статусу учасника дисциплінарного провадження», ґрунтується на змішуванні двох різних правових категорій, які закон спеціально розділяє.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовувала належність пояснень ОСОБА_2 тим, що саме він був замовником спірного висновку експерта, надавав матеріали для дослідження та міг повідомити відомості про склад цих матеріалів, у тому числі щодо наявності окремої фінансової звітності ПАТ «Укртатнафта» станом на 31.12.2021, а також про обставини подання чи неподання висновку до того кримінального провадження, в якому слідчим була ОСОБА_5 . Тобто подані ним пояснення стосувалися не другорядних чи оціночних питань, а обставин, які безпосередньо кореспондують мотивам дисциплінарного рішення № 3 та доводам скарги, покладеної в основу дисциплінарного провадження. За таких умов адміністративний орган міг відмовити у врахуванні цих пояснень лише з підстав, прямо передбачених законом: якщо вони не стосувалися обставин справи, якщо їх зміст був непридатним як доказ у розумінні статті 56 Закону, або якщо існувала інша чітка правова перешкода для їх використання. Однак відповідачі не послалися на жодну з таких підстав і не навели мотивів неналежності чи недопустимості змісту цих пояснень; єдиною підставою відмови названо відсутність у ОСОБА_2 статусу учасника провадження.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Частина четверта статті 53 цього Закону передбачає, що адміністративний орган не бере до розгляду докази, які не стосуються обставин справи, належно обґрунтувавши таку відмову.

Отже, закон не допускає формального ігнорування поданого доказу без аналізу його змісту. У цій справі юписьмові пояснення ОСОБА_2 були спрямовані на спростування однієї з ключових тез дисциплінарного провадження – про нібито самостійне збирання позивачем матеріалів та про походження окремих документів, використаних при підготовці висновку. За таких обставин ЦЕКК була зобов`язана щонайменше дати відповідь, чи підтверджують або спростовують ці пояснення відповідні фактичні обставини, а не відхиляти їх виключно через помилково визначений процесуальний статус особи, яка їх подала.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова у долученні до матеріалів дисциплінарного провадження письмових пояснень адвоката Ореховського М.Л. не відповідає вимогам статей 52, 53, 56 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки ґрунтується не на оцінці змісту відповідного доказу, а на юридично помилковому ототожненні статусу учасника адміністративного провадження зі статусом свідка як особи, яка сприяє розгляду справи. Отже, у цій частині дисциплінарна палата не забезпечила повного та неупередженого дослідження обставин справи і не надала належної оцінки поданим позивачем доказам.

Враховуючи означені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень від 05.09.2025 № 5 про відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача та від 30.09.2025 № 3 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Державного Реєстру атестованих судових експертів запис про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Згідно з пунктом 3 Порядку ведення державного Реєстру атестованих судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 № 492/5, держателем Реєстру є Міністерство юстиції України, що здійснює його ведення.

Пунктом 9 цього Порядку визначено, що до Реєстру вносяться такі відомості, зокрема: найменування Експертно-кваліфікаційної комісії (далі - ЕКК), дата і номер її рішення та його стислий зміст (присвоєння/підтвердження/підвищення кваліфікації судового експерта, продовження строку дії свідоцтва, притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності), інформація щодо тимчасового припинення або поновлення судово-експертної діяльності.

Відповідно до положень пункту 10 Порядку зміни до Реєстру вносяться з метою підтримання в актуальному стані відомостей, передбачених пунктом 9 цього Порядку, у разі, якщо такі відомості зазнали змін, а також у разі ухвалення рішення суду, яке стосується відомостей, що містяться в Реєстрі, і має наслідком необхідність внесення до нього відповідних змін.

Зміни до Реєстру вносяться у порядку, передбаченому пунктами 6, 7 цього Порядку.

Зміни до Реєстру подаються держателю Реєстру не пізніше 10 робочих днів з дня настання обставин щодо зміни відомостей, які містяться в Реєстрі, крім відомостей, які вносяться на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, або анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта зміни до Реєстру щодо такого експерта вносяться Адміністратором за поданням голови Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Судом установлено, що відомості про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення ЦЕКК від 30.09.2025 № 3 вже були оприлюднені шляхом розміщення відповідної інформації у Державному Реєстрі атестованих судових експертів. Отже, порушення прав та інтересів позивача в цій частині не є можливим або ймовірним у майбутньому, а існує на момент вирішення спору судом.

З огляду на висновок суду про протиправність та скасування рішення ЦЕКК від 30.09.2025 № 3 правова підстава для подальшого збереження в Реєстрі запису про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відпадає. Залишення ж такого запису в офіційному державному Реєстрі після скасування рішення, на підставі якого його внесено, суперечило б завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та не забезпечувало б повного відновлення становища позивача, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд вважає, що зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Державного Реєстру атестованих судових експертів запис про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є належним, ефективним та співмірним способом судового захисту, безпосередньо спрямованим на усунення наслідків протиправного рішення.

Суд також враховує, що у поданому відзиві Міністерство юстиції України фактично підтвердило, що у разі скасування судом рішення дисциплінарної палати ЦЕКК, на підставі якого внесено запис до Реєстру, держатель Реєстру готує подання про виключення відповідних відомостей. Отже, виконання такого обов`язку є нормативно передбаченим і не пов`язано зі здійсненням Міністерством дискреційного розсуду, а полягає у приведенні відомостей Реєстру у відповідність до судового рішення, яке набирає законної сили.

За таких обставин позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними документами.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, оскільки саме спірні рішення відповідача-1 призвели до виникнення спірних правовідносин.

У свою чергу, оскільки Міністерство юстиції України є лише держателем Реєстру, задоволення позовної вимоги до цього відповідача носить похідний, технічний характер, у той час як саме спірні рішення ЦЕКК призвели до виникнення даного спору, внаслідок чого на підставі ч.8 ст.139 КАС України саме цей суб`єкт має компенсувати понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №5 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 05.09.2025.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №3 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.09.2025.

4. Зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Державного Реєстру атестованих судових експертів запис про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, внесений на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.09.2025 № 3.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (ідентифікаційний код - відсутній, місцезнаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецього, 13).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.