Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №260/4614/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/4614/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції Куберки К.М. від 28 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №77641150.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою старшого державного виконавця Ужгородського відділу ДВС від 28 березня 2025 року відкрито виконавче провадження №77641150 про стягнення з ОСОБА_1 17 000 грн. штрафу на виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.02.2025 серії АВ №00004964.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбаченого ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), із накладенням на нього штрафу в розмірі 8 500,00 грн., яке було зафіксоване в автоматичному режимі.

Представник зазначає. що позивач не отримував постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 05.05.2025 року №20 АТ «Укрпошта» листом від 04.06.2025 №1.30.002.-21776-25 повідомило, що рекомендований лист №0601114893157 адресату не вручений, встановити місцезнаходження даного листа не надалося можливим, а інформація про вручення цього листа адресату створена в інформаційній системі Укрпошти помилково.

Постанова Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 станом на дату відкриття виконавчого провадження №7764115028.03.2025 не набрала законної сили, оскільки не була вручена позивачеві, а Укртрансбезпека не мала передбачених ст.291 КУпАП належних доказів вручення цієї постанови позивачеві, відтак були відсутні правові підстави для надіслання постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 для примусового виконання до Відділу ДВС.

Позивачем було сплачено суму штрафу в межа наданого 15 денного пільгового терміну для сплати після отримання постанови, що підтверджується постановою державного виконавця від 26.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження.

Постанова від 28.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77641150 в частині стягнення штрафу у сумі 8 500,00 грн. (50% від 17 000,00 грн.) підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зазначену ухвалу відповідачем було отримано в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, правом на подачу відзиву не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.02.2025 року серії АВ №00004964 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбаченого ч.2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із накладенням на нього штрафу в розмірі 8 500 грн.

У постанові АВ №00004964 зазначено, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання цією постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений даною постановою, буде стягнуто у подвійному розмірі 17 000 грн.

Постановою старшого державного виконавця Ужгородського відділу ДВС від 28 березня 2025 року відкрито виконавче провадження №77641150 про стягнення з ОСОБА_1 17 000 грн. штрафу у подвійному розмірі на виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.02.2025 серії АВ №00004964.

Позивач стверджує, що не отримував постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача Укртрансбезпека листом від 12.05.2025 №4255/3.1.2/15-25 повідомила, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00004964 від 19.02.2025 року була надіслана національним оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом №0601114893157, на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та згідно даних з рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №0601114893157 постанова була вручена громадянину ОСОБА_1 – 02.03.2025, отже вказана Постанова набрала законної сили в день вручення, згідно зі статтею 291 КУпАП.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача АТ «Укрпошта» листом від 04.06.2025 №1.30.002.-21776-25 повідомило, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти, рекомендований лист №0601114893157 від 20.02.2025 року на ім`я ОСОБА_1 , відправником якого значиться Державна служба України з безпеки на транспорті, прийнятий до пересилання та надісланий за призначенням, проте на день підготовки відповіді встановити місцезнаходження цього листа не надалось можливим. Інформація про вручення зазначеного листа адресату створена в інформаційній системі Укрпошти помилково.

Позивачем було сплачено суму штрафу в межа наданого пільгового терміну для сплати після отримання постанови, що підтверджується постановою державного виконавця від 26.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи, що постанова від 28.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77641150 в частині стягнення штрафу у сумі 8 500,00 грн. (50% від 17 000,00 грн.) є протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), в тому числі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У частині 1 статті 5 Закону № 1404-VIII зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно до частини 2, 4 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п.9, 10 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

У частині 2 статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з приписами частин 1, 3 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002, 3003 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, частин 1, 3 статті 307, частин 1, 2 статті 308 КУпАП порушник зобов`язаний сплатити штраф не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Проте, тільки у випадку несплати штрафу правопорушником протягом визначеного строку, постанова надсилається з метою примусового виконання до органу державної виконавчої служби та відповідно стягнення штрафу з правопорушника у подвійному розмірі, який передбачено у конкретній статті цього Кодексу та зазначено у постанові про стягнення штрафу.

У матеріалах судової справи відсутні докази, які могли б свідчити про отримання позивачем копії постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 до відкриття виконавчого провадження.

Отже, проаналізувавши наявні письмові докази у справі, суд не встановив факт отримання позивачем копії постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 про притягнення його до адміністративної відповідальності до відкриття виконавчого провадження.

З наведеного, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений права на добровільну сплату штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання відповідної постанови про накладення штрафу.

Листом АТ «Укрпошта» від 04.06.2025 №1.30.002.-21776-25 підтверджується той факт, що інформація про вручення ОСОБА_1 листа Державної служби України з безпеки на транспорті створена в інформаційній системі Укрпошти помилково.

В свою чергу суд також враховує, що державні виконавці в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту вручення правопорушнику постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Станом на 28 березня 2025 року, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови Укртрансбезпеки від 19.02.2025 серії АВ №00004964 без прийняття до виконання та був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

За правилами пунктів 2, 10 частини 2 статті 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

З огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме скасування постанови (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №826/15117/17).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справи про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені мотиви та підстави, діючи в межах повноважень наданих суд частиною 2 статті 245 КАС України, позовні вимоги про скасування постанови старшого державного виконавця Ужгородського відділу ДВС від 28 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №77641150 належить задовольнити.

На підставі на веденого та керуючись статтями 243, 246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції від 28 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №77641150.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 та 287 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк